30 листопада 2021 року Справа № 160/16698/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Лаверна Смак» до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,-
16 вересня 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Лаверна Смак» до Дніпровської митниці Держмитслужби, у якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 18.03.2021 року № UA110130/2021/000031/1.
Також у позовних вимогах позивачем заявлено клопотання про стягнення судових витрат (судовий збір та витрати на правову допомогу) за рахунок відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що до митного органу надано документи необхідні для митного оформлення товарів, з визначенням його митної вартості за першим методом (за ціною контракту), що надійшли на митну територію України на підставі зовнішньоекономічного контракту, однак, митниця, на думку позивача, витребувавши у підприємства додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості, прийняла рішення про коригування митної вартості товарів за другорядним методом на підставі необґрунтованих та необ'єктивних зауважень. У зв'язку із чим, на думку позивача, наявні усі підстави для скасування спірного рішення.
Ухвалою суду від 21.09.2021 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
12.10.2021 від відповідача надійшов відзив на позов, у якому митний орган позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що під час митного оформлення в інспектора виник сумнів в заявлених декларантом відомостях, оскільки містились розбіжності і неточності в поданих документах. До митного оформлення не подано ряд документів на підтвердження заявленої митної вартості, що в свою чергу свідчить про заявлення декларантом неповних даних, а також не всіх складових митної вартості. У цьому випадку наявні розбіжності в числових значеннях, а також не підтверджено числові значення складових митної вартості товару. Враховуючи зазначені в повідомленні митниці результати перевірки документів, наданих до митного оформлення оцінюваної партії товару за ЕМД, ненадання документів у спростування виявлених невідповідностей, що унеможливлює перевірити числове значення вартості заявленого товару, відсутність документального підтвердження повноти включення складових митної вартості, відсутність документального підтвердження ціни, що фактично сплачена, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не може бути застосований. Зважуючи на викладене, рішення про коригування митної вартості, що оскаржується позивачем, цілком правомірне, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
ТОВ «Лаверна Смак» укладено Договір № 121-Р/2020 від 07.10.2020 року із Республіканським унітарним підприємством «Науково-практичний центр Національної академії наук Білорусі з картоплярства і плодоовочівництва» Республіка Білорусь, далі «Постачальник», за умовами якого Постачальник зобов'язався поставити, а ТОВ «Лаверна Смак» («Покупець») прийняти та оплатити картоплю продовольчу згідно із рахунком-специфікацією, що є невід'ємною частиною Договору (п.1.1. Договору).
Відповідно до п.3.1. Договору поставка здійснюється автотранспортом і за рахунок покупця упродовж 10-ти днів після попередньої оплати. Умови поставки: FCA а/г Самохваловичи.
Відповідно до п.3.5. Договору постачальник зобов'язується поставити покупцю разом з кожною партією товару на кожну транспортну одиницю: рахунок-фактуру (інвойс), товарно-транспорту накладу (CMR), фітосанітарний сертифікат форми СТ-1, протокол випробування продукції.
Згідно з п.4.1. Договору розрахунки здійснюються платіжним дорученням шляхом банківського переводу по 100% передплаті за заявлений об'єм продукції на підставі рахунку-фактури постачальника.
19.12.2020 між сторонами Договору укладено додаткову угоду №1, згідно із якою строк дії Договору №121-Р/2020 від 07.10.2020 визначено до 31.12.2021 р.
30.12.2020 року між сторонами підписано рахунок-специфікація №3 від 30.12.2020 р., згідно з яким погоджено поставку Республіканським унітарним підприємством «Науково-практичний центр Національної академії наук Білорусі з картоплярства і плодоовочівництва» Республіка Білорусь на адресу ТОВ «Лаверна Смак» товару «картопля продовольча», виробництва РУП «Науково-практичний центр Національної академії наук Білорусі з картоплярства і плодоовочівництва» Республіка Білорусь, кількістю 105 тонн за ціною 130дол.США за т, загальною вартістю 13 650дол.США.
