22 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 300/471/21
адміністративне провадження № К/9901/45346/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів -Єресько Л.О., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2021 року у справі №300/471/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України про скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України, в якому просив:
- скасувати наказ Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 18 грудня 2020 року №332 про звільнення майора ОСОБА_1 у запас за підпунктом "д" (через службову невідповідність) частини п'ятої статті 26 закону "Про військовий обов'язок і військову службу";
- скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12 січня 2021 року №5 про виключення позивача зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 12 січня 2021 року;
- поновити позивача на військовій службі на посаді оперативного чергового Військової частини НОМЕР_1 ;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі: 19725,95 грн.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2021 року, позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано наказ №322 від 18 грудня 2020 в частині звільнення майора ОСОБА_1 у запас за підпунктом “д” (через службову невідповідність) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”;
- визнано протиправним та скасовано пункт 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №5 від 12 січня 2021 року;
- поновлено майора ОСОБА_1 на військовій службі з 13 січня 2021 року;
- стягнуто з військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний № НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13 січня 2021 року до 31 травня 2021 року у розмірі: 81 476 (вісімдесят одна тисяча чотириста сімдесят шість) гривень 75 копійок.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на військовій службі ОСОБА_1 .
Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, Військова частина НОМЕР_1 звернулась із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її 8 грудня 2021 року за допомогою засобів поштового зв'язку.
Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Водночас, пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Отже, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, справа №300/471/21 була розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак вона може бути оскаржена до Верховного Суду лише за наявності обставин, наведених у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Однак, у касаційній скарзі відсутнє будь-яке посилання скаржника на передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України випадки із зазначенням, одночасно, належного їх обґрунтування у поєднанні з обставинами справи.
За таких обставин, оскільки пункт 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачає можливість перегляду, в якості винятку, судових рішень, що не підлягають касаційному оскарженню судом касаційної інстанції лише у разі, якщо скаржником зазначені випадки, передбачені підпунктами «а» - «г» цієї правової норми, відповідачем таких винятків не зазначено, у відкритті касаційного провадження належить відмовити.
Інші наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Одночасно, Суд також враховує позицію висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 9 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі п. 3 (а) ст. 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до п. 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій пункту 1 статті 6 Конвенції.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2021 року у справі №300/471/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України про скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
……………………………
……………………………
……………………………
Н.М. Мартинюк
Л.О. Єресько
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду