06 грудня 2021 року Справа № 160/17984/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПрудника С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
01 жовтня 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, які виразилися у перерахунку ОСОБА_1 пенсії на 60% від розміру заробітної плати, обмеженні її максимального розміру десятьма мінімальними розмірами прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, і які оформлені рішенням № 912390194128 від 23.06.2021 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 з 01 квітня 2021 року перерахунок пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» з розрахунку 90 відсотків від заробітної плати, вказаної у довідці Дніпропетровської обласної прокуратури від 01.04.2021 за № 21-101вих-21, без обмеження пенсії максимальним розміром та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії за вислугу років.
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що до перерахунку його пенсії має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому відповідачем протиправно зменшено відсоткове значення розміру пенсії з 90% до 60%. Стосовно обмеження пенсії максимальним (граничним) розміром позивач вказував, що оскільки пенсію йому призначено до 01 січня 2016 року, тому до розміру його пенсії не можуть застосовуватись обмеження максимального розміру пенсії, визначені Законом №1697-VІІ.
10.11.2021 року ГУ ПФУ в Дніпропетровській області до суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В мотивування своєї правової позиції відповідач зазначив, що 23.06.2021 позивач звернувся із заявою про перерахунок пенсії згідно з довідкою про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) від 01.04.2021 №21-1-1 вих.21, виданою Дніпропетровською обласною прокуратурою. Розрахунок пенсійної виплати з 01.04.2021 року проведено наступним чином: 43680, 00 грн -основний розмір пенсії від заробітку (7 2800,00 грн. - розмір заробітної плати (грошового забезпечення) згідно зазначеної довідки х 60 % (встановлений згідно чинного законодавства загальний % для розрахунку пенсії). Розмір пенсії після проведеного перерахунку склав 17 690,00 грн (не більше 10-ти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, визначений на 01.12.2020 р. в розмірі 1769,00 грн). Розмір пенсії з 01.07.2021 склав 18540,00 грн. (не більше 10-ти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність визначений на 01.07.2021 в розмірі 1854,00 грн).
Відповідно до ст. 50-1 Закону України “Про прокуратуру” 1789-ХІІ (в редакції, що діяла на момент призначення Позивачу пенсії), прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку. 14.10.2014 прийнято новий Закон України «Про прокуратуру» №1697-УІІ, який набрав чинності 15.07.2015 (далі-Закон№1697-VІІ). Положення статті 50-1 Закону України від 05.11.1991 №1789-ХІІ «Про прокуратуру», що регулювали порядок перерахунку пенсій, втратили чинність, крім пункту 8 частини 1 статті 15, частини 4 статті 16, абзацу першого частини 2 статті 46-2, статті 47, частини 1 статті 49, частини 5 статті 50, частин З, 4 ,6 та 11 статті 50-1, частини 3 статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів. Відповідно до статті 86 чинного Закону №1697-УІІ пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Відповідач вважає, що здійснення перерахунку пенсії з розрахунку 90 % на підставі норм нечинного Закону України “Про прокуратуру” № 1789-ХІІ (в редакції, що діяла на момент призначення пенсії та визначала умови перерахунку пенсії за вислугу років працівника прокуратури збільшення заробітної плати за посадою, з якої ця особа звільнялась на пенсію), оскільки зазначений Закон, ще з 01.01.2015 року є нечинним. У таких випадках, слід керуватись діючим законодавством, зокрема ст. 86 Закону “Про прокуратуру” № 1697-VІІ.
На думку ПФУ, довідка Дніпропетровської прокуратури про розмір заробітної плати грошового забезпечення, на підставі якої позивач просить здійснити перерахунок пенсії від 01.04.2021 за № 21-101вих-21, року видана на підставі чинного Закону України “Про прокуратуру” №1697-VII.
