22 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 520/10061/21
адміністративне провадження № К/9901/46430/21
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Олендера І.Я., перевіривши касаційну скаргу Приватного підприємства «АЛЕКС БУДЛОГІСТІК» на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2021 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2021 у справі №520/10061/21 за адміністративним позовом Приватного підприємства «АЛЕКС БУДЛОГІСТІК» до Головного управління ДПС у Харківській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії,
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Приватне підприємство «АЛЕКС БУДЛОГІСТІК» вдруге 15.12.2021 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та недотримання норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2021 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2021 у справі №520/10061/21, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Також, як вбачається з документів долучених позивачем до касаційної скарги, останнім, у зв'язку з пропуском процесуального строку на касаційне оскарження судових рішень порушено питання про його поновлення.
Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання скаржником вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Так, системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
При цьому, обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
Також обов'язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Керуючись частиною п'ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з'ясовано, що Верховний Суд ухвалою від 01.12.2021 вперше подану позивачем касаційну скаргу повернув скаржнику на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України як таку, що не містила підстав для касаційного оскарження судових рішень. При цьому, у своєму рішенні Верховний Суд роз'яснив скаржнику вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати при викладенні підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Зокрема, повертаючи вперше подану позивачем касаційну скаргу, суд звернув увагу на те, що доводи скаржника наведені безвідносно до висновків судів першої та апеляційної інстанції, які стали підставою для відмови у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду та залишення такого адміністративного позову без розгляду, а тому не можуть бути підставою для відкриття касаційного провадження, а зміст поданої відповідачем касаційної скарги не містить належних обґрунтувань щодо подібності правовідносин у справі №520/10061/21 та у наведеній ним постанові Верховного Суду.
Також, у своєму рішенні Верховний Суд зауважив, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Мають бути також зазначені правові висновки Верховного Суду, стосовно конкретних норм права, які за наявності подібних правовідносин не враховані судами першої та апеляційної інстанцій.
Втім, під час перевірки вдруге поданої касаційної скарги встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржник повторно зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України - неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях пунктів 56.18, 56.19, 56.23 статті 56 Податкового кодексу України , пункту 14 Порядку розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1165, підпунктів 7-9, 11 розділу ІІ Порядку обміну електронними документами з контролюючим органом, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 06 червня 2017 року №557, частини четвертої статті 122 КАС України з неправильним урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 11.10.2019 у справі №640/20468/18.
При цьому, обов'язкових умов у їх взаємозв'язку, передбачених для оскарження судових рішень у касаційному порядку на цій підставі скаржник не наводить.
Зокрема, позивач не зазначає взаємозв'язку із посиланням: 1) на норми матеріального права, які неправильно застосовано судами; 2) який саме висновок у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Обґрунтування зазначеного пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України зводиться до незгоди із наданою судами першої й апеляційної інстанцій правовою оцінкою встановленим обставинам у взаємозв'язку із наявними в матеріалах справи доказами та неправильним урахуванням судами висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 11.10.2019 у справі №640/20468/18, що не є тотожним застосуванню норм права без урахування висновків Верховного Суду та є свідченням про неузгодженість підстави, на якій скаржник подає касаційну скаргу.
У цілому ж доводи позивача зводяться до мотивів незгоди з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду та залишення такого адміністративного позову без розгляду, опису встановлених у цій справі обставин та їх переоцінки, що виходить за межі повноважень касаційного суду.
Крім того, посилаючись на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник формально зазначає про наявність підстави для скасування судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 353 КАС України, яка визначає, що скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
Натомість, посилаючись на положення вищеозначеного пункту частини другої статті 353 КАС України скаржник не зазначає, які саме обставини встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або які саме зібрані у справі докази, судом залишилися не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
До того ж, прийнятність таких доводів регламентована виключно за умови належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, що скаржником, у свою чергу, не реалізовано.
Суд касаційної інстанції окремо звертає увагу скаржника, що надання неправильної оцінки наявному у матеріалах справах доказу не є тотожним встановленню судом обставин на підставі недопустимого доказу. Недопустимим доказом в розумінні статті 74 КАС України (в редакції з 15.12.2017), а так само статті 70 КАС України (в редакції до 15.12.2017) є доказ, одержаний з порушенням закону.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов'язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.
Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Однак, звертаючись з касаційною скаргою вдруге, скаржник так і не виправив недоліків, які стали підставою для повернення попередньої касаційної скарги. Зазначене свідчить про формальний підхід скаржника до оформлення касаційної скарги та зловживання процесуальними правами.
Суд у черговий раз звертає увагу скаржника, що на стадії відкриття касаційного провадження, касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.
Суд повторно наголошує, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга Приватного підприємства «АЛЕКС БУДЛОГІСТІК» підлягає поверненню як така, що не містить належного викладення підстав (підстави) касаційного оскарження ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2021 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2021 у справі №520/10061/21.
Відповідно до частини сьомої статті 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, -
Касаційну скаргу Приватного підприємства «АЛЕКС БУДЛОГІСТІК» на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2021 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2021 у справі №520/10061/21 за адміністративним позовом Приватного підприємства «АЛЕКС БУДЛОГІСТІК» до Головного управління ДПС у Харківській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І.Я. Олендер