Справа № 577/6080/21
Провадження № 1-кс/577/2216/21
"23" грудня 2021 р.
Конотопський міськрайонний суд Сумської області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
слідчого ОСОБА_4
підозрюваного ОСОБА_5
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши клопотання слідчого СВ Конотопського РВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_4 , погодженого з прокурором ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, відомості про яке 24 листопада 2021 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42021202500000190 відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Конотоп, зареєстрованого АДРЕСА_1 , проживаючого АДРЕСА_2 , громадянина України, українця, освіта повна середня , не працюючого, раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.189 КК України ,-
22 грудня 2021 року слідчий ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням, погодженим з прокурором ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 .
Вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_8 , будучи обізнаним про те, що ОСОБА_9 раніше судимий за вчинення кримінального правопорушення, пов'язаного з незаконним зберіганням наркотичних засобів та може здійснювати незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів на території м. Конотоп, вирішив незаконно заволодіти грошовими коштами останнього за невтручання у діяльність ОСОБА_9 , пов'язану з незаконним збутом наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів. З метою реалізації даного умислу ОСОБА_8 вступив у злочинну змову з ОСОБА_5 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , яким повідомив про свої злочинні наміри, щодо вимагання грошових коштів у ОСОБА_9 за невтручання у діяльність останнього, пов'язану з незаконним збутом наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів та запропонував, на що останній погодився.
Так, згідно розробленого плану ОСОБА_8 в серпні 2021 року близько 12 години ОСОБА_10 , діючи за прямою вказівкою ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , в телефонній розмові з ОСОБА_9 запросив останнього прийти до його квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , на що останній погодився та прийшов до ОСОБА_10 . У вказаний день в обідній час ОСОБА_10 , перебуваючи у приміщенні квартири за адресою: АДРЕСА_3 , де, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_11 , користуючись підтримкою ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , умисно з метою вимагання грошових коштів спричинили ОСОБА_12 тілесні ушкодження та у грубій формі висунули вимогу передати ОСОБА_8 та ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 5000 гривень. В подальшому, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на автомобілі служби таксі відвезли ОСОБА_13 до кафе «Затишок» за адресою: Сумська обл., м. Конотоп, вул. Сарнавська, 2, де в той час на них чекали ОСОБА_8 та ОСОБА_5 .
Під час спілкування ОСОБА_9 з ОСОБА_8 та ОСОБА_5 останні повідомили про свій авторитет у кримінальному середовищі та наявності кримінальних зв'язків, тобто здійснили на ОСОБА_13 психологічний тиск та залякування та дали зрозуміти, що у разі незгоди з вимогою до останнього передати їм 5000 гривень до нього може бути застосоване фізичне насильство, а також скоєні інші неправомірні дії, що призведуть до обмеження його прав, свобод та законних інтересів та зобов'язали кожного тижня приносити по 1000 гривень до приміщення кафе «Затишок» та віддавати їх їм через працівника зазначеного кафе. Розуміючи незаконність дій ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , але, не бажаючи настання для себе негативних наслідків, а також знаючи, що останні мають авторитет у злочинному середовищі, ОСОБА_12 змушений був погодитись на виконання їх незаконних вимог.
Приблизно в кінці серпня 2021 ОСОБА_12 на виконання незаконних вимог ОСОБА_8 та ОСОБА_5 прибув в обідній час до кафе «Затишок» за адресою: Сумська область, м. Конотоп, вул. Сарнавська, 2, де в той час знаходилися ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , яким останній передав грошові кошти в сумі 600 гривень та впродовж дня на повторну вимогу ОСОБА_8 надавати їм 1000 гривень кожного тижня, додатково передав ОСОБА_5 400 гривень.
