14 грудня 2021 р. Справа № 480/2949/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Катунова В.В.
суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М.
за участю секретаря судового засідання Ігнатьєвої К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства " Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 01.07.2021, суддя Л.М. Опімах, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 12.07.21 по справі № 480/2949/21
за позовом Публічного акціонерного товариства " Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз"
до Головного управління ДПС у Сумській області
про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач, Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» в особі Нафтогазовидобувного управління «Полтаванафтогаз», звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Сумській області, в якому просив суд:
- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Сумській області від 29.12.2020 №0043390414 про застосування штрафів в розмірі 20 % на підставі пункту 126.1 статті 126 ПКУ на суму 1 282 120.19 грн за затримку сплати грошового зобов'язання з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу;
- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Сумській області від 29.12.2020 №0043400414 на суму 15 594,25 грн за затримку сплати грошового зобов'язання з рентної плати за користування надрами для видобування газового конденсату.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 01.07.2021 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Сумській області від 29.12.2020 № 0043390414 в частині застосування до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" штрафу у розмірі 461511 ( чотириста шістдесят одна тисяча п"ятсот одинадцять) грн. 09 коп.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Сумській області на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" 6922,70 грн. в рахунок відшкодування судового збору.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, позивачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення в цій частині, та прийняти постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
В апеляційній скарзі позивач зазначає, що 29.12.2020 Головним управлінням Державної податкової служби у Сумській області прийняті нові податкові повідомлення-рішення про застосування штрафів в розмірі 20 % на підставі пункту 126.1 статті 126 ПКУ: № 0043390414 на суму1 282 120.19 грн за затримку сплати грошового зобов'язання з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу, №0043400414 на суму 15 594,25 грн за затримку сплати грошового зобов'язання з рентної плати за користування надрами для видобування газового конденсату.
Позивач вважає податкові повідомлення-рішення від 29.12.2020 протиправними та просить скасувати, зазначаючи, що вони прийняті поза межами строку давності, визначеного Податковим кодексом України, з порушенням інших норм податкового законодавства та всупереч висновків ДФС України, висловлених в рішенні від10.01.2019 № 1133/6/99-99-11-06-05-25.
Зокрема, податкові повідомлення-рішення в оскаржуваній частині є незаконними з огляду на сплив строків давності, визначених відповідно до п. 114.1 ст. 114, п. 102.1 ст. 102 ПКУ. Як встановлено актом перевірки та розрахунками штрафних санкцій, податковий орган вбачає порушення позивачем сплати податкових зобов'язань з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за 2 та 3 квартали 2015 року, за наступними граничними строками сплати: за 2 квартал 2015 - 19.08.2015, за 3 квартал 2015 року - 19.11.2015. За наведених обставин, строки давності за податковими зобов'язаннями, визначеними за 2 та 3 квартали 2015 року, сплинули ще в 2018 році, відповідно, платник податків є вільним від таких грошових зобов'язань відповідно до положень п. 114.1 ст. 114, п. 102.1 ст. 102 ПКУ.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 14.12.2021 представник позивача, Приходько О.Я., та представник відповідача, Пишний Р.Ю., підтримали свої правові позиції по справі.
Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції позивачем оскаржується виключно в частині відмови в задоволенні позовних вимог, рішення суду першої інстанції переглядається судом апеляційної інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, у відповідності до ст. 308 КАС України.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 04 жовтня 2018 року Головним управлінням ДФС у Сумській області складений акт № 6710/18-28-52-12/403739509 камеральної перевірки платника податку - «Договору про спільну діяльність від 24.12.1997 № 999/97 - уповноважена особа НГВУ «Полтаванафтогаз» ПАТ «Укрнафта» щодо своєчасності сплати грошових зобов'язань з рентної плати за користування надрами для видобування природного в т.ч. попутного газу та конденсату, визначених у податкових розрахунках з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за 1, 2, З квартали 2015 року та нарахованих авансових внесків в розмірі однієї третини узгоджених сум податкових зобов'язань з рентної плати за користування надрами для видобування природного в т.ч. попутного газу та конденсату, визначених у податкових розрахунках з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за 1, 2, 3 квартали 2015 року. Актом перевірки встановлено несвоєчасну сплату самостійно визначених грошових зобов'язань та авансових внесків з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за 1, 2, 3 квартали 2015 року ( а.с.11-29).
На підставі акту перевірки контролюючим органом 02.11.2018 прийняті податкові повідомлення-рішення № 0002225212 про сплату штрафу в розмірі 20 % на суму 38 453 036, 88 грн за затримку сплати грошового зобов'язання з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин природного газу та № 0002235212 про сплату штрафу в розмірі 20 % на суму 1 044 144,82 грн за затримку сплати грошового зобов'язання з рентної плати за користування надрами для видобування газового конденсату ( а.с.30, 31).
