Головуючий І інстанції: Бідонько А.В.
14 грудня 2021 р.Справа № 520/18749/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,
Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С. ,
за участю секретаря судового засідання Носаченко Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Харківської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Хот-Велл» до Харківської митниці про визнання протиправними та скасування рішень і картки відмови, -
22.12.2020 року позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Хот-Вел» (далі - ТОВ «Хот-Велл», підприємство) звернулося до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними та скасувати рішення Слобожанської митниці Держмитслужби (правонаступником якої є Харківська митниця, далі - митний орган) № UА807000/2020/002615/2 від 30.11.2020 року та картку відмови Слобожанської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 807170/2020/01363 від 30.11.2020 року.
Позовні вимоги ТОВ «Хот-Велл» обґрунтовує тим, що підприємством були виконані всі необхідні дії щодо митного оформлення товару та надано всі необхідні документи у відповідності до вимог чинного законодавства. Позивач зазначає, що при здійсненні митного оформлення для підтвердження митної вартості та її визначення за основним методом - ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) було надано усі документи, які передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України. Проте, відповідачем в оскаржуваному рішенні не обґрунтовано причини, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано.
Позивач вказує, що відповідачем не доведено, що надані позивачем документи не є документами, що підтверджують вартість товару за умовами договору.
При цьому, позивач зауважує, що можливість надання декларантом додаткових документів на підтвердження правомірності визначення митної вартості товарів за першим методом прямо залежить від чіткого визначення митним органом обставин, які викликали у нього сумніви у достовірності задекларованої митної вартості, а тому недотримання цих умов свідчить про порушення ним критеріїв правомірності рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, які закріплені у ч. 2. ст. 2 КАС України.
Заперечуючи вимоги ТОВ «Хот-Велл» відповідач вказує, що контроль правильності визначення митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за ЕМД № UA807170/2020/064955 від 30.11.2020 року, здійснювався посадовими особами митниці відповідно до вимог ст. 54 Митного кодексу України (далі - МК України) шляхом перевірки числових значень митної вартості товарів та наявності в документах усіх відомостей, що їх підтверджують, а також статтями 336, 337, 363 МК України в частині контролю із застосуванням системи управління ризиками.
Відповідач також зазначає, що під час здійснення співробітником підрозділу митного оформлення митного контролю ЕМД № UA807170/2020/064955 від 30.11.2020 року спрацювали ризики, згенеровані АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товарів. Зазначені обставини стали підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів, наданих декларантом на підтвердження заявленої митної вартості.
По результатам вивчення поданих до митного оформлення документів, порівняння заявленої митної вартості з рівнем митної вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, оформлених митним органом раніше, та враховуючи рекомендації профілів ризиків, до спецпідрозділу митниці (відділу митної вартості) було направлено запит № 3364 від 30.11.2020 року по ЕМД № UA807170/2020/064955 щодо вирішення складного випадку визначення митної вартості товарів.
Відповідач вказує, що аналіз цінової бази ЄАІС Держмитслужби показав, що рівень митної вартості подібних (аналогічних) товарів до Товару № 1 за фактами митних оформлень митницями України був значно вищим ніж заявлений в ЕМД № UA807170/2020/064955 від 30.11.2020 року. А саме: заявлено МВ в дол. США/кг - 2,01, рівень МВ ЄАІС Держмитслужби в дол. США/кг - 2,71.
При цьому, відповідач зазначає, що декларантом позивача не надано до митного оформлення договір транспортно - експедиційного обслуговування, який має значення для контролю правильності заявлення складових митної вартості. Також зазначає про те, що наданий до митного оформлення рахунок на оплату № 667 від 30.11.2020 інший за своїм змістом, ніж рахунок на оплату з тим же номером та від тієї ж дати, наданий позивачем до суду, а саме: рахунок на оплату, що наданий митному органу, не містить відомостей про експедиційні витрати та навантажувальні роботи, тоді як до суду надано рахунок на оплату більшої кількості робіт та послуг.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2021 року адміністративний позов ТОВ «Хот-Велл» про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови задоволено.
