Україна
Донецький окружний адміністративний суд
21 грудня 2021 р. Справа№200/9652/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хохленкова О.В. за участю секретаря судового засідання Синкової А.О.
за участі:
представника позивача: Аксельрод М.І.
представника відповідача 1: Захарченко В.Ф.
представника відповідача 2: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Маріупольській металургійний комбінат імені Ілліча» до Східного межрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровської області про стягнення заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість та пені нарахованої на суму заборгованості, -
02 серпня 2021 року на адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява приватного акціонерного товариства «Маріупольській металургійний комбінат імені Ілліча» до Східного межрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровської області про стягнення заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість та пені нарахованої на суму заборгованості.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне.
Приватне акціонерне товариство «Маріупольській металургійний комбінат імені Ілліча» на підставі п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України надало Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів декларацію з податку на додану вартість, а саме за листопад 2014 року (№ 9074245950 від 22.12.2014), у якій був зроблений розрахунок суми бюджетного відшкодування і заявлено про повернення суми бюджетної заборгованості шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства в розмірі 562 109,00 грн.
Згідно з пунктом 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Позивачем були надані відповідні заяви до податкового органу у якості додатку до вищевказаної податкової звітності, де Додаток 4.
Правомірність заявления до відшкодування наведеної суми податку на додану вартість була перевірена контролюючим органом шляхом проведення камеральної перевірки даних, задекларованих ПРАТ «ММК ІМ. ІЛЛІЧА» у податковій звітності з ПДВ. За результатами такої перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення про зменшення сум бюджетного відшкодування ПДВ, яке у подальшому скасовано судом.
Проте, дана сума бюджетного відшкодування не була перерахована на розрахунковий рахунок ПРАТ «ММК ІМ. ІЛЛІЧА».
Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів проведено камеральну перевірку ПРАТ «ММК ІМ. ІЛЛІЧА» з питань правомірності нарахування задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість щодо від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2014 року. За результатом проведеної камеральної перевірки було складено акт № 9/28-03-40/0019129 від 21.01.2015 року.
На підставі зазначеного акту камеральної перевірки контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000054000/307/10/29-03-40 від 05.02.2015 року, яким визначена сума завищення бюджетного відшкодування в сумі 562 109,00 грн. та нараховані (фінансові) штрафні санкції в сумі 281 054,50 грн., а податковим повідомленням-рішенням від 05 лютого 2015 року № 0000064000/306/10/28-03- 40 зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2014 року у розмірі 465 010,00 грн.
Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені у судовому порядку.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07.04.2015 р. по справі № 805/726/15-а податкове повідомлення-рішення № 0000054000/307/10/29-03-40 від 05.02.2105 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, № 0000064000/306/10/28-03-40 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість визнані протиправними та скасовані.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.06.2015 р. по справі № 805/726/15-а апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишено без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07.04.2015 р. по справі № 805/726/15-а - без змін.
17.03.2020 року Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду було винесено постанову по справі № 805/726/15-а (К/9901/7252/18), згідно з якою касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Донецьку Міжрегіонального ГУ Міндоходів залишено без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07.04.2015 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.06.2015 р. по справі № 805/726/15-а- залишено без змін.
Отже, судовими рішеннями всіх інстанцій по справі Ns 805/726/15-а підтверджено правомірність заявления ПРАТ «ММК ІМ. ІЛЛІЧА» вказаної суми до бюджетного відшкодування.
Враховуючи, що податкове повідомлення-рішення, яким було зменшено вказану суму бюджетного відшкодування ПДВ, скасовано, а рішення суду набрали законної сили, то відповідні суми бюджетного відшкодування є узгодженими та повинні бути відшкодовані ПРАТ «ММК ІМ. ІЛЛІЧА».
Однак, станом на сьогодні вищевказана сума бюджетного відшкодування на поточний рахунок ПРАТ «ММК ІМ. ІЛЛІЧА» не надходила.
Згідно з п. 200.23 ст. 200 ПК України (в тому числі - у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом стооку її дії, включаючи день погашення.
