15 грудня 2021 року м. Дніпросправа № 340/117/21
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),
суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,
за участю секретаря судового засідання Макарової С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за апеляційною скаргою Долинської міської ради
на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 липня 2021 року (суддя Кармазіна Т.М., м. Кропивницький) у справі № 340/117/21
за позовом депутата Долинської міської ради восьмого скликання ОСОБА_1
до Долинської міської ради
про визнання неповноваженою сесії міської ради, визнання протиправними та скасування рішень, -
встановив:
У січні 2021 року депутат Долинської міської ради восьмого скликання ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив:
1. Визнати неповноважною першу сесію восьмого скликання Долинської міської ради Кропивницького району Кіровоградської області, яка відбулася 27 листопада 2020 року щодо прийняття Рішення Долинської міської ради №8 від 27.11.20, Рішення Долинської міської ради №9 від 27.11.20, Рішення Долинської міської ради №10 від 27.11.20, Рішення Долинської міської ради №11 від 27.11.20, Рішення Долинської міської ради №12 від 27.11.20, Рішення Долинської міської ради №13 від 27.11.20, Рішення Долинської міської ради №14 від 27.11.20, Рішення Долинської міської ради №15 від 27.11.20, Рішення Долинської міської ради №16 від 27.11.20, Рішення Долинської міської ради №17 від 27.11.20, Рішення Долинської міської ради №18 від 27.11.20, Рішення Долинської міської ради №19 від 27.11.20, Рішення Долинської міської ради №20 від 27.11.20, Рішення Долинської міської ради №21 від 27.11.20, Рішення Долинської міської ради №22 від 27.11.20, Рішення Долинської міської ради №23 від 27.11.20, Рішення Долинської міської ради №24 від 27.11.20.
2. Визнати протиправним та нечинним Рішення Долинської міської ради Кропивницького району Кіровоградської області №13 від 27.11.20 «Про утворення виконавчого комітету Долинської міської ради восьмого скликання».
3. Визнати протиправним та скасувати Рішення Долинської міської ради Кропивницького району Кіровоградської області №14 від 27.11.20 «Про затвердження персонального складу виконавчого комітету Долинської міської ради восьмого скликання».
4. Визнати протиправним та нечинним Рішення Долинської міської ради Кропивницького району Кіровоградської області №15 від 27.11.20 «Про утворення постійних комісій Долинської міської ради восьмого скликання».
5. Визнати протиправним та скасувати Рішення Долинської міської ради Кропивницького району Кіровоградської області №16 від 27.11.20 «Про склад постійних комісій Долинської міської ради восьмого скликання».
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.07.2021 позовні вимоги задоволено.
У вказаному рішенні суд першої інстанції погодився з твердженням позивача щодо неповноважності першої сесії восьмого скликання Долинської міської ради Кропивницького району Кіровоградської області, яка відбулася 27.11.2020, а також щодо прийняття Долинською міською радою рішень № 8-24 з підстав відсутності необхідного кворуму для проведення пленарного засідання та, відповідно, прийняття спірних рішень неповноважним складом ради, що має наслідком скасування рішень, які оскаржені позивачем - № 13,14,15,16 від 27.11.2020 року.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Долинська міська рада оскаржила його в апеляційному порядку.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник не погодився з твердженням суду першої інстанції щодо відсутності кворуму для проведення 27.11.2020 пленарного засідання першої сесії восьмого скликання Долинської міської ради Кропивницького району Кіровоградської області, оскільки пленарне засідання було відкрите та частково проведене за участі більшості, а саме: 22ох з 26и депутатів, тобто, повноважним складом ради. Водночас, 9ма депутатами, які залишили сесійну залу було порушено обов'язок, встановлений ч. 4 ст. 49 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», зокрема, щодо прийняття участі у роботі сесій ради. Також, скаржник вказав на не дослідження судом першої інстанції співмірності порушеного права позивача з наслідками скасування спірних рішень, та взагалі питання, яке саме право позивача було порушено. Крім того, скаржник звернув увагу на те, що спірні рішення не регулюють правовідносини у сфері господарської діяльності, а стосуються лише організаційної діяльності виконавчого органу, внаслідок чого дія Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» на спірні відносини не поширюється, а посилання суду першої інстанції щодо не оприлюднення скаржником проектів спірних рішень є безпідставним та необґрунтованим. Разом з тим, порядок денний першого пленарного засідання першої сесії восьмого скликання Долинської міської ради Кропивницького району Кіровоградської області було сформовано міським головою відповідно до вимог ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та п. 2.8 Регламенту Долинської міської ради. Враховуючи зазначене, скаржник стверджує про відсутність процедурних порушень у проведенні пленарного засідання першої сесії восьмого скликання Долинської міської ради Кропивницького району Кіровоградської