Згідно із рахунком-фактурою №9 від 15.03.2021 року Республіканським унітарним підприємством «Науково-практичний центр Національної академії наук Білорусі з картоплярства і плодоовочівництва» Республіка Білорусь на адресу позивача здійснено поставку картоплі у розмірі 21,02 тонн (840 шт сіток по 20 кг) за ціною 130 дол.США на загальну суму 2 730,00дол.США.
18.03.2021 року позивачем подано до митного оформлення електронну митну декларацію № UA110130/2021/007210 на товар «картопля продовольча, свіжа, урожай 2020 року - 21000 кг». Сорт «Вектар». Без ГМО. Призначена для споживання людиною. Країна виробництва: BY РУП «Науково-практичний центр НАН Білорусі з картоплярства і плодоовочівництва» Республіка Білорусь. Місць 840 сітчастий мішок». Митна вартість товару визначена позивачем за ціною договору.
До ЕМД було долучено: рахунок-фактура № 9 від 15.03.2021 року до договору №121-Р/2020 від 07.10.2020 року на товар «картопля продовольча», виробник РУП «Науково-практичний центр Національної академії наук Білорусі з картоплярства і плодоовочівництва» Республіка Білорусь у кількості 21 тонн за ціною 130,00 USD за 1 тону, на загальну суму 2730,00 USD. (вид пакування - сітки 840 одиниць, вагою 20 кг. 1 сітка); міжнародна товаротранспортна накладна (GMR) № 9 від 15.03.2021 року; фітосанітарний сертифікат №05/000-20/00045-Bs від 15.03.2021 року; сертифікат про походження товару - картопля продовольча сорт «Вектар», форми СТ-1 № BYUA1103115401 (бланк 4393979) від 15.03.2021 року, виданий Унітарним підприємством з надання послуг «Мінське відділення Білоруської торгівельно-промислової палати»; платіжне доручення від 11.01.2021 року; рахунок № 121 від 12.03.2021р. про надання транспортних послуг до договору № 2.03 від 12.03.2021р. ПП «Грузовий експрес»; довідка № 84-15-03-21-Д від 15.03.2021 про транспортні витрати, видана ПП УП «Грузовий експрес»; рахунок-специфікація №3 від 30.12.2020 року; додаткова угода № 1 від 29.12.2020 року до договору №121-Р/2020 від 07.10.2020 року; договір №121-Р/2020 від 07.10.2020 року із РУП «Науково-практичний центр Національної академії наук Білорусі з картоплярства і плодоовочівництва» Республіка Білорусь; договір № 2.03 про надання транспортно-експедиційних послуг при перевезенні вантажів в міжнародному автомобільному сполученні від 12.03.2021 року із ПП УП «Грузовий експрес»; довідка №430-03/226 від 15.03.2021 року РУП «Науково-практичний центр Національної академії наук Білорусі з картоплярства і плодоовочівництва» Республіка Білорусь про те, що наданий товар не є генно-модифікованим організмом та придатний до споживання людиною; копія МД країни відправлення № 06641/150321/0019998 від 15.03.2021р.; лист ТОВ «Лаверна Смак» вих. № 17/03-1 від 17.03.2021 року.
За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, митним органом встановлено, що документи містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, а саме:
1.До митного оформлення за ЕМД № UА110130/2021/007210 від 18.03.2021 заявлений товар «Картопля продовольча, свіжа, урожай 2020 року - 21000 кг. Сорт "Вектар», але в товарно-транспортних документах, а саме: в декларації країні відправлення №06641/150321/0019998 від 15.03.2021, счет-фактурі №9 від 15.03.2021 не зазначено ні сорт картоплі, ні врожай, що може значно впливати на рівень ціни товару.
