ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
23 грудня 2021 року м. Київ № 640/14359/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства “Універсал Банк” до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - позивач та/або АК «Універсал Банк») з позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі - відповідач та/або Офіс ВПП, контролюючий орган) та просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.05.2019 року №0002981402 та стягнути на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору.
Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що спірне рішення прийнято відповідачем із порушення положень підпункту 139.3.3 пункту 139.3 статті 139 Податкового кодексу України. Акціонерне товариство «Універсал Банк» наполягає, що ним правомірно задекларовано в рядку 2.1.4 Додатку РІ до податкової декларації з податку на прибуток за 2016 рік фінансовий результат, який підлягає оподаткування, а відомості наведені у пункті 2.2.6 зазначено розгорнуто на прохання контролюючого органу.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому останній стверджує про правомірність прийнятого ним рішення та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. У відзиві на позовну заяву контролюючим органом наведено аналогічні твердження та доводи, які були ним відображені в акті перевірки від 12.04.2018 року №1110/28-10-14-02-01/21133352.
В судовому засіданні 31.10.2019 року судом, за згодою сторін ухвалено продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.
Справа вирішується на підставі наявних в ній матеріалів.
Розглянувши подані матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до підпункту 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, на підставі наказу ДФС від 21.03.2019 року №202 та наказу Офісом ВПП від 22.03.2019 року №671 контролюючим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ «Універсал Банк» з питань дотримання вимог податкового законодавства у частині обрахування сум, що повинні відображатися у рядку 2.1.4 Додатка РІ до Податкової декларації з податку на прибуток приватних підприємств протягом 2016 року, за наслідком якої складено акт від 12.04.2018 року №1110/28-10-14-02-01/21133352 (далі - акт перевірки).
У висновках акту перевірки зафіксовано порушення позивачем підпункту 139.3.3 пункту 139.3 статті 139 з врахуванням підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України в частині зазначення різниці, на які збільшується об'єкт оподаткування на загальну суму 276 655 354,00 грн., у тому числі по періодах:
Півріччя 2016 року - 186 350 508,00 грн.;
Три квартали 2016 року - 190 184 418,00 грн.;
2016 рік - 276 655 354,00 грн.
Тут і надалі висновки акту перевірки.
На підставі висновків акту перевірки Офісом ВПП прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.05.2019 року №0002981402, яким АК «Універсал Банк» за порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 139.3.3 пункту 139.3 статті 139 Податкового кодексу України зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2016 рік у розмірі 276 655 354 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення).
Рішенням ДФС від 15.07.2019 року №32733/6/99-99-11-04-02-25 скаргу позивача на спірне рішення залишено без задоволення, а останнє без змін.
Акціонерне товариство «Універсал Банк» категорично не погоджується із оскаржуваним рішенням, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на що звернулось до суду з метою захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Згідно із підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:
зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);
збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:
збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);
зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).
Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.
Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
Відповідно до пунктів 139.3.1, 139.3.2 пункту 139.3 статті 139 ПК України банки та небанківські фінансові установи, крім страхових компаній, недержавних пенсійних фондів, корпоративних інвестиційних фондів та адміністраторів недержавних пенсійних фондів, визнають для оподаткування резерв, сформований у зв'язку із знеціненням (зменшенням корисності) активів згідно з вимогами міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням вимог підпунктів 139.3.2-139.3.4 цього пункту.
Використання резерву у зв'язку із припиненням визнання активу згідно з вимогами міжнародних стандартів фінансової звітності не змінює фінансовий результат.
Згідно із підпунктом 139.3.3 пункту 139.3 статті 139 ПК України фінансовий результат до оподаткування збільшується:
1) на перевищення розміру резерву станом на кінець податкового (звітного) періоду, над лімітом, який визначається як менша з двох величин:
а) 20 відсотків (на період з 1 січня 2015 року до 31 грудня 2015 року - 30 відсотків, на період з 1 січня 2016 року до 31 грудня 2016 року - 25 відсотків) сукупної балансової вартості активів, знецінення яких визнається шляхом формування резерву, збільшеної на суму резерву за такими активами згідно з даними фінансової звітності за звітний період;
б) величина кредитного ризику за активами, визначена на кінець звітного (податкового) періоду відповідно до вимог органу, що регулює діяльність банків, або органу, що регулює діяльність небанківських фінансових установ.