Розмір пені, який підлягає стягненню з держави на користь ПРАТ «ММК ІМ. ІЛЛІЧА» за порушення строків повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 562 109,00 грн., з урахуванням змін облікової ставки НБУ складає 577 555,45 грн. (сума заборгованості) х (облікова ставка НБУ з урахуванням змін) х 120 %: 365 дн. х (кількість днів прострочення).
Враховуючи вищевикладене просить суд:
Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровської області на користь приватного акціонерного товариства «Маріупольській металургійний комбінат імені Ілліча» заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість за листопад 2014 року в розмірі 562 109 грн. (п'ятсот шістдесят дві тисячі сто дев'ять гривень 00 коп.) та пеню, нараховану на суму такої заборгованості, в розмірі 577 555,45 грн. (п'ятсот сімдесят сім тисяч п'ятсот п'ятдесят п'ять гривень 45 копійок.
Судові витрати покласти на відповідачів.
01 вересня 2021 року Східним межрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків як відповідачем по справі через канцелярію суду надіслано відзив на адміністративний позов в якому зазначено наступне.
Правомірність відшкодування наведених сум податку на додану вартість підтверджена ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03.06.2015 року по справі 805/726/15-а.
Зокрема, Законами України від 24 грудня 2015 року № 909-УІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» та від 21 грудня 2016 року № 1797- VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращенім інвестиційного клімату в Україні» внесено зміни до статті 200 ПК України, зокрема, й щодо порядку бюджетного відшкодування ПДВ.
Відповідно до підпункту 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 ПК України на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.
Відповідно до пункту 56 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України до 1 лютого 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми ПДВ не відшкодовані з бюджету.
Слід зазначити, що у зв'язку з набранням чинності Порядком №26, з 1 квітня 2017 року втратив чинність Порядок ведення реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2016 року №68 (далі - Порядок №68), який передбачав, що реєстри формуються ДФС за даними: прийнятих територіальними органами ДФС податкових декларацій з податку на додану вартість або уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість,передбачених абзацом четвертим пункту 50.1 статті 50 ПК, та заяв, поданих у складі податкових декларацій або уточнюючих розрахунків; податкової інформації, зібраної та отриманої органами доходів і зборів, відповідно до глави 7 ПК.
При цьому у разі внесення заяви про бюджетне відшкодування до Реєстру відповідно до Порядку №68, який діяв до 1 квітня 2017 року, відповідна інформація мала бути включена у сформований до 10 січня 2017 року єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та у Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету.
Бюджетне відшкодування за такими заявами до 1 квітня 2017 року мало здійснюватися у раніше визначеному порядку, тобто зі складанням контролюючим органом відповідного висновку та його наданням територіальному органу Державної казначейської служби України.
Водночас, з 1 квітня 2017 року передумовою для отримання платником ПДВ належної йому суми бюджетного відшкодування є відображення органом ДФС в Реєстрі інформації про її узгодження.
Отже, до 1 квітня 2017 року контролюючий орган мав скласти та подати до територіального органу Державної казначейської служби висновок із зазначенням суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.
Проте після набрання чинності Порядком №26, тобто з 1 квітня 2017 року, контролюючий орган мав внести до Реєстру дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника податку, задля забезпечення доступу органу Казначейства для виконання.
На сьогодні відсутні технічні можливості здійснення процедур відшкодування сум залишків бюджетного відшкодування ПДВ, що підлягають включенню до Тимчасового реєстру заяв, отже контролюючі органи в особі відповідачів позбавлені можливості вплинути на процедуру відшкодування сум ПДВ за вищевказаний період.
Тобто, у судовому засіданні треба дослідити питання подання позивачем до контролюючого органу заяви на отримання суми бюджетного відшкодування згідно Порядку 26 для внесення узгодженої суми до Реєстру отримання сум бюджетного відшкодування.
