24 грудня 2021 року ЛуцькСправа № 140/14231/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Ковальчук В.Д.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними щодо зменшення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із 84 до 54 відсотків суддівської винагороди, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, на підставі довідки від 24.02.2020 №282, виданою Територіальним управлінням Державної судової адміністрації у Волинській області; зобов'язання відповідача провести з 19 лютого 2020 року перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, у розмірі 84% (відсотки) суддівської винагороди, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з врахуванням виплачених сум.
В обґрунтування позову позивач вказав, що з 06.08.2018 року перебуває на обліку в Пенсійному фонді України як одержувач довічного грошового утримання в розмірі 84% грошового утримання працюючого судді. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 24.05.2021 у справі №140/2644/21 за його позовом до ГУ ПФУ у Волинській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасувано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 04 березня 2020 року № 907560161886 про відмову в перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 , судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації в Волинській області від 24 лютого 2020 року № 282, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.
На виконання вищевказаного рішення суду, починаючи з 19.02.2020 згідно довідки ТУ ДСА України від 24.02.2019 №282, здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Під час проведення у липні 2020 перерахунку, відповідач неправомірно зменшив відсотковий розмір зазначеного щомісячного довічного грошового утримання з 84% до 54% суддівської винагороди працюючого судді.
Позивач вважає, що зменшення відповідачем відсоткового розміру його щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці є незаконним, оскільки враховуючи положення ст.142 Закону №1402-VІІІ, приймаючи до уваги його суддівський стаж, повних 34 роки, відсотковий розмір для нарахування (перерахування) щомісячного довічного грошового утримання має становити 84% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. З наведених підстав позивач просив позов задовольнити повністю.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 01.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.39).
Відповідач у відзиві на позов від 14.12.2021 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав. В обґрунтування своєї позиції вказав, що на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24.06.2021 у справі №140/2644/21 позивачу проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховано його стаж на посаді судді. В результаті проведеного перерахунку розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці склав 54%. З врахуванням викладеного просив в позові відмовити.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є суддею у відставці, перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та з 06.08.2018 отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці .
Згідно подання Горохівського районного суду про встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (а.с.32), стаж роботи ОСОБА_1 , який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання становить 34 роки 1 місяць 24 дні.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 24.05.2021 у справі №140/2644/21 за його позовом до ГУ ПФУ у Волинській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасувано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 04 березня 2020 року № 907560161886 про відмову в перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 , судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації в Волинській області від 24 лютого 2020 року № 282, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.
При проведенні перерахунку пенсії на підставі вказаного рішення суду ГУ ПФУ у Волинській області позивачу розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці було зменшено та встановлено його розмір 54%.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон України від 02.06.2016 №1402-VIII “Про судоустрій і статус суддів” (далі - Закон №1402-VIII).
Згідно із пунктом 2 розділу ХІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 року №2453-VI “Про судоустрій і статус суддів”, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Відповідно до частини першої статті 142 Закону №1402-VI судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
При цьому суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (частина друга статті 142 Закону №1402-VI).
Згідно з частиною третьою статті 142 Закону №1402-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частинами четвертою та п'ятою цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Розділом ХІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Так у підпункті 4 пункту 24 розділу ХІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1402-VIII зазначено, що розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. При цьому пункт 23 розділу ХІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1402-VIII, який передбачав, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07 липня 2010 року №2453-VI “Про судоустрій і статус суддів” (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами), виключений з 01 січня 2020 року на підставі підпункту 16 пункту 1 розділу І Закону України від 16 жовтня 2019 року №193-IX “Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування”.
Відповідно до пункту 25 розділу ХІІ розділу ХІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07 липня 2010 року №2453-VI “Про судоустрій і статус суддів”. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Однак Конституційний Суд України рішенням від 18 лютого 2020 року у справі №2-р/2020 пункт 25 розділу XII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1402-VIII, яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнав неконституційним.
