20 грудня 2021 р.Справа № 520/4514/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , П'янової Я.В. ,
за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.06.2021, головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 14.06.21 по справі № 520/4514/21
за позовом ОСОБА_1
до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області
про визнання протиправним та скасування наказу,поновлення на посаді,
У березні 2021 року ОСОБА_1 ( далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській обл. ( далі - ЛК ГУМВС України в Харківській обл., відповідач), в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просила:
- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ МВС України в Харківській області № 99 о/с від 11.01.2021, в частині звільнення згідно з п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та відповідно до п. 64 Г (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 № 114 (далі - Положення № 114), у запас Збройних сил України майора міліції ОСОБА_1 /М-122611/, інспектора сектору кадрового забезпечення Київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській обл. з 11.01.2021;
- поновити майора міліції ОСОБА_1 /М-122611/ на посаді інспектора сектору кадрового забезпечення Київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській обл. або на іншій рівнозначній посаді з 11.01.2021.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.06.2021 адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ МВС України в Харківській обл.№ 99 о/с від 11.01.2021, в частині звільнення згідно з п.1 ст.40 КЗпП України та відповідно до п. 64 Г (через скорочення штатів) Положення №114, у запас Збройних сил України майора міліції ОСОБА_1 /М-122611/, інспектора сектору кадрового забезпечення Київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області з 11.01.2021
Поновлено майора міліції ОСОБА_1 /М-122611/ на посаді інспектора сектору кадрового забезпечення Київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській обл. або на іншій рівнозначній посаді з 11.01.2021.
Звернуто до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 /М-122611/ на посаді інспектора сектору кадрового забезпечення Київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській обл. або на іншій рівнозначній посаді з 11.01.2021.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ЛК ГУ МВС України в Харківській обл. подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування фактичних обставин справи, просила скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що ОСОБА_1 попередньо попереджено про звільнення з органів внутрішніх справ через скорочення штату звільнено, у зв'язку із припиненням юридичної особи - Київського РВ ХМУ ГУВС у Харківській обл. ( підрозділ у якому вона проходила службу). Вказав, що відповідно до наказу МВС України від 06.11.2015 № 1388 у ГУ МВС України в Харківській обл. скасовано всі штати та скорочено всі посади у ГУ МВС України в Харківській обл., та відповідно відсутні видатки на виплату грошового забезпечення. Зауважив, що Закон України «Про міліцію» від 20.12.1990 № 565-XII ( далі - Закон № 565) та Наказ МВС України «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» від 31.12.2007 № 499 (далі - Наказ МВС № 499) втратили чинність, а тому відсутні нормативно-правові акти щодо врегулювання службової діяльності та нарахування грошового забезпечення працівників органів внутрішніх справ. Вказав, що наразі у ГУ МВС України в Харківській обл. діє Ліквідаційна комісія, яка лише здійснює заходи з ліквідації установи.
22.09.2021 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу залишено без руху, у зв'язку із несплатою судового збору.
27.10.2021 відкрито апеляційне провадження у справі № 520/4514/21 після усунення недоліків апелянтом.
25.11.2021 на адресу суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
06.12.2021 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду закінчено підготовку та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про дату , час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно ч. 2 ст.313 КАС України розгляд справи проведені без участі сторін.
Згідно з положеннями ч.1,3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які сторони посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судовим розглядом встановлено обставини, які не оспорено сторонами.
З 24.04.2002 ОСОБА_1 проходила безперервну публічну службу в органах внутрішніх справ України.
З 09.11.2011 ОСОБА_1 перебувала на посаді інспектора сектору кадрового забезпечення Київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській обл., спеціальне звання - майор міліції.
У період з 22.02.2015 по 30.09.2017 позивач перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного вік згідно наказу ХМУ ГУ МВСУ в Харківській обл. № 28 о/с від 13.03.2015.
26.04.2016 постановою Харківського окружного адміністративного суду у справі №820/11945/15 скасовано наказ ГУ МВСУ в Харківській області № 683 о/с від 06.11.2015 у частині звільнення ОСОБА_1 та поновлено останню на посаді інспектора сектору кадрового забезпечення Київського РВ ХМУ ГУ МВСУ в Харківській обл. з 06.11.2015.