У разі якщо орган, що регулює діяльність банків, або орган, що регулює діяльність небанківських фінансових установ, не встановлює вимог до визначення кредитного ризику, ліміт визначається згідно з пунктом "а" цієї частини підпункту.
Коригування фінансового результату до оподаткування звітного періоду не здійснюється у розмірі зазначеного перевищення резерву, що виникло у попередніх звітних (податкових) періодах; 2) на суму використання резерву для списання (відшкодування) активу, який не відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, крім суми, що списується за рахунок тієї частини резерву, на яку збільшувався фінансовий результат до оподаткування у зв'язку з перевищенням над лімітом.
Як вбачається з описової частини акту перевірки за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Універсал банк» з питань дотримання вимоги податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, валютного - за період з 01.01.2015 по 31.03.2018 єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2013 по 31.03.2018, складено акт перевірки від 19.09.2018 №2753/28-10-43-01/21133352, яким встановлено, зокрема:
- порушення вимог пункту 137.4 статті 137 та підпункту 139.3.3 пункту 139.3 статті 139 ПК України в частині заниження різниці, на які збільшується об'єкт оподаткування на загальну суму 276 655 354,00 грн., в тому числі по періодах: півріччя 2016 року - 186 350 508,00 грн.; три квартали 2016 року - 190 184 418,00 грн.; 2016 рік - 276 655 354,00 грн.;
- порушення вимог підпункту 140.4.2 пункту 140.4 статті 140 ПК України в частині завищення обсягу від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років, на суму 276 655 354,00 грн., в тому числі по періодам: I квартал 2017 року - 276 655 354,00 грн.; півріччя 2017 року - 276 655 354,00 грн.; три квартали 2017 року - 276 655 354,00 грн.; 2017 рік - 276 655 354,00 грн.; I квартал 2018 року - 276 655 354,00 грн..
та винесено податкове повідомлення-рішення від 10.10.2018 року №0002234303, яким встановлено зменшення від'ємного значення на загальну суму 276 655 354,00 грн..
Рішенням від 17.12.2018 року №40697/6/99-99-11-04-02-25 про результати розгляду скарги Державної фіскальної служби України скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.10.2018 року №0002234303, у частині невірного обрахування сум, що повинні відображатися у рядку 2.1.4 Додатку РІ до податкової декларації з податку на прибуток приватних підприємств протягом 2016 року та призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Універсал Банк» відповідно до вимог пп. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України у частині обрахування сум, що повинні відображатися у рядку 2.1.4 Додатку РІ до податкової декларації з податку на прибуток приватних підприємств протягом 2016 року.
В ході проведення документальної виїзної перевірки встановлено, що банківською становою у перевіряємому періоді, у складі різниць на які збільшується/зменшується фінансовий результат до оподаткування здійснювалося відображення перевищення страхового резерву над розрахованим лімітом.
Зазначенні податкові різниці у 2016 році розраховувалися та декларувалися банком вступним чином:
у складі різниць, на які збільшується фінансовий результат до оподаткування відображалась сума перевищення ліміту, а саме рядок 2.1.4 Додатку РІ до податкової декларації з податку на прибуток підприємств: 1 кв. 2016 року - 186 350 508.00 грн., півріччя 2016 року - 3 833 910.00 грн., три квартали 2016 року - 86 470 936.00 грн., 2016 рік-465 721 282,00 грн.
При цьому, у зв'язку із розгорнутим відображенням, визначеним банком порядком відображення показників декларації результату перевищення, у різницях, на які зменшується фінансовий результат до оподаткування, а саме рядок 2.2.6 Додатку РІ до податкової декларації з податку на прибуток підприємств відображалася сума перевищень, яка виникла у минулих податкових періодах, а саме: кв. 2016 року- 0,00 грн., півріччя 2016 року - 186 350 508,00 грн., три квартали 2016 року - 190 184 418,00 грн., 2016 рік - 276 655 354.00 грн.
