ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
23 грудня 2021 року м. Київ № 640/10223/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліхімікс» до Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліхімікс» (далі - позивач та/або ТОВ «Поліхімікс» ) з позовом до Державної податкової служби України (далі - відповідач та/або ДПС України, контролюючий орган) та просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.05.2019 №03711440302, прийняте Головним управлінням ДФС у м. Києві;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.05.2019 №03731440302, прийняте Головним управлінням ДФС у м. Києві;
- судові витрати покласти на відповідача.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.09.2020 у справі №640/10223/19 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліхімікс» задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0371140302, № 0373140302 від 27.05.2019.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2021 у справі №640/10223/19 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві задоволено.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.09.2020 скасовано.
Ухвалено нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Поліхімікс» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено повністю.
Постановою Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №640/10223/19 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліхімікс» задоволено частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.09.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2021 у справі №640/10223/19 скасовано.
Справу №640/10223/19 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.06.2021 адміністративну справу №640/10223/19 прийнято до провадження суддею Келебердою В.І. та призначеного розгляд справи за правилами загального провадження.
Мотивуючи позовні вимоги позивач стверджує про невідповідність висновків акту перевірки від 01.04.2019 №120/1-26-15-14-03-02/37856933 фактичним обставинам справи та наполягає на реалізації ним товару (скрапленого газу) його контрагентами.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, де останній стверджує про правомірність прийнятих ним рішень та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Зокрема, контролюючий орган у відзиві на позовну заяву наводить аналогічні доводи, які покладені в основу акту перевірки від 01.04.2019 №120/1-26-15-14-03-02/37856933.
В судовому засіданні 09.09.2021 представник позивача позовні вимоги підтримав, у той час коли, представник відповідача проти їх задоволення заперечив.
Також в судовому засіданні 09.09.2021 судом за згодою сторін замінено відповідача - ГУ ДПС у м. Києві на ДПС України.
Крім цього, протокольною ухвалою у тому ж судовому засіданні від 09.09.2021 року за згодою сторін ухвалено продовжити дослідження письмових доказів з прийняттям рішення в порядку письмового провадження.
Справа вирішується на підставі наявних в ній матеріалів.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
На підставі направлень від 04.03.2019 №538/26-15-04-03-02, №541/296-15-14-03-02, №542/26-15-14-09, №530/26-15-14-06-03, №440/26-15-42-08, №441/26-15-42-08, відповідно до статей 20, 77, 82 Податкового кодексу України, на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 15.02.2019 №1918, проведена планова виїзна документальна виїзна перевірка Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліхімікс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, валютного - за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування - за період з 30.08.2011 по 31.12.2018 та іншого законодавства за відповідний період, за наслідком якої складено акт перевірки від 01.04.2019 №120/1-26-15-14-03-02/37856933 (далі - акт перевірки) (т. 1, а.с. 36-83).
Висновками акта перевірки, серед іншого зазначено про встановлені порушення позивачем наведених норм, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 958 399,00 грн., в тому числі за 2018 рік - 958399,00 грн., пункту 44.1 статті 44, підпункту134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, підпункту 140.4.2 пункту 140.4 статті 140 ПК України, в результаті чого позивачем завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 4 695 248,00 грн., в тому числі за 2017 рік в сумі 3 507 692,00 грн., за 2018 рік в сумі 4 695 248,00 грн.
На підставі висновків акту перевірки ГУ ДФС у м. Києві прийнято наступні рішення:
- податкове повідомлення-рішення від 27.05.2019 №0371140302, яким за порушенням позивачем пункту 44.1 статті 44, пункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 254240 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 63560 грн. на підставі пункту 123.1 статті 123 ПК України (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №1) (т. 1, а.с. 84-85);
- податкове повідомлення-рішення від 27.05.2019 року №0373140302, яким ТОВ «Поліхімікс» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4 695 248 грн. за 2018 рік, за порушення платником податку пункту 44.1 статті 44, пункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 ПК України (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №2) (т. 1, а.с. 86-87).
Тут і надалі разом спірні та/або оскаржувані рішення.
Як вже було вказано судом вище, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.09.2020 у справі №640/10223/19 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліхімікс» задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0371140302, № 0373140302 від 27.05.2019.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2021 у справі №640/10223/19 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві задоволено.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.09.2020 скасовано.
Ухвалено нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Поліхімікс» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено повністю.
Постановою Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №640/10223/19 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліхімікс» задоволено частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.09.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2021 у справі №640/10223/19 скасовано.
Справу №640/10223/19 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
У постанові Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №640/10223/19 вказано про наступні підстави для направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції: «В основу прийняття податкових повідомлень - рішень, які є предметом розгляду цієї справи покладені норми п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, пп. 140.4.2 п. 140.4 ст. 140 ПК України, які не були предметом судового дослідження судами попередніх інстанцій стосовно господарських операцій, результати яких покладені в основу донарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток.
Ухвалюючи судові рішення у цій справі суди попередніх інстанцій висновувалися з реальності здійснення господарських операцій щодо подальшої реалізації позивачем придбаного газу та доведеності обставин, які унеможливлюють використання контрагентами позивача цього газу. При цьому суди по різному оцінили реальність здійснених операцій з продажу газу. Суд першої інстанції виходив з того, що позивачем газ було продано (реалізовано), за що отримані кошти, за результатами саме цих операцій сформовані доходи від продажу цього товару. Суд апеляційної інстанції встановив та врахував ті обставини, що придбаний контрагентами позивача газ, за даними інформаційних баз податкового органу та інших джерел, не використовувався, що доводить безтоварність операцій, отриманий позивачем дохід (кошти) за цей газ є надходженням з інших джерел, а не від господарської діяльності, пов'язаною із продажем товару.
Постанова суду апеляційної інстанції ґрунтується виключно на оцінці діяльності контрагентів позивача (їх звітування перед контролюючим органом, наявність основних засобів, перебування на податковому обліку, наявність матеріальних та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності тощо), без дослідження суті спірних господарських операцій та їх взаємовідносин з позивачем.
Колегія суддів визнає, що обставинами, які мають істотне значення для вирішення цієї справи щодо реальності господарських операцій, покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, є комплексне дослідження господарської компетенції Товариства на усіх етапах придбання, зберігання, використання, транспортування, відпуску газу, з урахуванням вимог, які встановлені для газу як товару особливого виду. Ці особливості залишені за межами судового дослідження судами попередніх інстанцій. Трирічний термін, за який здійснена перевірка, давав можливість контролюючому органу певною мірою встановити всі обставини, пов'язані з придбанням газу та формуванням, за результатами цього придбання, даних фінансової та податкової звітності, а також з продажем цього газу, умови такого продажу, розрахунки між позивачем та його контрагентами, та формування за результатами продажу даних звітності. Крім того, поза увагою судів залишено встановлення та оцінка кваліфікації «інших надходжень», які отримані позивачем від його контрагентів, правова природа таких надходжень та їх регулювання приписами Податкового кодексу України.
Вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об'єктивного та всебічного з'ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.».
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, у урахуванням висновків, які викладені в постанові Верховного Суду від 01.06.2021 суд звертає увагу на наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Згідно із пунктом 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36); дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно (14.1.54); продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об'єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами за договорами оперативного лізингу (оренди), продажу, передачі права відповідно до авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об'єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної, у тому числі промислової власності; (14.1.203.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.).
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.
Згідно із підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).
Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.
Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Згідно із підпунктом 140.4.2 пункту 140.4 статті 140 ПК України встановлено, що фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років. Положення зазначеного пункту застосовуються з урахуванням пункту 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХIV(далі - Закон №996-ХIV).
Відповідно до статті 1 цього Закону в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, «первинний документ» - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а «господарська операція» - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
За змістом частини 1 та 2 статті 9 Закону №996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
У свою чергу, згідно частиною 3 статті 9 цього Закону інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на рахунках бухгалтерського обліку.
Зі змісту наведених норм права можна дійти висновків про те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування, серед іншого витрат, податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Тобто, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування об'єкту оподаткування податком на прибуток.
