ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
23 грудня 2021 року м. Київ № 826/2449/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши клопотання представника Прокуратури Київської області про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Київської області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,-
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач та/або ОСОБА_1 ) з позовом до Прокуратури Київської області (далі - відповідач) та просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Київської області №26-к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 12.11.2012 року в частині оголошення догани заступнику прокурора м. Біла Церква Київської області молодшому раднику юстиції ОСОБА_1 ;
- стягнути з Прокуратури Київської області суми премій та надбавки, не нараховані та невиплачені ОСОБА_1 у зв'язку з наказом прокурора Київської області №26-к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 12.11.2015 року;
- зобов'язати Прокуратуру Київської області здійснити перерахунок суми виплати за невикористану відпустку.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.04.2016 року відкрито провадження у справі №826/2449/16.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2016 року призначено почеркознавчу експертизу та зупинено провадження у справі №826/2449/16 до одержання Окружним адміністративним судом міста Києва результатів експертизи.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.10.2019 року поновлено провадження в адміністративній справі №826/2449/16.
В судовому засіданні 24.10.2019 року судом ухвалено про продовження розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Як вбачається з матеріалів справи позивач обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає про те, що відповідачем порушено порядок застосування дисциплінарного стягнення, жодних пояснень щодо обставин зазначених наказі прокурора Київської області №26-к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 12.11.2015 року ним не надавались, а відповідачем не відбирались.
Представником відповідача подано заперечення на позовну заяву (т. 3, а.с. 1-65), у яких він стверджує про правомірність прийнятого ним рішення, наявність обставин неналежного виконання позивачем службових обов'язків, що і було підставою для оголошення останньому догани. Окрім цього, представник Прокуратури Київської області вказує, що позовні вимоги в частині здійснення перерахунку суми виплати за невикористану відпустку не пов'язані із наслідками оскаржуваного наказу. Також представник відповідача стверджує про порушення позивачем строків звернення до суду, у зв'язку із чим клопотав суд залишити позовну заяву без розгляду.
Позивачем подано до суду додаткові пояснення від 06.11.2019 року, у яких вказує, що відповідачу було про порушення, які нібито ним допущено ще 09.10.2012 року, а оскаржуваний наказ було видано більше ніж через місяць після виявлення порушення. Разом з цим позивач наполягає на відсутності обставин неналежного виконання ним обов'язків.
Вирішуючи подане відповідачем клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду варто звернути увагу на наступне.
Наказом Прокуратури Київської області від 12.11.2012 року №26к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» наказано за неналежне виконання службових обов'язків, істотні недоліки та прорахунки в організації з питань представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді заступнику прокурора міста Біла Церква Київської області молодшому раднику юстиції ОСОБА_1 оголосити догану (далі - оскаржуваний та/або спірний наказ).
Адміністративний позов поданий позивачем до суду 12.02.2016 року засобами поштового зв'язку.
Згідно із частиною 1 статті 99 КАС України (у редакції чинній станом на час подання позову) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 3 статті 99 КАС України (у редакції чинній станом на час подання позову) регламентовано, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до пункту 15 частини 1 статті 3 КАС України (у редакції чинній станом на час подання позову) публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Аналіз вищевикладеного дає суду підстави дійти висновку, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За правилами частини 1 статті 100 КАС України (у редакції чинній станом на час подання позову) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи (ч. 2 ст. 100 КАС України, у редакції чинній станом на час подання позову).
Аналогічні процесуальні положення закріплені частинами 1, 2, 5 статті 122, частиною 3 статті 123 КАС України у редакції станом на час вирішення клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.
Аналізуючи наведені положення суд приходить до висновку, що як законодавство, що діяло станом на час звернення позивача до суду так і процесуальні норми КАС України у редакції чинній станом на час вирішення відповідного клопотання представника Прокуратури Київської області обмежували (-ють) право особи - Агудалічева О.О. на звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, визначено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків пов'язане з необхідністю досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Згідно із пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 11.09.1997 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Відповідно до пункту 46 рішення Європейського суду з прав людини справа «Устименко проти України (заява №32053/13) (остаточне 29.01.2016) право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-Х).
Разом тим, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Згідно із пунктом 41 рішення Європейського суду з прав людини справа «Пономарьов проти України» (заява №3236/03) від 03.04.2008 суд вказав наступне: «…правова система багатьох країн - членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є обмеженими. Від суддів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata..».
Беручи до уваги наведене в сукупності суд вважає, що для вирішення питання про правильність застосування судом строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.
Необхідно зазначити, що законодавець з приводу строків звернення до суду виходив не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Схожа правова позиція застосовано в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі 240/12017/19 від 31.03.2021 року.
Суд звертає увагу, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Викладені висновки відповідають позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2020 року у справі 340/1019/19.
Судом встановлено, що предметом розгляду даної адміністративної справи є, зокрема, наказ прокурора Київської області №26-к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 12.11.2012 року в частині оголошення догани заступнику прокурора м. Біла Церква Київської області молодшому раднику юстиції ОСОБА_1 та стягнення з відповідача надбавок та премій, які не були виплачені останньому у зв'язку із наявністю такого наказу.
Позивач у позовній заяві зазначає, що про порушення своїх прав та охоронюваних законом інтересів він дізнався 13.01.2016 року. Натомість у запереченнях на позовну заяву відповідач вказує про те, що зі спірним наказом ОСОБА_1 ознайомився під розписку.