21.09.2016 постановою Харківського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2016 та постановою Верховного Суду від 28.03.2018, у справі №820/3791/16 у позові відмовлено.
20.03.2018 від ОСОБА_1 надійшов рапорт про надання відпустки по догляду за дитиною до досягненню нею віку 4 років.
26.03.2018 наказом ГУ МВС України в Харківській обл. №66 о/с позивачу надана відпустка для догляду за дитиною з 31.03.2018 до 01.10.2018.
26.06.2018 ухвалою Харківського окружного адміністративного суду у справі №820/2640/18, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2018, закрито провадження у справі в частині зобов'язання ГУ НП в Харківській області працевлаштувати на службу до поліції ОСОБА_1 на посаду рівнозначну займаній посаді інспектора сектору кадрового забезпечення Київського РВ ХМУ ГУ МВСУ в Харківській обл. шляхом видання наказу про призначення на посаду поліцейського.
26.06.2018 рішенням Харківського окружного адміністративного суду у справі №820/2640/18, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2018, у позові відмовлено.
07.05.2019 рішенням Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/11720/18 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ МВСУ в Харківській обл. в особі Ліквідаційної комісії №75 о/с від 17.10.2018. Поновлено ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ України з 18.10.2018. Визнано протиправною бездіяльність начальника Київського РВ ХМУ ГУМВСУ в Харківській обл. Іванченка П.В. з приводу не передачі рапорту ОСОБА_1 від 03.11.2015 стосовно подальшого проходження служби в Національній поліції України на розгляд керівництва ГУ МВСУ в Харківській області та ГУ НП в Харківській області. Зобов'язано начальника Київського РВ МУ ГУ МВСУ в Харківській обл. ОСОБА_3 відновити рапорт ОСОБА_1 від 03.11.2015 стосовно подальшого проходження служби в Національній поліції України шляхом одержання нового письмового документа та передати відновлений рапорт розгляд керівництва ГУ МВСУ в Харківській обл. та ГУ НП в Харківській обл.Зобов'язано ГУ МВСУ в Харківській обл. та ГУ НП в Харківській обл.прийняти рішення по суті рапорту ОСОБА_1 від 03.11.2015 стосовно подальшого проходження служби в Національній поліції України.
04.11.2019 постановою Другого апеляційного адміністративного суду рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2019 по справі № 520/11720/18 скасовано в частині: зобов'язання начальника Київського районного відділу Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Харківській області - Іванченка П.В. відновити рапорт ОСОБА_1 від 03.11.2015 стосовно подальшого проходження служби в НПУ шляхом одержання нового письмового документа та передачі відновленого рапорту на розгляд керівництва ГУ МВС України в Харківській обл. та ГУ НП в Харківській обл.; зобов'язання ГУ МВС України в Харківській області та ГУНП в Харківській області прийняти рішення по суті рапорту ОСОБА_1 від 03 листопада 2015 стосовно подальшого проходження служби в НП України; ухвалено постанову, якою в цій частині в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено; рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2019 по справі №520/11720/18 скасовано в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ з 18.10.2018. Ухвалено постанову, якою в цій частині позовні вимоги задоволено; поновлено ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ України на посаді інспектора сектору кадрового забезпечення Київського районного відділу Харківського МУ ГУ МВС України в Харківській обл. з 18.10.2018; в іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2019 по справі № 520/11720/18 залишено без змін.
11.12.2019 листом № 8754/119/05/12-2019 ГУ МВС України в Харківській обл. повідомило ОСОБА_1 про те, що на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2019 по справі № 520/11720/18 наказом ГУ МВС України в Харківській області № 86 о/с від 11.12.2019 позивача поновлено в органах внутрішніх справ України на посаді інспектора сектору кадрового забезпечення Київського РВ Харківського МУ ГУ МВС України в Харківській обл. з 18.10.2018. ЛК ГУМВС України в Харківській обл. постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2019 по справі № 520/11720/18 виконана в повному обсязі. Також, вказано, що відповідно до інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Київський РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській обл. з 12.06.2018 припинений, як юридична особа. На підставі викладеного, наказом ГУ МВС України в Харківській області № 86 о/с від 11.12.2019 ОСОБА_1 звільнено зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП та п. 64 "Г" (через скорочення штатів) Положення № .