Статтею 86 Закону №1697-VІІ визначено, що пенсія розраховується у розмірі 60 %. Наведена норма неконституційною не визнавалась. Діючим Законом, передбачений інший розмір відсотків для нарахування пенсії. Неможливо використовувати для обрахунку пенсії прокурорам одночасно складові, які передбаченні для різних формул обрахунку грошового утримання. Відповідач вважає, що позивачу перерахунок пенсії на підставі частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VІІ, необхідно проводити після звільнення з органів прокуратури виходячи із розміру та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок, визначених на підставі статті 81 цього Закону, то й розмір пенсії має визначатися на підставі приписів статті 86 Закону № 1697-УІІ, а саме частини другої, за якою розмір пенсії цієї категорії осіб має складати 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Окрім того, у Рішенні від 09.02.1999 р. №1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно- правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Проаналізувавши наведені норми законодавства в сукупності з обставинами цієї справи і наявними у ній доказами, відповідач дійшов висновку про те, що право на перерахунок призначеної пенсії може бути реалізовано позивачем на підставі тих норм, які діють на час виникнення обставин для такого перерахунку (звернення особи у встановленому порядку до відповідного суб'єкта владних повноважень). Відповідно, рішення відповідача стосовно перерахунку пенсії позивача у цій справі ґрунтуються на положеннях чинного на момент виникнення та реалізації права на такий перерахунок закону, відступ від якого напряму б суперечив частині другій статті 19 Конституції України.
Також ГУ ПФУ в Дніпропетровські області зазначає, що відповідно до ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011р. за №3668-VI (надалі - Закон №3668-VІ) встановлено, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «:Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника- консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
У відповідності до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VІ обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону №1058-ІУта проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом. Порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам встановлюється законодавством незалежно від дати призначення пенсії (щомісячного довічного грошового утримання). Якщо внаслідок прийняття цього Закону розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі. Наведені норми кореспондуються з положеннями абзацу 6 ч. 15 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VІІ, відповідно до якого максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
При цьому, пункт 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-УТ не регулює питання обмеження максимальним розміром пенсії осіб, у яких на 01.10.2011 р. пенсія не досягала максимального розміру (десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність).
Тобто, для осіб, яким призначено пенсію за законодавством, що не передбачало обмеження максимального розміру, законодавець передбачив лише збереження раніше призначеного розміру пенсії. Водночас, право на здійснення перерахунку пенсії у розмірі, що перевищує максимально встановлений законом, законодавцем не передбачено.
У постанові від 10.12.2020 р. у справі №580/492/19 Верховний Суд зазначив, що тлумачення пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VІ в контексті розмежування пенсіонерів на дві категорії: 1) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 1 жовтня 2011 року і розмір якої перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений Законом № 3668-УІ, 2) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 1 жовтня 2011 року, але розмір якої не перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, може призвести до порушення принципів рівності й справедливості, спотворення розуміння сутності обов'язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію.
Виокремлення осіб другої вказаної групи, без застосування до них положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VІ, може призвести до здійснення їм подальших перерахунків (підвищень, індексацій, тощо) пенсій з можливим перевищенням встановленого статтею 2 даного Закону обмеження максимального розміру пенсії, що ставить у нерівне становище з пенсіонерами першої виділеної вище групи.
Такий підхід відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» від 06.09.2012 №5207-УІ вважається непрямою дискримінацією - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
На увагу заслуговує той факт, що норми пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VІ є лише частішою вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту «обмеження максимального розміру пенсії» за колом осіб в момент набуття чинності Закону №3668-УІ та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу даного Закону.
Разом з тим, з часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно- правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-УІ).
Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-УІ, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
За обставин цієї справи перевищення максимального розміру пенсії Позивача стало результатом її перерахунку в період дії загальної норми частини першої статті 2 Закону №3668-УІ, а тому до регулювання цих правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, саме з дати проведення такого перерахунку.
Згідно п.15 ст. 86 Закону України “Про прокуратуру” № 1697-VІІ від 14.10.2014 року встановлено максимальний розмір (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Зазначені положення Закону №3668-УІ та абзацу шостого частини п'ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VІІ неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов'язкові для застосування.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2021 року, зазначена вище справа була розподілена та 05.10.2021 року передана судді Пруднику С.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.10.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що з 04.01.2005 року позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в зв'язку з отриманням пенсії, яку останньому було призначено на підставі статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати посади прокурора.
Пенсію призначено при загальному стажі роботи 31 рік 11 місяців 7 днів, в тому числі стаж роботи в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах - 16 років 7 місяців 3 днів.
