Справа № 648/1232/21
Провадження № 2-др/648/4/21
15 грудня 2021 року Білозерський районний суду Херсонської області
в складі головуючого судді Сокирко Л.М.,
секретаря судових засідань Онофрійчук Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Білозерка Херсонської області в залі судових засідань № 4 Білозерського районного суду Херсонської області заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Гришка Дмитра Миколайовича про ухвалення додаткового рішення по справі № 648/1232/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності на частку в спільно нажитому майні подружжя,
26 жовтня 2021 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Гришко Д.М. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення по справі № 648/1232/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності на частку в спільно нажитому майні подружжя, а саме просив ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з позивача ОСОБА_2 в порядку пункту 3 частини 1 статті 270 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15000 грн.
В судове засідання представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Гришко Д.М. не прибуводнак спрямував до суду заяву, в якій просив стягнути з позивача судові витрати (гонорар),справу розглянути у його відсутності.
Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Рева С.Л. подала до суду заперечення на заяву, посилаючись на те, що вимоги відповідача є необґрунтованими із-за відсутності документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку. Просила відмовити у стягненні витрати на професійну правничу допомогу, заяву розглянути за її відсутності
Згідно частини 2 статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо, відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Ухвалою судді від 3 листопада 2021 року було відкрито провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, суд вважає, що вимоги про стягнення витрат на правову допомогу не підлягають виходячи зі слідуючого.
Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ухвали Білозерського районного суду Херсонської області від 25 жовтня 2021 року залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності на частку в спільно нажитому майні подружжя.
Інтереси відповідача ОСОБА_1 при розгляді цієї справи представляв адвокат Гришко Д.М.
11 червня 2021 року представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Гришком Д.М. було подано відзив на позовну заяву без долучення орієнтовного розрахунку суми витрат.
Відповідно до частини 5 статті 142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Згідно частини 6 статті 142 ЦПК України, у випадках, встановлених частинами третьою-п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини 9 статті 141 цього Колексу.
Частиною 9 статті 141 ЦПК України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Правовий аналіз вказаних положень свідчить, що звертаючись до суду із заявою про компенсацію судових витрат відповідачу згідно з процесуальним обов'язком доказування необхідно довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Про зловживання процесуальними правами зазначено у статті 44 ЦПК України, відповідно до якої:
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. В залежності від конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Відповідач взагалі не обґрунтував свою заяву, а обмежився тільки наданням копії договору № 255 про надання правової допомоги від 6 червня 2021 року, копію розрахунку розміру гонорару, копію розрахункової квитанці.
Відповідно до роз'яснень, викладених в п. 38 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», що у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов'язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. При цьому, саме по собі пред'явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в постанові від 26 вересня 2018 року по справі № 148/312/16-ц, саме по собі звернення з позовом до суду чи з заявою про залишення позову без розгляду не свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки зазначене є його диспозитивним правом, передбаченим процесуальним законодавством і не містить таких обмежень, а тому для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу відповідачеві необхідно довести, а суду встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи у ході розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені, зокрема: чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.
У заяві про відшкодування судових витрат, поданій після постановлення ухвали про залишення позовної заяви без розгляду відповідач просив стягнути витрати на правову допомогу, однак , відповідно до вищевказаних норм закону сам по собі факт залишення позивної заяви без розгляду за заявою позивача не може бути підставою для задоволення вимог відповідача про компенсацію здійснених ним витрат.
Статтями 55, 124 Конституції України громадянам гарантовано право на доступ до правосуддя, а залишення заяви без розгляду є правом позивача, яке передбачене Цивільним процесуальним кодексом України
Особа, яка заявляє вимоги, у тому числі і щодо стягнення судових витрат, має довести як необхідність понесення таких витрат, так і необґрунтованість дій позивача для вирішення питання про їх стягнення.
При цьому, суд не встановлював зловживання процесуальними правами з боку позивача, не застосовував до нього будь-яких заходів у зв'язку із зловживанням правами та позовну заяву залишив без розгляду за його заявою, а не через зловживання процесуальними правами.
На підставі викладеного, суд вважає що підстави для ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності на частку в спільно нажитому майні подружжя, відсутні.
Керуючись статтями 44, 141, 142, 260, 353 ЦПК України,
Відмовити представнику відповідача ОСОБА_1 - адвокату Гришку Дмитру Миколайовичу про ухвалення додаткового судового рішення в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності на частку в спільно нажитому майні подружжя,
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Херсонського апеляційного суду учасниками процесу шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її, а учасниками справи, які не були присутні в судовому засіданні з моменту отримання ними копії ухвали.
Суддя Сокирко Л.М.