06.04.2020 рішенням Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/464/20, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07.08.2020 вказаний позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ ГУ МВС України в Харківській обл. № 86 о/с від 11.12.2019 в частині, якою звільнено згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України та відповідно до п. 64 "Г" (через скорочення штатів) Положення №119, у запас Збройних сил України майора міліції ОСОБА_1 (М-122611), інспектора сектору кадрового забезпечення Київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській обл. з 11.12.2019. Визнано незаконним та скасовано наказ ГУ МВС України в Харківській обл.№ 86 о/с від 11.12.2019 в частині, якою поновлено майора міліції ОСОБА_1 (М-122611) в органах внутрішніх справ України на посаді інспектора сектору кадрового забезпечення Київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області з 11.12.2019.
03.11.2020 на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2020 у справі №520/464/20 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 07.08.2020 у справі №520/464/20 наказом ГУ МВС України в Харківській області №96 о/с «По особовому складу» скасовано п. наказу ГУМВС України в Харківській області від 11.12.2019 №89 о/с в частині звільнення згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України та відповідно до п. 64»Г» (через скорочення штатів) Положення №119 у запас Збройних Сил України майора міліції ОСОБА_1 (М-122611), інспектора сектору кадрового забезпечення Київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській обл. з 11.12.2019, п.наказу ГУМВС України в Харківській обл. від 11.12.2019 №89 о/с в частині поновлення майора міліції ОСОБА_1 (М-122611) в органах внутрішніх справ України на посаді інспектора сектору кадрового забезпечення Київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській обл., з 11.12.2019.
11.01.2021 листом ГУ МВС в Харківській обл. №297/119/05/12-2021 позивача було повідомлено про те, що листом ЛК ГУМВС України в Харківській обл. від 04.11.2020 №7404/119/05/12-2020 її було попереджено, що відповідно до ст. 49-2 КЗпП України та Положення №119 її буде звільнено через скорочення штатів на підставі наказу МВС України від 06.11.2015 №1388 та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про державу реєстрацію припинення юридичної особи від 12.06.2018 №14801110011045740. Також вказано, що на підставі викладеного наказом ГУМВС України в Харківській області від 11.01.2021 року №99 о/с позивача звільнено зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до п. 1 ч.1 ст. 40 КЗпП України та п. 64 «Г» (через скорочення штатів) Положення №119 з 11.01.2021. З огляду на вказане позивачу запропоновано прибути до ЛК ГУМВС України в Харківській обл. для отримання трудової книжки та інших документів при звільненні.
Позивач, вважаючи зазначений наказ протиправним та таким, що порушує її права звернулась до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з наявності підстав для їх задоволення.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України), Законами України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 р. № 580-VIII у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 580-VIII), Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 р. № 114 (далі - Положення № 114).
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580).
Відповідно до ч.1 ст.59 цього Закону служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Стаття 60 Закону визначає, що проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Гарантії професійної діяльності поліцейського закріплені у сті 62 Закону, зокрема, п. 5 ч. 10 передбачено, що поліцейський у повному обсязі користується гарантіями соціального та правового захисту, передбаченими цим Законом та іншими актами законодавства.
Водночас, однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 5-1КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Приписами п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України обумовлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною 2 ст. 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пп. 1, 2 ,6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Згідно з ч.ч.1,3 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Приписами п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" вказано, що при розгляді спорів про звільнення за п.1 ст. 40 КЗпП України суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Закону України "Про Національну поліцію" опублікований 06.08.2015 в газеті «Голос України» та відповідно до його Прикінцевих та перехідних положень набрав чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, тобто 07.11.2015, крім, зокрема, п. п. 8, 11 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону, які набрали чинності з дня, наступного за днем опублікування Закону, тобто 07.08.2015.
Так, п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №580 передбачено, що з дня опублікування вказаного Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.
Згідно з п. п. 9, 10 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним вказаним Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування вказаного Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у вказаному пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.
Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Зазначені особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного у вказаному пункті терміну на підставах, визначених Положенням.
