Справа № 489/3288/21
Провадження № 2/487/2361/21
24.12.2021 року м. Миколаїв
Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді Карташевої Т.А.,
за участю секретаря Бондаренко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Інгульського відділу Державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про звільнення майна з під арешту,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Інгульського відділу Державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому, в подальшому уточнивши позовні вимоги, просив суд звільнити майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 з-під арешту, який було накладено в межах виконавчого провадження державним виконавцем Кравченко А.Ю. Ленінського відділу Державної виконавчої служби ММУЮ, на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту, серія та номер б/н, виданий 01.10.2020 року.
Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що він на праві приватної власності є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу №9680 від 05.03.1999 року, зареєстрованого Південною товарною біржою 17.09.2001 року за №116. З інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24.02.2021 року йому стало відомо, що на вищевказану належну йому квартиру Інгульським відділом державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) накладено арешт на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту №б/н від 01.10.2010 року, особа, майно якої обтяжується - ОСОБА_2 . В квітні 2021 року він звернувся до відповідача із заявою про зняття арешту з даної квартири, проте отримав відповідь, що з причини перевірки відомостей АСВП, а саме спеціального розділу та електронного архіву не виявлено виконавчих проваджень, які були відкриті 01.10.210 року у зв'язку з тим, що неможливо ідентифікувати виконавче провадження у відношенні ОСОБА_2 . Оскільки накладений арешт перешкоджає власнику розпоряджатись своїм майном на власний розсуд, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні 01.12.2021 року позовні вимоги підтримував, наполягав на задоволенні позову, в подальшому до судового засідання не з'явився, в уточненій позовній заяві просив справу розглядати за його відсутності.
Представник відповідача до судового засідання не з'явилась, суду надала заяву про розгляд справи за її відсутності. Окрім того, надала до суду відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнавала проти задоволення позову заперечувала.
Заслухавши думку позивача, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд приходить до наступного.
Згідно зі ст. 12 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Крім того, відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно п.3 ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав ті інтересів може бути припинення дії, яка порушує право.
Відповідно до ч.1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу №9680 від 05.03.1999 року, зареєстрованого Південною товарною біржою 17.09.2001 року за №116.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 31.10.2018 року вищевказаний договір купівлі-продажу нерухомого майна визнано дійсним.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №245727389 від 24.02.2021 року, на належну позивачу квартиру АДРЕСА_1 Інгульським відділом державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) накладено арешт на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту №б/н від 01.10.2010 року, виданої державним виконавцем Ленінського відділу ДВС ММУЮ Кравченко А.Ю., особа, майно якої обтяжується - ОСОБА_2 , реєстраційний номер обтяження 10324242.
13.05.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Інгульського відділу Державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою про зняття арешту з нерухомого майна, а саме з квартири АДРЕСА_1 .
Проте, листом №38767 від 19.05.2021 року Інгульський відділ ДВС у м. Миколаєві ПМУ Міністерства юстиції (м. Одеса) повідомив позивача про те, що перевіркою відомостей АСВП, а саме спеціального розділу та електронного архіву не виявлено виконавчих проваджень, які були відкриті 01.10.2010 року, а тому неможливо ідентифікувати виконавче провадження відносно ОСОБА_2 , під час виконання якого було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту та винесено запис про обтяження №10324242 на квартиру АДРЕСА_1 на підставі постанови №б/н від 01.10.2010 року на невизначене майно, все нерухоме майно ОСОБА_2 .
Судом було вжито заходи щодо встановлення особи стягувача по вищевказаному виконавчому провадженню та направлено запит до Інгульського відділу ДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з вимогою надати інформацію про те, які саме виконавчі провадження перебували у відділі на виконанні у відношенні ОСОБА_2 .
Окрім того, судом також було витребувано з Архіву Центру надання адміністративних послуг при Миколаївській міській раді копію постанови про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту №б/н від 01.10.2010 року, видану державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції Кравченко А.Ю., якою накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_2 .