області, та, відповідно, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, просить рішення суду першої інстанції скасувати та винести нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Позивач з вимогами апеляційної скарги не погодився, вказав на необґрунтованість доводів скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зазначив, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність у спірному випадку кворуму для проведення пленарного засідання, а посилання скаржника на обов'язок, визначений ч. 4 ст. 49 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не спростовує вказаний висновок. Вказав, що міський голова не може бути врахований при визначенні кворуму пленарного засідання, що узгоджується з практикою розгляду аналогічних питань Верховним Судом, а факт проведення пленарного засідання за участі не більше половини депутатів від загального складу ради скаржником не заперечується. Також, позивач вказав на недопустимість застосування до спірних відносин принципу співмірності з огляду на принцип верховенства права, який не допускає жодних навіть процедурних порушень у діяльності органів місцевого самоврядування. Водночас, позивач, як депутат Долинської міської ради, має право на оскарження її рішень, у тому числі з процедурних питань. Враховуючи вищевикладені обставини, позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
У судовому засіданні 15.12.2021, що проведено у режимі відеоконференції, представники сторін вимоги апеляційної скарги та відзиву на неї підтримали.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та сторонами не заперечується, що за результатами місцевих виборів 25.10.2020, ОСОБА_1 обрано депутатом Долинської міської ради 8 скликання.
26.11.2020 на сайті Долинської міської ради за посиланням: https://dolmiskrada.org.ua//assets/files/postanovi/28-postanovaPDF розміщено копію постанови №28 засідання Долинської міської територіальної виборчої комісії від 26.11.2020 та порядок денний першого пленарного засідання першої сесії Долинської міської ради 8 скликання. До порядку денного включено 8 питань, які 27.11.2020 були внесені на розгляд першого пленарного засідання сесії головою ТВК ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 12, 13).
27.11.2020 року відбулось перше пленарне засідання Долинської міської ради.
Зі змісту протоколу першого пленарного засідання першої сесії восьмого скликання встановлено, що 27.11.2020 перше пленарне засідання Долинської міської ради було відкрите головою Долинської міської територіальної виборчої комісії Горділо Валентиною Іванівною, якою запропоновано на розгляд першого пленарного засідання сесії винести 8 питань: 1) Інформація «Про підсумки виборів Долинського міського голови та депутатів Долинської міської ради 25.10.2020; 2) Про визнання повноважень депутатів Долинської міської ради восьмого скликання; 3) Про визнання повноважень Долинського міського голови Звіздовського Є.Е.; 4) Про припинення повноважень Долинського міського голови ОСОБА_3 ; 5) Про припинення повноважень депутатів Долинської міської ради сьомого скликання; 6) Про припинення повноважень секретаря Долинської міської ради сьомого скликання; 7) Про припинення повноважень першого заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради сьомого скликання; 8) Про припинення повноважень заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради сьомого скликання (т. 1 а.с. 23-37).
Також, зі змісту протоколу першого пленарного засідання сесії восьмого скликання №1 від 27.11.2020 та розміщених на офіційному веб сайті Долинської міської ради, встановлено, що, крім питань, визначених в порядку денному (8 питань), додатково розглянуто 17 питань та, відповідно, прийнято рішення №№8 - 24.
Серед інших прийнято оскаржувані рішення Долинської міської ради: №13 від 27.11.2020 «Про утворення виконавчого комітету Долинської міської ради восьмого скликання», №14 від 27.11.2020 «Про затвердження персонального складу виконавчого комітету Долинської міської ради восьмого скликання», №15 від 27.11.2020 «Про утворення постійних комісій Долинської міської ради восьмого скликання», №16 від 27.11.2020 «Про склад постійних комісій Долинської міської ради восьмого скликання» (т. 2 а.с. 14, 20, 21, 27-28).
Судом першої інстанції встановлено та сторонами не заперечується, що після розгляду на першому пленарному засіданні Долинської міської ради питань порядку денного 9 із 22 присутніх депутатів залишили пленарне засідання до закінчення сесії Долинської міської ради, внаслідок чого, на думку позивача, яка підтримана судом першої інстанції, рішення №№ 8 - 24 прийняті неповноважним складом ради, в тому числі і спірні.
Що стосується кворуму пленарного засідання, судом першої інстанції вірно враховано, що рішенням першої сесії сьомого скликання Долинської міської ради №24 від 04.12.2015 затверджено Регламент Долинської міської ради, яким визначено порядок діяльності міської ради по здійсненню повноважень, визначених Конституцією України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та іншими Законами України. Регламент ради передбачає порядок скликання і проведення сесій, засідань постійних комісій, формування органів місцевого самоврядування, здійснення контрольної діяльності та інших процедур у діяльності ради (т.2 а.с.83-92).