Дані висновки суду не суперечать правовій позиції Верховного Суду, що була сформована ним у тексті постанов від 19.03.2019 у справі №826/9534/17, від 26.02.2019 у справі №826/1536/18, від 11.12.2018 у справі №804/6942/16 за наслідками проведення правового аналізу норм ПК України та Закону №996-ХIV. Зокрема, Верховний Суд відзначив те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об'єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. У первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
1) Досліджуючи матеріали справи судом встановлено, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ «ПЛАТЕК».
Так, між ТОВ «Поліхімікс» та ТОВ «ПЛАТЕК» укладено договір №34СГ/16 поставки нафтопродуктів від 02.12.2016 (далі - договір №34СГ/16), у відповідності до якого постачальник (ТОВ «Поліхімікс») зобов'язується передати у власність покупцю (ТОВ «ПЛАТЕК») товарно-матеріальні цінності - скраплений газ БТ, СБТ, ПБА (інших марок), а покупець зобов'язується своєчасно приймати і оплачувати товар на умовах цього договору (т. 1, а.с. 105).
Згідно із пунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.3, 2.5 договору №34/СГ16 ціна, кількість та номенклатура товару визначаються та узгоджуються сторонами у рахунках-фактурах, та/або видаткових накладних, та/або додаткових угодах. Узгодження рахунку-фактури відбувається фактом його оплати, узгодження умов видаткової накладної та/або додаткової угоди - фактом її підписання. Поставка товару здійснюється за узгодженням сторін залізничним транспортом, автомобільним транспортом покупця (самовивіз) або постачальника зі складу про який постачальник завчасно повідомляє покупця. Базис поставки (умови та вид транспортування), терміни поставки та інші умови визначаються у відповідних додаткових угодах. Перехід права власності на товар оформляється актом приймання-передачі або відповідною накладною. Якість відвантажуваного товару підтверджується паспортом якості заводу-виробника, який видається покупцю на його вимогу. Відвантаження товару залізницею здійснюється на підставі письмової заявки покупця та/або підписаної сторонами додаткової угоди.
Відповідно до пункту 3.1 договору №34СГ/16 оплата за товар здійснюється покупцем строком до 31.03.2017. Порядок, умови та строки розрахунків та доставки окремої партії товару можуть бути узгоджені сторонами у додаткових угодах.
Також сторонами складено та підписано додаткову угоду №1 від 02.12.2016 до договору поставки нафтопродуктів №34СГ/16 від 02.12.2016, якою визначено, що постачальник зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти - газ скраплений на умовах, за ціною та об'ємах, а саме кількість - 1,980, ціна - 19500,00 грн., сума з ПДВ - 38 610,00 грн. (т. 1, а.с. 106) (далі - додаткова угода).
Згідно із пунктами 3, 4 додаткової угоди місцем постави є - Черкаська ГНС ПАТ «Черкасигаз», умови оплати: 100% оплата вартості товару.
Окрім цього, сторонами складено та підписано додаткові угоди №№2, 3 від 07.12.2016, №№4, 5, 6, від 12.12.2016, №7 від 16.12.2016, №8 від 19.12.2016 (т. 1, а.с. 107-113).
На підтвердження отримання товару ТОВ «Поліхімікс» надано до суду: видаткові накладні від 12.12.2016 №160, 159, від 15.12.2016 №166, 19.12.2016 №№165,167, 168, 164, від 07.12.2016 №157, від 02.12.2016 №156; податкові накладні №2 від 02.12.2016, №5 від 07.12.2016, №6, 7 від 12.12.2016, №9 від 15.12.2016, №11, 12 від 16.12.2016, №14, 15 від 19.12.2016; акцизні накладні №127, 128 від 02.12.2016, №131 від 07.12.2016, №132, 133, 134, 135 від 12.12.2016, №138 від 15.12.2016, №139, 140 від 16.12.2016, №142, 143 від 19.12.2016 (т. 1, а.с. 114-164).
В подальшому, між позивачем та ТОВ «Інвестиційна компанія «АВАК» та ТОВ «ПЛАТЕК» укладено договір №18 про переведення боргу від 06.07.2017, у відповідності до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний боржник переводить свій борг (обов'язки) за договором №34СГ/16 від 02.12.2016 укладений між первісним боржником та кредитором, а новий боржник замінює первісного боржника у зобов'язанні, що виникає із зазначеного вище договору, і приймає на себе обов'язки первісного боржника за основним договором в межах суми, зазначеної у пункті 1.2 цього договору (т. 1, а.с. 165).
Окрім того, між позивачем та ТОВ «Інвестиційна компанія «ТРОФОР» та ТОВ «ПЛАТЕК» укладено договір №20 про переведення боргу від 01.08.2017, у відповідності до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний боржник переводить свій борг (обов'язки) за договором №34СГ/16 від 02.12.2016 укладений між первісним боржником та кредитором, а новий боржник замінює первісного боржника у зобов'язанні, що виникає із зазначеного вище договору, і приймає на себе обов'язки первісного боржника за основним договором в межах суми, зазначеної у пункті 1.2 цього договору (1 901 376,76 грн.) (т. 1, а.с. 166).
Між ТОВ «Поліхімікс», ТОВ «Будівельна компанія «МАКРОС-БУД» та ТОВ «Платек» укладено договір №24 про переведення боргу від 17.08.2017, у відповідності до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний боржник переводить свій борг (обов'язки) за договором №34СГ/16 від 02.12.2016 укладений між первісним боржником та кредитором, а новий боржник замінює первісного боржника у зобов'язанні, що виникає із зазначеного вище договору, і приймає на себе обов'язки первісного боржника за основним договором в межах суми, зазначеної у пункті 1.2 цього договору (т. 1, а.с. 167).
Між ТОВ «Поліхімікс», ТОВ «ГУФРАСТРОЙ» та ТОВ «Платек» укладено договір №27 про переведення боргу від 20.11.2017, у відповідності до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний боржник переводить свій борг (обов'язки) за договором №34СГ/16 від 02.12.2016 укладений між первісним боржником та кредитором, а новий боржник замінює первісного боржника у зобов'язанні, що виникає із зазначеного вище договору, і приймає на себе обов'язки первісного боржника за основним договором в межах суми, зазначеної у пункті 1.2 цього договору (т. 1, а.с. 167).
Також між позивачем та ТОВ «ПЛАТЕК» укладено договір №01/11ДП купівлі-продажу від 30.11.2016, у відповідності до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та лопатити паливо дизельне на загальну суму 79 728,60 грн. (далі - договір №01/11/ДП) (т. 1, а.с. 169).
Згідно із пунктами 1.2-1.4. договору умови і строк оплати: 100% оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця, строком до 31.12.2016 (включно). Датою оплати є дата надходження грошових коштів на поточний рахунок ТОВ «Поліхімікс». Передача товару за даним договором відбувається протягом 10-ти календарних днів з дати укладання даного договору. Продавець зобов'язується відвантажити товар у кількості, узгоджені сторонами. Передача товару здійснюється на складі продавця за адресою завчасно повідомлено покупцю. Покупець самостійно вивозить товар автомобільним транспортом.
Також сторонами складено та підписано додаткову угоду №1 від 07.12.2016 до договору купівлі-продажу №01/11ДП від 30.11.2016.
На підтвердження виконання вказаного договору ТОВ «Поліхімікс» надано до суду видаткову накладну №161 від 01.12.2016, податкову накладену №8.
По вказаному договору здійснено переведення боргу на підставі договору №11 про переведення боргу від 28.02.2017.
Судом встановлено, що всі документи від імені ТОВ «ПЛАТЕК» підписано В.В. Маковецьким.
2) Що ж стосується взаємовідносин з ТОВ «БОНДВОЯЖ» слід вказати наступне.
