23 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 160/7353/21
адміністративне провадження № К/9901/46602/21
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шевцової Н.В., перевірив касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року у справі №160/7353/21 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, чотирнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення кадрової комісії, наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Дніпропетровської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, чотирнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення № 3 чотирнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора від 02.04.2021 в частині неуспішного проходження ОСОБА_1 атестації;
- визнати протиправним та скасувати наказ керівника Дніпропетровської обласної прокуратури № 1019к від 19.04.2021 про звільнення ОСОБА_1 , з посади прокурора Томаківського відділу Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області на підставі пункту 9 частини першої статі 51 Закону України «Про прокуратуру» з 21 квітня 2021 року;
- поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора Томаківського відділу Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області;
- у зв'язку з перейменуванням місцевих прокуратур і утворенням окружних прокуратур зобов'язати Дніпропетровську обласну прокуратуру перевести ОСОБА_1 , на аналогічну посаду до Нікопольської окружної прокуратури.
- скасувати запис у трудовій книжці ОСОБА_1 № 9 про звільнення з посади, яку обіймав, на підставі пункту 9 частини першої статі 51 Закону України «Про прокуратуру».
- стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 21.04.2021 по день винесення судом рішення про поновлення.
01 липня 2021 року рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення № 3 чотирнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора від 02.04.2021 в частині неуспішного проходження ОСОБА_1 атестації.
Визнано протиправним та скасовано наказ керівника Дніпропетровської обласної прокуратури № 1019к від 19.04.2021 про звільнення ОСОБА_1 , з посади прокурора Томаківського відділу Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області на підставі пункту 9 частини першої статі 51 Закону України «Про прокуратуру» з 21 квітня 2021 року.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Томаківського відділу Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області.
Стягнуто з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21.04.2021 по 01.07.2021 включно.
Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
15 листопада 2021 року постановою Третього апеляційного адміністративного суду змінено рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2021 року у справі № 160/7353/21.
Доповнено абзац п'ятий резолютивної частини рішення після слова «включно» словами та цифрами: « 37 106 (тридцять сім тисяч сто шість) грн 97 коп (без утримання податків та інших обов'язкових платежів)».
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
На зазначені рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції Офісом Генерального прокурора подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 20 грудня 2021 року.
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд вважає зазначити наступне.
У касаційній скарзі відповідачем зазначено, що вона подана на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
В обґрунтування зазначеної підстави оскарження судових рішень, відповідач вказує на відсутність висновку Верховного Суду про застосування положень пункту 17 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 113-ІХ та пункту 12 Порядку № 233 щодо вмотивованості та обґрунтованості рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації.
Суд зазначає, що подаючи касаційну скаргу, відповідач послався у касаційній скарзі на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, у зв'язку з відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, проте доводи заявника обґрунтовані саме висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 826/26007/15 та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 9901/212/19, від 27 березня 2018 року у справі № П/800/409/17, від 25 квітня 2018 року у справі № 800/328/17, від 12 червня 2018 року у справі № 800/248/17, від 26 червня 2018 року у справі № 800/264/17, від 18 вересня 2018 року у справі №800/354/17, від 08 жовтня 2019 року у справі № 9901/66/19, від 27 травня 2020 року у справі № 9901/88/19.
У касаційній скарзі відповідач фактично викладає обставини справи та цитує норми КАС України та Законів України №1697 та №113. В цілому, доводи касаційної скарги зводяться до опису встановлених судами у цій справі обставин та доводів про надання їм неправильної, на думку скаржника, правової оцінки, що суперечить правовому змісту пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Зазначене дає підстави для висновку, що у касаційній скарзі формально зазначено про відсутність висновку Верховного Суду з питання застосування норм права, а доводи скарги, наведені безвідносно до предмета спору та висновків апеляційного суду.
Подаючи касаційну скаргу, скаржником не викладено підстави для касаційного оскарження судових рішень, визначеної пунктом 3 частини другої статті 328 КАС України, а подана касаційна скарга відповідача містить цитування нормативно-правових актів, виклад обставини справи, посилання на постанови Верховного Суду, незгоду з рішеннями суду апеляційної інстанції з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Інші доводи та аргументи заявника зводяться до тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів та неповного з'ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість його перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права.
Таким чином, межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, викладеними скаржником, та зазначеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, зокрема якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Враховуючи приписи пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України, та не викладення відповідачем підстав для касаційного оскарження судових рішень у даній справі, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки доводи заявника обґрунтовані саме наявними висновками Верховного Суду, що є взаємовиключними обставинами, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року у справі №160/7353/21 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, чотирнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення кадрової комісії, наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Шевцова