Як встановлено судовим розглядом наказом ГУ МВС у Харківській обл. від 23.06.2021 № 107 о/с майора міліції ОСОБА_1 ( М-122611), інспектора сектору кадрового забезпечення Київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській обл., звільнено у запас Збройних сил України згідно з п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України та відповідно до п. 64»г» ( через скорочення штатів ) Положення № 114 на підставі наказу МВС України від 06.11.2015 № 1388, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію припинення юридичної особи від 12.06.2018 № 14801110011045740.
Так, як вірно зазначено судом першої інстанції, представником уповноваженого органу вказано, що про спірне звільнення позивач була повідомлена листом від 04.11.2020 №7404/119/05/12-2020, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу від 04.11.2020 та довідки відділення поштового зв'язку про причини повернення, які містяться в матеріалах справи.
Відповідно до положень п.8 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270, оператори поштового зв'язку надають послуги з пересилання внутрішніх та міжнародних поштових відправлень, поштових переказів, зокрема, до внутрішніх поштових відправлень належать: листи - прості, рекомендовані, з оголошеною цінністю (далі - Правила № 270).
Пунктом 11 Правил №270 визначено, що поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю.
За приписами до п. 2 Правил №270 розрахунковий документ - це документ встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку.
Положеннями ст. 13 Закону України «Про поштовий зв'язок» передбачено порядок надання поштового зв'язку, зокрема, у абзаці 3 вказано, що у договорі про надання послуг поштового зв'язку, якщо він укладається у письмовій формі, та у квитанції, касовому чеку тощо, якщо договір укладається в усній формі, обов'язково зазначаються найменування оператора та об'єкта поштового зв'язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. У договорі, стороною якого є національний оператор зв'язку, укладеному у будь-якій формі, має міститися попередження про недопущення пересилання письмової кореспонденції, виконаної і розтиражованої друкарським способом, без вихідних даних (тираж, назва друкарні, номер замовлення та інше). За недотримання цієї вимоги несе відповідальність оператор поштового зв'язку.
За наслідком системного аналізу вказаних правових положень колегія суддів визнає вірним висновок суду першої інстанції про те, що належним доказом надіслання суб'єктом владних повноважень поштового відправлення є квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об'єкта поштового зв'язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість.
Крім того, колегія суддів зазначає, що надані відповідачем документи не містять інформації про те, який саме документ був вкладений у поштові відправлення, що були надіслані засобами поштового зв'язку. Копія довідки про повернення листа відправнику, у зв'язку із закінченням терміну зберігання не містить номера поштового відправлення, не дозволяє встановити адресу, за якою було скеровано поштове відправлення, дату направлення поштового відправлення, а також дату складання цієї довідки.
Жодних інших доказів на підтвердження повідомлення ОСОБА_1 про її наступне спірне вивільнення до суду не надано.
Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду України від 28 жовтня 2014 року у справі №21-484а14, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.
З огляду на викладені вище правові норми та з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження повідомлення ОСОБА_1 про наступне звільнення у запас Збройних сил України з 11.01.2021 на підставі наказу ГУ МВС України в Харківській області № 99 о/с колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування наказу ГУ МВС України в Харківській обл. № 99 о/с від 11.01.2021, в частині якою звільнено згідно з п.1 ст. 40 КЗпП України та відповідно до п. 64 Г (через скорочення штатів) Положення №119, у запас Збройних сил України майора міліції ОСОБА_1 /М-122611/, інспектора сектору кадрового забезпечення Київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській обл. з 11.01.2021.
Твердження апелянта про те, що ОСОБА_1 попередньо попереджено про наступне звільнення з органів внутрішніх справ, у зв'язку із скороченням штату, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки уповноваженим органом жодних належних та допустимих доказів на підтвердження такого попередження до суду не надано.
Посилання відповідача на те, що Закон № 565 та Наказ МВС № 499 втратили чинність, а тому відсутні нормативно-правові акти щодо врегулювання службової діяльності та нарахування грошового забезпечення працівників органів внутрішніх справ колегія суддів відхиляє, оскільки зміна законодавчого регулювання не може слугувати обґрунтуванням здійснення протиправних дій уповноваженим органом.
Щодо інших доводів сторін колегія суддів зазначає.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07 червня 2021 року по справі № 520/4514/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.А. Спаскін Я.В. П'янова
Повний текст постанови складено 24.12.2021