Тобто, як видно з показників рядка 2.2.6 Додатку РІ до податкової декларації з податку на прибуток банком зменшення фінансового результату відображалося методом розгорнутого сальдо (додаванням показників за кожен звітний період), при цьому збільшення фінансового результату в рядку 2.1.4 Додатку РІ до податкової декларації з податку на прибуток відображалося методом згорнутого сальдо (станом на балансову дату), що призвело до заниження фінансового результату за 2016 рік на суму 276 655 354,00 грн.
Довідково: показники сум перевищення резерву, що виникло у попередніх податкових (звітних) періодах, рядку 2.2.6 Додатку РІ були досліджені в ході проведення планової перевірки та зафіксовані актом документальної планової перевірки від 19.09.2018 №2753/28-10-43-01/21 133352 не були предметом оскарження.
Наказом Міністерства фінансів України від 03.04.2018 року №400 затверджено узагальнюючі податкові консультації з деяких питань оподаткування податком на прибуток підприємства, податком на доходи фізичних осіб, зокрема узагальнюючу податкову консультацію щодо застосування положень пункту 139.3 статті 139 Податкового кодексу України стосовно порядку врахування перевищення резерву над розміром встановленого ліміту (далі - Наказ №400).
У вказаному Наказі №400 зазначено про те, що при визначенні розміру ліміту, встановленого підпунктом 1 підпункту 139.3.3 пункту 139.3 статті 139 Кодексу у редакції, що діяла до 01 січня 2018 року, та суми коригування фінансового результату до оподаткування у зв'язку із перевищенням такого ліміту слід керуватися наступним:
1. Станом на кінець податкового (звітного) періоду за даними фінансової звітності визначається:
- розмір резерву, сформованого у зв'язку із знеціненням (зменшенням корисності) активів згідно з вимогами міжнародних стандартів фінансової звітності (Р);
- сукупна балансова вартість активів, знецінення яких відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності визнається шляхом формування резерву (СБВ).
2. Визначається сума ліміту (Л) згідно з підпунктом 1 підпункту 139.3.3 пункту 139.3 статті 139 Кодексу у редакції, що діяла до 01 січня 2018 року, як сума сукупної балансової вартості активів, знецінення яких визнається шляхом формування резерву (СБВ), збільшена на суму резерву за такими активами згідно з даними фінансової звітності на кінець податкового (звітного) періоду (Р), помножена на 20 відсотків (на період з 01 січня 2015 року до 31 грудня 2015 року - 30 відсотків, на період з 01 січня 2016 року до 31 грудня 2018 року - 25 відсотків) ( %):
Л = (СБВ + Р) х %.
3. Визначається різниця (Різ.) між розміром резерву (Р) станом на кінець податкового (звітного) періоду та лімітом (Л), розрахованим згідно з пунктом 2 цієї відповіді.
У разі отримання від'ємного значення, для подальшого розрахунку така різниця дорівнює нулю.
4. Визначена станом на кінець податкового (звітного) періоду різниця (Різ.) порівнюється із перевищенням резерву, що виникло у попередніх податкових (звітних) періодах (в тому числі із перевищенням резерву на 01 січня 2015 року, який визнаний для оподаткування згідно з пунктом 21 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу).
5. Якщо позитивне значення різниці (Різ.) станом на кінець податкового (звітного) періоду є більшим, ніж перевищення резерву, що виникло у попередніх податкових (звітних) періодах (в тому числі ніж перевищення резерву на 01 січня 2015 року, який визнаний для оподаткування згідно з пунктом 21 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу), фінансовий результат до оподаткування підлягає збільшенню на суму різниці між цими значеннями. Якщо позитивне значення різниці (Різ.) станом на кінець податкового (звітного) періоду є меншим, ніж перевищення резерву, що виникло у попередніх податкових (звітних) періодах (в тому числі ніж перевищення резерву на 01 січня 2015 року, який визнаний для оподаткування згідно з пунктом 21 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу), фінансовий результат до оподаткування не підлягає коригуванню.