10.01.2019 ДФС України прийняла рішення № 1133/6/99-99-11-06-05-25, яким скасувала податкові повідомлення-рішення від 02.11.2018 №№ 0002225212, 0002235212 в частині застосування штрафу за несвоєчасну сплату авансових внесків з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин та з врахуванням подання уточнюючих розрахунків на зменшення податкових зобов'язань і у частині застосування штрафу поза межами строків, визначених п. 114.1 ст. 114, ст. 102 Податкового кодексу України ( а.с.32-37).
29.12.2020 Головним управлінням Державної податкової служби у Сумській області прийняті нові податкові повідомлення-рішення про застосування штрафів в розмірі 20 % на підставі пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України: № 0043390414 на суму 1 282 120,19 грн., за затримку сплати грошового зобов'язання з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу, №0043400414 на суму 15 594,25 грн., за затримку сплати грошового зобов'язання з рентної плати за користування надрами для видобування газового конденсату ( а.с.38-40, 41-42).
Не погоджуючись з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями контролюючого органу позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.
Частково відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із законності та обґрунтованості податкового повідомлення-рішення від 29.12.2020 №0043390414 в частині 820609,10 грн застосування штрафу за затримку сплати грошового зобов'язання з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та податкового повідомлення-рішення від 29.12.2020 №0043400414 на суму 15 594,25 грн за затримку сплати грошового зобов'язання з рентної плати за користування надрами для видобування газового конденсату.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, камеральною перевіркою було встановлено порушення позивачем Договором про спільну діяльність №999/97 вимог пункту 257.4 статті 257 Податкового Кодексу (в редакції яка діяла до 31.12.2015 року), пункту 57.1 статті 57 та пункту 257.5 статті 257 Податкового кодексу України.
02.11.2018 року Головним управлінням ДФС у Сумській області винесено податкові повідомлення-рішення №0002225212 та №0002235212, на які підприємством була направлена скарга до ДФС України, які за результатом адміністративного оскарження було скасовано та прийнято нові податкові повідомлення-рішення про застосування штрафів в розмірі 20 % на підставі пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України: № 0043390414 на суму 1 282 120,19 грн., за затримку сплати грошового зобов'язання з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу, №0043400414 на суму 15 594,25 грн., за затримку сплати грошового зобов'язання з рентної плати за користування надрами для видобування газового конденсату.
Відповідно до п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
За змістом п. 57.1 ст. 57 ПКУ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Порядок подання декларацій та строки сплати рентної плати регламентовано статтею 257 Податкового кодексу України (в редакції яка діяла до 31.12.2015 року), пунктом 257.4 якої зокрема було визначено, що платники рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин та уповноважена особа, які здійснюють видобування нафти, конденсату, газу природного, у тому числі газу, розчиненого у нафті (нафтового (попутного) газу), етану, пропану, бутану, сплачують авансові внески з рентної плати у податковому (звітному) періоді до 30 числа кожного місяця (у лютому - до 28 або 29 числа). Розмір таких авансових внесків складається з однієї третини суми податкових зобов'язань з рентної плати, визначеної у податковій декларації за попередній податковий (звітний) період.
Відповідальність платника за встановлені порушення передбачена пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України (в редакції яка діяла до 31.12.2015 року), а саме: у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених Податковим кодексом України, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку лати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати ми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Камеральною перевіркою встановлено, що задекларовані податкові зобов'язання та відповідні суми авансових внесків Договором про спільну діяльність №999/97 були погашені протягом 2015, 2016 та 2018 років з порушенням вимог пункту 257.4 статті 257 Податкового кодексу України (в редакції яка діяла до 31.12.2015 року), а саме із затримкою від 56 до 762 днів.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень 2016 році» від 24.12.2015 №909-VIII (далі - Закон №909), були внесені зміни до Податкового кодексу України, зокрема: в абзаці першому пункту 126.1 статті 126 слова «та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати» виключити (пункт 22 частині І Закону №909); вилучити пункт 257.4 статті 257 (підпункт 3 пункту 71 частині І Закону №909).
Закон №909 набрав чинності 1 січня 2016 року (пункт 1 частини II Закону №909).
Тобто, скасування обов'язку платників рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин та уповноважена особа, які здійснюють видобування нафти, конденсату, газу природного, у тому числі газу, розчиненого у нафті (нафтового (попутного) газу), етану, пропану, бутану сплачувати авансові внески з рентної плати, як і скасування відповідальності платників податків за не сплату авансових внесків з рентної плати протягом строків, визначених Податковим кодексом України відбулося тільки 01.01.2016 року, - дати набрання чинності Закону №909.
Так, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України (пункт 113.3 статті 113 ПК України).
