П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
22 грудня 2021 р.м.ОдесаСправа № 522/19916/21
Головуючий в 1 інстанції: Бондар В.Я.
К олегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Зуєвої Л.Є.,
суддів: Кравця О.О., Кравченка К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 03 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора з паркування Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради Ротар Андрія Володимировича, Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради про скасування постанови у справі про притягнення до адміністративної відповідальності,-
У жовтні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів та просив визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ОДП №7880715 від 04 жовтня 2021 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 340 грн., справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити.
В обґрунтування позову зазначалось, що дорожні знаки повинні розміщуватися таким чином, щоб їх було добре видано учасникам дорожнього руху. На ділянці де рухався позивач було три смуги руху в одному напрямку, втім знак 3.34 (зупинку заборонено) не було продубльовано на розділювальній смузі або над проїзною частиною. Сам знак розміщений на незначній відстані від перехрестя та закритий гілками дерев, тому був непомітним. Тому в діях позивача відсутня вина як елемент суб'єктивної сторони адміністративного правопорушення.
Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 03 листопада 2021 року, ухвалене у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження у м. Одесі позов задоволено.
Не погоджуючись з таким рішенням, Департамент транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Доводами апеляційної скарги зазначено, що фото додані позивачем до позову зроблені не за напрямком руху, а у фазі здійснення повороту, а відповідний знак добре видно. Більше того, дорожній знак встановлений відповідно до правил та стандартів, адже дублювання дорожнього знаку передбачене лише у разі наявності смуг в зустрічному напрямку. Також позивач вказує, що незаконність встановлення знаку не входить до позовних вимог. Апелянт звертає увагу, що розташування знаку на протилежній стороні не є можливим, оскільки такий знак розташовується з того боку дороги, на якрму вводять заборону, однак суд першої інстанції не звернув увагу на такі доводи.
Позивачем відзив на апеляційну скаргу до суду не надано.
Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що 04 жовтня 2021 року в м. Одеса, по Старосінній площі, 3/1 інспектором з паркування Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради Ротар Андрієм Володимировичем складено постанову серії ОДП №7880715, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. за порушення ч. 1 ст. 122 КУпАП, п. 33, 3.34 ПДР, адже ОСОБА_1 ,керуючи транспортним засобом Volkswagen Golf номерний знак НОМЕР_1 , здійснив зупинку та стоянку в зоні дії дорожнього знаку 3.34 “Зупинку заборонено”.
Суд встановив, що з наданої фотофіксації, здійсненої позивачем вбачається, що встановлений дорожній знак “ 3.34 Зупинку заборонено” з повороту ліворуч майже не видно, він перекритий деревом та з фотофіксації здійсненої відповідачем вбачається, що з місця в якому припаркований автомобіль Volkswagen Golf, номерний знак НОМЕР_1 , дорожнього знаку 3.34 не видно.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач рухаючись по Старосінній площі з боку вулиці Водопровідної, здійснив поворот ліворуч перед знаком, однак при повороті дорожній знак був малопомітний водію.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності до закону. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Підпунктом “в” пункту 8.4 ПДР визначено, що заборонні знаки запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.
Відповідно до пункту 3.34 розділу 33 ПДР дорожній знак “Зупинку заборонено” забороняє зупинку і стоянку транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).
Згідно з ч. 1 ст. 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення і є підставою залучення суб'єкта правопорушення до юридичної відповідальності. До структури складу адміністративного правопорушення відносяться: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона. Адміністративне правопорушення може мати місце лише за наявності всіх перелічених складових, що у сукупності становлять склад адміністративного правопорушення.
Так, об'єктивна сторона правопорушення - це сукупність ознак, що характеризують зовнішню сторону складу правопорушення, тобто об'єктивні ознаки зовнішнього прояву правопорушення й об'єктивних умов його здійснення.
Водночас, суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення - це психічна сфера діяльності особи, яка вчинила адміністративне правопорушення у зв'язку з вчиненням ним суспільно небезпечного діяння. Елементи суб'єктивної сторони адміністративного правопорушення можуть бути обов'язковими (вина) або факультативними (мотив, мета).
Вина - це свідоме, вольове відношення суб'єкта до скоєного нею суспільно небезпечного діяння і до настання його наслідків, виражене у формі умислу або необережності.
Статтями 10, 11 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З аналізу зазначених правових норм можна зробити висновок, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, зокрема наявність вини особи у вчиненні такого правопорушення.