В рішенні Верховного Суду від 16.06.2020 у зразковій справі №620/1116/20, яке набрало законної сили 07.07.2020 року, зроблено правовий висновок про те, що зміна з 01.01.2020 року розміру окладу судді, який є складовою суддівської винагороди, є підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону №1402-VIII з 19.02.2020 року, тобто з наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.08.2020 року у справі №2-р/2020.
Право позивача на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 у зв'язку із зміною з 01.01.2020 суддівської винагороди працюючого судді є безспірним, оскільки встановлено рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 24.05.2021 у справі №140/2644/21, яке набрало законної сили 25.06.2021.
При проведенні перерахунку пенсії на підставі вказаного рішення суду ГУ ПФУ у Волинській області позивачу розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці було зменшено та встановлено його розмір 54%.
Відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що з врахуванням норм Закону №1402-VIII до суддівського стажу при проведенні перерахунку довічного грошового утримання з 19.02.2020 враховано 22 роки - стаж роботи на посаді судді, а тому щомісячне довічне грошове утримання ОСОБА_1 розраховано виходячи з 54 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Однак суд не погоджується з такою позицією ГУ ПФУ у Волинській області з огляду на наступне.
Позивач 04.03.1996 року був призначений суддею Горохівського районного народного суду; 15.03.2001 року обраний суддею Горохівського районного суду Волинської області безстроково; 03.08.2018 звільнений у відставку. Період роботи з 04.03.1996 року по 03.08.2018 року зараховується до стажу судді у повному обсязі.
Законом України від 21 грудня 2016 року №1798-VIII “Про Вищу раду правосуддя” (набрав чинності 05 січня 2017 року) пункт 34 розділу XII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1402-VIII доповнено абзацом четвертим такого змісту: “Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання)”. При цьому будь-яких обмежень щодо дії цього пункту в часі Законом №1402-VIII не встановлено.
Позивач призначений (обраний) на посаду судді за нормами Закону України від 15.12.1992 року №2862-ХІІ “Про статус суддів” (далі - Закон №2862-ХІІ), який набрав чинності 10.02.1993 року і втратив чинність 01.01.2012 року згідно із Законом України від 07.07.2010 року №2453-VI “Про судоустрій і статус суддів” (Закон №2453-VI).
Частина перша статті 135 Закону №2453-VI аналогічна за змістом статті 137 3акону №1402-VIII. У свою чергу, пунктом 11 розділу ХІІІ “Перехідні положення” Закону України від 07.07.2020 року №2453-VI “Про судоустрій і статус суддів” (в редакції, чинній до 28.03.2015 року) передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Законом №2453-VI зазначені правовідносини регулювалися Законом №2862-ХІІ. Відповідно до частини першої статті 43 Закону №2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень. Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Отже, ОСОБА_1 слід зарахувати у стаж роботу в органах внутрішніх справ на посадах (слідчого Ужгородського міського відділу з 01.09.1985 по 01.08.1987, слідчого, старшого слідчого, заступника начальника відділу - начальника слідчого відділення Горохівського районного відділу внутрішніх справ з 01.05.1990 по 04.03.1996), що становить 7 років 9 місяців 5 днів.
Також згідно зі статтею 1 Указу Президента України від 10.07.1995 року №584/95 “Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів” (стаття втратила чинність 20.03.2008 року, далі - Указ №584/95), чинної після набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Крім того, згідно з абзацом другим пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року №865 “Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів” (яка діяла одночасно із Законом №2862-ХІІ; втратила чинність 01.01.2012 року, далі - Постанова №865), доповненим згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 року №545, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Отже, суд зазначає, що законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом №2453-VI, було передбачено право судді на зарахування до стажу, який дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів.
Половина строку навчання позивача ОСОБА_1 , з 01.09.1981 року по 29.06.1985 року навчався в Харківському юридичному інституті за денною формою навчання (3 роки 9 місяців 29 днів), становить 1 рік 11 місяців 9 днів.