13 грудня 2021 року близько 13 години ОСОБА_12 на вимогу ОСОБА_5 , який діяв за вказівкою ОСОБА_8 , прийшов до приміщення кафе «Затишок» за адресою АДРЕСА_4 , де в цей час знаходились ОСОБА_8 та ОСОБА_5 . Під час спілкування ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , здійснюючи психологічний тиск та залякування відносно останнього, почали вимагати у ОСОБА_12 грошові кошти в сумі 4000 гривень за невтручання у збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів та з метою застосування психологічного насильства повідомили, що у разі відмови від виконання вказаних дій, останні будуть застосовувати фізичну силу відносно нього. Так, 20 грудня 2021 року о 13 год. 30 хв. ОСОБА_9 на вимогу ОСОБА_5 , який діяв за вказівкою ОСОБА_8 , прийшов до приміщення кафе «Затишок» за адресою Сумська область. м. Конотоп, вул. Сарнавська, 2, де на нього чекав ОСОБА_8 . В ході спілкування між собою ОСОБА_9 на вимогу ОСОБА_8 передав йому грошові в сумі 4000 гривень. Отримавши вказані грошові кошти, ОСОБА_8 перерахував їх та поклав до лівої кишені пальто при цьому повідомивши, ОСОБА_12 , що у разі подальшого збуту наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, останній повинен буде сплачувати йому грошові кошти.
20 грудня 2021 року ОСОБА_5 було затримано в порядку ст.208 КПК України.
За вказаним фактом 24 листопада 2021 року внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42021202500000190 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.189 КК України.
21 грудня 2021 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.189 КК України.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри доводиться зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме протоколом допиту потерпілого ОСОБА_9 , який пояснив, що з серпня 2021 року ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_8 та ОСОБА_5 вимагають у нього грошові кошти в сумі 5000 гривень ; протоколом про результати контролю за вчиненням злочину від 21.12.2021 року, який підтверджує причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення; протоколом за результатами проведення НСРД - аудіо, відео контролю особи від 21.12.2021 року, яким зафіксовано зустріч потерпілого ОСОБА_9 з підозрюваними ОСОБА_5 , та ОСОБА_8 під час якої підозрювані вимагали надати їм 4000 гривень; протоколом за результатами проведення НСРД - аудіо- контроль особи від 21.12.2021 року, яким зафіксовано розмову потерпілого ОСОБА_9 з підозрюваним ОСОБА_5 . Під час вказаної розмови підозрюваний ОСОБА_5 вказав надати грошові кошти ОСОБА_8 ; протоколом затримання ОСОБА_5 в порядку ст. 208 КПК України, під час якого було вилучено речові докази; та іншими матеріалами кримінального провадження.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлені ризики, передбачені у п.п. 1,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають обґрунтовані підстави для застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою запобігання спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків, потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Про існування вказаних ризиків свідчать наступні обставини: ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.189 КК України, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років; відсутність у підозрюваного офіційного заробітку, під час спілкування з оточуючими поводить себе зухвало, погрожує кримінальним авторитетом, ОСОБА_5 відомо місце проживання потерпілого, тому, в разі незастосування заходу забезпечення кримінального провадження, може впливати на потерпілого з метою зміни показів, наявність обґрунтованої підозри вчинення кримінального правопорушення саме ОСОБА_5 .
За таких обставин, які є вагомими, жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти зазначеним у клопотанні ризикам, а тому, до підозрюваного ОСОБА_5 слідчий прохає застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою, що виправдає потреби досудового розслідування та вказаний ступінь втручання у права і свободи підозрюваного.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 та слідчий ОСОБА_4 клопотання підтримали і просять задовольнити, підозрюваний ОСОБА_5 заперечував проти застосування до нього тримання під вартою, прохав застосувати домашній арешт , вказував на те, що не вчинятиме тиск на потерпілого, захисник ОСОБА_6 заперечує проти клопотання , вказуючи на те, що клопотання і підозра не обґрунтовані, докази, надані слідчим до клопотання, є сумнівними, ризики не доведені, вважає, що до його підзахисного є можливим застосувати домашній арешт із застосуванням електронних засобів контролю, оскільки ОСОБА_5 має родину, місце проживання, за яким здійснює трудову діяльність без оформлення, і що вказаний запобіжний захід забезпечить його належну поведінку. Захисник ОСОБА_14 підтримує ОСОБА_5 , проти задоволення клопотання заперечує, зазначає, що органом обвинувачення надано неналежні та не допустимі докази, щоб у суду склалося враження, що його підзахисний є злочинцем , вважає, що слідчим не надано вагомих підстав для застосування тримання під вартою.
