Справа № 369/3724/21
Провадження № 2/369/3450/21
16.12.2021 м. Київ
16.12.2021 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі головуючої судді Ковальчук Л.М., за участю секретаря Ільченка В.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай» про відшкодування шкоди, -
19.03.2021 до Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшла вищевказана позовна заява. Свої вимоги позивач обґрунтувала тим, що 19.07.2019 на 18 км автодороги Київ-Одеса мало місце ДТП, під час якої ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки Audi A6 , д.н.з. НОМЕР_1 , допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , внаслідок чого останній помер на місці події. За наслідками вказаної події працівниками поліції 20.07.2019 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12019110000000533 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України. Позивач вказала, що на момент ДТП вищевказаний автомобіль було застраховано у ТДВ «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай». 30.08.2019 позивачем було направлено відповідачу заяву про виплату страхового відшкодування. 06.11.2019 відповідач направив лист позивачу, в якому вказав, що відсутні правові підстави для виплати страхового відшкодування, оскільки не доведено вини ОСОБА_2 . На думку позивача, рішення про зупинення відповідачем строків розгляду справи про виплату страхового відшкодування через відсутність постанови/вироку суду є необґрунтований. Також позивач вказує на те, що минуло більше 90 днів із моменту подання нею заяви про виплату страхового відшкодування, але на момент подання позову вона так і не отримала належного страхового відшкодування.
Враховуючи вищенаведене, позивач остаточно, з урахуванням заяв про збільшення розміру позовних вимог, просила суд:
-стягнути з ТДВ "Страхова компанія "Ю.Ес.Ай" страхове відшкодування у розмірі 50 076, 00 грн. моральної шкоди, 150 228,00 грн. відшкодування на утримання, а разом згідно із встановленим лімітом 200 000,00 грн.;
-стягнути з ТДВ "Страхова компанія "Ю.Ес.Ай" за період з 29.11.2019 по 23.07.2021 пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ 52 121,48 грн., 3 % річних у розмірі 9 895,89 грн., інфляційні витрати у розмірі 19 583,32 грн., а всього 81 600,69 грн.;
-стягнути з ТДВ "Страхова компанія "Ю.Ес.Ай" судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.
Ухвалою судді від 24.03.2021 було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження .
23.06.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву від ТДВ «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай», в яких відповідач вказував, що доводи позивача є необґрунтованими та просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
23.02.2021 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач наполягала на законності своїх вимог та неправомірності відмови відповідача у виплаті страхового відшкодування, просила позов задовольнити в повному обсязі.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явились, звернулись до суду із клопотанням про розгляд справи без їх участі, позов підтримали, просили його задовольнити. Відповідач в судове засідання свого представника не направив, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений, причини його неявки до суду не повідомив, у відзиві на позовну заяву, як було вже вказано, проти задоволення позову заперечував.
У зв'язку з неявкою сторін та їх представників у судове засідання в силу вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 19.07.2019 близько 22:50 на 18 км а/д Київ-Одеса водій автомобіля Audi A6, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рухаючись зі сторони м. Київ в напрямку смт. Глеваха, скоїв наїзд на 3 пішоходів, а саме: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які перетинали проїзну частину у невстановленому місці, всі пішоходи загинули на місці.
За фактом вказаної події ГУНП в Київській області було зареєстровано 20.07.2019 кримінальне провадження №12019110000000533.
Вказане підтверджується копією витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань та свідоцтвом про смерть ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Станом на 19.07.2019 вказана цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Audi A6, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 була застрахована на підставі полісу № АО02832 у страховій компанії ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай», що визнається сторонами у справі та підтверджується відповідною роздруківкою.
Позивач є матір'ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який загинув у ДТП 19.07.2019, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 14.01.1981.
Батько ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , що вбачається зі свідоцтва про смерть.
Позивач з 20.11.2008 є пенсіонером за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_3 .
З довідки Віто-Поштової сільської ради № 218 від 14.08.2019 вбачається, що син позивача ОСОБА_3 проживав та був зареєстрований з 28.07.1990 до дня своєї смерті за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки виконкому Віто-Поштової сільської ради № 219 від 14.08.2019 за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована лише позивач.
Тобто, позивач та її загиблий син були зареєстровані за різними адресами.
З довідки про доходи ОСОБА_3 вбачається, що він працював у ТОВ «Сільпо-Фуд» з 11.01.2019 по 19.07.2019, сума доходу за цей період без відрахування сплаченого податку ДФО становила 81 644,54 грн. Інформація про доходи загиблого до 11.01.2019 відсутня.
