ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
09 грудня 2021 року м. Київ № 640/17535/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Шевченко Н. М.,
за участі секретаря судового засідання - Поліщук О. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області про визнання протиправним і скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,
за участі учасників справи:
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача 1 - Белзецької Т. Л., Шпіня В. І.,
представника відповідача 2 - Соловйової О. Б., Цахнюк Н. М.
ОСОБА_1 (позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду із позовною заявою до Державної міграційної служби (відповідач 1, ДМС України), Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області (відповідач 2, УДМС України в Івано-Франківській області), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ ДМС України № 232-кт від 12.08.2019;
- поновити ОСОБА_1 на державній служби та на посаді начальника Богородчанського районного відділу Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області з часу звільнення з 14.08.2019 та в цій частині рішення допустити до негайного виконання;
- стягнути на користь ОСОБА_1 з УДМС України в Івано-Франківській області заробітну плату за час вимушеного прогулу з 14.08.2019 з урахуванням підвищення тарифних ставок і посадових окладів.
Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду в частині поновлення позивача на посаді, відсутністю підстав для звільнення, оскільки організаційні зміни не відбулись, зміна штатного розпису здійснена не у спосіб, передбачений законом, ОСОБА_1 не пропонувались вакантні посаді, що в сукупності свідчить про протиправність оскаржуваного наказу.
У відзиві відповідач 1 зауважив на дотриманні процедури звільнення позивача, натомість, підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Увага також звертається на попередніх судових спорах з приводу звільнення та поновлення позивача. Відповідач 2 у відзиві заявлені заперечення проти позову підтримав.
У відповіді на відзив та додаткових поясненнях ОСОБА_1 зазначає про упереджене ставлення щодо нього зі сторони керівництва, яке не спростовано відповідачами, зауважує на тому, що протягом червня-серпня 2019 року ДМС України оголосило конкурс на 21 рівнозначну посаду в управліннях ДМС інших областей.
У судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав у повному обсязі. Представники відповідачів проти задоволення позову заперечили, наголошуючи на тезах, викладених у відзивах.
Вивчивши наявні у матеріалах справи документи, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 працював на посаді завідувача Богородчанського районного сектору УДМС України в Івано-Франківській та з 07.08.2018 на посаді начальника Богородчанського районного відділу управління ДМС в Івано-Франківській області.
Наказом УДМС України в Івано-Франківській області № 34 від 16.08.2018 введено в дію з 04.09.2018 зміни до структури управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області на 2018 рік, затверджені головою ДМС ОСОБА_2 та погоджені в.о. Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_3 .
З урахуванням змін до структури управління ДМС України в Івано-Франківській області розроблено проект змін до штатного розпису, затверджені головою ДМС відповідно до підпункту 10 пункту 10 Положення.
Зміни до штатного розпису УДМС України в Івано-Франківській області введено в дію з 04.09.2018 наказом УДМС України в Івано-Франківській області від 16.08.2018 року № 35.
Вказані зміни структури УДМС в Івано-Франківській області мали наслідком скорочення посад начальника та заступника начальника Богородчанського районного відділу УДМС в Івано-Франківській області, про що свідчать відомості із штатного розпису за 2018 рік.
У зв'язку з введенням в дію зміни структури та змін до штатного розпису відповідно до наказів УДМС України в Івано-Франківській області від 16.08.2018 № 34 та № 35, 04.09.2018 всіх працівників Богородчанського районного відділу попереджено про наступне вивільнення та запропоновано для переведення на наявні вакантні посади відповідно до професійної компетентності.
У подальшому, наказом ДМС України «Про звільнення ОСОБА_1 » № 60-кт від 14.03.2019, позивача звільнено 16.03.2019 з посади начальника Богородчанського районного відділу УДМС України в Івано-Франківській області, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду № 300/770/19 від 27.05.2019 наказ № 60-кт від 14.03.2019 визнано протиправним, зобов'язано поновити ОСОБА_1 на посаді з 17.03.2019 та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2019 згадане рішення скасовано в частині присудженої до виплати суми, в решті - залишено без змін.
Наказом Державної міграційної служби України № 188-кт від 05.06.2019 ОСОБА_1 поновлено на посаді Богородчанського районного відділу Управління ДПС в Івано-Франківській області з 17.03.2019.
06.06.2019 ОСОБА_1 попереджено про наступне вивільнення у зв'язку зі змінами у структурі Управління ДМС в Івано-Франківській області, запропоновано посади провідного спеціаліста Калуського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області та посаду головного спеціаліста Івано-Франківського міського відділу Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області за строковим трудовим договором, зайняти які позивач відмовився.
07.06.2019 позивач відмовився від зайняття посади Головного спеціаліста Івано-Франківського міського відділу Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області за строковим трудовим договором.