Між ТОВ «Поліхімікс» та ТОВ «БОНДВОЯЖ» укладено договір №76СГ/18 поставки нафтопродуктів від 27.04.2018, у відповідності до якого постачальник (ТОВ «БОНДВОЯЖ») зобов'язується передати у власність покупцю (позивачу) товарно-матеріальні цінності - скраплений газ БТ, СБТ, ПБА (інших марок), а покупець зобов'язується своєчасно приймати і оплачувати товар на умовах цього договору (т. 2, а.с. 218).
Згідно із пунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.3, 2.5 договору №76/СГ/18 ціна, кількість та номенклатура товару визначаються та узгоджуються сторонами у рахунках-фактурах, та/або видаткових накладних, та/або додаткових угодах. Узгодження рахунку-фактури відбувається фактом його оплати, узгодження умов видаткової накладної та/або додаткової угоди - фактом її підписання. Поставка товару здійснюється за узгодженням сторін залізничним транспортом, автомобільним транспортом покупця (самовивіз) або постачальника зі складу про який постачальник завчасно повідомляє покупця. Базис поставки (умови та вид транспортування), терміни поставки та інші умови визначаються у відповідних додаткових угодах. Перехід права власності на товар оформляється актом приймання-передачі або відповідною накладною. Якість відвантажуваного товару підтверджується паспортом якості заводу-виробника, який видається покупцю на його вимогу. Відвантаження товару залізницею здійснюється на підставі письмової заявки покупця та/або підписаної сторонами додаткової угоди.
На виконання договору №76/СГ/18 сторонами складено та підписано додаткову угоду №1 від 27.04.2018, №2 від 30.04.2018, №3 від 24.05.2018, №4 від 24.05.2018, №5 від 25.05.2018; видаткові накладні №186, №187 від 30.04.2018, №245, №242 від 24.05.2018, №241 від 27.05.2018.
Позивачем надано до суду: податкові накладні №66, №67 від 30.04.2018, №60, №61 від 24.05.2018, №64 від 27.05.2018; акцизні накладні №204, №205, №206, №207, №208, №209, від 30.04.2018, №272, №273, 274 від 24.05.2018, №278 від 27.05.2018; договір про переведення боргу від 04.06.2018.
Окрім того, між ТОВ «Поліхімікс» та ТОВ «БОНДВОЯЖ» укладено договір №01-04/2018 купівлі-продажу скрапленого вуглеводного газу від 30.03.2018, у відповідності до якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю скраплений вуглеводний газ марок СПБТ, БТ, ПБА, інших марок, що придбані для заправки автомобільного транспорту, а покупець зобов'язується своєчасно прийняти і оплатити його на умовах цього договору (далі - договір №30-04/2017) (т. 3, а.с. 11).
Згідно із пунктом 2.1 поставка товару здійснюється шляхом заправки автомобілів покупця (або третіх осіб, з якими у покупця є відповідні договірні відносини) на автомобільних газозаправних пунктах (надалі - АГЗП), згідно додатку №1.
Кількість товару визначається в літрах, поставка здійснюється в кількості згідно потреб покупця (п. 2.2 договору №01-04/2018).
Приймання-передача товару здійснюється на підставі листа покупця із вказівкою ліміту про заправу певних автотранспортних засобів, що ідентифікуються продавцем (його співробітниками чи уповноваженими особами) за державними номерними знаками та водіями.
Додатком №1 до договору №01-04/2018 від 30.03.2018 визначено перелік авто газозаправних станцій, на яких здійснюється заправка автомобілів СВГ.
Також сторонами складено і підписано видаткові накладні №188 від 30.04.2018, №240 від 31.05.2018.
Позивачем по договору №01-04/2018 надано до суду: податкові накладні №65 від 30.04.2018, №73 від 31.05.2018; акцизні накладні №293 від 31.05.2018, №210, №211 від 30.04.2018; договір про переведення боргу №44/1 від 16.07.2018
3) Щодо контрагента ТОВ «АДОНА» слід вказати на наступне.
Між ТОВ «Поліхімікс» та ТОВ «АДОНА» укладено договір №31СГ/16 поставки нафтопродуктів від 25.11.2016, у відповідності до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю (позивачу) товарно-матеріальні цінності - скраплений газ БТ, СБТ, ПБА (інших марок), а покупець зобов'язується своєчасно приймати і оплачувати товар на умовах цього договору (т. 1, а.с. 200).
Згідно із пунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.3, 2.5 договору №31/СГ/16 ціна, кількість та номенклатура товару визначаються та узгоджуються сторонами у рахунках-фактурах, та/або видаткових накладних, та/або додаткових угодах. Узгодження рахунку-фактури відбувається фактом його оплати, узгодження умов видаткової накладної та/або додаткової угоди - фактом її підписання. Поставка товару здійснюється за узгодженням сторін залізничним транспортом, автомобільним транспортом покупця (самовивіз) або постачальника зі складу про який постачальник завчасно повідомляє покупця. Базис поставки (умови та вид транспортування), терміни поставки та інші умови визначаються у відповідних додаткових угодах. Перехід права власності на товар оформляється актом приймання-передачі або відповідною накладною. Якість відвантажуваного товару підтверджується паспортом якості заводу-виробника, який видається покупцю на його вимогу. Відвантаження товару залізницею здійснюється на підставі письмової заявки покупця та/або підписаної сторонами додаткової угоди.
Відповідно до пункту 3.1 договору №31СГ/16 оплата за товар здійснюється покупцем строком до 01.03.2017. Порядок, умови та строки розрахунків та доставки окремої партії товару можуть бути узгоджені сторонами у додаткових угодах.
На виконання вказаного договору сторонами складено та підписано додаткові угоди №1, 2 від 25.11.2016 (т. 1, а.с. 201-202).
На підтвердження обставини виконання договору №31СГ/16 позивачем надано до суду: видаткові накладні №№146, №149, 150 від 25.11.2016; податкові накладні №№13, 17, 18 від 25.11.2016; акцизні накладні №№118, 119, 120, 123, 124, 125 від 25.11.2016.
В межах договору №31СГ/16 укладено договір №25 про переведення боргу від 22.08.2017, №26 від 14.11.2017 (т. 1, а.с. 224-225).
Також між ТОВ «Поліхімікс» та ТОВ «АДОНА» укладено договір №84/16-1 купівлі-продажу від 08.11.2016, у відповідності до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язаний прийняти та оплати Еудрагинт RL, в порядку, на умовах та за ціною, визначеною цим договором (далі - договір №84/16-1) (т. 1, а.с. 226).
Згідно із пунктами 2.1, 3.1, 3.5 договору №84/16-1 загальна ціна товару становить 105 700,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 17 616,67 грн. Передача товару здійснюється протягом 20 календарних днів з дня підписання товару та оформлюється підписанням видаткової накладної на товар. Право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання видаткової накладної.
На виконання вище вказаного договору сторонами складено та підписано видаткову накладну №147 від 23.11.2016. Окрім того, в матеріалах справи наявна податкова накладна №14 від 23.11.2016, договір №10 про переведення боргу від 20.12.2016.
4) Що стосується контрагента ТОВ «РОЯЛ-ТРЕЙДІНВЕСТ» слід вказати наступне.
Між ТОВ «Поліхімікс» та ТОВ «РОЯЛ-ТРЕЙДІНВЕСТ» укладено договір №48СГ/17 поставки нафтопродуктів від 30.05.2017, у відповідності до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю (позивачу) товарно-матеріальні цінності - скраплений газ БТ, СБТ, ПБА (інших марок), а покупець зобов'язується своєчасно приймати і оплачувати товар на умовах цього договору (т. 1, а.с. 231).
Згідно із пунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.3, 2.5 договору №48/СГ/17 ціна, кількість та номенклатура товару визначаються та узгоджуються сторонами у рахунках-фактурах, та/або видаткових накладних, та/або додаткових угодах. Узгодження рахунку-фактури відбувається фактом його оплати, узгодження умов видаткової накладної та/або додаткової угоди - фактом її підписання. Поставка товару здійснюється за узгодженням сторін залізничним транспортом, автомобільним транспортом покупця (самовивіз) або постачальника зі складу про який постачальник завчасно повідомляє покупця. Базис поставки (умови та вид транспортування), терміни поставки та інші умови визначаються у відповідних додаткових угодах. Перехід права власності на товар оформляється актом приймання-передачі або відповідною накладною. Якість відвантажуваного товару підтверджується паспортом якості заводу-виробника, який видається покупцю на його вимогу. Відвантаження товару залізницею здійснюється на підставі письмової заявки покупця та/або підписаної сторонами додаткової угоди.
