П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
22 грудня 2021 р.м. ОдесаСправа № 420/6369/21
Суддя в суді І інстанції Танацюра К.О. Рішення суду І інстанції прийнято у м. Одеса Дата прийняття рішення суду І інстанції 07 липня 2021 року
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Яковлєва О.В.,
суддів Градовського Ю.М., Крусяна А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та Пенсійного фонду України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 липня 2021 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Пенсійного фонду України про визнання протиправними дій,-
Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області та Пенсійному фонду України, а саме:
- визнання протиправними дії щодо зменшення відсотку пенсії від заробітку при призначенні пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 ЗУ «Про державну службу»;
- зобов'язання призначити, здійснити нарахування та виплату пенсії державного службовця у розмірі 90 відсотків від заробітку відповідно до ст. 37 ЗУ «Про державну службу», з урахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 16 квітня 2020 року та Довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) від 16 квітня 2020 року з 23 квітня 2020 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 липня 2021 року частково задоволено позовні вимоги, а саме:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення відсотку пенсії від заробітку при призначенні пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 ЗУ «Про державну службу»;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та нарахувати пенсію державного службовця у розмірі 90 відсотків від заробітку відповідно до ст. 37 ЗУ «Про державну службу», починаючи з 23 квітня 2020 року;
- зобов'язано Пенсійний фонд України здійснити виплату нарахованої з 23 квітня 2020 року пенсії державного службовця у розмірі 90 відсотків від заробітку відповідно до ст. 37 ЗУ «Про державну службу», з урахуванням виплачених сум.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачами подано апеляційні скарги з яких вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просять скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Вимоги апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області обґрунтовано тим, що під час призначення пенсії позивачу апелянтом правомірно застосовано її відсотковий розмір, що зазначений у ст. 37 ЗУ «Про державну службу» 3723-XII.
При цьому, на переконання апелянта, жодним нормативно-правовим актом не визначено його обов'язку щодо здійснення нарахування пенсій колишнім державним службовцям, керуючись старими редакціями ст. 37 ЗУ «Про державну службу» 3723-XII при новому нарахуванні пенсії.
Вимоги апеляційної скарги Пенсійного фонду України обґрунтовано тим, що судом першої інстанції безпідставно та всупереч затвердженого розмежування компетенції органів Пенсійного фонду України, покладено обов'язок з виплати пенсії позивачу на Пенсійний фонд України, а не на територіальний орган Пенсійного фонду України.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а судове рішення - скасуванню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 09 березня 2010 року ОСОБА_1 призначено пенсію за віком, згідно ЗУ «Про державну службу».
При цьому, з 08 лютого 2019 року позивачу призначено пенсію згідно ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В свою чергу, 10 березня 2020 року позивача звільнена з посади начальника управління Ізмаїльського об'єднання управління Пенсійного фонду України Одеської області у зв'язку з досягненням державним службовцем 65-річного віку, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 83 ЗУ «Про державну службу».
Між тим, 23 квітня 2020 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про переведення на пенсію державного службовця відповідно до ЗУ «Про державну службу».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 1570 від 23 квітня 2020 року відмовлено позивачу у перерахунку пенсії.
Не погоджуючись з діями ГУ ПФУ в Одеській області щодо відмови у переведенні на пенсію державного службовця ОСОБА_1 звернулась до суду із вимогами про скасування вказаного рішення.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року, у справі № 420/3960/20, зокрема, зобов'язано ГУ ПФУ в Одеській області призначити, здійснити нарахування і виплату пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 ЗУ «Про державну службу» з 23 квітня 2020 року.
На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року, яке набрало законну силу, ОСОБА_1 призначено пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 ЗУ «Про державну службу», виходячи з розрахунку 60 % від суми заробітної плати.