Суд з урахуванням встановлених обставин та аналізу норм законодавства, що врегульовує визначення стажу судді, який дає право на відставку, дійшов висновку, що підлягає зарахуванню до стажу позивача, який дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, оскільки виконується умова його роботи на посаді судді не менше як 10 років (на момент втрати чинності як Указом №584/95, так і Постановою №865).
Законодавство колишнього СРСР і чинне законодавство України передбачає зарахування періоду проходження військової служби до різних видів трудового стажу, а також пільгове (кратне) обчислення цього періоду військовослужбовцям, які за рішенням уряду СРСР, проходили військову службу в державах, де в той час велися бойові дії, для зарахування до стажу роботи, що дає право на призначення та отримання різних видів пенсій і соціальних виплат.
Зокрема, Законом СРСР “Про загальний військовий обов'язок” від 12.07.1967 року і Положенням про пільги для військовослужбовців, військовозобов'язаних, осіб, звільнених з військової служби у відставку, та їх сімей, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 17.02.1981 року № 193, було передбачено зарахування часу перебування громадян на дійсній військовій службі у Збройних Силах СРСР до загального трудового стажу, безперервного трудового стажу та стажу роботи за спеціальністю.
Також відповідно до частини 1 статті 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Отже підлягає зарахуванню у стаж роботи судді, який дає право на відставку та на отримання довічного грошового утримання календарний період проходження строкової військової служби - (з 10.05.1976 по 19.06.1979), що становить 03 роки 1 місяць 10 днів.
При цьому суд зазначає, що неправомірним є позбавлення особи, зокрема, судді, набутого статусу (наприклад, статусу особи, яка має стаж роботи на посаді судді у конкретному кількісному вимірі), оскільки це не узгоджується з принципом правової визначеності. Дозволяється виключно шляхом прийняття закону змінити механізм використання такого статусу у формі зменшення розміру фінансових виплат або пільг, а також позбавлення особи права на перерахунок певних соціальних виплат.
Таким чином, ОСОБА_1 необхідно зарахувати у стаж роботи судді, який дає право на відставку та на отримання довічного грошового утримання календарний період проходження строкової військової служби - 03 роки 1 місяць 10 днів; половину строку навчання у вищому навчальному закладі на юридичному факультеті за денною формою навчання - 01 рік 11 місяців 9 днів; стаж роботи в органах внутрішніх справ на посадах (слідчого Ужгородського міського відділу, слідчого, старшого слідчого, заступника начальника відділу - начальника слідчого відділення Горохівського районного відділу внутрішніх справ) 7 років 9 місяців 5 днів, визначивши суддівський стаж - 35 років 02 місяці 24 днів, з врахуванням періоду роботи на посаді судді, заступника голови Горохівського районного суду Волинської області - 22 роки 05 місяців.
Суд зазначає, що оскільки стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді становить 35 років 02 місяці 24 днів, а тому згідно з положеннями частини третьої статті 142 №1402-VIII його розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці складає 80% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а не 54% як зазначає відповідач.
Водночас законність виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці без обмеження граничним розміром підтверджена рішенням Конституційного Суду України від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на те, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності вчинених ним дій, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо зменшення ОСОБА_1 відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці до 54% суддівської винагороди на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України від 24.02.2020 №282.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці: половину строку навчання у Харківському юридичному інституті з 01 вересня 1981 року по 29 червня 1985 року, що становить 1 рік 11 місяців 9 днів; роботу в органах внутрішніх справ на посадах (слідчого Ужгородського міського відділу з 01.09.1985 по 01.08.1987, слідчого, старшого слідчого, заступника начальника відділу - начальника слідчого відділення Горохівського районного відділу внутрішніх справ з 01.05.1990 по 04.03.1996), що становить 7 років 9 місяців 5 днів; календарний період проходження строкової військової служби - (з 10.05.1976 по 19.06.1979), що становить 03 роки 1 місяць 10 днів.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 19 лютого 2020 року перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України від 24.02.2020 №282 у розмірі 80% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22В, код ЄДРПОУ 13358826).
Головуючий-суддя В.Д. Ковальчук