Суд проаналізувавши наведені доводи сторін вважає, що вказані підстави, а саме підпис позивача на зворотному боці оскаржуваного наказу не можуть свідчити про порушення ним строку звернення до суду з огляду на наступне.
Так, в матеріалах справи наявний висновок експерта від 25.09.2019 року №17-3/1263, у відповідності до якого:
1. Перший знизу підпис, на зворотній стороні оригіналу наказу від 12.11.2012 року №26-к, виконаний не громадянином ОСОБА_1 , а іншою особою.
2. Перший знизу підпис, на зворотній стороні оригіналу наказу від 12.11.2012 року №26-к, виконаний з наслідуванням ОСОБА_1 .
У відповідності до положень статті 101 КАС України (у редакції чинній станом на час вирішення спору) висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.
Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.
Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.
У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.
У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Якщо під час підготовки висновку експерт встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.
Згідно із частиною 1 статті 108 КАС України (у редакції чинній станом на час вирішення спору) висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України (у редакції чинній станом на час вирішення спору) суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
При цьому, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 3 ст. 90 КАС України).
Отже, наведене в сукупності дає суду підстави дійти до висновку, що твердження відповідача в частині ознайомлення ОСОБА_1 зі спірним наказом під розписку спростовується висновком експерта від 25.09.2019 року №17-3/1263.
Проте, судом встановлено, що наказом Прокуратури Київської області від 26.11.2012 року №1858к наказано, зокрема, не виплачувати премію за листопад 2012 року у зв'язку з притягненням до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 - заступнику прокурора м. Біла Церква.
Наведене, на переконання суду свідчить про те, що позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав достеменно, за наслідком отримання ним заробітної плати без нарахування премії за листопад 2012 року. Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять в собі належних та достатніх доказів на підтвердження наявності у ОСОБА_1 перешкод для того, щоб дізнатися про те, на підставі чого ним не отримано премії за листопад 2012 року та встановити наявність обставин оголошення йому догани спірним наказом.
Суд акцентує увагу на тому, що спірний наказ прийнятий відповідачем 12.11.2012 року, а ОСОБА_1 звернувся до суду 12.02.2016 року, тобто більше ніж через три роки з дня прийняття відповідачем наказу №26к від 12.11.2012 року. Вказаний проміжок час є досить суттєвим, а матеріали справи не містять жодних обґрунтованих пояснень позивача щодо неможливості його ознайомлення із оскаржуваним наказом протягом такого тривалого часу.
Більше того, варто відмітити, що наказом Прокуратури Київської області від 03.08.2015 року №12к наказано за порушення Присяги працівник прокуратури, скоєння проступку, який порочить працівника прокуратури заступника прокурора м. Біла Церква Київської області радника юстиції ОСОБА_1 звільнити із займаної посади.
Наведений наказ був предметом оскарження в адміністративній справі 823/20352/15, постанову у якій було прийнято ще 22.12.2015 року.
Тобто, необхідно зазначити про те, що позивач був обізнаний про своє звільнення із займаної посади ще у 2015 році, однак за яких підстав він не зміг бути обізнаний із спірним наказом, що датований 12.11.2012 року, навіть при ознайомленні із наказом про своє звільнення позивач у позовній заяві не пояснив.
Також суд враховує, що на думку Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду у справі 240/12017/19 від 31.03.2021 року позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом строків встановлених законом. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Суд зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Разом з тим, аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Поновлення процесуального строку зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими може порушити принцип юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі Пономарьов проти України).
В той же час, у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі Мушта проти України зазначено: право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.
За таких обставин, у разі оскарження рішення суб'єкта владних повноважень зі спливом значного періоду часу, позивачем мають бути наведено переконливі підстави для поновлення пропущеного процесуального строку.
Тобто, тягар доказування, в цьому випадку, покладається саме на позивача.
Отже, підсумовуючи вище викладене суд вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу прокурора Київської області №26-к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 12.11.2012 року в частині оголошення догани заступнику прокурора м. Біла Церква Київської області молодшому раднику юстиції ОСОБА_1 та стягнення з відповідача суми премій та надбавки, не нараховані та невиплачені ОСОБА_1 у зв'язку з наказом прокурора Київської області №26-к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 12.11.2015 року. Доказів зворотного позивачем до суду не надано.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частиною третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
З огляду на зазначене суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для залишення позовної заяви без розгляду в порядку реалізації пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України в частині позовних вимог, що наведене вище, оскільки позивач звернувся з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду. Тобто, клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду підлягає до задоволення частково.
Водночас необхідно зазначити, що позовні вимоги в частині зобов'язання Прокуратури Київської області здійснити перерахунок суми виплати за невикористану відпустку залишенню без розгляду не підлягають, оскільки виплата грошової компенсації за невикористанні дні відпустки здійснюється, за наслідком звільнення працівника, а не за наслідком оголошення йому догани.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 122, 123, 166, 240, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Клопотання представника Прокуратури Київської області про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі №826/2449/16 задовольнити частково.
2. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , відомості про ідентифікаційний номер відсутні) до Прокуратури Київської області (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, б. 27/2, код ЄДРПОУ 02909996) в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу прокурора Київської області №26-к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 12.11.2012 року в частині оголошення догани заступнику прокурора м. Біла Церква Київської області молодшому раднику юстиції ОСОБА_1 та стягнення з Прокуратури Київської області суми премій та надбавки, не нараховані та невиплачені ОСОБА_1 у зв'язку з наказом прокурора Київської області №26-к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 12.11.2015 року залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.
Суддя В.І. Келеберда