Відповідно до пункту 3.1 договору №48СГ/16 оплата за товар здійснюється покупцем строком до 31.12.2017. Порядок, умови та строки розрахунків та доставки окремої партії товару можуть бути узгоджені сторонами у додаткових угодах.
На виконання вищевказаного договору сторонами складено та підписано додаткові угоди №1 від 30.05.2017, №2 від 01.06.2017, №3 від 06.06.2017, №4 від 08.06.2017, №5 від 09.06.2017.
На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано до суду видаткові накладні №229 від 31.05.2017, №232, №233 від 01.06.2017, №234 від 06.06.2017, №236 від 08.06.2017, №241 від 09.06.2017; податкові накладні №36 від 31.05.2017, №2, 3 від 01.06.2017, №8 від 06.06.2017, №10 від 08.06.2017, №11 від 11.06.2017; акцизні накладні №211 від 31.05.2017, №212, 213 від 01.06.2017, №214 від 06.06.2017, №215 від 08.06.2017, №220 від 09.06.2017.
Також між ТОВ «Поліхімікс» та ТОВ «РОЯЛ-ТРЕЙДІНВЕСТ» укладено договір №30-04/2017 купівлі-продажу скрапленого вуглеводного газу від 28.04.2017, у відповідності до якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю скраплений вуглеводний газ марок СПБТ, БТ, ПБА, інших марок, що придбані для заправки автомобільного транспорту, а покупець зобов'язується своєчасно прийняти і оплатити його на умовах цього договору (далі - договір №30-04/2017) (т. 2, а.с. 17).
Згідно із пунктом 2.1 поставка товару здійснюється шляхом заправки автомобілів покупця (або третіх осіб, з якими у покупця є відповідні договірні відносини) на автомобільних газозаправних пунктах (надалі - АГЗП), згідно додатку №1.
Кількість товару визначається в літрах, поставка здійснюється в кількості згідно потреб покупця (п. 2.2 договору №30-04/2017).
Приймання-передача товару здійснюється на підставі листа покупця із вказівкою ліміту про заправу певних автотранспортних засобів, що ідентифікуються продавцем (його співробітниками чи уповноваженими особами) за державними номерними знаками та водіями.
Додатком №1 до договору №30-04/2017 від 28.04.2017 визначено перелік авто газозаправних станцій, на яких здійснюється заправка автомобілів СВГ.
Також сторонами складено і підписано додаткову угоду №1 від 26.05.2017 до договору №30-04/2017 від 28.04.2017.
В межах виконання договору №30-04/2017 від 28.04.2017 позивачем надано до суду: видаткову накладну №230 від 31.05.2017, податкову накладну №35 від 31.05.2017, акцизну накладну №210 від 31.05.2017, договір №22 від 16.08.2017 про переведення боргу.
5) Щодо контрагентам ТОВ «КЕПІТАЛФОРД» слід вказати наступне.
Між ТОВ «Поліхімікс» та ТОВ «КЕПІТАЛФОРД» укладено договір №77СГ/18 поставки нафтопродуктів від 27.04.2018, у відповідності до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю (позивачу) товарно-матеріальні цінності - скраплений газ БТ, СБТ, ПБА (інших марок), а покупець зобов'язується своєчасно приймати і оплачувати товар на умовах цього договору (т. 2, а.с. 26).
Згідно із пунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.3, 2.5 договору №77СГ/18 ціна, кількість та номенклатура товару визначаються та узгоджуються сторонами у рахунках-фактурах, та/або видаткових накладних, та/або додаткових угодах. Узгодження рахунку-фактури відбувається фактом його оплати, узгодження умов видаткової накладної та/або додаткової угоди - фактом її підписання. Поставка товару здійснюється за узгодженням сторін залізничним транспортом, автомобільним транспортом покупця (самовивіз) або постачальника зі складу про який постачальник завчасно повідомляє покупця. Базис поставки (умови та вид транспортування), терміни поставки та інші умови визначаються у відповідних додаткових угодах. Перехід права власності на товар оформляється актом приймання-передачі або відповідною накладною. Якість відвантажуваного товару підтверджується паспортом якості заводу-виробника, який видається покупцю на його вимогу. Відвантаження товару залізницею здійснюється на підставі письмової заявки покупця та/або підписаної сторонами додаткової угоди.
Відповідно до пункту 3.1 договору №77СГ/18 оплата за товар здійснюється покупцем строком до 31.07.2018. Порядок, умови та строки розрахунків та доставки окремої партії товару можуть бути узгоджені сторонами у додаткових угодах.
На виконання вищевказаного договору сторонами складено та підписано додаткову угоду №1 від 27.04.2018, видаткові накладні №184, №185 від 30.04.2018.
Окрім того, по наведеному контрагенту в матеріалах справи наявні податкові накладні №68, №69 від 30.04.2018; акцизні накладні №204, №205 від 30.04.2018; договір №44/3 про переведення боргу від 17.07.2018.
6) Що ж стосується контрагенту ТОВ «ТД «ІНХОЛД» суд вкаже наступне.
Між позивачем та ТОВ «ТД «ІНХОЛД» укладено договір №91СГ/18 поставки нафтопродуктів від 27.06.2018, у відповідності до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю (позивачу) товарно-матеріальні цінності - скраплений газ БТ, СБТ, ПБА (інших марок), а покупець зобов'язується своєчасно приймати і оплачувати товар на умовах цього договору (т. 2, а.с. 39).
Згідно із пунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.3, 2.5 договору №91СГ/18 ціна, кількість та номенклатура товару визначаються та узгоджуються сторонами у рахунках-фактурах, та/або видаткових накладних, та/або додаткових угодах. Узгодження рахунку-фактури відбувається фактом його оплати, узгодження умов видаткової накладної та/або додаткової угоди - фактом її підписання. Поставка товару здійснюється за узгодженням сторін залізничним транспортом, автомобільним транспортом покупця (самовивіз) або постачальника зі складу про який постачальник завчасно повідомляє покупця. Базис поставки (умови та вид транспортування), терміни поставки та інші умови визначаються у відповідних додаткових угодах. Перехід права власності на товар оформляється актом приймання-передачі або відповідною накладною. Якість відвантажуваного товару підтверджується паспортом якості заводу-виробника, який видається покупцю на його вимогу. Відвантаження товару залізницею здійснюється на підставі письмової заявки покупця та/або підписаної сторонами додаткової угоди.
До вказано договору сторонами складено та підписано додаткові угоди №1 від 12.07.2018, №2 від 13.07.2018. Позивачем надано до суду видаткові накладні від 12.07.2018 №331, від 14.07.2018 №332, від 17.07.2018 №334, №33 від 18.07.2018; податкові накладні №13 від 12.07.2018, №19 від 14.07.2018, №22 від 17.07.2018, №27 від 18.07.2018; акцизні накладні №368 від 12.07.2018, №372 від 14.07.2018, №377 від 17.07.2018, №378 від 17.07.2018, №382 від 18.07.2018; договір про переведення боргу №46 від 07.08.2018.
7) Щодо контрагента - ТОВ «МУЛЬТІ-ТРЕЙДІНГ (попередня назва - ТОВ «ГОЛДЕНСТАРС ГРУП») слід вказати наступне.
Між позивачем та ТОВ «ГОЛДЕНСТАРС ГРУП» укладено договір №46СГ/17 поставки нафтопродуктів від 03.05.2017, у відповідності до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю (позивачу) товарно-матеріальні цінності - скраплений газ БТ, СБТ, ПБА (інших марок), а покупець зобов'язується своєчасно приймати і оплачувати товар на умовах цього договору (т. 2, а.с. 67).