Відповідачем 02.09.2019 була отримана від представника позивача заява від 30.08.2019 про виплату страхового відшкодування, а саме: відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 076,00 грн та відшкодування на утримання у розмірі 150 288,00 грн. До цієї заяви позивач додала: копії свого паспорта, довідки про присвоєння ідентифікаційного коду, пенсійного посвідчення, свідоцтв про народження та смерть загиблого сина, свідоцтва про смерть свого чоловіка, довідку про склад сім'ї від 14.08.2019, довідку про склад сім'ї загиблого сина від 14.08.2019, довідку про доходи загиблого сина, витяг з ЄРДР, витяг щодо полісу.
06.11.2019 відповідач надіслав лист позивачу під №51-5192, у якому відмовив у виплаті страхового відшкодування у зв'язку із тим, що заявником не було надано документів, що підтверджують її право на отримання виплати, а також у зв'язку із тим, що вирішення питання про виплату зупинено до часу прийняття відповідного рішення суду щодо ДТП.
09.06.2020 представник позивача подав до відповідача заяву на виплату страхового відшкодування, в якій просив виплатити 149 924,00 грн. страхового відшкодування, пов'язаного із втратою годувальника (для батьків).
04.08.2020 позивач надіслала відповідачу досудову вимогу про виплату страхового відшкодування на загальну суму 200 000,00 грн.
13.08.2020 відповідач надіслав позивачу відповідь на досудову вимогу під №51-4868, у якій відмовив у виплаті страхового відшкодування у зв'язку із призупиненням розгляду заяви про виплату страхового відшкодування до часу отримання необхідних для прийняття рішення документів.
З огляду на встановлені обставини суд вважає за необхідне проаналізувати наступні правові норми та правові висновки Верховного Суду.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Як передбачено ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13.
Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
За статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
Згідно із статтею 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
З урахуванням статті 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.
Частинами 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
У силу вимог ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
3) в інших випадках, встановлених законом.
Статтею 1168 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
З огляду на ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.
Шкода відшкодовується:
1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років);
2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно;
3) особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності;
4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років;
5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п'яти років після його смерті.
Особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.
Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів.
Розмір відшкодування, обчислений для кожного з осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, не підлягає подальшому перерахункові, крім таких випадків: народження дитини, зачатої за життя і народженої після смерті годувальника; призначення (припинення) виплати відшкодування особам, що здійснюють догляд за дітьми, братами, сестрами, внуками померлого.
Розмір відшкодування може бути збільшений законом.
Згідно з частиною першою статті 16 Закону України "Про страхування", за змістом якої договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про страхування" страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
За вимогами статті 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Пунктом 27.1 ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до п. 27.2 ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Згідно з пунктом 27.3 статті 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
Пунктом 35.1 статті 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; прізвище, ім'я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; підпис заявника та дата подання заяви.
Згідно з пунктом 35.2 статті 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" до заяви додаються: паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа; документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником; довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа; документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння ДТП, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну; свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого; документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого; документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання ДТП) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв'язку із смертю годувальника; відомості про банківські реквізити заявника (за наявності).
З огляду на п. 36.1 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.
Пункт 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:
у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;
у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.
У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.
У пункті 36.5 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» встановлено розмір мінімальної заробітної плати з січня 2019 року на рівні 4 173 грн.
Верховний Суд у своїй постанові від 03.06.2021 у справі № 705/3172/19 вказав, що з доданих до матеріалів справи повідомлення про ДТП та заяви на виплату страхового відшкодування вбачається, що страховику не було подано документи, які підтверджують перебування позивача на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання ДТП) календарний рік, розміри пенсій, наданих позивачу як утриманцю внаслідок втрати годувальника.
Надана відповідачу довідка про місце реєстрації і проживання позивача та її сина не підтверджують факту перебування її на його утриманні.
Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.10.2020 у справі № 734/2313/17 (провадження № 61-7550св19).
Отже, матеріали справи не містять доказів надання страховику всіх визначених у пункті 35.2 статті 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" документів, які є передумовою для прийняття відповідачем рішення щодо виплати страхового відшкодування.
З постанови ВС від 01.07.2020 у справі № 554/858/19 вбачається, що особливість правил відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, полягає в наявності лише трьох підстав для відповідальності, а саме: наявність шкоди; протиправна дія заподіювача шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною дією та шкодою. Вина заподіювача шкоди не вимагається. Тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання (без вини). Відповідальність такої особи поширюється до межі непереборної сили. Тому її називають підвищеною.
До подібних правових висновків дійшов ВСУ у постанові від 03.12.2014 у справі № 6-183цс14.
Обов'язок відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. покладається на володільця джерела. Правила частини другої статті 1187 ЦК України передбачають, що володільцем джерела підвищеної небезпеки є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
З огляду на викладене, відсутність вини водія забезпеченого транспортного засобу та закриття кримінального провадження відносно нього не звільняє від обов'язку відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01.06.2016 у справі №3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.
Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі №761/6406/16-ц встановив, що у разі прострочення страхової виплати зі страхової компанії стягується, окрім самої виплати, 3% річних за весь період прострочення, інфляційні втрати, а також пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд сприяє всебічному та повному з'ясуванню обставин по справі, роз'яснює їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їх прав у випадках передбачених цим Кодексом.
Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно з ч.ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Тобто, в результаті аналізу правових норм та судової практики, з огляду на встановлені у ході розгляду справи обставини суд приходить до наступних висновків.
Так, ДТП, в якій загинув син позивача, є страховим випадком.
В силу вимог ч. 2 ст. 1167 ЦК України та п.п. 27.1, 27.3 статті 27, п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у цій ситуації, так як смерть сина позивача є прямим наслідком дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода повинна була бути відшкодована відповідачем позивачу у розмірі 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, тобто станом на 19.07.2019, протягом 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, тобто з 02.09.2019.
Необхідні документи для виплати позивачу відповідачем страхового відшкодування за спричинення їй внаслідок страхового випадку моральної шкоди були подані.
Цивільне законодавство ґрунтується на презумпції протиправності поведінки, яка призвела до шкоди, виходячи з принципу генерального делікту: спричинення шкоди особі або майну слід розглядати як протиправне, якщо законом не встановлено інше. Проте, в ході розгляду справи суду не було надано доказів, що спростовують презумпції протиправності поведінки водія, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована у відповідача.
Очікувати встановлення вини особи, цивільно-правова відповідальність якої була застрахована у відповідача, у цьому випадку не потрібно, оскільки смерть сина позивача настала в ДТП, тобто від джерела підвищеної небезпеки.
А отже, вимога позивача про стягнення з відповідача на її користь моральної шкоди 50 076,00 грн. в межах страхового відшкодування є законною.
Крім того, виплата цього страхового відшкодування повинна була бути не пізніше 01.12.2019, разом з тим, суду не було надано докази такої виплати, відповідач взагалі заперечує свій обов'язок здійснити таку виплату.
З огляду на порушення строків виплати страхового відшкодування позивачу відповідач повинен їй також сплатити за період 01.12.2019 по 23.07.2021: 3% річних у розмірі 2 469,50 грн., інфляційні втрати у розмірі 5 785,20 грн. та пеню у розмірі 12 966,49 грн.
Вимоги ж позивача про стягнення на її користь з відповідача відшкодування на утримання у розмірі 150 228 грн. не можуть бути задоволені, оскільки нею не було подано відповідачу визначених п. 35.2 статті 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" документів, що підтверджують її перебування на утриманні загиблого сина. Так само матеріали справи не містять документів, що підтверджують перебування позивача на утриманні потерпілого (в тому числі й з огляду на те, що вона та її загиблий син відповідно до довідок Віто-Поштової сільської ради були зареєстровані за різними адресами), його доходи за попередній (до настання ДТП) календарний рік, розмір пенсії, наданої їй як утриманцю внаслідок втрати годувальника.
А отже, вимоги позивача про стягнення на її користь з відповідача відшкодування на утримання у розмірі 150 228 грн. є передчасними, оскільки у відповідача ще не виник обов'язок по виплаті такого страхового відшкодування.
Відповідно, вимоги позивача про стягнення на її користь з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат у зв'язку із невиплатою їй відшкодування на утримання у розмірі 150 228 грн. також не підлягають задоволенню. А отже, суд задовольняє вимоги позивача лише в частині стягнення на її користь страхового відшкодування у розмірі 50 076,00 грн. моральної шкоди, а також пені у розмірі 12 966,49 грн., 3% річних у розмірі 2 469,50 грн. та інфляційних втрат у розмірі 5 785,20 грн., в всього 71 297,19 грн.
З урахуванням того, що позивач звільнена від сплати судового збору, та з огляду на часткове задоволення позову суд відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України стягує з відповідача на користь державного бюджету 768,40 грн. судового збору, що відповідає мінімальному розміру судового збору, що справлявся на час подачі позивачем позову до суду за подання позову майнового характеру.
При цьому, з огляду на низку тверджень сторін, що не стали предметом аналізу в даному рішенні, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010). З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 22, 23, 526, 625, 979, 992, 1166-1168, 1187, 1200 ЦК України, ст.ст. 8, 16 Закону України «Про страхування», ст.ст. 1, 6, 22, 27, 35, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-82, 141, 259, 263-268, 351, 352, 354 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Ю.Ес.Ай" про відшкодування шкоди - задовольнити частково. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Ю.Ес.Ай" на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 50 076,00 грн. моральної шкоди, а також пеню у розмірі 12 966,49 грн., 3% річних у розмірі 2 469,50 грн. та інфляційні втрати у розмірі 5 785,20 грн., в всього 71 297,19 грн. У решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Ю.Ес.Ай" на користь державного бюджету 768,40 грн. судового збору.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня винесення рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач: Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Ю.Ес.Ай", код ЄДРПОУ 32404600, адреса: 04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, 4, кв. 6А.
Суддя: Л.М. Ковальчук