ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про повернення позовної заяви
23 грудня 2021 року м. Київ № 640/35348/21
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Катющенко В.П., вивчивши позовну заяву та додані до неї документи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії з урахуванням заробітної плати за період з 1994 по 1999 роки, яка нараховувалася йому за час роботи в Приватному акціонерному товаристві «КИЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СКЛОТАРНИЙ ЗАВОД» згідно довідки про заробітну плату № 01-240 від 12.11.2019 виданої Приватним акціонерним товариством «КИЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СКЛОТАРНИЙ ЗАВОД»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію з урахуванням заробітної плати за період з 1994 по 1999 роки, яка нараховувалася йому за час роботи в Приватному акціонерному товаристві «КИЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СКЛОТАРНИЙ ЗАВОД» згідно довідки про заробітну плату № 01-240 від 12.11.2019, виданої Приватним акціонерним товариством «КИЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СКЛОТАРНИЙ ЗАВОД»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії з урахуванням заробітної плати за період з 1994 по 1999 роки, яка нараховувалася йому за час роботи в Приватному акціонерному товаристві «КИЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СКЛОТАРНИЙ ЗАВОД» згідно довідки про заробітну плату № 01-240 від 12.11.2019, виданої Приватним акціонерним товариством «КИЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СКЛОТАРНИЙ ЗАВОД» з моменту її призначення та виплатити виниклу заборгованість.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.12.2021 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду та доказів на підтвердження поважності причин такого пропуску.
20.12.2021 до суду від представника позивача Кулачка Т.М. на виконання вимог ухвали суду від 07.12.2021 надійшла заява щодо обґрунтування строків звернення до суду з адміністративним позовом.
Так, представник позивача зазначає, що предмет спірних правовідносин в адміністративній справі № 640/35348/21 пов'язаний з реалізацією гарантованого Конституцією права на соціальний захист, зумовлений протиправними діями пенсійного органу - суб'єкта владних повноважень. Зокрема, позивач посилається на те, що відповідач протягом тривалого періоду часу ухиляється від виконання свого обов'язку призначити йому пенсію з урахуванням заробітної плати за період з 1994 по 1999 роки, яка є щомісячним регулярним платежем. Тобто, вказані правовідносини стосуються гарантованого Конституцією права на соціальний захист та мають триваючий характер, а тому їх захист не може бути обмежений будь-яким строком.
Також вказує, що неможливість обмеження шестимісячним строком обов'язку України як держави забезпечити реалізацію громадянином України свого конституційного право на соціальний захист підтверджується позицією Конституційного Суду України, що міститься у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1,12 Закону України «Про оплату праці» і у рішенні від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, а також на підставі аналізу положення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком.
Крім того, звертає увагу суду і на частину другу статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Таким чином, представник позивача просить суд вважати не пропущеним строк звернення ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Вивчивши підстави позивача, зазначені в обґрунтування строку звернення до суду, суд зазначає таке.
Відповідно до частин першої, другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Суд зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Тобто, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Так, позивач просить суд визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії з урахуванням заробітної плати за період з 1994 по 1999 роки, яка нараховувалася йому за час роботи в Приватному акціонерному товаристві «КИЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СКЛОТАРНИЙ ЗАВОД» згідно довідки про заробітну плату № 01-240 від 12.11.2019 виданої Приватним акціонерним товариством «КИЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СКЛОТАРНИЙ ЗАВОД».
Як вбачається з доданих до позовної заяви документів, ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком з грудня 2019 року.
З копії листа Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 2600-0307-8/154054 від 30.10.2020 вбачається, що вказаним листом позивача було повідомлено про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії згідно довідки № 01-240 від 12.11.2019.
Таким чином, на переконання суду, саме з листа Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 2600-0307-8/154054 від 30.10.2020 позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Крім того, суд наголошує на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Наведене дає суду підстави для висновку, що позивачу було відомо про не врахування наданої ним до заяви від 09.01.2020 довідки № 01-240 від 12.11.2019 саме з отриманням відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 2600-0307-8/154054 від 30.10.2020 та враховуючи, що пенсія позивача є щомісячним періодичним платежем.
На переконання суду, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Вказана правова позиція відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі 240/12017/19.
Таким чином, шестимісячний строк звернення до суду із даним позовом розпочав свій перебіг з 30.10.2020, та сплинув 02.05.2021.
Натомість, згідно відмітки Окружного адміністративного суду міста Києва на позовній заяві, позивач звернувся до суду лише 01.12.2021.
Крім того, суд вважає безпідставними посилання представника позивача на статтю 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», позаяк вказана стаття регулює виплату пенсії у разі виїзду за кордон.
Також суд вважає необґрунтованими посилання представника позивача і на частину другу статті 46 наведеного Закону, відповідно до якої нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, позаяк такі стосуються лише вимог щодо нарахованих пенсій.
У даному ж випадку, пенсія позивачу призначена та виплачувалась без урахування довідки № 01-240 від 12.11.2019.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вказані позивачем причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом є неповажними, відповідно, у суду відсутні підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Згідно частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене та зважаючи, що судом визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом, суд дійшов висновку, що позовну заяву разом з доданими до неї матеріалами слід повернути позивачеві.
Згідно з частиною восьмою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з даним позовом.
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) - повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена.
Згідно частини першої статті 295 та частини першої статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя В.П. Катющенко