В свою чергу, не погоджуючись із застосованим пенсійним органом відсотковим розміром пенсії, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
За наслідком встановлення зазначених обставин у справі, судом першої інстанції зроблено висновок про задоволення позовних вимог, так як позивач має право на призначення пенсії ЗУ «Про державну службу» у тому розмірі, який раніше призначався позивачу за ЗУ «Про державну службу».
Так, згідно ч. 1 ст. 90 ЗУ «Про державну службу» № 889-VIII, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому, згідно п. 10 розділу XI ЗУ «Про державну службу» № 889-VIII, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно п. 12 розділу XI ЗУ «Про державну службу» № 889-VIII, для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
В свою чергу, згідно ч. 2 ст. 37 ЗУ «Про державну службу» № 3723-XII (в редакції від 01 січня 2008 року), на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.
Згідно ч. 5 ст. 37 ЗУ «Про державну службу» № 3723-XII (в редакції від 01 січня 2008 року), за кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.
В свою чергу, згідно ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про державну службу» № 3723-XII (в редакції від 11 жовтня 2017 року), на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (1058-15), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (1058-15), у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Крім того, Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2.
Згідно пп. 5 п. 4 Положення, головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Згідно п. 1 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596, цей Порядок визначає механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам, у тому числі допомоги на поховання і сум пенсій, грошової допомоги, недоотриманих у зв'язку із смертю одержувача, особам, які мають право на отримання таких виплат, головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві (далі - органи Пенсійного фонду) та структурними підрозділами з питань соціального захисту населення місцевих держадміністрацій, виконавчого органу міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, центрами з нарахування та здійснення соціальних виплат (далі - органи соціального захисту населення), а також інших грошових виплат, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів (далі - пенсія та грошова допомога), шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачів пенсії та грошової допомоги (далі - одержувачі), а у разі їх смерті - на поточні рахунки осіб, які мають право на отримання допомоги на поховання та недоотриманої суми пенсії, грошової допомоги, в уповноважених банках.
Згідно п. 12 Порядку, органи Пенсійного фонду та органи соціального захисту населення на підставі заяв, передбачених пунктом 10 цього Порядку, складають: списки на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки (далі - списки) згідно з додатком 2 у двох примірниках; опис списків на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки (далі - опис) згідно з додатком 3 у трьох примірниках.
Списки та описи складаються окремо за пенсіями та грошовою допомогою, що фінансуються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, і за грошовою допомогою та іншими грошовими виплатами, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів.
Перший примірник списків формується за датою виплати в порядку зростання номерів поточних рахунків, другий - за датою виплати в порядку зростання номерів пенсійних (особових) справ. Дати і виплатний період визначаються органами Пенсійного фонду та органами соціального захисту населення.
Згідно п. 13 Порядку, списки у двох примірниках за один день до початку кожного виплатного періоду, за який виплачується пенсія та грошова допомога, подаються органами Пенсійного фонду та органами соціального захисту населення відповідним установам уповноважених банків разом з двома примірниками описів.
Згідно п. 14 Порядку, на підставі складених документів Пенсійний фонд України та органи соціального захисту населення проводять протягом місяця за датами у межах виплатного періоду перерахування уповноваженим банкам коштів, необхідних для виплати пенсій та грошової допомоги, через поточні рахунки одержувачів.
Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення відсотку пенсії від заробітку при призначенні пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 ЗУ «Про державну службу».
В даному випадку, як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами у справі, з березня 2010 року позивачу призначено пенсію ЗУ «Про державну службу» у розмірі 90 % від заробітку.
При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідний розмір пенсії позивача передбачався чинними на той час положеннями ст. 37 ЗУ «Про державну службу» № 3723-XII.
В свою чергу, за ініціативи позивача з лютого 2019 року позивачу призначено пенсію за ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Між тим, у зв'язку зі звільненням з державної служби у березні 2020 року, позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про переведення на пенсію за ЗУ «Про державну службу».
В свою чергу, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року, у справі № 420/3960/20, яке залишено без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року, Головним управлінням ПФУ в Одеській області здійснено переведення позивача на пенсію за ЗУ «Про державну службу».
