Справа № 486/1648/21
Провадження № 2/486/762/2021
23 грудня 2021 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області
у складі: головуючого судді Савіна О.І.
при секретарі Коршак О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнську Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання договіру міни нерухомого майна дійсним,
11.10.2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання договору міни нерухомого майна дійсним. В обґрунтування позову зазначають, що 26.09.2001 року уклали з відповідачами договір міни нерухомого майна, згідно якого обміняли належну їм квартиру АДРЕСА_1 на належну відповідачам квартиру АДРЕСА_2 . Зазначений договір міни був зареєстрований 28.09.2001 року на Універсальній біржі «Нерухомість Н» за № 110. Оскільки квартира придбана без нотаріального посвідчення, вони не мають можливості належним чином зареєструвати та реалізувати своє право власності. Просять про задоволення позову.
В судове засідання сторони не з'явились, направили на адресу суду письмові заяви, в яких просять розглянути справу без їх участі та просять про задоволення позову. При цьому, згідно копії свідоцтва про смерть, відповідач ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 26.05.2016 року складено відповідний актовий запис за № 164.
Згідно ч.3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У відповідності до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Дослідивши письмові докази у справі та надавши їм правову оцінку, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 28.09.2001 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 уклали з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 договір міни належної їм квартири АДРЕСА_1 на належну відповідачам квартиру АДРЕСА_2 . Того ж дня сторони зареєстрували договір в Універсальній біржі «Нерухомість Н» за № 110 (а.с. 15).
Згідно до ч. 1 ст. 715 ЦК України за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар.
Як зазначено в ст. 716 ЦК України до договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не заперечить суті забов'язання.
Ст. 9 Житлового Кодексу України вказує, що громадяни України мають право на придбання будинків і квартир на біржових торгах.
Згідно реєстраційного посвідчення виданого Южноукраїнським бюро технічної інвентаризації, квартира АДРЕСА_2 зареєстрована по 1/3 частці за ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 на праві приватної власності на підставі Договору міни зареєстрованого 28.09.2001 року Універсальною товарною біржею «Нерухомість», за № 110 (а.с. 16).
З копії свідоцтва про шлюб вбачається, що 23.09.2006 року ОСОБА_7 уклала шлюб з ОСОБА_9 та змінила прізвище на « ОСОБА_10 » (а.с. 8).
ОСОБА_11 28.04.2012 року уклала шлюб з ОСОБА_12 та змінила прізвище на « ОСОБА_13 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с. 12).
Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсним», відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватись судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Вказаний договір купівлі-продажу укладено сторонами під час дії Цивільного кодексу Української РСР 1963 року (далі ЦК УРСР), ст. 227 якого передбачено нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу житлового будинку, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Згідно ст. 47 цього Кодексу, недодержання цієї вимоги тягне за собою недійсність договору.
При укладанні договору міни від 17.02.1999 року сторони керувались ч.2 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», відповідно до якої, угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Саме тому вважали, що договір купівлі-продажу квартири укладено згідно вимог чинного на той час законодавства.
У відповідності до ч.2 ст. 47 ЦК УРСР та п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України 28.04.1978 р. № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними», якщо угода, що потребує нотаріального посвідчення, виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального посвідчення, суд за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників, вправі визнати угоду дійсною.
В укладеному договорі міни сторони повністю оговорили усі істотні умови договору. Усі зобов'язання за договором міни нерухомого майна сторонами виконані в повному обсязі, а саме - передали один одному предмети нерухомого майна. Факт купівлі-продажу квартири і виконання умов укладеного договору не оскаржено і ніким не оспорюється.
На сьогоднішній момент позивачі та відповідачі володіють і користуються спірним нерухомим майном - належними їм квартирами, ведуть господарство, сплачують необхідні платежі та мають намір розпоряджатися належним їй майном.
Відповідно до ч.2 ст. 220 ЦК України (2003), якщо сторони у письмовій формі погодили усі істотні умови договору купівлі-продажу та відбулося його повне або часткове виконання сторонами, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
У зв'язку з тим, що сторони за договором міни нерухомого майна повністю виконали свої обов'язки по цьому договору, однак відповідачі не мають можливості його нотаріально посвідчити, то суд вважає необхідним вказаний договір визнати дійсним.
Так як договір міни нерухомого майна є правочином, тому суд вважає що сторони на законних підставах набули права власності на нерухоме майно, а тому позов про визнання договору міни дійсним, підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позивачами не ставиться питання про відшкодування судового збору то, судовий збір сплачений при зверненні до суду (а.с. 17), відшкодуванню на їх користь не підлягає.
Керуючись ст.ст. 715, 716, 220 ЦК України, ст.ст. 2-13, 76-81, 141, 206, 259, 263-265, 268, 354, 355, 430 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання договіру міни нерухомого майна дійсним, задовольнити.
Визнати дійсним договір міни нерухомого майна - квартири АДРЕСА_2 , зареєстрований на Універсальній товарній біржі «Нерухомість Н» в «Журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю» за № 110 від 28.09.2001 року, укладений між ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_4 . ОСОБА_5 , і ОСОБА_6 .
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Южноукраїнського
міського суду Олександр Іванович Савін