Справа № 474/374/21
Провадження № 2/474/158/21
(Заочне)
29.11.21 року смт. Врадіївка
Врадіївський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді: Фасій В.В.
секретарі судового засідання: Лисейко Т.А., Багрін Н.А.
з участю: позивача - ОСОБА_1
без участі: відповідача - ОСОБА_2
представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - органу опіки та піклування Подільської райдержадміністрації Одеської області,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Врадіївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Подільська райдержадміністрація Одеської області, про позбавлення батьківських прав,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обґрунтовуючи вимоги тим, що він з відповідачем ОСОБА_2 з травня 2014 року проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу та у них народилося двоє дітей - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . З листопада 2018 року відповідач ОСОБА_2 свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків щодо дітей, від яких проживає окремо, - не спілкується з ними, не цікавиться їхнім життям, участі в їх вихованні та матеріальному утриманні не приймає, з огляду на що, позивач на підставі п. 2 ч. 1 ст. 164 СК, просить суд про позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав щодо дітей.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні 26.10.2021 року, позовні вимоги підтримав повністю та наполягав на їх задоволенні. Дав згоду на проведення заочного розгляду справи на підставі наявних у ній доказів.
Після оголошення перерви у судовому засіданні 26.10.2021р. до 29.11.2021р., позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою (вх. № 4217 від 26.10.2021 року) про закінчення судового розгляду справи по суті в його відсутність. Пославшись в ній, що позовні вимоги підтримує повністю та наполягає на їх задоволенні. Дає згоду на проведення заочного розгляду справи та винесення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_2 , двічі будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, в порядку передбаченому ч. 8, ч. 11 ст. 128 ЦПК України (судові повістки про виклик направлені по зареєстрованому та фактичному місцю проживання відповідача рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень штрих-код № 5630100447675 на 26.10.2021р., № 5630100451885 на 29.11.2021р., які вручені адресату, № 5630100447721 на 26.10.2021р., № 5630100451877 на 29.11.2021р., повернуті з довідкою поштового відділення «про відсутність адресату за вказаною адресою», а також через опублікування двічі оголошення про виклик на офіційному веб-сайті судової влади України),на розгляд справи 26.10.2021р., 29.11.2021р., не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила, заяв про відкладення розгляду справи чи розгляду в її відсутність та відзив на позов, не подала.
Представник третьої особи - органу опіки та піклування Подільської райдержадміністрації Одеської області, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судові засідання не з'являвся, звернувся до суду з заявою (вх. № 4211 від 26.10.2021р.), про розгляд даної справи в їх відсутність, заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 підтримують повністю.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Згідно ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У відповідності до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Так, як в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд за згодою позивача, визнав можливим провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів, у відповідності до приписів ст.ст. 280-281 ЦПК України.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, з урахуванням неявки в судове засідання всіх учасників справи, суд прийняв рішення про розгляд справи без фіксування судового процесу технічними засобами.
Судом встановлені факти:
- позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 з травня 2014 року до листопада 2018 року проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу (довідка № 94/02-14 від 19.03.2021р., видана Любашівською селищною радою Подільського району Одеської області, показання позивача ОСОБА_1 в якості свідка, показання свідка ОСОБА_5 , висновок органу опіки та піклування Подільської райдержадміністрації Одеської області № 01-25/725 від 25.10.2021р.);
- позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є батьками малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно яких ставиться питання про позбавлення батьківських прав (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане повторно 17.03.2021 року, свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , видане повторно 17.03.2021 року, показання позивача ОСОБА_1 в якості свідка, показання свідка ОСОБА_5 );
- позивач ОСОБА_1 проживає разом зі своїми малолітніми дітьми ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та матір'ю ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , діти знаходяться на їх повному матеріальному утриманні та вихованні, які створили необхідні умови для їх проживання та розвитку, сприяють в отриманні дітьми освіти, шляхом відвідування ними дошкільного навчального закладу. У родині доброзичливі стосунки між батьком та дітьми, сім'я матеріально забезпечена (акти обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_1 від 23.02.2021р., 19.03.2021р., характеристика з місця проживання № 53-02-14 від 23.02.2021р., надана старостою Боківського старостинського округу, характеристики № 58, № 59 від 23.02.2021р., видані директором Боківського навчально-виховного комплексу «ЗОШ І-ІІІ ступенів - Дошкільний навчальний заклад», показання позивача ОСОБА_1 в якості свідка, показання свідка ОСОБА_5 , висновок органу опіки та піклування Подільської райдержадміністрації Одеської області № 01-25/725 від 25.10.2021р.);
- відповідач ОСОБА_2 , з 2018 року проживає окремо від дітей, та за ввесь цей час жодного разу до них не телефонувала, не провідувала та не спілкувалась, участі в їх вихованні та матеріальному утриманні не приймала і не приймає (довідка № 94/02-14 від 19.03.2021р., видана Любашівською селищною радою Подільського району Одеської області, показання позивача ОСОБА_1 в якості свідка, показання свідка ОСОБА_5 , висновок органу опіки та піклування Подільської райдержадміністрації Одеської області № 01-25/725 від 25.10.2021р.);
- органом опіки та піклування Подільської райдержадміністрації Одеської області, рекомендовано позбавлення матері ОСОБА_2 батьківських прав стосовно малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що відповідає їх інтересам (висновок органу опіки та піклування Подільської райдержадміністрації Одеської області № 01-25/725 від 25.10.2021р.).
Суд вважає, що між сторонами склались правовідносини з приводу позбавлення батьківських прав особи, яка ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню малолітніх дітей.
При прийнятті рішення, суд керується:
Згідно ч. 1 ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Частинами 1, 4, 5 ст. 81 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України, згідно якої мати може бути позбавлена судом батьківських прав, якщо вона ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Відповідно до приписів п. 16 постанови пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30.03.2007р., ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).
Пунктом 15 вказаної вище Постанови передбачено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Тому, у світлі установлених судом обставин справи, з огляду на тривалість розгляду справи в суді, протягом якого відповідач не проявила інтерес до справи, а також відсутність позитивних зрушень у поведінці з боку матері до дітей, з листопада 2018 року, остання не телефонує, не провідує та не спілкується зі своїми дітьми, участі в їх вихованні та матеріальному утриманні не приймає, суд вважає, що ОСОБА_2 свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків і нехтує ними, а тому змінити її поведінку на кращу сторону на цей час неможливо.
У той час, як будь - яких поважних причин такої бездіяльності матері відносно своїх дітей, які б перешкодили застосуванню заходу, про який йдеться у позові, суд не установив.
Як наслідок, позбавлення батьківських прав відповідача стосовно її дочки та сина є пропорційною мірою за таких обставин і буде відповідати інтересам дітей, так як судом достовірно установлено порушення їх прав з боку матері, позаяк, згідно із положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789- ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
З огляду на вищевикладене, встановивши наявність підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо її малолітніх доньки та сина, враховуючи позицію органу опіки та піклування, суд приходить до висновку щодо можливості позбавлення відповідача батьківських прав відносно малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , що відповідатиме найкращим інтересам цих дітей.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 908 грн., понесені при подачі позову до суду, підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2 .
Керуючись ст. 164, 165, 166 СК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ст.ст. 259-263 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Подільська райдержадміністрація Одеської області, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , сплачений судовий збір при пред'явленні позову в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн.
Копію заочного рішення направити відповідачу ОСОБА_2 рекомендованим листом із повідомленням (АДРЕСА_2).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення (30 днів) починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Врадіївський районний суд Миколаївської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.В. Фасій