До 31 березня 2015 року позивач працював в органах прокуратури Дніпропетровської області.
На день звільнення загальній стаж роботі складає 42 роки 3 місяці 7 днів, в тому числі стаж роботі в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах - 26 років 11 місяців.
01 квітня 2021 року позивач отримав в Дніпропетровській обласній прокуратурі довідку за № 21-101вих-21 від 01.04.2021 «Про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії», яка видана відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ (далі - Закон № 1697-VІІ) та наказів Офісу Генерального прокурора від 17.02.2021 № 39 «Про окремі питання забезпечення початку роботи окружних прокуратур», від 17.02.2021 року № 40 «Про день початку роботи обласних прокуратур», згідно з якими у позивача, як у пенсіонера органів прокуратури, виникло право на перерахунок пенсії, в зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам органів прокуратури.
06 квітня 2021 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про перерахунок пенсії, додавши до цієї заяви необхідні документи, в тому числі довідку Дніпропетровської обласної прокуратури від 01.04.2021 року за № 21-101вих-21.
23.06.2021 року відповідно до протоколу перерахунку пенсії Лівобережне об'єднане управління ПФУ в м. Дніпрі здійснило перерахунок пенсії з 01.07.2021 року.
Разом з тим, ознайомившись у власному електронному кабінеті з рішенням №912390194128 від 23.06.2021 року про перерахунок пенсії, позивач дізнався, що перерахунок пенсії йому здійснено у розмірі 60% від заробітної плати, вказаної у довідці Дніпропетровської обласної прокуратури від 01.04.2021 року за № 21-101вих-21, та ще й до того ж обмежено її виплату десятьма мінімальними розмірами прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.
Як зазначив позивач у поданій до суду позовній заяві, вважаючи, що відповідач допустився помилки щодо визначення розміру пенсії при перерахунку, останній 13.07.2021 року звернувся зі скаргами до Лівобережного об'єднаного управління ПФУ в м. Дніпрі та до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, з вимогою до відповідача про перерахунок йому пенсії у розмірі 90% від розміру заробітної плати, вказаної у довідці Дніпропетровської обласної прокуратури від 01.04.2021 року за № 21-101вих-21, та виплачувати її без обмеження максимальним розміром.
Натомість, листами від 29.07.2021 року за вих. № 25006-20817/М-01/8-0400/21 та 03.08.2021 року за вих. № 25835-20634/М-01/8-0400/21 за підписом заступника начальника управління пенсійного забезпечення-начальника відділу застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ у Дніпропетровській області Людмили Козакової відповідач відмовив у задоволенні вимог позивача.
Свою відмову відповідач мотивував тим, що ч.2 ст.86 Закону №1697-VІІ передбачає розрахунок пенсії за вислугу років у розмірі 60% від суми місячної (чинної) заробітної плати прокурорів, та у ч. 15 ст. 86 Закону 1697-VІІ зазначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Вважаючи дії відповідача, які виразились у перерахунку пенсії на 60% від розміру заробітної плати, обмеженням її максимального розміру десятьма мінімальними розмірами прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, і які оформлені рішенням 912390194128 від 23.06.2021 року, протиправними, такими, що порушують соціальні права та суперечать чинному законодавству України, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку із застосуванням відповідачем зменшеного відсотку заробітку для цілей перерахунку пенсії та застосування обмеження суми перерахованої пенсії максимальним розміром - десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність.
На час призначення позивачу пенсії (2005 рік) особливості пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих визначалися статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-XII (далі - Закон № 1789-XII), згідно якої прокурори і слідчі з стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплат праці, на які нараховуються страхові внески, одержувані перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи (ч. 17 ст. 50-1 Закону № 1789-XII).
До статті 50-1 Закону № 1789-XII вносились зміни Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року № 3668-VI (далі - Закон №3668), внаслідок яких, наведена вище ч. 17 ст. 50-1 Закону № 1789-XII з 01.10.2011 стала вісімнадцятою, тобто відбулась зміна порядкового номеру частини статті, що регламентувала порядок та підстави перерахунку пенсії, проте її текст залишився незмінним.
14.10.2014 прийнято Закон № 1697, який набрав чинності 15.07.2015 та на цій підставі втратила чинність ч.18 ст.50-1 Закону № 1789-XII .
Статтею 86 Закону № 1697 визначено право прокурора на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення відповідної вислуги років.
За приписами ч.2 ст.86 Закону № 1697 пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
За змістом ч.20 ст.86 Закону №1697 (у редакції Закону України від 28.12.2014 № 76-VIII) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 року № 7-р(II)/2019 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення ч. 20 ст. 86 Закону №1697 зі змінами, якими передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
У рішенні визначено, що положення ч. 20 ст. 86 Закону № 1697 з змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення та встановлено такий порядок виконання цього рішення:
- частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII з змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;
- частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: « 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Також, рішенням Конституційного Суду України №6-р/2020 від 26.03.2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону №1697 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідач з 01.04.2021 перерахував пенсію позивача з розрахунку 60 % від суми місячної заробітної плати та з обмеженням максимального розміру пенсії.
Тобто, максимальний відсоток розрахунку пенсії за вислугу років відповідачем обчислений відповідно до ч.2 ст.86 Закону №1697, згідно якої він не повинен перевищувати 60% від суми місячної заробітної плати працівників прокуратури.
Разом з цим, ст.86 Закону №1697 регулює порядок призначення пенсій, а не її перерахунок. Призначення та перерахунок пенсії не є тотожними, є різними за змістом та механізмом їх проведення.
Отже, під час здійснення перерахунку пенсії позивача пенсійним органом безпідставно застосовано положення частини 2 статті 86 Закону №1697-VІІ, оскільки відповідні положення підлягають застосуванню лише при призначенні пенсії після набрання цією нормою чинності.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що при перерахунку пенсії позивача відповідно до ч.20 ст.86 Закону № 1697 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм ч.2 ст.86 Закону № 1697, яка застосовується саме при призначенні пенсії.
Таким чином, при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір місячної заробітної плати, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Зазначена правова позиція узгоджується з висновком, висловленим Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі № 310/6638/16-а.
При цьому, позивачу була призначена пенсія за вислугу років на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 90% від суми заробітної плати. Тому відповідач мав здійснити перерахунок пенсії позивача виходячи з 90% розміру місячного заробітку за відповідною посадою, а не з 60%, як це зробив відповідач. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08 червня 2021 року по справі №263/15245/16-а.
Тому, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, які виразилися у перерахунку ОСОБА_1 пенсії на 60% від розміру заробітної плати є протиправними.
Внаслідок чого, належним захистом порушеного права позивача, слід визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 912390194128 від 23.06.2021 року щодо перерахунку пенсії позивача із застосуванням розміру пенсії 60%, а не 90% від суми заробітної плати.
Як наслідок, слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2021 на підставі довідки Дніпропетровської обласної прокуратури від 01.04.2021 за № 21-101вих-21 у розмірі 90% від суми заробітної плати, з урахуванням проведених виплат.
Щодо обмеження розміру пенсії позивача максимальним розміром, суд зазначає наступне.
Обмеження максимального розміру пенсії вперше були введені в дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VІ (далі - Закон № 3668-VІ).
Згідно ст. 2 Закону №3668, що набрав чинності 01.10.2011, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VІ, зокрема, Закону України «Про прокуратуру», та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
Зазначені вище положення Закону №3668-VI не визнавались Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), отже, є чинними і підлягають виконанню.
Вказана позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах, зокрема, від 21 листопада 2019 року у справі №161/14321/16-а та від 10 грудня 2020 року у справі №580/492/19.
Аналогічна правова позиція також висловлена у постанові Верховного Суду у справі №580/5238/20 від 10 вересня 2021 року.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно абзацом 1 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положення» Закону №3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
Суд зазначає, що вказану норму не можна тлумачити як підставу для скасування обмеження максимального розміру пенсій, призначених до набрання чинності Законом №3668-VI. В даному випадку ця норма не скасовує обмеження розміру пенсії позивача, а лише визначає, що до моменту, коли розмір пенсії не відповідатиме встановленому максимальному розміру, виплата такої пенсії здійснюється без підвищень, доплат та інших перерахунків.