Також зазначає, що позивачу із 1 квітня 2017 року, з моменту початку роботи Реєстру, стало відомо, що він не зможе отримати суму бюджетного відшкодування через зміну порядку, але позивач звернувся за захистом своїх прав після спливу позовної давності, адже це не є триваючим правопорушенням, воно закінчилося із початком роботи нового реєстру.
Щодо стягнення пені за порушення строків відшкодування.
Відповідно до пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Зміст приведених правових норм обумовлює висновок, що Податковим кодексом України імперативно встановлено право платника податків на нарахування пені на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість з моменту її виникнення до дня погашення включно.
При цьому строк нарахування пені обмежується датою погашення заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість, адже саме з цієї дати припиняється протиправна бездіяльність контролюючого органу, яка полягає у невиконанні державою взятих на себе зобов'язань з відшкодування податку на додану вартість.
Отже, вказаною нормою права зазначено, зокрема, період розрахунку пені, останнім днем якого є день погашення бюджетної заборгованості. День ухвалення судом рішення не є днем погашення бюджетної заборгованості, у зв'язку з чим такий розрахунок суд вважає не обґрунтованим.
Наголошує на тому, що стягнути з Державного бюджету України пеню можливо лише у визначеному розмірі (у певній сумі), і такий розмір має бути розрахований відповідно до положень пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України, а правильність розрахунку перевірена судом.
З огляду на викладене, нарахування пені позивачем згідно наведеного у позові розрахунку не включає в себе день погашення такої заборгованості та не вірно зазначена дата початку, яка є датою відкриття касаційного провадження, а не датою отримання рішення суду, котре набрало законної сили відповідачем-1 як зазначено у п.200.15 ст. 200 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим таке нарахування пені є передчасним та не відповідає вимогам пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України, оскільки основними умовами для нарахування пені є момент її виникнення, період дії пені, включаючи день погашення такої заборгованості.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі №П/808/182/14 (адміністративне провадження №К/9901/3167/18).
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів палати Касаційного адміністративного суду від 14 березня 2019 року в справі № 822/553/17 зазначено наступне: «Оскільки контролюючі органи наділені правом стягнення з платників податків податковий борг та пеню на нього протягом 1095 днів то, для цілей забезпечення принципів справедливості, рівності і балансу у відносинах між платниками і державою, аналогічне право на стягнення пені протягом 1095 днів повинно бути забезпечено і для платників податків.».
Отже, колегія суддів вважає, що для цілей забезпечення принципів
справедливості, рівності і балансу у відносинах між платниками і державою, на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість слід нараховувати пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, діючої на кожний такий день, протягом строку дії заборгованості, включаючи день погашення.
Позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення пені за період з 20.08.2015 року по 27.07.2021 року.
Відсутній період нарахування пені відповідно до статті 200 Податкового кодексу України. Не вірно зазначена дата початку нарахування пені та дата завершення нарахування у зв'язку із не отриманням суми бюджетного відшкодування.
Зауважує, що при нарахуванні пені із 20.08.2015 року констатовано зазначений період буде перевищувати 1095 днів від дня погашення заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість.
Як наслідок, відсутні підстави для нарахування та стягнення пені.
На цих підставах в позові просить відмовити.
07 вересня 2021року Головним управлінням Державної казначейської служби України у Дніпропетровської області як відповідачем у справі надано відзив на адміністративний позов в якому зазначено наступне.
У відповідності до п.200.15 ст. 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі, якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.
Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Згідно п. 200.13 ст. 200 Податкового кодексу України на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.
Згідно п. 200.13 ст. 200 Податкового кодексу України (редакції ПКУ станом на теперішній час) на підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п'яти операційних днів.
Органи Казначейства перераховують кошти бюджетного відшкодування ПДВ платникам податку на підставі інформації з Реєстру про узгоджені суми бюджетного відшкодування, отриманої від Міністерства фінансів України в порядку та на умовах, визначених Протоколом №1 від 27.03.2017 про структуру та формат даних, що передаються та приймаються згідно порядку інформаційної взаємодії, до наказу Міністерства фінансів України від 03.03.2017 №326.