Згідно з пунктом 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Виходячи з аналізу положень пункту 126.1 статті 126 ПК України, юридичним фактом, з яким пов'язується відповідальність у вигляді штрафу, є сплата узгодженої суми грошового зобов'язання з простроченням, а розмір відповідальності залежить виключно від строку прострочення. Таким чином, висновок податкового органу про те, що порушений платником податку строк сплати податкового боргу перевищив 30-денний строк, з дня виникнення узгодженого грошового зобов'язання. При цьому до погашення податкового боргу платником податку не минуло 1095 днів з дня узгодження грошового зобов'язання, за яким виник податковий борг. Так само вказаний строк давності не минув з дати погашення податкового боргу платником податку до прийняття 02.11.2018 контролюючим органом рішення про накладення штрафу, котре в цій частині залишене без змін рішенням ДФС України 10.01.2019.
Аналіз чинного правового регулювання відповідальності за порушення строків сплати податків дає підстави для висновку, що датою, з якої обчислюється 1095-денний строк, впродовж якого може бути накладений штраф - є дата сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, а не дата , на яку припадає закінчення встановленого законом строку сплати узгодженого грошового зобов'язання. З останньої обчислюється тривалість прострочення, яка не повинна перевищувати 1095 днів до накладення штрафу.
Як вбачається із акту перевірки граничний термін сплати самостійно визначених платником податків грошових зобов'язань за 2 квартал 2015 року настав 19.08.2015, погашення боргу відбулося 19.11.2015 та 25.11.2015, перевірка проведена 04.10.2018, визначення грошового зобов'язання - нарахування штрафу відбулося 02.11.2018.
Відповідно до п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39 2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Тобто, проведення перевірки та визначення суми грошових зобов'язань контролюючим органом проведено в межах 1095-денного строку з дотриманням норм Податкового кодексу України.
Відповідно до положень п. 126.1 ст. 126 ПКУ у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Відтак, притягнення платника податків до відповідальності у вигляді штрафу з підстав, визначених цією нормою, передбачене саме за несплату узгодженої суми грошового зобов'язання. При цьому, за змістом вказаної норми розмір штрафу залежить від кількості днів затримки строку сплати суми грошового зобов'язання та визначається у відсотках від погашеної суми податкового боргу.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про законність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення від 29.12.2020 №0043390414 в частині 820609,10 грн застосування штрафу за затримку сплати грошового зобов'язання з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та податкового повідомлення-рішення від 29.12.2020 №0043400414 на суму 15594,25 грн за затримку сплати грошового зобов'язання з рентної плати за користування надрами для видобування газового конденсату.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що податкові повідомлення-рішення в оскаржуваній частині є незаконними з огляду на сплив строків давності, визначених відповідно до п. 114.1 ст. 114, п. 102.1 ст. 102 ПКУ, оскільки строки давності за податковими зобов'язаннями, визначеними за 2 та 3 квартали 2015 року, сплинули ще в 2018 році, з огляду на наступне.
Як вже зазначалось колегією суддів вище, граничний термін сплати самостійно визначених платником податків грошових зобов'язань за 2 квартал 2015 року настав 19.08.2015, погашення боргу відбулося 19.11.2015 та 25.11.2015, перевірка проведена 04.10.2018, визначення грошового зобов'язання - нарахування штрафу відбулося 02.11.2018. Тобто, проведення перевірки та визначення суми грошових зобов'язань контролюючим органом проведено в межах 1095-денного строку з дотриманням норм Податкового кодексу України.
10.01.2019 за результатами процедури адміністративного оскарження, ДФС України прийнято рішення № 1133/6/99-99-11-06-05-25, яким скаргу позивача частково задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення від 02.11.2018 №№ 0002225212, 0002235212 в частині застосування штрафу за несвоєчасну сплату авансових внесків з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин та з врахуванням подання уточнюючих розрахунків на зменшення податкових зобов'язань і у частині застосування штрафу поза межами строків, визначених п. 114.1 ст. 114, ст. 102 Податкового кодексу України, а в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін.
Згідно з п.п. 60.1.3 п. 60.1 ст. 60 податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до п.п. 56.17.5 п. 56.17 ст. 56 Податкового кодексу України день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків, крім випадку, передбаченого підпунктом 108-1.2.2 пункту 108-1.2 статті 108-1 цього Кодексу.
Таким чином, адміністративне оскарження податкових повідомлень-рішень від 02.11.2018 №№ 0002225212, 0002235212, прийняття рішення ДФС України за результатом розгляду скарги про зменшення нарахованої суми грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення, частково скасування та залишення без змін в іншій частині зазначених податкових повідомлень-рішень, прийняття за наслідками розгляду скарги податкових повідомлень-рішень від 29.12.2020 №0043390414 та №0043400414 - є процедурою узгодження визначених сум грошового зобов'язання, а не визначенням контролюючим органом нових грошових зобов'язань платнику.
На підставі викладеного, вищевказані доводи апеляційної скарги є необґрунтованими.
Щодо інших доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства " Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 01.07.2021 по справі № 480/2949/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.В. Катунов
Судді І.С. Чалий І.М. Ральченко
Постанова складена в повному обсязі 23.12.21.