2.Поставка товару здійснюється згідно контракту № 121-Р/2020 від 07.10.2020. У графі 70 «Призначення платежу» наданого платіжного доручення від 11.01.2021 № 41 «Платіжне доручення» зазначено - оплата по контракту № 121-Р/2020 від 07.10.2020 на суму 13650 дол. США. При цьому, до митного контролю заявлено товар на суму 2730 дол. США. Вищезазначений контракт у п.2.5 містить інформацію, що орієнтована вартість контракту становить 100 000,00 дол. США.
Відповідно до п.7 висновків Постанови Пленуму ВАСУ від 13.03.2017 №2 Про Довідку щодо Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року, платіжне доручення без вказівки у ньому на рахунок-фактуру (інвойс), на підставі яких здійснено платіж, не є доказом, достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару.
3.Пунктами 4.1, 4.2 контракту обумовлено, що передплата здійснюється на підставі рахунку-фактури Постачальника, а також визначено, що при оформленні платіжного доручення зазначається дата/номер контракту та дата/номер рахунку-фактури, для уникнення помилок ідентифікації платежу. Отже, вищезазначені дані мають бути відображені у платіжному документі, проте вони відсутні.
Враховуючи викладене та з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, з урахуванням п. 3 ст. 53 Митного кодексу України, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, декларанта зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1.виписку з бухгалтерської документації;
2.якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
3.каталоги, специфікації, прайс-листи на весь асортимент продукції виробника товару.
У відповідь на повідомлення митного органу листом № 18/03-2 від 18.03.2021 року на адресу відповідача з метою підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару позивачем додатково надано наступні документи: товарна накладна №1468956 від 15.03.2021 року; заява на перевезення вантажу № б/н від 12.03.2021 року; Висновок експерта № ГО-457 від 18.03.2021 щодо ринкової вартості товару, отриманого згідно з договором № 121-Р/2020 від 07.10.2020р., рахунком фактурою № 9 від 15.03.2021, складає 130 USD/т.
На підставі п. 5 ст. 55 Митного кодексу України в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору та за результатами розгляду наявних документів, митним органом скориговано митну вартість товару за інформацією попередніх оформлень на раніше визначеній митній вартості товару, що має схоже призначення, імпортованого за тих же умов поставки, у максимально наближений час з оцінюваним товаром, оформленого за резервним методом визначення митної вартості для товару за ЕМД від 10.03.2021 р. № UA110130/2021/006357 та визначено митну вартість товару позивача із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості - 2-г - (резервний метод), про що прийнято оспорюване рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2021/000031/1 від 18.03.2021 року та визначено ціну товару 0,25дол.США/кг.
У зв'язку із коригуванням митної вартості товару за ЕМД №UA110130/2021/007210 за рішенням № UA110130/2021/000031/1 від 18.03.2021 року митним органом оформлено картку відмови у митному оформленні товарів за №UA110130/2021/00101.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Правовідносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 року).
Згідно із частиною 1 статті 7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної митної політики, становлять митну справу.
Відповідно до частини 1 статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію) (частина 4 статті 53 Митного кодексу).
Відповідно до частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина 6 статті 53 Митного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до частин 2, 3 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно з частиною 2 статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до частин 2, 3 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Аналізуючи наведені вище норми МК України суд дійшов висновку, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України. У разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, митний орган вправі самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені МК України, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється згідно з цим Кодексом.
Суд зазначає, що Верховний Суд неодноразово наголошував на правовій позиції, яка полягає у тому, що право митниці витребувати додаткові документи у декларанта з метою вчинення наступних дій, спрямованих на визначення дійсної митної вартості товарів, пов'язане з наявністю у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості декларантом. При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02 червня 2015 року у справі № 21-498а15).
У ході судового розгляду справи встановлено, що 18.03.2021 року Дніпровською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2021/000031/1 у зв'язку із коригуванням митної вартості товару за МД № UA110130/2021/007210 від 18.03.2021 року, заявленої за ціною контракту.