Пунктом 2.4 Регламенту передбачено також, що сесія ради є правомочною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради.
Згідно п.2.8 пленарне засідання ради розпочинається із затвердження порядку денного після реєстрації депутатів та наявності кворуму.
Матеріалами справи підтверджено, що на першу сесію міської ради прибули міський голова та 22 новообраних депутати, що зафіксовано протоколом першого пленарного засідання першої сесії восьмого скликання Долинської міської ради Кропивницького району Кіровоградської області (т. 1 а.с. 151).
Також, матеріали справи містять 22і присяги, складені новообраними депутатами (т. 1 а.с. 172-193).
Сам факт відкриття пленарного засідання, а також розгляд питань першого порядку пленарного засідання у складі 22х депутатів підтверджено позивачем у позовній заяві та у подальшому не спростовано.
Також, матеріалами справи підтверджено та сторонами не заперечується, що загальний склад депутатів Долинської міської ради Кропивницького району Кіровоградської області, обраних на перших місцевих виборах 25.10.2020 становить 26 депутатів.
Отже, предметом спору у межах цієї справи є вирішення питання щодо наявності кворуму першого пленарного засідання першої сесії восьмого скликання Долинської міської ради Кропивницького району Кіровоградської області рід час прийняття рішень, а також порушення права позивача з боку відповідача.
При вирішенні спору колегія суддів виходить з наступного.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності кворуму, оскільки, як вірно зазначено скаржником, перше пленарне засідання першої сесії було відкрито та частково проведено за наявності відповідного кворуму, а саме 22 з 26и депутатів, що становить більшість половини депутатів від загального складу ради.
При цьому, що стосується посилання позивача на залишення сесійної зали 9ма депутатами, що враховано судом першої інстанції, колегія суддів зазначає, що чисельна кількість депутатів, які прийняли участь у вказаному пленарному зсіданні була встановлена при його відкритті та зафіксована протоколом. Подальша зміна кількісного складу депутатів, зокрема, шляхом залишення частиною з їх складу сесійної зали чинним законодавством не передбачена, як не передбачені правові наслідки зміни такого складу депутатів у визначений спосіб.
Колегія суддів зазначає, що статус депутата покладає на особу певні визначені законодавством України права та обов'язки, зокрема, обов'язок прийняття участі у роботі сесій, що є складовою законодавства України, яким визначено засади діяльності органів місцевого самоврядування, та забезпечує продуктивне та систематичне функціонування системи місцевого самоврядування.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вказана норма має не диспозитивний, а імперативний характер.
Тобто, якщо законодавством України не передбачено право депутата залишити сесійну залу після відкриття пленарного засідання та визначення складу присутніх депутатів, як і не передбачено правові наслідки такого вчинку, останній не має права на визначення таких наслідків на власний розсуд.
Невиконання чи неналежне виконання посадовими особами місцевого самоврядування визначених законодавством України їх обов'язків має наслідком порушення злагодженого функціонування системи місцевого самоврядування.
Також, колегія суддів не погоджується з визначенням судом першої інстанції кількості депутатів виходячи з відомостей про результати відкритого поіменного голосування по питанню порядку денного, а також показань свідків, оскільки такий спосіб визначення кількості депутатів законодавством України не передбачено.
Зміна кількості депутатів, які приймають участь в роботі сесії, що зафіксована протоколом, з підстав фактичного залишення сесійної зали певними особами, що мають статус депутатів, на власний розсуд, як і їх повернення, не впливає на визначення кількості присутніх депутатів на сесії, що зафіксована протоколом. Такі дії депутатів є порушенням балансу особистих та суспільних інтересів та суперечать вимогам, що покладені на них зокрема ч. 4 ст. 49 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Що стосується кворуму для прийняття рішень з урахуванням голосу міського голови, судом першої інстанції вірно встановлено, що згідно з ч.4 ст.12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільський, селищний, міський голова не може бути депутатом будь-якої ради, суміщати свою службову діяльність з іншою посадою, в тому числі на громадських засадах, займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю.
Частинами 1, 2 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Отже, голос міського голови має бути враховано при проведенні голосування, що було вірно враховано відповідачем при прийнятті спірних рішень.
Враховуючи вищевикладені норми Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а також позицію Верховного Суду, що викладена у постанові від 05.08.2020 по справі № 811/1228/18, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що при визначенні кворуму, необхідного для проведення сесії, не слід враховувати особу міського голови.