Згідно із пунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.3, 2.5 договору №46СГ/17 ціна, кількість та номенклатура товару визначаються та узгоджуються сторонами у рахунках-фактурах, та/або видаткових накладних, та/або додаткових угодах. Узгодження рахунку-фактури відбувається фактом його оплати, узгодження умов видаткової накладної та/або додаткової угоди - фактом її підписання. Поставка товару здійснюється за узгодженням сторін залізничним транспортом, автомобільним транспортом покупця (самовивіз) або постачальника зі складу про який постачальник завчасно повідомляє покупця. Базис поставки (умови та вид транспортування), терміни поставки та інші умови визначаються у відповідних додаткових угодах. Перехід права власності на товар оформляється актом приймання-передачі або відповідною накладною. Якість відвантажуваного товару підтверджується паспортом якості заводу-виробника, який видається покупцю на його вимогу. Відвантаження товару залізницею здійснюється на підставі письмової заявки покупця та/або підписаної сторонами додаткової угоди.
Відповідно до пункту 3.1 договору №46СГ/17 оплата за товар здійснюється покупцем строком до 31.12.2017. Порядок, умови та строки розрахунків та доставки окремої партії товару можуть бути узгоджені сторонами у додаткових угодах.
На виконання вищевказаного договору сторонами складено та підписано додаткову угоду №1 від 17.05.2017 до договору №46СГ/17, видаткову накладну №209 від 17.05.2017.
Окрім цього, позивачем до суду надано податкову накладу №15 від 17.05.2017, акцизні накладні №182, 183 від 17.05.2017, договір №36 від 14.02.2018 про переведення боргу.
8) Щодо контрагента ТОВ «Інвестиційна компанія «ЕЛЬ-ФІНАНС» слід вказати наступне.
Між ТОВ «Поліхімікс» та ТОВ «Інвестиційна компанія «ЕЛЬ-ФІНАНС» укладено договір №84СГ/18 поставки нафтопродуктів від 29.05.2018, у відповідності до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю (позивачу) товарно-матеріальні цінності - скраплений газ БТ, СБТ, ПБА (інших марок), а покупець зобов'язується своєчасно приймати і оплачувати товар на умовах цього договору (т. 2, а.с. 77).
Згідно із пунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.3, 2.5 договору №84СГ/18 ціна, кількість та номенклатура товару визначаються та узгоджуються сторонами у рахунках-фактурах, та/або видаткових накладних, та/або додаткових угодах. Узгодження рахунку-фактури відбувається фактом його оплати, узгодження умов видаткової накладної та/або додаткової угоди - фактом її підписання. Поставка товару здійснюється за узгодженням сторін залізничним транспортом, автомобільним транспортом покупця (самовивіз) або постачальника зі складу про який постачальник завчасно повідомляє покупця. Базис поставки (умови та вид транспортування), терміни поставки та інші умови визначаються у відповідних додаткових угодах. Перехід права власності на товар оформляється актом приймання-передачі або відповідною накладною. Якість відвантажуваного товару підтверджується паспортом якості заводу-виробника, який видається покупцю на його вимогу. Відвантаження товару залізницею здійснюється на підставі письмової заявки покупця та/або підписаної сторонами додаткової угоди.
На виконання вищевказаного договору сторонами складено та підписано додаткові угоди №1 від 06.08.2018, №2 від 07.06.2018, №3 від 02.07.2018.
ТОВ «Поліхімікс» надано до суду видаткові накладні №262, №263 від 07.06.2018, №316, №317 від 04.07.2018; податкові накладні №2, №3 від 07.06.2018, №1, №2 від 04.07.2018; акцизні накладні №299, №300 від 07.06.2018, №357, №358, №359 від 04.07.2018.
9) Щодо контрагента ТОВ «Будівельна компанія «МАКРОС-БУД» слід вказати на наступне.
Між ТОВ «Поліхімікс» та ТОВ «Будівельна компанія «МАКРОС-БУД» укладено договір №55СГ/17 поставки нафтопродуктів від 28.07.2017, у відповідності до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю (позивачу) товарно-матеріальні цінності - скраплений газ БТ, СБТ, ПБА (інших марок), а покупець зобов'язується своєчасно приймати і оплачувати товар на умовах цього договору (т. 2, а.с. 103).
Згідно із пунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.3, 2.5 договору №55СГ/17 ціна, кількість та номенклатура товару визначаються та узгоджуються сторонами у рахунках-фактурах, та/або видаткових накладних, та/або додаткових угодах. Узгодження рахунку-фактури відбувається фактом його оплати, узгодження умов видаткової накладної та/або додаткової угоди - фактом її підписання. Поставка товару здійснюється за узгодженням сторін залізничним транспортом, автомобільним транспортом покупця (самовивіз) або постачальника зі складу про який постачальник завчасно повідомляє покупця. Базис поставки (умови та вид транспортування), терміни поставки та інші умови визначаються у відповідних додаткових угодах. Перехід права власності на товар оформляється актом приймання-передачі або відповідною накладною. Якість відвантажуваного товару підтверджується паспортом якості заводу-виробника, який видається покупцю на його вимогу. Відвантаження товару залізницею здійснюється на підставі письмової заявки покупця та/або підписаної сторонами додаткової угоди.
Відповідно до пункту 3.1 договору №55СГ/17 оплата за товар здійснюється покупцем строком до 31.12.2017. Порядок, умови та строки розрахунків та доставки окремої партії товару можуть бути узгоджені сторонами у додаткових угодах.
На виконання вищевказаного договору сторонами складено та підписано додаткову угоду №1 від 28.07.2017, №2 від 23.08.2017, видаткову накладу №343 від 31.07.2017, №385 від 23.08.2017, №386 від 28.08.2017, №387 від 29.08.2017, №388 від 31.08.2017.
Позивачем надано до суду податкові накладні №44 від 31.07.2017, №40 від 23.08.2017, №44 від 28.08.2017, №48 від 29.08.2017, №50 від 31.08.2017; акцизні накладні №313 від 31.07.2017, №355 від 23.08.2017, №357 від 28.08.2017, №362, №363 від 29.08.2017, №365 від 31.08.2017; договір про переведення боргу №21 від 16.08.2017, №23 від 16.08.2017.
10) Щодо контрагента ТОВ «ОПТРПРОМСЕРВІС (попередня назва - ТОВ «БУДМОНТАЖ-1») слід вказати наступне.
Між позивачем та ТОВ «БУДМОНТАЖ-1» укладено договір №67СГ/17 поставки нафтопродуктів від 28.12.2017, до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю (позивачу) товарно-матеріальні цінності - скраплений газ БТ, СБТ, ПБА (інших марок), а покупець зобов'язується своєчасно приймати і оплачувати товар на умовах цього договору (т. 2, а.с. 135).
Згідно із пунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.3, 2.5 договору №68СГ/17 ціна, кількість та номенклатура товару визначаються та узгоджуються сторонами у рахунках-фактурах, та/або видаткових накладних, та/або додаткових угодах. Узгодження рахунку-фактури відбувається фактом його оплати, узгодження умов видаткової накладної та/або додаткової угоди - фактом її підписання. Поставка товару здійснюється за узгодженням сторін залізничним транспортом, автомобільним транспортом покупця (самовивіз) або постачальника зі складу про який постачальник завчасно повідомляє покупця. Базис поставки (умови та вид транспортування), терміни поставки та інші умови визначаються у відповідних додаткових угодах. Перехід права власності на товар оформляється актом приймання-передачі або відповідною накладною. Якість відвантажуваного товару підтверджується паспортом якості заводу-виробника, який видається покупцю на його вимогу. Відвантаження товару залізницею здійснюється на підставі письмової заявки покупця та/або підписаної сторонами додаткової угоди.
Відповідно до пункту 3.1 договору №68СГ/17 оплата за товар здійснюється покупцем строком до 31.03.2018. Порядок, умови та строки розрахунків та доставки окремої партії товару можуть бути узгоджені сторонами у додаткових угодах.
