ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
23 грудня 2021 року м. Київ № 640/31506/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши клопотання представника Державного агентства резерву України з питань виходу зі спрощеного позовного провадження та здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження в адміністративній справі
за позовомГоловного управління ДПС у Тернопільській області
до третя особа Державного агентства резерву України Державне підприємство «Чортківський комбінат хлібопродуктів»
про звернення стягнення податкового боргу,
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Тернопільській області з позовом до Державного агентства резерву України, в якому просило суд: звернути стягнення податкового боргу Державного підприємства «Чортківський комбінат хлібопродуктів» у розмірі 1 137 708,37 грн. на кошти Державного агентства резерву України, шляхом стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих відповідача, та за рахунок готівки, що належить відповідачу.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду м. Києва Скочок Т.О. від 24.11.2021 відкрито провадження у справі №640/31506/21 за вказаним позовом та саму справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
В подальшому на адресу суду надійшло клопотання представника відповідача з питань виходу зі спрощеного позовного провадження та здійснення розгляду цієї справи за правилами загального позовного провадження.
В обґрунтування поданого клопотання представник Державного агентства резерву України зазначив, що виходячи зі змісту норм ч. 4 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи те, що предметом позовних вимог є звернення стягнення з Держрезерву заборгованості на суму 1 137 708,37 грн., ця справа повинна розглядатись виключно за правилами загального позовного провадження.
Розглянувши клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Згідно з п. 7 і 10 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо:
- стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження,
а також справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
А саме, у силу приписів норм ч. 4 ст. 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років»; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266 1 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності, а ч. 2 цієї ж статті передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Тобто, виключний перелік справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, міститься в ч. 4 ст. 257 КАС України, що не суперечить змісту ч. 4 ст. 12 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 260 КАС України, якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача протягом двох днів із дня її надходження до суду постановляє ухвалу про залишення заяви відповідача без задоволення.
При вирішенні питання щодо відкриття провадження у справі №640/31506/21 суд встановив, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі не відноситься до переліку спорів, встановлених ч. 4 ст. 12 та ч. 4 ст. 257 КАС України, а тому не вимагає обов'язково проведення судового засідання. При цьому, бажання сторони (відповідача) у справі викласти під час проведення судового засідання свої аргументи, які можуть бути висловлені ним у відзиві на позовну заяву, запереченнях на відповідь на відзив не зумовлює необхідність призначення до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
У контексті з наведеними висновками суд також враховує, що практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах з урахуванням змісту п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною на підставі Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997 №475/97-ВР (далі - Конвенція) свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі «Ахеn v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСІІЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Крім цього, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.11.2006 (скарга 73053/01 CASE OF JUSSILA v. FINLAND, суд вказав на те, що: «Європейський Суд не сумнівається в тому, що письмове провадження у справі часто може виявитись більш ефективним, ніж усний розгляд, для перевірки та забезпечення того, що платник податків надав точний звіт про свій майновий стан, підкріплений всіма необхідними документами. Суд не вважає переконливим довід заявника, що в ході розгляду цієї справи виникли міркування щодо достовірності, які потребували надання пояснень в усній формі.... та приймає довід держави-відповідача, що будь - які питання факту та питання права в цій справі могли бути належним чином розглянуті та вирішені на підставі матеріалів, наданих у письмовому вигляді. ... Оскільки заявнику була надана повна можливість наводити свої доводи у письмовому вигляді та надавати коментарі щодо відомостей, які надходили від податкових органів, Суд дійшов висновку, що вимоги справедливого судочинства були дотримані...».
Суд погоджується з такою позицією Європейського суду з прав людини щодо застування п. 1 ст. 6 Конвенції.
Таким чином, на цій стадії судового розгляду, а також враховуючи, що представником відповідача не наведено переконливих доводів, з яких вбачалась би необхідність призначення судового засідання та вирішення справи в порядку загального провадження, а доводи, на які представник посилається у своєму клопотанні є такими, що не доводять суду необхідності розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання та призначення розгляду справи за правилами загального позовного провадження. У разі, якщо в подальшому, під час розгляду справи, суд дійде висновку про необхідність витребування доказів, заслуховування пояснень учасників справи, тощо, судом будуть вчинені необхідні дії для всебічного, повного та об'єктивного розгляду, в т.ч. з урахуванням можливості з власної ініціативи призначити судове засідання або перейти до розгляду в порядку загального провадження.
Керуючись вимогами ст.ст. 4, 12, 243, 248, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -
Клопотання представника Державного агентства резерву України з питань виходу зі спрощеного позовного провадження та розгляду справи за правилами загального позовного провадження залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та оскарженню не підлягає.
Суддя Т.О. Скочок