23 грудня 2021 року Справа №160/4983/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяви ОСОБА_1 та його представника про роз'яснення судового рішення по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: Дніпропетровської обласної прокуратури, відповідача-2: Одинадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Офіс Генерального прокурора, про визнання протиправним та скасування рішення, наказу, поновлення на роботі, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про:
- визнаня протиправним та скасування рішення №9 одинадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач-2) від 19.01.2021 в частині неуспішного проходження позивачем атестації;
- визнання протиправним та скасування наказу виконувача обов'язків керівника Дніпропетровської обласної прокуратури (далі - відповідач-1) №286к від 10.03.2021 про звільнення позивача з посади заступника керівника Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 12.03.2021;
- поновлення на посаді заступника керівника Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області;
- у зв'язку з перейменуванням місцевих прокуратур і утворенням окружних прокуратур зобов'язати Дніпропетровську обласну прокуратуру перевести ОСОБА_1 на аналогічну посаду до Нікопольської окружної прокуратури;
- скасування запису у трудовій книжці позивача № 28 про звільнення з посади, яку обіймав, на підставі п. 9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру»;
- стягнення з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 13.03.2021 по день винесення судом рішення про поновлення;
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді, стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за весь час вимушеного прогулу.
Рішенням суду від 30.08.2021 р. позов задоволено частково.
Вирішено:
- визнати протиправним та скасувати рішення №9 Одинадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора від 19.01.2021 року в частині неуспішного проходження ОСОБА_1 атестації;
- визнати протиправним та скасувати наказ виконувача обов'язків керівника Дніпропетровської обласної прокуратури №286к від 10.03.2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника керівника Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру» з 12.03.2021 року;
- поновити ОСОБА_1 на посаді, рівнозначній посаді заступника керівника Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в Нікопольській окружній прокуратурі;
- стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 13.03.2021 по день фактичного поновлення на роботі в межах одного року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07.12.2021 р. апеляційні скарги Офісу Генерального прокурора, Дніпропетровської обласної прокуратури залишено без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.08.2021 р. - без змін.
Відтак, рішення суду від 30.08.2021 набрало законної сили 07.12.2021 р.
16.12.2021 засобами електронного зв'язку від представника позивача та 17.12.2021 від позивача надійшли заяви про роз'яснення рішення в частині стягнення з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 13.03.2021 року по день фактичного поновлення на роботі (01.09.2021 року) в сумі 168'506грн. 24коп. без урахування податків та інших обов'язкових платежів.
В обгрунтування заяви зазначено, що відповідач-1 не заперечував проти виконання судового рішення у добровільному порядку, тому позивач не отримував виконавчий лист по справі та не звертався за виконанням рішення у примусовому порядку. Проте, у виплаті суми середнього заробітку за період з 13.03.2021 року по 01.09.2021 року позивачу відмовлено з підстав не визначення у судовому рішенні точної суми, яку Дніпропетровська обласна прокуратура повинна сплатити.
Відповідно до ч.1 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.
Виходячи з тлумачення положень вказаної статті, роз'яснення рішення суду - це засіб виправлення недоліків судового рішення, який полягає в усуненні неясності судового рішення та у викладенні рішення суду в більш ясній та зрозумілій формі.
Фактично роз'ясненням рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акта, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше. При цьому, суд, роз'яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення.
Суд роз'яснює судове рішення, якщо без такого роз'яснення його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність його невиконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення. Роз'яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення та постановлення додаткового рішення цим же судом. Отже, в ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення.
Крім того, роз'яснення полягає в тому, що суд не повинен давати відповідь на нові вимоги або на невирішені вимоги, він лише пояснює положення постановленого ним рішення, які нечітко сформульовані, або є незрозумілими для заінтересованих осіб.
Вказаний висновок суду узгоджується з правовою позицією наведеною постанові Верховного Суду від 24.02.2021 року у справі №826/10176/18 та в ухвалі Верховного Суду від 10.07.2020 року у справі №825/2305/18.
Разом з тим, зміст рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.08.2021 року чітко відповідає нормам ст.246 Кодексу адміністративного судочинства України, наведене судове рішення є логічним, чітким, переконливим, терміни, вжиті в судовому рішенні, відповідають тому змісту, який вони мають за законодавством України та такі терміни узгоджуються з поняттями, які вони позначають, а тому посилання заявника на його незрозумілість є безпідставними та необґрунтованими і такими, що суперечать приписам ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зі змісту мотивувальної та резолютивної частин рішення від 30.08.2021 р. встановлено, що, зокрема, на користь заявника (позивача по справі) вирішено стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 13.03.2021 по день фактичного поновлення на роботі в межах одного року.