Пунктом 8.2-1 ПДР передбачено, що дорожні знаки застосовуються відповідно до цих Правил і повинні відповідати вимогам національного стандарту. Дорожні знаки повинні розміщуватися таким чином, щоб їх було добре видно учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору доби. При цьому, дорожні знаки не повинні бути закриті повністю або частково від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами. Дорожні знаки повинні бути видимими на відстані не менш як 100 м за напрямком руху та розміщеними не вище 6 м над рівнем проїзної частини. Дорожні знаки розміщуються таким чином, щоб інформацію, яку вони передають, могли сприймати саме ті учасники руху, для яких вона призначена. Дорожні знаки встановлюються обабіч дороги на тому її боці, що відповідає напрямку руху. Для поліпшення сприйняття дорожніх знаків вони можуть бути розміщені над проїзною частиною.
Аналогічні вимоги до встановлення дорожніх знаків закріплені в підпункті 10.1.1 Національного стандарту України "Безпека дорожнього руху. ЗНАКИ ДОРОЖНІ. Загальні технічні умови. Правила застосування. ДСТУ 4100-2014".
Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 24.04.2019 року по справі №127/12081/17, при наданні правової оцінки правомірності постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, необхідно з'ясовувати, зокрема: куди (в якому напрямку) і звідки рухався автомобіль; яким чином організовано дорожній рух на цій ділянці дороги, зокрема розташування усіх дорожніх знаків, у тому числі дорожнього знаку, який порушив позивач; правові підстави встановлення цих дорожніх знаків.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснював рух по Старосінній площі з боку вулиці Водопровідної у крайній лівій полосі та перед знаком здійснив поворот ліворуч, однак місцезнаходження знаку не дозволяє його побачити, про що в матеріалах справи наявні відповідні докази, а саме фото фіксація видимості знаку 3.34 «Зупинку заборонено» по ходу руху автомобіля позивача та роздруківка з карт Google , за адресою вул.Старосінна,3 (арк.спр 8-10).
Колегія суддів зазначає, що дорожні знаки повинні розміщуватися таким чином, щоб їх було добре видно учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору доби. Дорожні знаки розміщуються таким чином, щоб інформацію, яку вони передають, могли сприймати саме ті учасники руху, для яких вона призначена.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 09 жовтня 2019 року справа №337/3816/16-а, від 24 квітня 2019 року справа №127/12081/17, від 20 лютого 2019 року справа №592/12038/16-а.
За висновками Верховного Суду, викладеними у зазначених вище справах, неналежна організація дорожнього руху не може бути підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху.
З огляду на викладене судова колегія дійшла до висновку, що в діях позивача відсутня вина, як елемент суб'єктивної сторони адміністративного правопорушення, позивачем доведено належними та допустимими доказами факт неналежної організації дорожнього руху на спірній ділянці дороги, тому висновки суду першої інстанції про відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення є обгрунтованими.
Доводи апелянта про те, що дублювання вказаного знаку 3.34 над проїзною частиною не передбачено ДСТУ 4100-2014, а дублювання дорожнього знаку на протилежному боці дороги не можливо з причин, що такий знак встановлюється з того боку дороги, на якому вводять таку заборону судова колегія вважає обгрунтованими, разом з цим зазначені доводи не спростовують висновків суду викладених вище та не змінюють висновків суду першої інстанції, оскільки розміщений з лівої сторони дороги забороняючий знак не був добре видно позивачеві, як учаснику дорожнього руху, оскільки він розміщений після крутого повороту. Позивач не мав можливості під час руху побачити інформацію, яка була розміщена на знаку 3.34 , т.я. цей знак знаходиться на незначній відстані від перехрестя та був закритий та обмежений у видимості рясною кроною дерева, тому його не було видно після повороту на Старосінну площу, 3/1.
Таким чином, апелянтом не доведено наявність вини позивача, яка є обов'язковим елементом для можливості притягнення особи до адміністративної відповідальності, оскільки для кваліфікації адміністративних правопорушень, в тому числі і за ч. 1 ст. 122 КУпАП, не має значення, в якій формі має місце суб'єктивна сторона.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, при цьому доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах “Проніна проти України” (пункт 23) та “Серявін та інші проти України” (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради - залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 03 листопада 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуюча суддя: Л.Є. Зуєва
Суддя: О.О. Кравець
Суддя: К.В. Кравченко