В обґрунтування прийнятого рішення судом зазначено про те, що зі змісту оскаржуваного у даній справі рішення вбачається, що останнє не містить жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо. Крім того, відповідач не довів, що вартість ввезеного товару, яку взято за основу для коригування вартості згідно зі спірним рішенням, визначено з урахуванням індивідуальних ознак товарів, що можуть свідчити про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність з товаром, ввезеним позивачем та не надано доказів, що ввезення вказаних товарів відбувалось на тих же умовах доставки та з тією ж самою відстанню.
Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі відповідач митний орган, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить скасувати судове рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог адміністративного позову ТОВ «Хот-Велл».
Доводи, якими скаржник обґрунтовує вимоги апеляційної скарги, по суті, аналогічні доводам, викладеним ним у відзиві на адміністративний позов ТОВ «Хот-Велл».
Разом з тим, відповідач зауважує, що судом першої інстанції не надано правову оцінку його доводам з приводу надання позивачем довідок від експедитора щодо експедиційних послуг та послуг на навантаження і відповідно витрат на них за межами України, оскільки у нього виник сумнів щодо достовірності інформації, що міститься у них. Зокрема, проаналізувавши маршрут, за яким здійснювалось перевезення відповідно до заявки про транспортні витрати б/н від 07.10.2020 року відповідач вказує на неспіврозмірність витрат за межами митної території України та по території України.
Поряд з цим, відповідач зазначає, що за результатами поглибленої перевірки, митним органом було встановлено, що витрати на транспортування оцінюваних товарів, як обов'язкова складова митної вартості, декларантом підтверджені неналежним чином.
Так, відповідач вказує, що надані до суду документи, зокрема, рахунок на оплату № 667 від 30.11.2020 року, заявка б/н на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 23.11.2020 року до договору № 144 від 20.05.2019 року та довідка про транспортні витрати № 667 від 30.11.2020 року інші за змістом, ніж ті, що подані до митного органу.
Також, відповідач зауважує, що судом першої інстанції не враховано, що коригування здійснювалось за другорядним (резервним методом), методика застосування якого викладена у ст. 64 МКУ і жодного відношення до визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не має. При визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів. Резервний метод є більш гнучким і допускає недотримання однієї чи кількох вимог, визначених ст. 60 МКУ для аналогічних товарів, таких як: якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.
Таким чином, митним органом правомірно обрано резервний метод визначення митної вартості та прийнято рішення про коригування митної вартості № UA807000/2020/002615/2 від 30.11.2020 року.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що не перешкоджає апеляційному перегляду справи.
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 30.11.2020 року декларантом ТОВ «Хот-Велл» сформовано та направлено засобами електронного зв'язку до відповідача митну декларацію яка була прийнята митним органом з присвоєнням їй номера № UA 807170/2020/064955 щодо оформлення товару, що надійшов в рамках зовнішньоекономічної угоди купівлі-продажу з FIRAT PLASTIK, KAUCUK SANAYII VE TICARET ANONIM SIRKETI, TURKIE.
На підтвердження заявленої у митній декларації № UА807170/2020/064955 від 30.11.2020 року митної вартості товару, яка становить 1501681,17 грн. з нарахуванням до ціни договору у сумі 20000,00 грн., позивачем 30.11.2020 до митного органу засобами електронного зв'язку були надані наступні документи: пакувальний лист б/н від 20.11.2020 року; рахунок-проформа № 1 від 23.11.2020 року; рахунок-проформа №2 від 23.11.2020 року; рахунок-фактура (інвойс) №FRТ2020000032277 від 25.11.2020 року, автотранспортна накладна A №177097 від 25.11.2020; сертифікат про проходження товару форми А D № 0203793 від 25.11.2020 року; книжка МДП GX. 83491178 37 від 25.11.2020 року; банківський платіжний документ, що стосується товару № 37 від 18.11.2020 року; рахунок на оплату № 667 від 30.11.2020 року; виписка з бухгалтерської документації (оборотно-сальдова відомість від 23.10.2020 року); каталог виробника товару б/н від 19.10.2020 року; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів FР036 01.07.20 - договір про надання послуг митного брокера № 385 від 27.05.2020 року; видаткова накладна ХВ-000056 від 11.11.2020 року; заявка на перевезення б/н від 23.11.2020 року; комерційна пропозиція б/н від 24.11.2020 року; лист-помилка в ЕХ б/н від 25.11.2020 року; лист-помилка в Інв. б/н від 25.11.2020; прайс-лист б/н від 24.11.2020 року.