При цьому, відповідно до пункту 55 підрозділу 2 «Особливості справляння податку на додану вартість» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України та абзацу 2 пункту 3 розділу III «Інформаційна взаємодія Мінфіну та Казначейства» Порядку № 326 таке перерахування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування в межах коштів, наявних на єдиному казначейському рахунку, та з урахуванням ресурсної забезпеченості захищених, соціально спрямованих та пріоритетних видатків.
Щодо стягнення пені відповідач 2 зазначає , що оскільки у випадку прийняття судом рішення на користь позивача -, та у подальшому його виконанням, це призведе до значних втрат Державного бюджету України, Головне управління заперечує проти задоволення вищезазначених позовних вимог ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про стягнення пені.
На цих підставах в позові просить відмовити.
08 вересня 2021 року на адресу суду через його канцелярію надійшла відповідь на відзив Східного межрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків в якому позивач наполягав на своїх позовних вимогах та просив їх задовольнити.
21 грудня 2021 року на адресу суду через його канцелярію надійшли додаткові пояснення позивача в яких позивач наполягав на своїх позовних вимогах та просив їх задовольнити.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2021 року провадження по справі відкрито за правилами загального позовного провадження та призначене підготовче судове засідання на 01 вересня 2021 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2021 року в задоволенні заяви позивача про слухання справи в режимі відео конференції відмовлено.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2021 року в задоволенні заяви відповідача про слухання справи в режимі відео конференції відмовлено.
01 вересня 2020 року суд відклав розгляд справи на 04 жовтня 2021 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2021 року в задоволенні заяви позивача про слухання справи в режимі відео конференції відмовлено.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2021 року в задоволенні заяви відповідача про слухання справи в режимі відео конференції відмовлено.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року підготовче провадження продовжено на тридцять днів до 02 листопада 2021 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 01 грудня 2021 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року клопотання представника позивача про участь у справі в режимі відео конференції задоволено.
01 грудня 2021 року суд відклав розгляд справи на 21 грудня 2021 року.
21 грудня 2021 року представник позивача в судове засідання з'явився. Позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача Східного межрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - відокремлений підрозділ Державної податкової служби України 21 грудня 2021 року в судове засідання з'явився. Проти позову заперечував з підстав визначених у відзиві.
Представник відповідача Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровської області в судове засідання 21 грудня 2021 року не з'явився. Був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи.
Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Заслухавши представника позивача, представника відповідача 1, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивачем у справі є приватне акціонерне товариство «Маріупольській металургійний комбінат імені Ілліча» яке є юридичною особою код ЄДРПОУ 00191129 та діє на підставі статуту (а.с.69-79).
Відповідачем 1 є Східне міжрегіональне управління Державної податкової служби по роботи з великими платниками податків - відокремлений підрозділ Державної податкової служби України яке є юридичною особою код ЄДРПОУ 43968079 та суб'єктом владних повноважень.
Відповідачем 2 є Головне управління державної казначейської служби України в Дніпропетровської області яке є юридичною особою код ЄДРПОУ 37988155.
22.12.2014 року приватне акціонерне товариство «Маріупольській металургійний комбінат імені Ілліча» на підставі п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України надало Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів декларацію з податку на додану вартість, а саме за листопад 2014 року (№ 9074245950 від 22.12.2014), у якій був зроблений розрахунок суми бюджетного відшкодування і заявлено про повернення суми бюджетної заборгованості шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства в розмірі 562 109,00 грн. (а.с.18-49).
Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів проведено камеральну перевірку ПРАТ «ММК ІМ. ІЛЛІЧА» з питань правомірності нарахування задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість щодо від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2014 року. За результатом проведеної камеральної перевірки було складено акт № 9/28-03-40/0019129 від 21.01.2015 року (а.с.50-58).
На підставі зазначеного акту камеральної перевірки контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000054000/307/10/29-03-40 від 05.02.2015 року, яким визначена сума завищення бюджетного відшкодування в сумі 562 109,00 грн. та нараховані (фінансові) штрафні санкції в сумі 281 054,50 грн., а податковим повідомленням-рішенням від 05 лютого 2015 року № 0000064000/306/10/28-03- 40 зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2014 року у розмірі 465 010,00 грн. (а.с.59-60).