На виконання вищевказаного договору сторонами складено та підписано додаткову угоду №1 від 28.12.2017, видаткові накладні №515 від 28.12.2017, №516, №517 від 29.12.2017, №518 від 31.12.2017; податкові накладні №49 від 28.12.2017, №50, №51 від 29.12.2017, №52 від 31.12.2017; акцизні накладні №527, №528, №529 від 28.12.2017, №532, №530, №531 від 29.12.2017, №534 від 31.12.2017.
11) Щодо контрагента ТОВ «Торговий дім «Треймікс» слід вказати наступне.
Між позивачем та ТОВ «Торговий дім «Треймікс» укладено договір №94СГ/18 поставки нафтопродуктів від 27.06.2018, у відповідності до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю (позивачу) товарно-матеріальні цінності - скраплений газ БТ, СБТ, ПБА (інших марок), а покупець зобов'язується своєчасно приймати і оплачувати товар на умовах цього договору (т. 2, а.с. 163).
Згідно із пунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.3, 2.5 договору №94СГ/18 ціна, кількість та номенклатура товару визначаються та узгоджуються сторонами у рахунках-фактурах, та/або видаткових накладних, та/або додаткових угодах. Узгодження рахунку-фактури відбувається фактом його оплати, узгодження умов видаткової накладної та/або додаткової угоди - фактом її підписання. Поставка товару здійснюється за узгодженням сторін залізничним транспортом, автомобільним транспортом покупця (самовивіз) або постачальника зі складу про який постачальник завчасно повідомляє покупця. Базис поставки (умови та вид транспортування), терміни поставки та інші умови визначаються у відповідних додаткових угодах. Перехід права власності на товар оформляється актом приймання-передачі або відповідною накладною. Якість відвантажуваного товару підтверджується паспортом якості заводу-виробника, який видається покупцю на його вимогу. Відвантаження товару залізницею здійснюється на підставі письмової заявки покупця та/або підписаної сторонами додаткової угоди.
На виконання вищевказаного договору складено та підписано додаткову угоду №1 від 27.06.2018, видаткові накладі №302, №303 від 29.06.2018; податкові накладні №52, №53 від 29.06.2018; акцизні накладні №344, №345, №346, №347, №348 від 29.06.2018.
12) Щодо контрагента ТОВ «Торговий дім «Торглакс» слід вказати наступне.
Між ТОВ «Поліхімікс» та ТОВ «ТД «ТОРГЛАКС» укладено договір №92СГ/18 поставки нафтопродуктів від 27.06.2018, у відповідності до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю (позивачу) товарно-матеріальні цінності - скраплений газ БТ, СБТ, ПБА (інших марок), а покупець зобов'язується своєчасно приймати і оплачувати товар на умовах цього договору (т. 2, а.с. 182).
Згідно із пунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.3, 2.5 договору №92СГ/18 ціна, кількість та номенклатура товару визначаються та узгоджуються сторонами у рахунках-фактурах, та/або видаткових накладних, та/або додаткових угодах. Узгодження рахунку-фактури відбувається фактом його оплати, узгодження умов видаткової накладної та/або додаткової угоди - фактом її підписання. Поставка товару здійснюється за узгодженням сторін залізничним транспортом, автомобільним транспортом покупця (самовивіз) або постачальника зі складу про який постачальник завчасно повідомляє покупця. Базис поставки (умови та вид транспортування), терміни поставки та інші умови визначаються у відповідних додаткових угодах. Перехід права власності на товар оформляється актом приймання-передачі або відповідною накладною. Якість відвантажуваного товару підтверджується паспортом якості заводу-виробника, який видається покупцю на його вимогу. Відвантаження товару залізницею здійснюється на підставі письмової заявки покупця та/або підписаної сторонами додаткової угоди.
На виконання вищевказаного договору сторонами складено та підписано додаткову угоду №1 від 27.06.2018, видаткові накладні №297, №299 від 28.06.2018.
Позивачем надано до суду податкові накладні №48, №49 від 28.06.2018; акцизні накладні №339, №340 від 28.06.2018.
13) Щодо контрагента ТОВ «НЬЮБУД ЛТД» слід вказати наступне.
Між ТОВ «Поліхімікс» та ТОВ «НЬЮБУД ЛТД» укладено договір №47СГ/17-1 поставки нафтопродуктів від 20.05.2017, у відповідності до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю (позивачу) товарно-матеріальні цінності - скраплений газ БТ, СБТ, ПБА (інших марок), а покупець зобов'язується своєчасно приймати і оплачувати товар на умовах цього договору (т. 2, а.с. 194).
Згідно із пунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.3, 2.5 договору №47СГ/17-1 ціна, кількість та номенклатура товару визначаються та узгоджуються сторонами у рахунках-фактурах, та/або видаткових накладних, та/або додаткових угодах. Узгодження рахунку-фактури відбувається фактом його оплати, узгодження умов видаткової накладної та/або додаткової угоди - фактом її підписання. Поставка товару здійснюється за узгодженням сторін залізничним транспортом, автомобільним транспортом покупця (самовивіз) або постачальника зі складу про який постачальник завчасно повідомляє покупця. Базис поставки (умови та вид транспортування), терміни поставки та інші умови визначаються у відповідних додаткових угодах. Перехід права власності на товар оформляється актом приймання-передачі або відповідною накладною. Якість відвантажуваного товару підтверджується паспортом якості заводу-виробника, який видається покупцю на його вимогу. Відвантаження товару залізницею здійснюється на підставі письмової заявки покупця та/або підписаної сторонами додаткової угоди.
Відповідно до пункту 3.1 договору №47СГ/17-1 оплата за товар здійснюється покупцем строком до 31.12.2017. Порядок, умови та строки розрахунків та доставки окремої партії товару можуть бути узгоджені сторонами у додаткових угодах.
На виконання вищевказаного договору сторонами складено та підписано додаткові угоди №1 від 24.05.2017, №2 від 24.05.2017, №3 від 26.05.2017; видаткові накладні №215, №216 від 24.05.2017, №217 від 26.05.2017, №218 від 29.05.2017.
Позивачем надано до суду: податкові накладні №25, №24 від 24.05.2017, №28 від 26.05.2017, №29 від 29.05.2019; акцизні накладні №193, №194 від 24.05.2017, №196 від 26.05.2017, №197 від 29.05.2017.
14) щодо контрагента ТОВ «ЛАККІ-ГОЛД» слід вказати наступне.
Між позивачем та ТОВ «ЛАККІ-ГОЛД» укладено договір поставки нафтопродуктів №20СГ/16 від 27.062016, у відповідності до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю (позивачу) товарно-матеріальні цінності - скраплений газ БТ, СБТ, ПБА (інших марок), а покупець зобов'язується своєчасно приймати і оплачувати товар на умовах цього договору (т. 2, а.с. т. 1, а.с. 175).
Згідно із пунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.3, 2.5 договору №20СГ/16 ціна, кількість та номенклатура товару визначаються та узгоджуються сторонами у рахунках-фактурах, та/або видаткових накладних, та/або додаткових угодах. Узгодження рахунку-фактури відбувається фактом його оплати, узгодження умов видаткової накладної та/або додаткової угоди - фактом її підписання. Поставка товару здійснюється за узгодженням сторін залізничним транспортом, автомобільним транспортом покупця (самовивіз) або постачальника зі складу про який постачальник завчасно повідомляє покупця. Базис поставки (умови та вид транспортування), терміни поставки та інші умови визначаються у відповідних додаткових угодах. Перехід права власності на товар оформляється актом приймання-передачі або відповідною накладною. Якість відвантажуваного товару підтверджується паспортом якості заводу-виробника, який видається покупцю на його вимогу. Відвантаження товару залізницею здійснюється на підставі письмової заявки покупця та/або підписаної сторонами додаткової угоди.
Відповідно до пункту 3.1 договору №20СГ/16 оплата за товар здійснюється покупцем строком до 01.09.2016. Порядок, умови та строки розрахунків та доставки окремої партії товару можуть бути узгоджені сторонами у додаткових угодах.