Підставою для здійснення коригування митної вартості заявленого до митного оформлення товару за МД № UA110130/2021/007210 від 18.03.2021 року в сторону збільшення ціни товару із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості (резервного), стали сумніви митного органу щодо заявленої митної вартості товару, а саме: розбіжності в наданих документах та не надання документів на запит митного органу, а саме:
1. в товарно-транспортних документах (в декларації країні відправлення №06641/150321/0019998 від 15.03.2021, счет-фактурі №9 від 15.03.2021) не зазначено ні сорту картоплі, ні врожаю;
2. у графі 70 «Призначення платежу» платіжного доручення від 11.01.2021 № 41 зазначено - оплата по контракту № 121-Р/2020 від 07.10.2020 на суму 13650 дол. США. При цьому, до митного контролю заявлено товар на суму 2730 дол. США., а у п.2.5 містить інформацію, що орієнтована вартість контракту становить 100 000,00 дол. США.
3. у платіжному документів не зазначено дату/номер контракту та дату/номер рахунку-фактури.
Однак, викладені відповідачем зауваження є помилковими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.
З огляду на зазначене, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
За приписами частини 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є зокрема: 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що поставка товару здійснювалась за Договором № 121-Р/2020 від 07.10.2020 року Республіканським унітарним підприємством «Науково-практичний центр Національної академії наук Білорусі з картоплярства і плодоовочівництва» Республіка Білорусь.
Пунктом 2.1. цього Договору передбачено, що «постачальник зобов'язується на умовах, визначених цим договором, поставити у власність покупця картоплю продовольчу, кількість та ціна якої визначаються у рахунку-специфікації або в рахунку, що є додатками до цього договору».
За змістом пункту 3.5. вказаного Договору передбачено, що «постачальник зобов'язаний направити покупцю разом з кожною партією товару на кожну транспортну одиницю: рахунок-фактуру (інвойс), товарно-транспортну накладну (CMR), фітосанітарний сертифікат, сертифікат про походження товару форми СТ-1 ...»
Вимогами пункту 4.1. Договору визначено, що «розрахунки здійснюються платіжним дорученням шляхом банківського переказу по 100% попередній оплаті за замовлений обсяг продукції на підставі рахунку-фактури Постачальника...Після встановлення призначення отриманих від покупця грошових коштів, що відповідають умовам цього Договору та призначені для оплати товару, постачальник здійснює поставку оплаченого таким чином товару у строку по п. 3.1. договору.»
Крім того, суд звертає увагу на те, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Так, між сторонами Договору № 121-Р/2020 від 07.10.2020 року шляхом укладення рахунку-специфікації № 3 від 30.12.2020 року досягнуто згоди щодо постачання товару - «картопля продовольча» у загальній кількості 105,00 тонн, за ціною 130,00 доларів USD, на загальну суму 13650,00 доларів USD.
11.01.2021 року позивач здійснив оплату всього обсягу замовленого товару згідно з платіжним дорученням № 41 на суму 13650,00 доларів USD із зазначенням призначення платежу: за картоплю за договором № 121-Р/2020 від 07.10.2020.
Крім того, суд зауважує, що надані позивачем документи для митного оформлення містять у собі однакову інформацію про вартість товару «картопля продовольча» виробник РУП «Науково-практичний центр Національної академії наук Білорусі з картоплярства і плодоовочівництва» Республіка Білорусь, а саме 130 доларів США за 1 тонну такого товару.
Інформація ж про сорт картоплі та рік врожаю чітко викладена у довідці виробника РУП Науково-практичний центр Національної академії наук Білорусі з картоплярства і плодоовочівництва» Республіка Білорусь №430-03/226 від 15.03.2021 р., яка надавалась до ЕМД UA110130/2021/007210 разом із іншими документами до митного оформлення.