Так, на виконання ухвали Заводського районного суду м. Миколаєва від 15.11.2021 року про витребування доказів Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради надіслав до суду лист №19.03.02-04/7580/21 від 08.12.2021 року, зі змісту якого вбачається, що державним реєстратором Глушак О.О. під час проведення державної реєстрації права власності встановлено наявність запису про обтяження речового права та суб'єктів обтяження в невід'ємній архівній складовій частині Державного реєстру права №10324242, запис перенесено до Державного реєстру прав за №19157231 шляхом внесення відомостей відповідно до пункту 42 порядку ведення реєстру. Отже, запис про обтяження за №10324242 від 05.10.2010 зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, тому не містить сканованих копій документу, а саме постанови про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту №б/н від 01.10.2010, виданої державним виконавцем Ленінського ВДВС ММУЮ Кравченко А.Ю. Таким чином, неможливо надати вищевказані документи у зв'язку з відсутністю їх сканованих копій в Державному реєстрі прав.
Листом №84468 від 11.10.2021 року Інгульський відділ Державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повідомляє суд, що згідно даних АСВП ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 14.01.2020 року. В той же час, не виявлено виконавчих проваджень, які були відкриті 01.10.2010 року відносно ОСОБА_2 21.01.2020 року за вих.№25040 стягувачеві направлено запит щодо вирішення питання відносно правонаступництва, відповіді не отримано.
Окрім того, з листа Комунального підприємства «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» №3291 від 24.11.2021 року встановлено, що станом на 28.12.2012 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 не реєструвалось.
В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснював, що ОСОБА_2 була його сусідкою та проживала за адресою: АДРЕСА_2 . За такого існує припущення, що державним виконавцем при винесенні постанови про накладення арешту або державним реєстратором під час державної реєстрації обтяження на нерухоме майно можливо було допущено помилку при зазначенні адреси майна, на яке накладалось обтяження, та вказано адресу ОСОБА_2 : АДРЕСА_2 , замість АДРЕСА_2 . Перевірити вказаний факт не представляється можливим, у зв'язку з відсутністю у державного виконавця матеріалів вказаного виконавчого провадження.
Так, дійсною метою застосування процедури арешту майна боржника є забезпечення реального виконання виконавчого документу. Тобто, існування арешту накладеного державним виконавцем дозволяє йому ефективно здійснювати дії щодо реального виконання виконавчих листів та інших виконавчих документів, упереджує недобросовісну поведінку боржника щодо уникнення сплати ним свого боргу шляхом реалізації або переоформлення належного йому рухомого та нерухомого майна. Таким чином, існування арешту майна, накладеного державним виконавцем має чітко окреслені граничні строки з прийняття відповідної постанови про накладення арешту до завершення виконавчого провадження.
Статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 року передбачено порядок зняття арешту з майна, накладеного державним виконавцем. Так, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
У разі звернення до суду з позовом про звільнення майна з-під арешту у якості захисту речового права від виниклого порушення (за статтями 387, 391, 396 ЦК України) позивач такий позов повинен пред'явити до особи (осіб), від прав та обов'язків яких залежить обсяг, зміна чи припинення його прав, тобто - для даного випадку - так само відповідачем, окрім боржника (власника майна), має бути стягувач, в інтересах якого накладено арешт і який у зв'язку з накладенням арешту набув певні права щодо арештованого майна (право задоволення вимоги за рахунок такого майна в порядку і в черзі, встановленій законом).
Проте, з наданих на запити суду відповідей неможливо встановити стягувача в даному виконавчому провадженні, а боржник, відносно якої накладено арешт ОСОБА_2 померла, правонаступників останньої не встановлено.
Згідно зі ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Також, за ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Окрім того, відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Статтею 17 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
На підставі викладеного, враховуючи те, що на даний час неможливо встановити особу стягувача по виконавчому провадженню, в ході виконання якого на належну позивачу квартиру було накладено арешт та неможливо ідентифікувати виконавче провадження, беручи до уваги, що відповідачем не доведено належними доказами правомірності існування арешту, накладеного на нерухоме майно позивача попри відсутність відкритих виконавчих проваджень щодо нього, а наявність в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про цей арешт перешкоджає позивачу вільно розпоряджатись належним йому майном, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, заявлених в рамках цього позову.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 353 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Інгульського відділу Державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про звільнення майна з під арешту задовольнити.
Звільнити майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 з-під арешту, який було накладено в межах виконавчого провадження державним виконавцем Кравченко А.Ю. Ленінського відділу Державної виконавчої служби ММУЮ, на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту, серія та номер б/н, виданий 01.10.2020 року, номер запису про обтяження №10324242.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Повне рішення суду складено 24.12.2021 року.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Відповідач: Інгульський відділ Державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), адреса місцезнаходження: 54056, м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 61, код ЄДРПОУ 34993225.
Суддя Т.А. Карташева