У заявах позивача та його представника суму до стягнення, з урахуванням суми середньомісячного заробітку у розмірі 28326грн.48коп. та середньоденного заробітку у розмірі 1452грн. 64коп., обраховано наступним чином: з дня звільнення кількість робочих днів у березні 2021 - 13, у квітні 2021 - 22, у травні 2021 - 18, у червні 2021 - 20, у липні 2021 - 22, у серпні 2021 - 21, а всього: (13 + 22 + 18 + 20 + 22 + 21) х 1452 грн. 64коп. = 168'506грн. 24коп.
Проте, до заяви про роз'яснення судового рішення додано копію довідки № 21 Дніпропетровської обласної прокуратури, а в матеріалах справи наявна довідка № 21-268-21 Дніпропетровської обласної прокуратури (т.2 а.с.140) про суми середньомісячного заробітку у розмірі 28326грн.48коп. та середньоденного заробітку у розмірі 1452грн. 64коп. Доказів кількості робочих днів після звільнення позивача до дня поновлення його на посаді, рівно як і доказів поновлення на посаді (та дати поновлення) до заяви не додано, в матеріалах справи відсутні. Відсутня і відмова відповідача-1 у нарахуванні позивачу суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
При цьому, зі змісту заяви про роз'яснення судового рішення видно, що заявник (позивач), фактично, просить не роз'яснити резолютивну частину рішення суду, а просить вирішити питання, яке не було предметом розгляду у справі № 160/4983/21, а відповідно, рішення по якому судом не приймалось.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе роз'яснити рішення від 30.08.2021 р. по справі № 160/4983/21 наступним чином.
Згідно ст.235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Відповідно до п.2 та п.3 ч.1 ст.371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Якщо суд визнав незаконним звільнення працівника, вважається, що працівник не припиняв своєї роботи.
При цьому слід враховувати, що поновлення працівника на попередній роботі відбувається з дати звільнення на підставі рішення суду, яким це звільнення визнано незаконним, а не з дати винесення судом такого рішення.
Разом із тим роботодавець повинен видати відповідний наказ про поновлення працівника на роботі.
Після видання керівником підприємства наказу про поновлення на роботі вносять зміни до трудової книжки працівника. Зокрема, визнається недійсним запис про звільнення й робиться запис про поновлення на попередній роботі.
З дня видання роботодавцем наказу про поновлення працівника на роботі та внесення відповідного запису до його трудової книжки судове рішення вважається виконаним (частина друга ст.65 Закону України "Про виконавче провадження").
Середній заробiток нараховується відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 (далі - Порядок № 100). Згідно з п.2 цього Порядку середній заробiток для оплати вимушеного прогулу слід розраховувати, виходячи з виплат за останнi два календарні мiсяцi роботи, що передують мiсяцю незаконного звiльнення.
Нарахування загальної суми виплати працівнику за час вимушеного прогулу провадиться множенням середньоденного заробiтку на число робочих днiв, якi мають бути йому оплаченi за середнiм заробiтком. Середньоденна заробiтна плата визначається шляхом дiлення заробiтної плати за фактично вiдпрацьованi впродовж двох мiсяцiв робочi днi на число вiдпрацьованих робочих днiв (п.8 Порядку № 100).
Враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів та даних про поновлення позивача на роботі, а також кількості робочих днів за період зі звільнення до поновлення позивача на роботі, відповідачу-1 при здійсненні нарахування ОСОБА_1 суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день фактичного поновлення на роботі необхідно встановити кількість робочих днів та здійснити обрахування відповідно до довідок № 21 та № 21-268-21 про суми середньомісячного заробітку у розмірі 28326грн.48коп. та середньоденного заробітку у розмірі 1452грн. 64коп.
Враховуючи, що відповідно до ст.241 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала є різновидом судового рішення, а згідно абз.2 ч.4 ст.245 цього Кодексу у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З огляду на вищевикладене, заяви позивача та його представника підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст.245, 248, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
Заяви ОСОБА_1 та його представника про роз'яснення судового рішення по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: Дніпропетровської обласної прокуратури, відповідача-2: Одинадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Офіс Генерального прокурора, про визнання протиправним та скасування рішення, наказу, поновлення на роботі, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Рішення від 30.08.2021 року роз'яснити наступним чином:
"Дніпропетровській обласній прокуратурі при здійсненні нарахування ОСОБА_1 суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день фактичного поновлення на роботі необхідно встановити кількість робочих днів та здійснити обрахування відповідно до довідок № 21 та № 21-268-21 про суми середньомісячного заробітку у розмірі 28326грн.48коп. та середньоденного заробітку у розмірі 1452грн. 64коп.
Дніпропетровська обласна прокуратура зобов'язана вирішити питання, щодо якого звернувся ОСОБА_1 , з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні від 30.08.2021 року та ухвалі від 23.12.2021 року.".
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, передбачені ст.ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Г. В.Кадникова