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07.04.2015 р. по справі № 805/726/15-а податкове повідомлення-рішення № 0000054000/307/10/29-03-40 від 05.02.2015 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, № 0000064000/306/10/28-03-40 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість визнані протиправними та скасовані (а.с.61-63).
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.06.2015 р. по справі № 805/726/15-а апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишено без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07.04.2015 р. по справі № 805/726/15-а - без змін (а.с.64-65).
17.03.2020 року Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду було винесено постанову по справі № 805/726/15-а (К/9901/7252/18), згідно з якою касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Донецьку Міжрегіонального ГУ Міндоходів залишено без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07.04.2015 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.06.2015 р. по справі № 805/726/15-а- залишено без змін (а.с.66-68).
Таким чином, судовими рішеннями всіх інстанцій по справі № 805/726/15-а підтверджено правомірність заявлення ПРАТ «ММК ІМ. ІЛЛІЧА» вказаної суми до бюджетного відшкодування.
Ці обставини встановлені судом та учасниками справи не оспорюються.
30.06.2021 року ПРАТ «ММК ІМ. ІЛЛІЧА звернулося з заявою № 33/105 до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків та ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ КАЗНАЧЕЙСЬКОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ У ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ з проханням здійснити відшкодування (а.с.13-16)
Відповіді до сьогоднішнього часу позивачем не отримано.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо строку звернення до суду.
Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 ст.122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч.3 ст.122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З аналізу цих правових норм випливає, що строк обчислюється саме з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У постанові від 20 жовтня 2020 року у справі № 640/14865/16-а Верховний Суд встановив, що у випадках, коли суб'єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов'язань, має місце триваюча протиправна бездіяльність. В той же час, відповідно до означеної постанови при застосуванні строків звернення до адміністративного суду слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та наслідки у вигляді залишення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не є такими, що запроваджені з метою відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 17 вересня 2020 року у справі № 540/1537/19, вказавши, що «бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим»
Отже, бездіяльність відповідача в даному випадку є триваючою і строк для звернення до суду позивачем не порушено.
Щодо суті позовних вимог.
Оскільки правовідносини щодо відшкодування податку на додану вартість склалися 03.06.2015 року, тобто з дня набрання законної сили рішення суду по справі 805/726/15-а суд застосовує положення Податкового кодексу які діяли на момент виникнення цих правовідносин.
Відповідно до пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Відповідно до абзацу першого пункту 200.15 ст..200 ПК України, у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.
Згідно з абзацом другим пункту 200.15 статті 200 ПК України після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов'язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.
Згідно з пунктом 56.18 статті 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Таким чином, з дня набрання законної сили судовим рішенням по справі № 805/726/15 а саме 03.06.2015 року грошове зобов'язання вважається неузгодженим та сума ПДВ підлягає відшкодуванню.
Щодо механізму відшкодування ПДВ суд зазначає, що Порядком ведення реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою КМУ від 22.02.2016 року № 68 визначено, що цей Порядок визначає механізм включення поданих заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість платниками податку на додану вартість, які відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 статті 200 Податкового кодексу України, до реєстру за формою згідно з додатком 1 та платниками податку, які не відповідають таким критеріям, до реєстру за формою згідно з додатком 2, а також внесення до зазначених реєстрів інформації про стан розгляду кожної заяви та опублікування реєстрів.
Згідно пункту 4 Порядку № 68 Реєстри формуються у хронологічному порядку за черговістю включення податкових декларацій або уточнюючих розрахунків, у складі яких подано заяви.
Заяви автоматично включаються до відповідного реєстру протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку надходження.
С 1 квітня 2017 року вищезазначена постанова КМУ № 68 від 22.02.2016 року втратила чинність і порядок відшкодування ПДВ регулюється постановою КМУ № 26 від 25.01.2017 року.