Разом із цим, як було встановлено раніше та підтверджено матеріалами справи, пленарне засідання першої сесії було проведено 27.11.2020 за наявності повноваженого складу ради у кількості 22х депутатів, до складу яких міський голова не належить. Водночас, враховуючи норми ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», голос останнього мав бути врахований при прийнятті спірних рішень.
Відповідно, висновки суду першої інстанції щодо протиправності прийняття спірних рішень є необґрунтованим, оскільки вони прийняті за наявності відповідного кворуму у кількості 22х депутатів та з урахуванням голосу міського голови, враховуючи який вказані рішення прийняті більшістю голосів - 14 голосів від 26и.
Крім того, судом першої інстанції вірно встановлено, що правовий статус депутата сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради (далі - місцева рада) як представника інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу та рівноправного члена місцевої ради, гарантії депутатської діяльності та порядок відкликання депутата місцевої ради встановлює Закон України «Про статус депутатів місцевих рад».
Відповідно до положень вказаного Закону депутат місцевої ради має право реалізувати свої права щодо внесення пропозицій для розгляду їх радою та її органами, пропозицій і зауважень до порядку денного засідань ради та її органів, порядку розгляду обговорюваних питань та їх суті, на розгляд ради та її органів пропозицій з питань, пов'язаних із його депутатською діяльністю. Саме у такий спосіб депутат місцевої ради реалізує своє право на участь у діяльності ради та у прийнятті радою відповідних рішень.
Враховуючи це, колегія суддів зазначає, що незгода з спірними рішеннями №№ 8-24 відносно їх суті або процедури прийняття мала бути висловлена позивачем у встановлений законодавством спосіб, а саме, шляхом внесення пропозицій та зауважень щодо порядку розгляду обговорюваних питань, а також відповідного голосування.
Водночас, як вірно зазначено скаржником у апеляційній скарзі, судом першої інстанції не встановлено, яке саме право позивача, як депутата було порушено внаслідок прийняття спірних рішень, у голосуванні по яким він навіть не прийняв участі з власної ініціативи, що не узгоджується з вимогами ч. 4 ст. 49 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Положеннями частини першої статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Отже, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав, свобод чи інтересів особи, що звернулася до суду з позовом, у публічно-правових відносинах.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в своєму Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Це означає, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
В своєї постанові від 15.08.2019 року по справі №1340/4630/18 Верховний Суд зазначив, що таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи - позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
У спірному випадку позивач сам входить до складу колегіального органу місцевого самоврядування, по відношенню до нього суб'єктом владних повноважень не було прийнято конкретного рішення або вчинено дію, допущено бездіяльність, які б порушували його суб'єктивне право.
Як зазначив Верховний Суд у постанові по справі № 811/1228/18 від 05.08.2020, правовий статус депутата місцевої ради як представника інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого органу та рівноправного члена місцевої ради, а також гарантії депутатської діяльності визначені та встановлені приписами Конституції України, Законом №280-97/ВР та Законом №93-IV, відповідно до яких депутат місцевої ради має право реалізувати свої права щодо внесення пропозицій для розгляду їх радою та її органами, пропозицій і зауважень до порядку денного засідань ради та її органів, порядку розгляду обговорюваних питань та їх суті, на розгляд ради та її органів пропозицій з питань, пов'язаних із його депутатською діяльністю. Саме у такий спосіб депутат місцевої ради реалізує своє право на участь у діяльності ради та у прийнятті радою відповідних рішень. Водночас депутат місцевої ради не уповноважений представляти в судах інтереси такої ради або інтереси виборців інакше, ніж поза відносинами представництва. При цьому, порушення вимог Закону рішенням чи діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
При цьому колегія суддів не враховує посилання позивача на зазначену постанову Верховного Суду в обґрунтування своїх доводів щодо відсутності кворуму, адже фактичні обставини справи не є тотожними, адже у справі № 811/1228/18 від 05.08.2020, що розглядав Верховний Суд, висновки ґрунтувалися на тому, що кількість депутатів під час відкриття сесії не складала необхідного кворуму.
З огляду на це, колегія суддів погоджується з твердженням скаржника, що спірні рішення були прийняті відповідно до вимог ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та п. 2.8 Регламенту Долинської міської ради, а порушення прав позивача як депутата у спірному випадку відсутнє, чому судом першої інстанції не надав відповідної правової оцінки.
Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі та відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Відповідно рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а позов - залишенню без задоволення.
Згідно п. 1, 3 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу Долинської міської ради - задовольнити.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 липня 2021 року у справі № 340/117/21 скасувати.
В позові відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до статей 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складений 22.12.2021.
Головуючий суддя О.М. Панченко
суддя С.М. Іванов
суддя В.Є. Чередниченко