Як було зазначено вище, згідно з абзацом першим пункту 2 розділу II «Прикінцевих та перехідних положення» Закону №3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
При цьому абзацом другим пункту 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положення» Закону №3668-VI визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
Наведені в пункті 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI норми є спеціальними, оскільки дія їх розповсюджується на окрему групу суб'єктів, яка обумовлена певними особливостями (зокрема, осіб, пенсія яким призначена до набрання чинності цим Законом, в яких розмір пенсії перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом тощо).
Суд зазначає, що положення цього пункту спрямовані на врегулювання питань, які виникають у зв'язку із застосуванням Закону №3668-VI щодо осіб, права яких внаслідок такого застосування могли підлягати звуженню. У зв'язку з цим положення пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI, а саме - усі його чотири абзаци, застосовуються у системному зв'язку між собою.
Таким чином, пункт 2 розділу ІІ Закону № 3668-VI в контексті перехідних положень не регулює питання обмеження максимальним розміром пенсії осіб, у яких на 1 жовтня 2011 року вона не досягала максимального розміру (десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність).
Текстуальний аналіз пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI дає підстави для висновку, що метою вказаної норми є деталізація умов дії положень статті 2 цього ж Закону лише щодо категорії пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом та перевищує встановлений максимальний розмір пенсії.
Також, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Тлумачення пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI в контексті розмежування пенсіонерів на дві категорії: 1) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 1 жовтня 2011 року і розмір якої перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений Законом № 3668-VI, 2) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 1 жовтня 2011 року, але розмір якої не перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, може призвести до порушення принципів рівності й справедливості, спотворення розуміння сутності обов'язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію.
Виокремлення осіб другої групи, без застосування до них положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI, може призвести до здійснення їм подальших перерахунків (підвищень, індексацій, тощо) пенсій з можливим перевищенням встановленого статтею 2 даного Закону обмеження максимального розміру пенсії, що ставить у нерівне становище з пенсіонерами першої виділеної вище групи.
Такий підхід відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» від 6 вересня 2012 року №5207-VI вважається непрямою дискримінацією - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
При цьому, звертає на себе увагу факт, що норми пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI є лише частиною вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту «обмеження максимального розміру пенсії» за колом осіб в момент набуття чинності Закону №3668-VI та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу даного Закону.
Разом з тим, з часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VI).
Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, внаслідок перерахунку пенсії позивача її розмір перевищив максимальний.
Оскільки таке перевищення стало результатом перерахунку в період дії загальної норми частини першої статті 2 Закону №3668-VI, то до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Зазначені положення Закону №3668-VI неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов'язкові для застосування.
Викладені вище висновки щодо застосування статті 2, абзацу 1 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI узгоджуються із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 24 червня 2020 року у справі №580/234/19, а також Верховним Судом у постановах від 8 липня 2020 року у справі №607/7115/17, від 10 вересня 2020 року у справі №280/5154/19, від 24 вересня 2020 року у справі №640/5854/19.
При розгляді справи судом також враховано правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 10 вересня 2021 року у справі №580/5238/20.
Отже, позовні вимоги в частині здійснення перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч.1,3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Предметом позову є одна вимога немайнового характеру, яка хоч і задоволена частково, але розмір компенсації за сплачений судовий збір суд визначає, виходячи з кількості (а не з розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог. Такий механізм розподілу витрат зі сплати судового збору застосовано Верховним Судом у рішенні від 16.06.2020 у справі №620/1116/20.
Позивач сплатив судовий збір у розмірі 908,00 гривень, тому ці витрати слід присудити на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, які виразилися у перерахунку ОСОБА_1 пенсії на 60% від розміру заробітної плати.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 912390194128 від 23.06.2021 року щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 із застосуванням розміру пенсії 60%, а не 90% від суми заробітної плати.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2021 на підставі довідки Дніпропетровської обласної прокуратури від 01.04.2021 за № 21-101вих-21 у розмірі 90% від суми заробітної плати, з урахуванням проведених виплат.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 908 грн. (дев'ятсот вісім гривень).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С. В. Прудник