30.11.2020 року митним брокером отримано повідомлення митного органу, у якому останній зазначив, що: «У відповідності до вимог п. 5 ст. 55 та п. 4 ст. 57 Митного кодексу України проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. Результати проведеної консультації наведено у електронному повідомленні, направленому декларанту».
У відповідь було повідомлено, що станом на 30.11.2020 року, позивачем для підтвердження митної вартості товарів, надало всі документи, передбачені частиною 2 ст. 53 МКУ.
Позивач зазначає, що митним органом під час процедури консультацій не було заявлено конкретних розбіжностей та не направлено запиту на надання додаткових документів, а лише направлено повідомлення з посиланням на статтю Митного кодексу.
Під час здійснення співробітником підрозділу митного оформлення митного контролю UА807170/2020/064955 від 30.11.2020 року спрацювали профілі ризиків, згенеровані автоматизованою системою аналізу та управління ризиками АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товарів.
За результатам вивчення поданих до митного оформлення документів, порівняння заявленої митної вартості з рівнем митної вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, оформлених митним органом раніше, та враховуючи рекомендації профілів ризиків, до спецпідрозділу митниці (відділу митної вартості) було направлено запит № 3364 від 30.11.2020 року по ЕМД № UA807170/2020/064955 щодо вирішення складного випадку визначення митної вартості товарів.
Аналіз цінової бази ЄАІС Держмитслужби показав, що рівень митної вартості подібних (аналогічних) товарів до Товару №1 за фактами митних оформлень митницями України був значно вищим ніж заявлений в ЕМД № UA807170/2020/064955 від 30.11.2020 року. А саме: заявлено МВ в дол. США/кг - 2,01, рівень МВ ЄАІС Держмитслужби в дол. США/кг - 2,71.
В результаті вивчення поданих до митного органу оформлення документів, окрім порівняння задекларованого за ціною угоди рівня вартості оцінюваних товарів з рівнем митної вартості ідентичних та подібних товарів, оформлених митницями ДМС України раніше, було встановлено, що у попередніх митних оформленнях надавалися довідки про транспортні витрати за межами митної території України на суму 20.000 грн. з вказівкою на відсутність експедиційних послуг та послуг на навантаження і відповідно витрат на них за межами України. Крім того, декларантом позивача не надано до митного оформлення договір транспортно-експедиційного обслуговування, який має значення для контролю правильності заявлення складових митної вартості шляхом визначення обов'язків перевізника.
Відповідачем було повідомлено декларанта про необхідність надання додаткових документів для підтвердження рівня митної вартості товарів.
У відповідь на запит 30.11.2020 року декларантом було надіслано лист № 5 про неможливість надати додаткові документи в 10-денний термін та прохання прийняти рішення про визначення митної вартості ( т.1 а.с. 164).
Вищевикладене обумовило наявність у посадової особи митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості товару позивача, заявленої у в ЕМД №UA807170/2020/064955 від 30.11.2020 року, наявність якого є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Таким чином, митним органом під час перевірки вказаної митної декларації керуючись статтями 54, 55, 64 Митного кодексу України було відмовлено у оформленні (випуску) товарів та складено картку відмови декларації № UА 807170/2020/01363 від 30.11.2020 року та рішення про коригування митної вартості № UА 807000/2020/002615/2 від 30.11.2020 року.
Погоджуючись з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості вимог адміністративного позову ТОВ ТОВ «Хот-Велл», колегія суддів зазначає, що ст. 248 Митного кодексу України унормовано, що митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Відповідно до ст. ст. 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Так, ст. 256 МК України визначено, що відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження. Рішення про відмову у митному оформленні приймається в межах строку, відведеного статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення. Неприйняття такого рішення протягом зазначеного строку є бездіяльністю, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу.