Вислухавши учасників судового розгляду та дослідивши докази, долучені до клопотання, слідчий суддя дійшов наступного висновку .
Відповідно до вимог ст.183 ч. 2 п.4 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення групою осіб з погрозою застосування насильства, за яке згідно санкції ст. 189 ч.2 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від трьох до семи років.
Сторона захисту посилається на те, що клопотання слідчого та підозра є необґрунтованими з огляду на недопустимість доказів, відсутність обставин, які свідчать про наявність ризиків, і що прокурором та слідчим не доведено неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Суд не приймає до уваги дані твердження, оскільки на етапі розгляду клопотання про обрання міри запобіжного заходу слідчий суддя не повинен перевіряти належність та допустимість доказів, оскільки ці обставини повинні бути перевірені в ході розгляду кримінального провадження по суті, після чого робиться висновок про доведеність чи недоведеність вини обвинуваченого.
Доводи сторони захисту, що документи, представлені стороною обвинувачення на підтвердження обґрунтованості висунутої підозри є недопустимими доказами, суд також вважає безпідставними.
Слід зазначити, що термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.
Необхідно зауважити, що практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру.
Так, у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984 року ЄСПЛ вказав, що комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою.
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Поряд з вказаним, у п. 42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13.01.2011 р. у справі «Михалкова та інші проти України» зазначено, що розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.
При розгляді клопотання встановлено, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину. Підозра ґрунтується на зібраних в ході досудового розслідування доказах долучених до клопотання, а саме: протоколом допиту потерпілого ОСОБА_9 , протоколом про результати контролю за вчиненням злочину від 21.12.2021 року, протоколом за результатами проведення НСРД - аудіо-, відео контролю особи від 21.12.2021 року; протоколом за результатами проведення НСРД - аудіо-, відео контролю особи від 21.12.2021 року, протоколом затримання ОСОБА_5 в порядку ст. 208 КПК України, тому є обґрунтованою, що встановлено в судовому засіданні, як і те, що ОСОБА_5 цілком розуміє суть підозри.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Зокрема, судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого, визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Також суд бере до уваги мету застосування заходів забезпечення кримінального провадження, яка передбачає досягнення дієвості провадження (ст.131 КПК), з огляду на необхідність попередження ризику переховування ОСОБА_5 від суду, під тиском тягаря можливого відбування покарання.
ОСОБА_5 відомо місце проживання потерпілого, а тому може чинити тиск на нього.
На переконання суду, підстави і обставини, які зазначені в клопотанні слідчого, є достатньо обґрунтованими, вони вказують на те, що слідчий та прокурор в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права підозрюваного на свободу, тому суд приходить до висновку про задоволення клопотання і застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу тримання під вартою і за встановлених обставин дійшов висновку про відсутність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу, і що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним і таким, що забезпечить на даному етапі досудового розслідування виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, що зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Вказані висновки, на думку суду, узгоджуються з вимогами ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки тримання підозрюваного ОСОБА_5 під вартою з наведених підстав виправдане існуванням суспільного інтересу на забезпечення належного досудового розслідування у кримінальному провадженні про тяжке кримінальне правопорушення і встановлення істини, що за таких обставин переважає принцип поваги до особистої свободи.
Суд погоджується з органом досудового слідства, що інший вид запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного і не убезпечить від ризиків переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на потерпілого.
Враховуючи, що кримінальне правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_5 , вчинене з погрозою застосуванням насильства, суд не вбачає підстав для визначення застави.
Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 193,197 КПК України , -
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого АДРЕСА_1 , проживаючого АДРЕСА_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 16 лютого 2022 року до 24 години.
Строк дії цієї ухвали закінчується 16 лютого 2022 року о 24 годині.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення і може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня оголошення.
СуддяОСОБА_1