6. На показник позитивного значення різниці (Різ.) не впливають списання (відшкодування) заборгованості за рахунок тієї частини резерву, на яку збільшувався фінансовий результат до оподаткування у зв'язку з перевищенням над лімітом.
Між тим, листом ДФС України від 12.07.2018 року № 21197/7/99-99-15-02-02-17 надано роз'яснення щодо застосування положень пункту 139.3 статті 139 ПК України, у редакції до 01.01.2018 року (далі - лист від 12.07.2018 року).
У наведеному листі вказано, що порядок коригування фінансового результату до оподаткування, визначений підпунктами 139.3.3 і 139.3.4 п. 139.3 ст. 139 Кодексу у редакції, чинній до 01.01.2018 Кодексу, був запроваджений у Кодексі починаючи з 01 січня 2015 року у зв'язку із зміною методологічного підходу визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств за даними фінансової звітності, яка складається банками відповідно до вимог міжнародних стандартів фінансової звітності.
Таким чином, відповідно до п. 21 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу банки були зобов'язані здійснити перерахунок резерву у зв'язку із знеціненням (зменшенням корисності) активів станом на 01 січня 2015 року.
Резерв, сформований банком у зв'язку із зменшенням корисності активів згідно з вимогами міжнародних стандартів фінансової звітності станом на кінець 2014 року, у сумі, що не перевищує ліміт у розмірі 30 відсотків вартості, яка розраховується як сукупна балансова вартість активів, знецінення яких визнається шляхом формування резерву, збільшена на суму резерву за такими активами, згідно з даними фінансової звітності за 2014 рік, вважається резервом на 01 січня 2015 року, визнаним для оподаткування.
При цьому сума перевищення резерву над таким лімітом не змінює об'єкт оподаткування поточного або попередніх податкових (звітних) періодів, у тому числі не збільшує та не зменшує фінансовий результат до оподаткування, та вважається перевищенням резерву, що виникло у попередніх звітних (податкових) періодах.
Тож положення абзацу другого п.п. 1) п.п. 139.3.3 п. 139.3 ст. 139 Кодексу у редакції, чинній до 01.01.2018, застосовуватиметься банками з урахуванням вимог п. 21 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу щодо суми перевищення резерву над лімітом, яке вважається таким, що виникло у попередніх податкових (звітних) періодах станом на 01 січня 2015 року.
Таким чином, для розрахунку суми збільшення фінансового результату до оподаткування на підставі положення п.п. 1) п.п. 139.3.3 п. 139.3 ст. 139 Кодексу у редакції, чинній до 01.01.2018, у наступних податкових (звітних) періодах сума перевищення резерву над лімітом станом на кінець кожного з таких періодів порівнюється із перевищенням резерву, що виникло у попередніх податкових (звітних) періодах (включаючи перевищення резерву, розраховане згідно з п. 21 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу), не залежно від того, чи здійснювалось коригування фінансового результату до оподаткування у попередньому податковому (звітному) періоді.
Враховуючи висновок Мінфіну, викладений у листі від 27.06.2018 № 11210-09-10/17443, для застосування положень п. 139.3 ст. 139 Кодексу у редакції, чинній до 01.01.2018, у наступних податкових (звітних) періодах у частині порядку врахування перевищення резерву над розміром встановленого ліміту та прикладу розрахунку різниці між розміром резервів та лімітом у випадку наявності перевищення резерву станом на 01 січня 2015 року (включаючи перевищення резерву, розраховане згідно з п. 21 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу), наведеного у питанні 1 Узагальнюючої податкової консультації, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 03.04.2018 № 400, необхідно використовувати варіант розрахунку № 1, наведений у таблиці, як такий, що відповідає вимогам Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи ліміт резервування станом на 31.03.2016 року для декларації за 2015 рік обрахований наступним чином: (сукупна балансова вартість - 4 648 163 177,79 грн. (СБВ) + 1 797 855 070,04 грн. (сформований резерв) (Р)) х 25% /100 = 1 611 504 561,96 грн. (ліміт).