На виконання вищевказаного договору сторонами складено та підписано додаткові угоди №1, №2 від 29.06.2016, №3 від 08.07.2016, №4 від 12.07.2016, видаткові накладні №85, №84 від 29.06.2016, №87 від 08.07.2016, №88 від 12.07.2016.
Позивачем надано до суду податкові накладні №14, 15 від 29.06.2016, №3 від 08.07.2016, №4 від 12.07.2016; акцизні податкові накладні №49, №50 від 29.06.2016, №51 від 08.07.2016, №52 від 12.07.2016.
Між тим, за наслідком аналізу матеріалів справи судом встановлено, що ТОВ «Поліхімікс» не надано до суду первинних документів по взаємовідносинах ТОВ «Акваторг ЮА (код ЄДРПОУ 42128376), однак, на переконання суду їх відсутність не перешкоджає розгляду та вирішенню спору по суті, адже обставини укладення відповідних договорів та виписки видаткових, податкових накладних зафіксовано в акті перевірки (т. 1, а.с. 54-56).
Тут надалі разом контрагенти позивача та/або ТОВ «Поліхімікс».
Разом з цим, позивачем по його контрагентам надано до суду виписки по рахунках (т. 3, а.с. 26-54); картки рахунку 361 за січень 2016-грудень 2018 (т. 3, а.с. 55-70).
На підтвердження обставин отримання ТОВ «Поліхімікс» (придбання) товарів (скрапленого газу, дизельного пального тощо) позивачем надано договори,видаткові накладні, податкові накладні разом із клопотанням від 19.07.2021.
Окрім того, на підтвердження обставини зберігання товару, який в подальшому був реалізований його контрагентам ТОВ «Поліхімікс» договорів суд звертає увагу, що місцем поставки є, зокрема Черкаська ГНС ПАТ «Черкасигаз».
В матеріалах справи наявний договір №б/н від 01.08.2016 про надання послуг по зберіганню скрапленого газу, у відповідності до якого зберігач (ПАТ по газопостачанню і газифікації «Черкасигаз») зобов'язується протягом дії договору приймати на зберігання скраплений газ (зріджений) газ марок БТ, СПБТ, ПБА чи інших, що поступає для замовника (ТОВ «Поліхімікс») в залізничних цистернах, чи автомобільних цистернах, або іншим чином, в кількості, вказані в транспортних документах (накладних) та, в разі поставки залізничним транспортом, проводити розрахунки з залізницею за послуги по перевезенню скрапленого газу під'їзною колією та відправку порожніх цистерн, передачу їх залізниці після вивантаження газу, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані зберігачем послуги на умовах, визначених цим договором (т. 3, а.с. 145-148).
Згідно із пунктом 8.1 вказаного договору договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2016. У свою чергу, додатковою угодою №2 до договору №б/н від 01.08.2016 про надання послуг по зберіганню скрапленого газу сторонами продовжили строк дії договору до 31.12.2018 (т. 3, а.с. 149).
Аналогічний договір сторонами укладено і у 2019 - договір №02/19-3Б від 01.10.2019 (т. 3, а.с. 141-144).
Окрім того, аналогічний за змістом договір договору №б/н від 01.08.2016 позивачем укладено із ПАТ «УМАНЬГАЗ» від 01.11.2016, який, з урахуванням додаткових угод №1 від 29.12.2018, №4 від 01.01.2020 діє до 31.12.2020 (т. 3, а.с. 152-157).
Також в матеріалах справи наявний договір №21/6-тр/Я-18 про надання послуг від 18.01.2018, у відповідності до якого ПАТ «Укргазвидобування», як виконавець надає послуги замовнику - ТОВ «Поліхімікс» по оформленню, наливу та відвантаженню нафтопродуктів, пропеленту вуглеводневого та газу скрапленого, залізничним транспортом та автомобільним транспортом із Яблунівського відділення з переробки газу по території України згідно графіків та порядків відвантаження доведених ПАТ «Укргазвидобування та зберіганню газу скрапленого (т. 3, а.с. 136-140).
Наказом Міністерства палива та енергетики України від 03.06.2002 №332, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.03.2003 №331/7652 затверджено Інструкцію про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту, яка встановлює єдиний порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту і використовується на газонаповнювальних станціях (ГНС), газонаповнювальних пунктах (ГНП), автогазозаправних станціях (АГЗС) та автогазозаправних пунктах (АГЗП) незалежно від форм власності (далі - Інструкція).
У відповідності до підпункту 6.1.1 пункту 6.1 відпуск СВГ в автоцистерни здійснюється працівниками, які призначені наказом керівника підприємства та пройшли курс спеціального навчання і перевірку знань з питань охорони праці згідно з вимогами пункту 2.1 Типового положення про навчання з питань охорони праці. Періодичність перевірки знань цих працівників проводиться не рідше одного разу на рік. Ці працівники повинні бути атестовані на знання Правил будови та безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском (ДНАОП 0.00-1.07-94), та Правил безпеки систем газопостачання України (ДНАОП 0.00-1.20-98) в обсязі роботи, яка ними виконується.
За правилами підпунктів 6.1.13 пункту 6.1 Інструкції кількість відпущеного СВГ в автоцистерни оформляється видатковими і товаротранспортними накладними (типова форма N 1-ТН), документами про якість (паспортами) на СВГ.
Відповідно до підпунктів 6.1.15, 6.1.16 пункту 6.1 Інструкції видаткові і товаротранспортні накладні (ТТН) виписуються в 4 примірниках, з яких:
- два залишаються у відповідальної особи і є первинними документами складського обліку із подальшим передаванням їх до бухгалтерії підприємства;
- інші два вручаються представнику вантажоодержувача, які є супровідними документами вантажу та забезпечують облік транспортної роботи.
Видаткові накладні і ТТН на відпущений СВГ з ГНС або ГНП матеріально відповідальна особа передає до бухгалтерії не пізніше наступного дня разом з реєстром, який складається в двох примірниках. Реєстр підписує матеріально відповідальна особа і бухгалтер.
Як свідчать умови укладених позивачем договорів товар поставлявся шляхом самовивозу покупцями із Черкаської ГНС ПАТ «Черкасигаз», із яким, у свою чергу у ТОВ «Поліхімікс» наявний договір, умовами якого, серед іншого передбачено надання послуг щодо зливання СВГ, відпуску товару в автомобільні цистерни, зважування та виписку за потребою товаросупровідних документів.
Суд звертає увагу, що контрагентами позивача здійснювався самовивіз придбаного у ТОВ «Поліхімікс» товару, що виключає необхідність у виписці товаросупровідних документів (ТТН) на користь позивача. Водночас, суд наголошує, що в матеріалах наявні належним чином оформлення видаткові накладні та зареєстровані акцизні податкові накладні.
При цьому, варто відмітити в межах даної адміністративної справи суд не перевіряє взаємовідносини позивача із ПАТ «Черкасигаз», оскільки вказане не входить до предмету доказування.
Водночас, необхідно наголосити, що під час розгляду справи контролюючим органом не надано до суду належних та достатніх доказів, що відповідний товар, який реалізований позивачем його контрагентам не був переміщений з ПАТ «Черкасигаз», а наявні в матеріалах справи акти про результати фактичної перевірки (т. 3, а.с. 99-108) не підтверджують безпосередньо обставини не відпуску скрапленого газу контрагентам-покупцям ТОВ «Поліхімікс».
Отже, беручи до уваги наведене суд вважає, що наявні документи в матеріалах справи підтверджують реалізацію позивачем його контрагентам товару - скрапленого газу та є належним чином оформленні.
Що ж стосується безпосередньо висновків акту перевірки в частині відсутності у контрагентів трудових ресурсів, не подання ними звітності, використання податкової інформації, наявність кримінального провадження суд зверне увагу на наступне.
Так, висновки в акті перевірки сформовані, серед іншого на підставі оцінки ланцюгу постачання товару контрагентами позивача іншим суб'єктам господарської діяльності. Тобто, відповідач у висновках акту перевірки надавав оцінку щодо подальшої реалізації придбаних у ТОВ «Поліхімікс» товарів його контрагентам іншим суб'єктам господарської діяльності та встановив відповідні невідповідності.