Безпідставними суд вважає зауваження митного органу про те, що у графі 70 «Призначення платежу» платіжного доручення від 11.01.2021 № 41 зазначено - оплата по контракту № 121-Р/2020 від 07.10.2020 на суму 13650 дол. США., в той час до митного контролю заявлено товар на суму 2730 дол. США., оскільки умовами договору (п.4.1.) передбачено 100% передплату за товар на підставі рахунку-фактури, що і було вчинено позивачем як покупцем товару згідно із платіжним дорученням від 11.01.2021 № 41 та рахунком-специфікацією №3 від 30.12.2020.
Доводи відповідача щодо відсутності в платіжному документі посилань на дату/номер контракту та дату/номер рахунку-фактури не знайшли свого підтвердження та спростовані матеріалами справи.
Отже, твердження митного органу щодо документального не підтвердження декларантом факту здійснення оплати за оцінювану партію товару, є необґрунтованими та безпідставними.
Крім того, суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.
До ідентичного правового висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 11 квітня 2018 року по справі №804/4680/16.
Щодо інших тверджень митного органу, які визначені як підстави для помилковості визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, суд виходить з того, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Так, Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 року у справі № 1140/3242/18 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв'язку з вказаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
При цьому такі посилання митного органу не заслуговують на увагу, оскільки визначаючи зазначені недоліки, відповідач не наводить посилань на розбіжності у числових значеннях складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари.
Посилання відповідача на відомості з інформаційних баз даних контролюючого органу не є належним доказом щодо неправильного визначення позивачем митної вартості товару, зазначеного у митній декларації, оскільки такі відомості мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об'єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати перевагу над наданими декларантом первинними документами про товар.
Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.
Слід зазначити, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) ДФС (Держмитслужби) України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості перевірити наявну у ній інформацію.
Верховний Суд з цього питання сформував правову позицію, яка викладена у постановах від 21.02.2018 у справі № 820/17417/14, від 04.09.2018 у справі № 818/1186/17, відповідно до якої рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 у справі № 520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що митний орган не надав доказів того, що документи подані позивачем, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. У поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.
Також суд наголошує, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів жодним чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. А наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не є достатньою для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.
У зв'язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об'єктивних причин, зокрема з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваних рішень та здійснення коригування митної вартості.
Подібна правова позиція сформована Верховним Судом у постанові від 07.11.2019 року по справі №160/1329/19.
Суд зазначає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності свого рішення. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Положеннями частини 2 ст. 19 Конституції України констатовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд робить висновок про задоволення позовної заяви.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
За змістом ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з п. п. 6, 7 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу положень ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України убачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню у судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Положенням п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Пунктом 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Дослідивши надані представником позивача докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, а саме: копію договору про надання правової допомоги № 14 від 01.04.2021 року; копію додаткової угоди № 5 від 06 вересня 2021 року, до договору № 14 від 01.04.2021 року; копію акту наданих послуг від 15.09.2021 року; копію квитанції до прибуткового касового ордеру № 7 від 15.09.2021 року, суд робить висновок про те, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу пов'язані саме з розглядом справи № 160/16698/21 у суді та є співмірними по відношенню до складності справи, а розмір заявлених витрат є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду у розмірі 2270 грн. відповідно до квитанції 0.0.2264669962 від 14.09.2021 року та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн., що підтверджується актом № 14 до договору про надання правової допомоги №14 від 01.04.2021 року та квитанцією до прибуткового касового ордера № 7 від 15.09.2021 року.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, що складаються із: витрат з оплати судового збору у розмірі 2270 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн.
Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Лаверна Смак» (вул. Жлуктенка академіка, буд. 255, м. Новомосковськ, 51200, код ЄДРПОУ 40375543) до Дніпровської митниці Держмитслужби (вул. Княгині Ольги, буд. 22, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 43350935) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 18 березня 2021 року № UA110130/2021/000031/1.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43350935) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Лаверна Смак» судові витрати, що складаються із витрат з оплати судового збору у розмірі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень нуль копійок) та витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень нуль копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.М. Олійник