Звідси слідує, що станом 1 квартал 2016 року перевищення сформованого резерву банком над лімітом становило 186 350 508,08 грн.
Ліміт резервування станом на 30.06.2016 року обрахований наступних чином: (сукупна балансова вартість) - 4 474 447 087, 16 грн. + 1 496 594 241, 98 грн. (сформований резерв) х25% /100 = 1 496 594 241,98 грн.
Звідси слідує, що станом 1 півріччя 2016 року перевищення сформованого резерву банком над лімітом становило 3 833 909,69 грн. У зв'язку із тим, що вказане перевищення є меншим ніж перевищення резерву, що виникло у попередніх податкових (звітних) періодах (186 350 508,08 грн.) фінансовий результат до оподаткування не підлягає коригуванню. При цьому, для подальшого розрахунку така різниця дорівнює нулю.
Ліміт резервування станом на 30.09.2016 року обрахований наступним чином: (сукупна балансова вартість) - 4 122 810 325,70 грн. + 1 489 564 689,54 (сформований резерв) х25%/100) = 1 489 564 689,54 грн.
Звідси слідує, що за 9 місяців 2016 року перевищення сформованого резерву банком над лімітом становило 86 470 935,73 грн. Вказане перевищення є меншим ніж перевищення резерву (186 350 508,08 грн.), що виникло у попередніх податкових (звітних) періодах фінансовий результат до оподаткування не підлягає коригуванню. При цьому, для подальшого розрахунку така різниця дорівнює нулю.
Ліміт резервування за 2016 рік обчислено наступним чином: (сукупна балансова вартість) - 3 700 950 707,64 грн.+1 854 611 945,25 грн.)х25%/100=1 854 611 945,25 грн.
Звідси слідує, що за 2016 рік перевищення сформованого резерву банком над лімітом становило 465 721 282,03 грн. Розмір, який підлягав до коригування фінансового результату становить: 465 721 282,03 грн. - 186 350 508,08 грн. = 279 370 773,95 грн.
Загальна сума коригування фінансового результату до податку дорівнює - 465 721 282,03 грн.
Разом з цим, як встановлено судом для визначення податкової різниці за 2016 рік, яка збільшує фінансовий результат на перевищення розміру резерву станом на кінець 2016 року над лімітом контролюючий орган здійснив додавання всіх сум перевищення резерву, розрахованих на кінець кожного з чотирьох звітних податкових періоді в 2016 році наростаючим підсумком та визначив його на рівні 742 376 636,00 грн. та в подальшому шляхом віднімання від наведеної суми обчисленого резерву суми обчисленого резерву банком - 465 721 282,03 грн. визначив заниження різниці, на яку збільшується об'єкт оподаткування на загальну суму 276 655 354,00 грн.
В той же час, згідно податкової звітності банківської установи, а саме у рядку 2.1.4 Додатку РІ до податкової декларації з податку на прибуток за 2016 рік сума перевищення розміру резерву банку або небанківської фінансової установи станом на кінець податкового (звітного) періоду над лімітом, який визначається відповідно до підпункту 139.3.3 пункту 139.3 статті 139 розділу ІІІ Податкового кодексу України (підпункт 139.3.3 пункту 139.3 статті 139 розділу ІІІ Податкового кодексу України) визначена АК «Універсал Банк» на рівні 465 721 282 грн.
Слід вказати, що позиція контролюючого органу в частині обчислення резерву наростаючим підсумком та у зв'язку із цим визначення податкової різниці за 2016 рік, яка збільшує фінансовий результат на перевищення розміру резерву станом на кінець 2016 року над лімітом обумовлено положеннями пункту 137.4 статті 137 ПК України, у відповідності до якого податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду, крім:
виробників сільськогосподарської продукції, визначеної статтею 209 цього Кодексу, які можуть обрати річний податковий (звітний) період, який починається з 1 липня поточного звітного року і закінчується 30 червня наступного звітного року.