Суд вважає, що контролюючий орган не виконав приписи як ПК України так і зазначеного Порядку № 68 і Порядку № 26.
Відповідно до ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Таким чином, виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Згідно з п. 200.13 статті 200 ПК України на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.
Отже, на час виникнення спірних правовідносин Податковим кодексом України був закріплений обов'язок контролюючого органу вчинити відповідні дії, направлені на відшкодування платнику податків суми узгодженого податку на додану вартість.
Суми бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2014 року залишаються невідшкодованими позивачеві у визначені ПК України строки, що дає право на подальше нарахування пені в порядку, визначеному п. 200.23 ст. 200 ПК України.
Щодо позовної вимоги про стягнення пені в розмірі 577555,45 гривень, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 200.23 статті 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Зі змісту приведеної правової норми судом робиться висновок, що Податковим кодексом України встановлено право платника податків на нарахування пені на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість з моменту її виникнення до дня погашення включно.
При цьому строк нарахування пені обмежується датою погашення заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість, адже саме з цієї дати припиняється протиправна бездіяльність контролюючого органу, яка полягає у невиконанні державою взятих на себе зобов'язань з відшкодування податку на додану вартість.
Таким чином, вказаною нормою права зазначено, зокрема, період розрахунку пені, останнім днем якого є день погашення бюджетної заборгованості. День ухвалення судом рішення не є днем погашення бюджетної заборгованості, у зв'язку з чим такий розрахунок суд вважає не обґрунтованим.
Стягнути з Державного бюджету України пеню можливо лише у визначеному розмірі (у певній сумі), і такий розмір має бути розрахований відповідно до положень пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України, а правильність розрахунку перевірена судом.
Враховуючи вищезазначене, нарахування пені позивачем згідно наведеного у позові розрахунку не включає в себе день погашення такої заборгованості, у зв'язку з чим таке нарахування пені є передчасним та не відповідає вимогам пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України, оскільки основними умовами для нарахування пені є момент її виникнення, період дії пені, включаючи день погашення такої заборгованості.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі №11/808/182/14 (адміністративне провадження №К/9901/3167/18).
Тому суд вважає що позовна вимоги про стягнення пені заявлена позивачем передчасно і не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Обов'язкам органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб кореспондує право фізичних та юридичних осіб очікувати що ці органи та посадові особи будуть діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принцип юридичної визначеності в свою чергу, є складовій принципу верховенства права.
Тому, правомірні очікування позивача на те, що орган державної влади буде діяти тільки на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, не здійснилися.
І таким чином, його право було порушено.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші протии Україн” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Оцінюючи у сукупності встановлені обставини та перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з платіжним дорученням № 4500079315 від 26 липня 2021 року позивач сплатив судовий збір в розмірі 17094,97 гривні (а.с.1).
Оскільки суд задовольняє позовну вимогу про стягнення 562109 грн. то сума судового збору, яка підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Східного межрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровської області становить 8431,64 гривні (562109 х 1,5% = 8431,64).
Саме ця сума судового збору підлягає стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги приватного акціонерного товариства «Маріупольській металургійний комбінат імені Ілліча» до Східного межрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровської області про стягнення заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість та пені нарахованої на суму заборгованості, задовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровської області на користь приватного акціонерного товариства «Маріупольській металургійний комбінат імені Ілліча» заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість за листопад 2014 року в розмірі 562 109 грн. (п'ятсот шістдесят дві тисячі сто дев'ять) гривень.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного межрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (49600, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр-т Олександра Поля, 57 код ЄДРПОУ 43968079) на користь приватного акціонерного товариства «Маріупольській металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул..Левченка, 1 код ЄДРПОУ 00191129) суму судового збору в розмірі 8431,64 (вісім тисяч чотириста тридцять одну) гривню 64 копійки.
Рішення прийняте у нарадчій кімнаті та його вступну та резолютивну частину проголошено в судовому засіданні 21 грудня 2021 року
В повному обсязі рішення складене 24 грудня 2021 року.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Хохленков