В даному випадку, варто зазначити, що вказаними судовими рішеннями не визначався відсотковий розмір пенсії позивача.
При цьому, Головним управлінням ПФУ в Одеській області при новому обрахунку пенсії позивача за ЗУ «Про державну службу» визначено її розмір на рівні 60 % від заробітку, так як відповідний розмір пенсії передбачено останньою редакцією ст. 37 ЗУ «Про державну службу» № 3723-XII.
В свою чергу, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції погодився з доводами позивача про те, що при здійсненні повторного призначення пенсії за ЗУ «Про державну службу» має бути визначений розмір пенсії як при її первинному нарахуванні.
Проте, як зазначено вище, у лютому 2019 року позивач з власної ініціативи здійснив перехід з пенсії за ЗУ «Про державну службу» на пенсію за ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В свою чергу, колегія суддів вважає, що при повторному переході з пенсії за ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за ЗУ «Про державну службу», нова пенсія позивача має обраховуватись за чинними положеннями законодавства.
При цьому, такий механізм обрахунку пенсії позивача не може звужувати його прав, так як призначення пенсії на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року вважається новим призначенням пенсії за ЗУ «Про державну службу», а не перерахунком раніше призначеної пенсії за ЗУ «Про державну службу», а як наслідок пенсійним органом вірно застосовано чинні вимоги законодавства при спірному призначенні пенсії позивача в частині визначення її розміру.
Крім того, колегія суддів зазначає, що збереження права на призначення пенсії за ЗУ «Про державну службу» для осіб, які мають більше 20 років стажу державної служби, не свідчить про збереження її розміру, так як згідно вищевказаних вимог п. 12 розділу XI ЗУ «Про державну службу» № 889-VIII, така пенсія призначається відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII у редакціях із наступними змінами.
В свою чергу, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки відповідним обставинам, а як наслідок прийнято помилкове рішення про задоволення позовних вимог.
Крім того, в апеляційній скарзі Пенсійного фонду України зазначається, що судом першої інстанції безпідставно та всупереч затвердженого розмежування компетенції органів Пенсійного фонду України, покладено обов'язок з виплати пенсії позивачу на Пенсійний фонд України, а не на територіальний орган Пенсійного фонду України.
В даному випадку, задовольняючи позовні вимоги, судом першої інстанції зроблено висновок про необхідність виходу за їх межі для належного захисту прав позивача та зобов'язано Пенсійний фонд України здійснити виплату перерахованої пенсії позивача.
В свою чергу, з аналізу вищевикладених вимог законодавства та відповідних підзаконних нормативно-правових актів вбачається наявність встановленої процедури щомісячного нарахування органами Пенсійного фонду України пенсійних виплат, інформування Пенсійного фонду України про розмір таких виплат його територіальними органами, а також вбачається наявність процедури здійснення перерахунку коштів відповідним банківським установам.
При цьому, колегія суддів вважає, що здійснення Пенсійним фондом України централізованого перерахунку коштів не є персоналізованим, а як наслідок не може бути реалізовано без нарахування пенсії та складання відповідних документів територіальними органами Пенсійного фонду України.
Тобто, у Пенсійного фонду України до здійснення спірного перерахунку пенсії позивача за минулий період територіальним органом Пенсійного фонду України не виникне жодного додаткового обов'язку з виділення коштів для виплати пенсії позивача.
Тому, колегія суддів вважає, що зобов'язання Пенсійного фонду України виплатити кошти безпосередньо позивачу, в обхід встановленої процедури, без визначення конкретного розміру такої виплати у судовому рішенні, ґрунтується на помилковому застосуванні норм матеріального права.
Внаслідок чого, враховуючи допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні справи, наявні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Тому, керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та Пенсійного фонду України - задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 липня 2021 року - скасувати.
Прийняти у справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя Яковлєв О.В.
Судді Градовський Ю.М. Крусян А.В.