Суд наголошує, що актом перевірки не зафіксовано жодних дефектів щодо складених первинних документів по взаємовідносинах із його контрагентами. В даному випадку мало місце не формування позивачем податкового кредиту, а отримання прибутку, у зв'язку із реалізацією товару його контрагентами. Відповідач під час розгляду справи жодним чином не пояснив та не навів обґрунтованих доводів, яким чином наявність/відсутність трудових та інших ресурсів у контрагентів позивача мало вплив на отримання прибутку ТОВ «Поліхімікс». На переконання суду обставини, яким чином контрагенти позивача доставляли товар, як в подальшому його реалізовували, реєстрували/не реєстрували акцизні накладні не впливають на обставини отримання ТОВ «Поліхімікс» прибутку.
Окрім того, суд вважає за доцільне додаткового звернути увагу на те, що висновки акту перевірки фактично стосуються обставин отримання позивачем доходу який, на переконання відповідача отриманий із інших джерел, аніж від покупців-контрагентів. Внаслідок того, що ТОВ «Поліхімікс» реалізовано товар та в подальшому списано останній зі складу, що, у свою чергу, за змістом акту перевірки не визнається контролюючим органом і зумовило збільшення ним податку на прибуток і зменшення від'ємного значення з податку на прибуток, обчисленого виходячи із вартості списаних матеріалів (товару - скрапленого газу), який був реалізований позивачем його контрагентами.
Суд зазначає, що наказом Міністерства фінансів України від 29.10.1999 №246 затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» (далі - Положення 15 «Дохід»), яке визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності.
Згідно із пунктами 2 Положення 15 «Дохід» регламентовано, що його норми застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).
Відповідно до пункту 5 Положення 15 «Дохід» дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).
Згідно із пунктом 7 Положення 15 «Дохід» визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).
Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.
До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.
До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі).
До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.
За правилами пункту 8 Положення 15 «Дохід» дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов: покупцеві передані ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив); підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами); сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена; є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов'язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.
Аналізуючи матеріали справи суд звертає увагу на те, що дохід, який отриманий позивачем від його контрагентом, за наслідком реалізації ним товару (скрапленого газу), у розумінні Положення 15 «Дохід» є доходом (виручкою) від реалізації продукції (товарів, інших активів), адже покупцям передані ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив); позивач не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами); сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена; в результаті операції відбулося збільшення економічних вигод позивача, а витрати, пов'язані з цими операціями можуть бути достовірно визначені.
У постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №813/1766/17 зазначено, що для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток повинні бути фактично отриманими і підтвердженими належними первинними документами, які відображають реальність господарських операцій позивача з суб'єктами господарювання, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Первинні документи повинні підтверджувати і розкривати суть, внутрішню сторону господарських операцій з надання послуг, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету.
В той же час, Верховний Суду постановою від 10.11.2020 у справі №440/3779/18, зокрема, зазначив, що витрати для цілей визначення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.
В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів чи недоліки в їх оформленні не може бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні витрат та податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства у зв'язку з його господарською діяльністю.
У справі №440/3779/18 Верховний Суд дійшов висновку про те, що для цілей податкового обліку беруться до уваги насамперед економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення відповідних операцій. Дані податкового обліку визначаються виходячи з реального економічного змісту господарської операції та спрямування її на досягнення певного економічного ефекту.
Проаналізувавши в повній мірі матеріали справи суд звертає увагу на те, що в ході розгляду справи відповідачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження можливості класифікації отриманих позивачем від його контрагентів коштів, як інші доходи.
Згідно із відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності за КВЕД позивача є 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.
ГУ ДПС у м. Києві не доведено, що доходи, які отримані ТОВ «Поліхімікс» від його контрагентів можна класифікувати, як інші доходи та не надано доказів, що господарська діяльність із ними не пов'язана із операційною діяльності позивача, якою, у свою чергу і є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, що мало місце в межах спірних правовідносин (реалізація контрагентам скрапленого газу).
Отже, на переконання суду, жодних порушень, щодо включення отриманих коштів позивачем від його контрагентів контролюючим органом не доведено.
Окрім цього суд вважає за доцільне вказати також про те, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об'єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.
Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в поставі Верховного Суду від 30.08.2019 у справі №804/17176/14.
Такі ж висновки сформовані у постанові Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 826/6245/18, а саме: не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.
У постанові від 13.10.2020 у справі № 0340/1408/18 Верховний Суд зазначив, що виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат, які враховуються при визначенні фінансового результату, та права на податковий кредит, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.
Також, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).
Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов'язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.
При цьому, суд зазначає, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні наявна у контролюючого органу податкова інформація, ні відсутність у контрагента достатньої кількості основних засобів та трудових ресурсів самі по собі дійсно не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність недоліків у первинних документах може свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.
Також суд враховує, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.
Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. А відтак платник не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
Однак, у разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, то право платника на податковий кредит не можна вважати законним.
Відповідно до статті 90 КАС України (далі - КАС України) докази оцінюються та мають ґрунтуватися на безпосередньому, повному, всебічному та об'єктивному їх дослідженні.
Відповідач під час судового розгляду справи не навів будь-яких переконливих доводів та не надав належних доказів, які б ставили під сумнів реальності здійснених позивачем господарських операцій, та/або свідчили б про невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, та/або про наявність інших обставин що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків.
Що ж стосується вироку від 17.07.2018 року у справі № 754/8867/18 суд зазначає наступне.
Зі змісту вироку від 17.07.2018 у справі № 754/8867/18 вбачається, що визнання винуватими та притягнення до відповідальності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у діях яких досудовим розслідуванням встановлено ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частини 2 статті 205-1 КК України по юридичним особам ТОВ «Бондвояж», ТОВ «Кепіталфорд», ТОВ «ІК «Ель-Фінанс», відбулось на підставі угоди від 06.07.2018 між прокурором Київської місцевої прокуратури та підозрюваними ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Згаданий вирок не містить посилань на докази, які були досліджені для встановлення фактів, що свідчать про склад правопорушення, відтак, судове рішення не містить обставин, на які можливо посилатись як на безумовну підставу фіктивності господарських операцій.
Натомість, в описовій частині вироку процитовано результати досудового розслідування, яким не надавалась оцінка суду. Дану інформацію не належить розглядати як встановлений факт та використовувати при проведенні перевірки як самостійну підставу для висновків про порушення позивачем норм податкового законодавства.
Згідно висновків Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №813/1766/17 сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.
Приймаючи до уваги наведене вище, суд не бере до уваги вирок від 17.07.2018, оскільки ним не встановлено жодного факту з приводу діяльності контрагентів (посадових осіб) позивача.
Згідно із частиною 1 статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, з огляду на приписи наведених правових норм процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішень органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04.03.2013 у справі № К/9991/2038/11, від 11.02.2013 у справі № К/9991/66857/11.
Окрім того, такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про не відповідність спірних рішень, критеріям, які визначені частиною 2 статті 2 КАС України, з огляду на що адміністративний позов підлягає до задоволення в повному обсязі.
Згідно із частиною 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Положеннями частини 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що адміністративний позов підлягає до задоволення, то судові витрати понесені позивачем по сплаті судового збору підлягають стягнення на користь останнього із відповідача.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 242, ч. 3 ст. 243, 244-245, 250, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліхімікс» (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, б. 33, офіс 19, код ЄДРПОУ 37856933) до Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, б. 8, код ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.05.2019 №03711440302, прийняте Головним управлінням ДФС у м. Києві.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.05.2019 №03731440302, прийняте Головним управлінням ДФС у м. Києві.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, б. 8, код ЄДРПОУ 43005393) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліхімікс» (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, б. 33, офіс 19, код ЄДРПОУ 37856933) сплачений ним судовий збір у розмірі 4 767 (чотири тисячі сімсот шістдесят сім) грн. 00 коп.
За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.І. Келеберда