Згідно з частинами 1 та 6 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Положеннями п. п. 5 ч. 8 ст. 257 МК України визначено, що митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів щодо відомостей про товари: а) найменування; б) звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар; в) торговельна марка та виробник товарів (за наявності у товаросупровідних та комерційних документах); г) код товару згідно з УКТ ЗЕД; ґ) найменування країни походження товарів (за наявності); д) опис упаковки (кількість, вид); е) кількість у кілограмах (вага брутто та вага нетто) та інших одиницях виміру; є) фактурна вартість товарів; ж) митна вартість товарів та метод її визначення; з) відомості про уповноважені банки декларанта; и) статистична вартість товарів.
За приписами п. 2 ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що підлягають обчисленню.
Згідно з ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.08.2012 за №1372/21684, у графі 44 митної декларації зазначаються відомості про необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення документи. При цьому відомості щодо кожного документа зазначаються з нового рядка за такою схемою: код документа згідно з класифікатором документів, через пробіл - номер документа, дата та (за наявності даних) кінцевий термін його дії. При внесенні до графи відомостей про документи, які відповідно до Митного кодексу України не подаються митному органу одночасно з МД та зберігаються декларантом, перед кодом документу проставляється символ, про документи, які надані митному органу під час здійснення попередніх митних оформлень та знаходяться в розпорядженні митного органу, проставляється символ «m». Класифікатор документів затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 №1011 (далі - Класифікатор документів).
Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, а саме: 1. декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених, у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2. зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3. рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4. якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5. за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6. транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також, документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7. ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8. якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Матеріалами справи посвідчується, що на підтвердження заявленої у митній декларації № UА807170/2020/064955 від 30.11.2020 року митної вартості товару, яка становить 1501681,17 грн. з нарахуванням до ціни договору у сумі 20000,00 грн., позивачем 30.11.2020 року до митного органу засобами електронного зв'язку були надані наступні документи: пакувальний лист б/н від 20.11.2020 року; рахунок-проформа №1 від 23.11.2020 року; рахунок-проформа №2 від 23.11.2020 року; рахунок-фактура (інвойс) №FRТ2020000032277 від 25.11.2020 року; автотранспортна накладна№ 177097 від 25.11.2020 року; сертифікат про проходження товару форми А№0203793 від 25.11.2020 року; книжка МДП. 83491178 від 25.11.2020 року; банківський платіжний документ, що стосується товару № 37 від 18.11.2020 року; рахунок на оплату № 667 від 30.11.2020 року; виписка з бухгалтерської документації (Оборотно-сальдова відомість від 23.10.2020 року); каталог виробника товару б/н від 19.10.2020 року; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів FР036 01.07.20 - договір про надання послуг митного брокера № 385 від 27.05.2020 року; видаткова накладна ХВ-000056 від 11.11.2020 року; заявка на перевезення б/н від 23.11.2020 року; комерційна пропозиція б/н від 24.11.2020 року; лист-помилка в ЕХ б/н від 25.11.2020 року; лист-помилка в Інв. б/н від 25.11.2020 року; прайс-лист б/н від 24.11.2020 року.
У вказаній митній декларації митна вартість була зазначена декларантом - за першим методом (за ціною договору).
Згідно п.1 ч. 4 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів (п.п.1-3 ч.5 ст.54 МК України).
Відповідно до ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч.1 ст. 54 МК України).
Згідно з положеннями ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У відповідності до ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.
Положеннями ч. 1 статті 58 МК України унормовано, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
За приписами ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.
Разом з тим, положеннями ч. 4 ст. 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (ч.5 ст.58 МК України).
За приписами ч. 3 ст. 318 МК України, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Згідно ч. 3 ст. 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України зазначено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Системний аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, запитування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість запитування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Колегія суддів зазначає, приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити конкретні документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Так, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч. 4 ст. 57 МК України).
Згідно ч. 5 вказаної статті Кодексу у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч. 6 ст. 57 МК України).
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч. 7 ст. 54 МК України).
Отже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09.07.2020 року у справі № 804/5445/17.
Відповідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Положеннями ч. 1 ст. 55 МК України унормовано, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
За приписами ч. 2 ст. 55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Враховуючи викладене, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам пунктів 1, 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України, оскільки не містить належного обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; не містить наявної в митного органу інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та у ньому відсутнє належне обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої відповідачем, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Матеріалами справи посвідчуються ті обставини, що 01.07.2020 року між компанією - нерезидентом FІRАТ РLАSТIC КАUCUК SАNАYII VЕ ТІСАRЕТ АNОNYМ SІRКЕТІ (постачальник) та ТОВ "Хот-Велл" (покупець) укладено контракт № FP036, згідно п. 2.1 якого Покупець зобов'язується купити у Постачальника продукцію та оплатити встановлену вартість даної продукції, а Постачальник зобов'язується поставити Покупцю замовлену ним продукцію. Валюта контракту-Долари США.
Згідно з умовами контракту товар може бути поставлений на умовах «FСА» чи «ЕХW» у відповідності до правил «Інкотермс-2010».
У відповідності до замовлення ТОВ «Хот-Велл» постачальником FІRАТ РLАSТIC КАUCUК SАNАYII VЕ ТІСАRЕТ АNОNYМ SІRКЕТІ було складено інвойс № FRT 2020000032277 від 25.11.2020 року та № FRT 2020000032946 від 25.11.2020 року на суму 52749,61 дол. США.
25.11.2020 року FІRАТ РLАSТIC КАUCUК SАNАYII VЕ ТІСАRЕТ АNОNYМ SІRКЕТІ було відвантажено труби безшовні поліетіленові та поліпропіленові згідно замовлення у відповідності до умов контракту № FР036 від 01.07.2020 року та складено упакований лист в якому відображена вага відвантаженого товару у кількості 21500 кг.
Крім того, 30.11.2020 року декларантом ТОВ «Хот-Велл» сформовано та направлено засобами електронного зв'язку до відповідача митну декларацію яка була прийнята митним органом з присвоєнням їй номера № UA 807170/2020/064955 щодо оформлення товару, що надійшов в рамках зовнішньоекономічної угоди купівлі-продажу з FIRAT PLASTIK, KAUCUK SANAYII VE TICARET ANONIM SIRKETI, TURKIE.
Відповідач зазначав те, що позивачем не надано належного документального підтвердження щодо вартості транспортних витрат. Проте, з матеріалів справи вбачається, що під час митного оформлення відповідачу було надано заявка на перевезення №б/н від 23.11.2020 року, рахунок на оплату № 667 від 30.11.2020 року та довідка про транспортні витрати № 667 від 30.11.2020 року, що не заперечується відповідачем у відзиві.
Щодо тверджень відповідача про те, що наданий до митного оформлення рахунок на оплату № 667 від 30.11.2020 року інший за своїм змістом, ніж рахунок на оплату з тим же номером та від тієї ж дати, наданий позивачем до суду, а саме: рахунок на оплату, що наданий митному органу, не містить відомостей про експедиційні витрати та навантажувальні роботи, тоді як до суду надано рахунок на оплату більшої кількості робіт та послуг (додано ПРР та винагорода експедитора за межами митної території України), колегія суддів погоджуючися з висновком суду першої інстанції, зазначає, що представником позивача було надано до суду пояснення з яких вбачається, що 30.11.2020 року ПП ОСОБА_2 було направлено на адресу ТОВ «Хот-Велл» рахунок фактуру № 667 від 30.11.2020 року. Рахунок було перенаправлено митному брокеру ОСОБА_1 для направлення до митниці. Під час ознайомлення з рахунком бухгалтерією ТОВ «Хот-Велл» та митним брокером було виявлено, що у рахунку сума експедиторської винагороди не виділена окремою графою, дане зауваження було донесено до ПП Данкір. Експедитор-ПП Данкір, виправив рахунок, виділивши з суми транспортних витрат суму експедиторської винагороди в окрему графу, ні загальна сума витрат на транспортування поза межами України так і по території України не змінилася. Суму яку має сплатити ТОВ «Хот-Велл» на користь ПП «Данкір» також залишилася незмінною. Рахунок-фактура № 667 від 30.11.2020 року в новій редакції, було направлено на адресу митного брокера для направлення до митного органу. Проте під час направлення нової редакції» рахунок фактуру № 667 від 30.11.2020 року відбувся технічний збій і файл не зберігся та як наслідок не було направлено до митного органу.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що зміни які були внесені до рахунку фактури не впливають на визначення вартості транспортних витрат, оскільки сума яку має сплатити ТОВ «Хот-Велл» на користь експедитора ПП ОСОБА_1 залишилася незмінною. Таким чином, позивачем під час митного оформлення товару було надано всі необхідні документи на підтвердження вартості транспортних витрат.
