Справа №350/1941/19
Провадження № 1-кп/345/381/2021
23.12.2021 м. Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано - Франківської області
у складі: головуючого - судді ОСОБА_1
секретаря - ОСОБА_2
з участю прокурора - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4
обвинувачених - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження з обвинувальним актом про обвинувачення ОСОБА_5 за ч.1 ст.263, ч.3 ст.305, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_6 за ч.1 ст.263, ч.3 ст.305, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_7 за ч.3 ст.305, ч.3 ст.307, ч.2 ст.309 КК України,-
що ОСОБА_5 пред'явлено обвинувачення за ч.1 ст.263, ч.3 ст.305, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_6 пред'явлено обвинувачення за ч.1 ст.263, ч.3 ст.305, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_7 пред'явлено обвинувачення за ч.3 ст.305, ч.3 ст.307, ч.2 ст.309 КК України.
Ухвалою калуського міськрайонного суду від 11.11.2021 до обвинувачених застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 09.01.2022, з правом внесення застави.
Прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про продовження обвинуваченим раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так як раніше встановлені ризики залишилися незмінними.
В судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання, просить задоволити.
Захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні просила обрати обвинуваченим більш м'який запобіжний захід, а саме у вигляді домашнього арешту, оскільки обвинувачені раніше не судимі, мають сталі соціальні зв'язки, мають на утриманні неповнолітніх дітей, раніше не притягалися до кримінальної відповідальності, не будуть переховуватись від суду та вчиняти інші кримінальні правопорушення. У разі, якщо все ж таки суд прийде до переконання про неможливість застосування до обвинувачених більш м'якого запобіжного заходу, то просить зменшити обвинуваченим розмір застави.
Обвинувачені підтримали думку захисника.
Вислухавши думку учасників кримінального провадження щодо заявленого клопотання , суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. За приписом частини 3 цієї статті до спливу продовженого строку, суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Під час вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу або його зміни оцінка обґрунтованості підозри/обвинувачення не може бути надана через те, що особі висунуте обвинувачення і суд за наслідками дослідження наданих доказів має встановити, чи доведена винуватість особи поза розумним сумнівом. Отже, до завершення судового розгляду оцінка доведеності винуватості особи є передчасною.
Таким чином, на даний час підлягає встановленню існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинувачених та можливість запобігання ризикам у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Під час обрання обвинуваченим ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою судом було встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, і у подальшому - про його продовження, суд зобов'язаний у сукупності оцінити обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона обвинувачується; вік та стан здоров'я обвинуваченого; репутацію обвинуваченого, наявність у нього судимостей.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, проте при вирішенні питання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст.177 КПК України.
Суд враховує, що питання стосовно того, чи була розумною тривалість тримання під вартою, не може вирішуватися абстрактно. Наявність підстав для тримання обвинуваченого під вартою має оцінюватися в кожній справі з урахуванням її конкретних обставин. У будь-якій справі тривале тримання під вартою може виявитися виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи (рішення ЄСПЛ у справі «W. проти Швейцарії», п. 30).
При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість злочину; обгрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Суд виходить із принципу презумпції невинуватості і не вирішує наперед процесуальну перспективу пред'явленого обвинувачення, а лише аналізує обґрунтованість та тяжкість пред'явленого обвинувачення, а також суспільної небезпеки злочинних дій, у скоєнні яких обвинувачуються ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ..
Суд вважає, що обраний відносно обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає особам обвинувачених, характеру та тяжкості кримінальних правопорушень, що їм інкримінуються, не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, ухиленню від суду, а також відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
При вирішенні питання про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує особу обвинувачених, а саме їх вік, стан здоров'я й соціальні зв'язки й те, що вони раніше не притягалися до кримінальної відповідальності.
Враховуючи тяжкість інкримінованих обвинуваченим злочинів, особу обвинувачених, а також те, що обставини, за яких судом обвинуваченим було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, не відпали, суд приходить до висновку, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України продовжують існувати.
Прокурором в судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а обвинуваченими та захисником не наведено достатніх підстав та не надано доказів для застосування до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та для зменшення розміру застави, який визначений судом під час обрання запобіжного заходу.
Також суд враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у п.80 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2011 року у справі "Марченко проти України", при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Розглядаючи таку можливість, з урахуванням обставин висунутого обвинувачення, підвищеної суспільної небезпечності інкримінованих обвинуваченим злочинів і суворості покарання, що загрожує їм у разі доведеності їх вини за вчинення умисних тяжких і особливо тяжких злочинів, суддя вважає, що інші (альтернативні) запобіжні заходи, не здатні забезпечити їх належну процесуальну поведінку.
Продовжуючи обвинуваченим строк тримання під вартою, суд вважає, що продовження тримання під вартою в цьому випадку виправдано, оскільки в наявності конкретний суспільний інтерес у виді права на справедливий судовий розгляд, а також унеможливлення переховування обвинувачених від суду, перешкоджання кримінальному провадженню, вчинення іншого кримінального правопорушення, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважують над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначав Європейський Суд з прав людини у своєму Рішенні від 10 лютого 2011 року "Харченко проти України", п.79.
У зв'язку з цим суд приходить до висновку, що обвинуваченим слід продовжити строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 календарних днів.
На підставі викладеного й керуючись ст. ст. 178, 179, 183, 331, 369, 372, 376 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора задоволити.
Продовжити обвинуваченим ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителю АДРЕСА_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителю АДРЕСА_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителю АДРЕСА_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, починаючи з 23.12.2021 до 18.02.2022 включно.
Протягом всього строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинувачені або заставодавці мають право внести заставу в розмірі, порядку та на умовах, визначених ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 11.11.2021.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення. Ухвала може бути оскаржена, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали проголошено о 13.00 годин 24.12.2021.
Головуючий :