Для цілей оподаткування податком на прибуток до підприємств, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, належать підприємства, дохід яких від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва за попередній податковий (звітний) рік перевищує 50 відсотків загальної суми доходу.
Суд не може погодитися із наведеним, оскільки положення підпункту 139.3.3 пункту 139.3 статті 139 ПК України є спеціальною нормою для визначення резервів банків та небанківських фінансових установ і не передбачає обчислення такого резерву наростаючим підсумком.
Окрім того, Наказ №400 чітко встановлює, що визначена станом на кінець податкового (звітного) періоду різниця (Різ.) порівнюється із перевищенням резерву, що виникло у попередніх податкових (звітних) періодах, а не додається.
При цьому, якщо позитивне значення різниці (Різ.) станом на кінець податкового (звітного) періоду є більшим, ніж перевищення резерву, що виникло у попередніх податкових (звітних) періодах, фінансовий результат до оподаткування підлягає збільшенню на суму різниці між цими значеннями. Якщо позитивне значення різниці (Різ.) станом на кінець податкового (звітного) періоду є меншим, ніж перевищення резерву, що виникло у попередніх податкових (звітних) періодах фінансовий результат до оподаткування не підлягає коригуванню.
Тобто, у разі якщо позитивне значення різниці станом на кінець податкового період є більшою ніж перевищення резерву, яке мало місце у попередньому звітному податковому періоді, фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму такої різниці, а у разі, якщо є меншою то фінансовий результат не підлягає коригуванню, а при подальшому його розрахунку платником податку відповідна різниця дорівнює 0.
Відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, зокрема презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;
Отже, беручи до уваги наведене суд приходить до висновку про відсутність порушення позивачем підпункту 139.3.3 пункту 139.3 статті 139 з врахуванням підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України в частині зазначення різниці, на які збільшується об'єкт оподаткування на загальну суму 276 655 354,00 грн., оскільки фінансовий результат до оподаткування ним визначено вірно, у тому числі з урахуванням положень Наказу №400.
В той же час суд вважає за доцільне зазначити про те, що відображення за методом розгорнутого сальдо (додавання показників за кожний звітний період) ряду 2.2.6 Додатку РІ до податкової декларації з податку на прибуток за 2016 рік та відображення збільшення суми фінансового результат в рядку 2.1.4 вказаного додатку методом згорнутого сальдо не свідчить про фактичне заниження позивачем фінансового результату за 2016 рік на суму 276 655 354,00 грн.
Ключовим аспектом в межах цієї адміністративної справи є визначення розрахунку фінансового результату до оподаткування у відповідності до підпункту 139.3.3 пункту 139.3 статті 139 ПК України, який на переконання суду, АК «Універсал Банк» проведено вірно.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Положеннями частини 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
З огляду на приписи наведених правових норм процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішень органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04.03.2013 у справі № К/9991/2038/11, від 11.02.2013 у справі № К/9991/66857/11.
Окрім того, такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».
Підсумовуючи вищевикладене, повно та всебічно проаналізувавши матеріали адміністративної справи суд дійшов до висновку про невідповідність спірного рішення критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України, що, в свою чергу зумовлює наявність підстав для задоволення адміністративного позову в повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки адміністративний позов підлягає до задоволення, то судовий збір сплачений позивачем у розмірі 17 289,00 грн. підлягає стягненню на його користь із відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 90, 241-246, 250, 255 КАС України суд, -
1. Задовольнити позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, б. 54/19, код ЄДРПОУ 21133352) до Офісу великих платників податків ДФС (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, б. 11-г, код ЄДРПОУ 39440996) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 06.05.2019 року №0002981402 .
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Офісу великих платників податків ДФС (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, б. 11-г, код ЄДРПОУ 39440996) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, б. 54/19, код ЄДРПОУ 21133352) сплачений судовий збір у розмірі 17 289 (сімнадцять тисяч двісті вісімдесят дев'ять) грн. 00 коп.
За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.І. Келеберда