Колегія суддів зауважує, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Також, колегія суддів зазначає, що зі змісту оскаржуваного у даній справі рішення про коригування митної вартості товару вбачається, що останнє містять відомості про митне оформлення товарів, яке вже було здійснено у максимально наближений термін за фактами митних оформлень що наявні в ЄАІС та АСМО Інспектор: №UA500500/2020/054718 від 19.10.2020 року, проте ані рішення, ані відзив на позовну заяву не містять відомості про подібність товарів за поданою заявником через декларанта митною декларацією та товарам за митною декларацією №UA500500/2020/054718 від 19.10.2020 року. Також, відповідачем не надано жодних доводів та доказів стосовно подібності вказаних товарів, що свідчить про необґрунтованість зазначених доводів відповідача.
Стосовно застосування резервного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України позивачем, суд зазначає наступне.
Як вже зазначалось раніше, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
За правовим висновком Верховного Суду, викладеного від 05.02.2019 року у справі №816/1199/15-а зазначено, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених ч.2 ст.55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), має бути доведено, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.
Відтак, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що зі змісту оскаржуваного у даній справі рішення відповідача вбачається, що останнє не містить жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо.
Вказана митна декларація № UA500500/2020/054718 від 19.10.2020 року не містить жодних параметрів, об'єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність з товари, що ввозились позивачем. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з'ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару. Проте, у спірних правовідносинах, як з'ясовано судом, митним органом такого порівняння зроблено не було. До суду документів, котрі б висвітлювали характеристики імпортованого позивачем товару та товару, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення, подано не було. А відтак, висновок митниці про можливість визначення митної вартості оцінюваних товарів на рівні митної вартості раніше імпортованого товару є недоведеним за правилами ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України через відсутність доказів відповідності оцінюваних товарів раніше імпортованим.
При цьому, колегія суддів наголошу, що посилання митного органу на наявність інформації про іншу вартість подібного товару не можуть вважатись обґрунтованими оскільки у спірному випадку позивач діяв на підставі Контракту, визначених в ньому умов та цін, що підтверджується наданими до митної декларації документами. Відповідні умови контракту належним чином узгоджені між сторонами, тобто випливають із господарської діяльності позивача та його контрагента. При цьому, діюче законодавство надає право сторонам угоди визначати умови господарських операцій за певною домовленістю у цих операціях, що і було дотримано підприємствами. Надані позивачем до митного оформлення документи, передбачені умовами зовнішньоекономічного договору, за цими матеріалами вбачаються вартісні та кількісні характеристики товару, тобто відображають ціну, визначену підприємством у вигляді його митної вартості. Відомості у цих матеріалах не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених позивачем у митній декларації та не свідчать про те, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом.
За таких обставин, самостійне визначення контролюючим органом ціни товару не може впливати на права та обов'язки сторін Договору, за умови їх підтвердження належними документами.
Колегія суддів також зауважує, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була висловлена в постанові від 19.02.2019 року у справі № 805/2713/16-а.
Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем у відповідності до вимог митного законодавства для підтвердження заявленої митної вартості товару було подано до митного органу всі необхідні для цього документи, та митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, а тому обставини для його скасування відсутні.
Інші доводи позивача означених висновків колегії суддів не спростовують.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Харківської митниці залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 року, - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя (підпис)Л.В. Мельнікова
Судді(підпис) (підпис) А.О. Бегунц С.С. Рєзнікова
Постанова у повному обсязі складена і підписана 24 грудня 2021 року.