10.07.2019 ОСОБА_1 запропоновано зайняти посади Головного спеціаліста сектору оформлення документів № 1 відділу з питань громадянства, паспортизації, реєстрації та еміграції Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області за строковим договором та Головного спеціаліста відділу у справах іноземців, осіб без громадянства та запобігання нелегальній міграції Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області за строковим трудовим договором, зайняти які позивач також відмовився.
Наказом Державної міграційної служби України № 232-кт від 12.08.2019 ОСОБА_1 звільнено з 13.08.2019 з посади начальника Богородчанського районного відділу Управління ДМС в Івано-Франківській області відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
Не погоджуючись зі згаданим наказом, позивач звернувся до суду. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами 1- 2 ст. 7 КАС України встановлено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стосовно неналежного поновлення на посаді ОСОБА_1 на виконання рішення суду в адміністративній справі № 300/770/19, слід звернути увагу на наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 235 КАС України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Як вже зазначалось, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду № 300/770/19 від 27.05.2019 наказ № 60-кт від 14.03.2019 визнано протиправним, зобов'язано поновити ОСОБА_1 на посаді з 17.03.2019 та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу
Наказом Державної міграційної служби України № 188-кт від 05.06.2019 ОСОБА_1 поновлено на посаді Богородчанського районного відділу Управління ДПС в Івано-Франківській області з 17.03.2019
Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Розділом VI КАС України регламентовані процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах.
Згідно з ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду (ч. 1 ст. 383 КАС України).
Таким чином, зазначаючи про протиправність поновлення позивача на роботі, останній мав регламентоване КАС України право звернутись із позовом або у порядку виконання рішення в адміністративній справі № 300/770/19.
Натомість, у даній справі предметом є саме наказ про звільнення № 232-кт від 12.08.2019 та дії, які передували такому звільненню. Оскільки позивач не наводить причинно-наслідкового зв'язку поновлення на роботі із подальшим звільненням, такі обставини знаходяться поза межами судового розгляду в даній адміністративній справі.
Стосовно змін до штатного розпису, наказом УДМС України в Івано-Франківській області № 34 від 16.08.2018 введено в дію з 04.09.2018 зміни до структури управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області на 2018 рік, затверджені головою ДМС ОСОБА_2 та погоджені в.о. Міністра внутрішніх справ України Яровим С. А .
З урахуванням змін до структури Управління ДМС України в Івано-Франківській області розроблено проект змін до штатного розпису, затверджені головою ДМС відповідно до підпункту 10 пункту 10 Положення.
Зміни до штатного розпису УДМС України в Івано-Франківській області введено в дію з 04.09.2018 наказом УДМС України в Івано-Франківській області від 16.08.2018 року № 35.
Згадані обставини досліджувались судами в межах адміністративної справи № 300/770/19.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, доведеним слід вважати факт того, що зміни до штатного розпису Управління ДМС України в Івано-Франківській області відбулись, шляхом об'єднання Надвірнянського та Богородчанського районних відділів.
Крім того, ОСОБА_1 не наводить жодних релевантних посилань щодо необхідності переоцінки даної обставини, окрім посилань на листи Міністерства юстиції України, які не є нормативно-правовими актами.
Із наданих позивачем відомостей про штатний розпис до та після проведення змін убачається, що в структурі Управління ДМС України в Івано-Франківській області функціонували, поміж інших, Богородчанський районний відділ із загальною чисельністю штатних посад - 7 (начальник відділу - 1, заступник - 1, головний спеціаліст - 3, старший інспектор - 3) та Надвірнянський районний відділ із загальною чисельністю штатних посад - 11 (начальник відділу - 1, заступник - 1, головний спеціаліст - 5, провідний спеціаліст - 3, старший інспектор - 1).
Після внесення змін до штатного розпису, Богородчанський приєднано до Надвірнянського районного відділу, кількість штатних посад останнього склала 18 осіб, що дорівнює сумі посад двох відділів до змін (7+11).
При цьому, зі згаданих 18 осіб: 1 начальник відділу, 1 заступник, 4 головних спеціалістів, 3 провідних спеціалістів, 3 старших інспекторів, 2 завідувача секторів, 4 головних спеціалістів у складі секторів.
Таким чином, хоч загальна кількість штатних посад не змінилась, кількість посад начальника відділу зменшилась з двох до однієї.
Таким чином, суд дійшов до висновку про те, що в структурі Управління ДМС України в Івано-Франківській області відбулись зміни в організації праці.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (ч. 2 ст. 40 КЗпП України).
За змістом ч. ч. 1- 3 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.
Виходячи з нормативного тлумачення п. 1 ч. 1 ст. 40, ч. ч. 1, 3 ст. 49-2 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто вживає заходи до переведення працівника за його згодою на іншу роботу.
Відповідно до роз'яснень, викладених в п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудовий спір, пов'язаний зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суд має з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема: ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників; чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника; які є докази щодо змін в організації виробництва і праці; про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації; чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.
Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
Власник є таким, що належно виконав вимоги ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
Виходячи з нормативного тлумачення п. 1 ч. 1 ст. 40, ч. ч. 1, 3 ст. 49-2 КЗпП України власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто вживає заходи до переведення працівника за його згодою на іншу роботу.
Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
Аналогічна правова позиція неодноразово була висловлена в постановах Верховного Суду, зокрема, у постановах від 20.02.2019 у справі № 819/691/17, від 08.05.2019 у справі № 06/1175/17, від 11.03.2020 у справі № 813/1220/16, а також у постанові від 18.03.2021 у справі № 300/770/19 за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області у подібних правовідносинах.
Під час розгляду справи відповідачем надано інформацію про наявність вакантних посад в УДМС України в Івано-Франківській області за період з 06.06.2019 по 13.08.2019, в якій міститься 7 посад, серед яких головний спеціаліст Калуського РВ, яка не пропонувалась, оскільки 04.06.2019 (до повідомлення про наступне вивільнення ОСОБА_1 ) проведено конкурсний відбір та визначено переможця, посада провідного спеціаліста Долинського РВ, яка стала вакантною 19.06.2019 у зв'язку із виходом 20.06.2019 основного працівника з декретної відпустки, всі інші вакантні посади ОСОБА_1 пропонувались 06.06.2019, 07.06.2019 та 10.07.2019.
Під час розгляду справи позивач зазначив про наявність у згаданий період вакантних посад, зокрема, в УДМС України в Хмельницькій, Рівенській, Львівській, Полтавській, Київській та інших областях, які не було запропоновано у порушення вищевикладених висновків.
В контексті даного питання слід звернути увагу на наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України № 360 від 20.08.2014 затверджено Положення про Державну міграційну службу України (Положення № 360).
Згідно з п. 1 Положення № 360 Державна міграційна служба України (ДМС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
ДМС здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи та територіальні підрозділи, у тому числі міжрегіональні (п. 7 Положення № 360).
За змістом п. 10 Положення № 360 ДМС очолює Голова, який призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства про державну службу. Голова ДМС: призначає на посаду та звільняє з посади за погодженням з Міністром внутрішніх справ керівників і заступників керівників самостійних структурних підрозділів апарату ДМС, призначає на посади та звільняє з посад інших державних службовців і працівників апарату ДМС.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 658 від 15.06.2011 «Про утворення територіальних органів Державної міграційної служби» визначено утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної міграційної служби за переліком згідно з додатком. У згаданому додатку, як окремі юридичні особи зазначені Управління ДМС в Івано-Франківській, Хмельницькій, Рівенській, Львівській, Полтавській, Київській та інших областях.
Тобто, кожне управління ДМС є самостійною юридичною особою, щодо якої голова ДМС виступає суб'єктом призначення, що не породжує обов'язку останнього на виконання п. 1 ч. 1 ст. 40, ч. ч. 1, 3 ст. 49-2 КЗпП України пропонувати усі вакантні посади в усіх інших територіальних органах, оскільки поняття «підприємство», застосоване в КЗпП України, обмежується відповідною юридичною особою, якою в даному випадку є Управління ДМС України в Івано-Франківській області та яка виступає роботодавцем ОСОБА_1 в межах спірних правовідносин.
Оскільки позивача повідомлено про наступне звільнення за два місяці, запропоновано всі вакантні посади у період з дати повідомлення до дати звільнення, а позивач відмовився від кожної з них, слід констатувати виконання роботодавцем обов'язку, передбаченого ч. ч. 1, 3 ст. 49-2 КЗпП України, натомість, звільнення ОСОБА_1 відбулось у спосіб, передбачений чинним законодавством, із наданням останньому права приймати участь у прийнятті відповідного рішення, з огляду на що, оскаржуваний наказ є правомірним.
За даних обставин, оскільки поновленню на посаді та виплаті середнього заробітку обов'язково передує визнання звільнення таким, що відбулось без законної підстави, у розумінні ст. 235 КЗпП України, у даному випадку відсутні передумови для задоволення решти позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 90 КАС України Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
З урахуванням доведення відповідачем правомірності наказу № 232-кт від 12.08.2019, зважаючи на спростування доводів позивача в одній частині та їх нерелевантність - в іншій, підстави для задоволення позову відсутні.
Керуючись ст. ст. 77, 90, 139, 241- 247, 250, 255, 293, 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області про визнання протиправним і скасування наказу, зобов'язання вчинити дії відмовити.
2. Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Відповідач 1: Державна міграційна служба України (вул. Володимирська, 9, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ: 36591201).
Відповідач 2: Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області (вул. Академіка Гнатюка, 29, м. Івано-Франківськ, 76010, код ЄДРПОУ: 37794486).
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.
Суддя Н.М. Шевченко
Повний текст рішення складено 23.12.2021.