Головуючий І інстанції: Заічко О.В.
23 грудня 2021 р. Справа № 520/7470/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Волинської митниці Держмитслужби на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2021, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/7470/21
за позовом ТзОВ "КОМПАНІЯ КЕРАМІС"
до Волинської митниці Держмитслужби
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ТзОВ "КОМПАНІЯ КЕРАМІС", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості від 15.03.2021 UA205030/2021/000018/2; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15.03.2021 UA205030/2021/02510; стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору в розмірі 4 540 грн та зі сплати витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 гривень.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2021 позовні вимоги ТзОВ "КОМПАНІЯ КЕРАМІС" задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості від 15.03.2021 № UA205030/2021/000018/2.
Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15.03.2021 № UA205030/2021/02510.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці Держмитслужби (вул. Призалізнична, б. 13, с. Римачи, Любомльський район, Волинська область, 44350, код ЄДРПОУ 43350888) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ КЕРАМІС" (вул. Клочківська, буд. 159, м. Харків, 61145, код ЄДРПОУ 37532427) сплачену суму судового збору в розмірі 4 540,0 (чотири тисячі п'ятсот сорок) гривень.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на правомірність спірних рішень з підстав того, що в результаті вивчення поданих до митного оформлення документів, перевірки числових значень митної вартості товарів та наявності в документах усіх відомостей, що їх підтверджують, порівняння задекларованого за ціною угоди рівня митної вартості оцінюваних товарів з рівнем митної вартості ідентичних та подібних товарів, оформлених митницями ДМС України раніше, було встановлено невідповідність задекларованого рівня митної вартості рівню митної вартості на ідентичні товари, невідповідність інформації, що міститься в графах декларації країни відправлення (експортній декларації) інформації в документах, поданих до митного оформлення, відсутність перекладу та здійснення верифікації документів, неспівпадіння коду товару. Також звертає увагу суду, що у резолютивній частині рішення суду першої інстанції визнано протиправними та скасовано інші рішення про коригування митної вартості від 15.03.2021 № UА205030/2021/000018/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15.03.2021 № UА205030/2021/02510 ніж про які йшлося у позовній заяві, а саме рішення про коригування митної вартості товарів від 15.03.2021 року № UА205030/2021/000017/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА205030/2021/02508 від15.03.2021 року.
Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, учасниками справи не оспорюється та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 14.03.2021 до митного поста Волинської митниці Держмитслужби декларантом в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ КЕРАМІС", подано для митного оформлення митну декларацію №UA205030/2021/005383 на товари: «Плитка для мостіння і покриття підлоги, печей, камінів або стін, керамічна неглазурована».
15.03.2021 митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів UA205030/2021/000018/2 за другорядним методом (методом визначення митної вартості за ціною договору зодо подібних (аналогічних) товарів) у відповідності до ст.ст. 60, 61 МК України, а також оформлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA205030/2021/02510.
Позивач, не погоджуючись з зазначеними рішенням та карткою відмови, звернувся до суду за їх оскарженням.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем як до митного органу, так і до суду під час вирішення спірних правовідносин надано документи (докази), що підтверджують складові митної вартості, а отже підтверджують правомірність та повноту такої митної вартості, законність обрання декларантом саме першого методу визначення митної вартості.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до приписів ч.1, ч.2 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У силу ч.5 ст.53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу ч.1 та ч.2 ст.53 Митного кодексу України вбачається, що наведені норми Кодексу містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Вказана норма закону кореспондує з положеннями ч.3 ст.318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Зазначене вище також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, вказане узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.
Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1ст.58 цього Кодексу.
Зокрема, ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з ч. 4 та ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Згідно з ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Пунктом 2 ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана.
Вказана норма законодавства спрямована на те, щоб декларант був обізнаний з недоліками (хибами), які виявлені митним органом, які, в свою чергу, перешкоджають митному органу підтвердити задекларовану митну вартість товарів, за яких декларант мав би реальну можливість їх усунути шляхом подання додаткових документів.
Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.2 ст. 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
За результатами аналізу вищезазначених положень Митного кодексу України вбачається, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України.
При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.
Разом з тим, витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Судовим розглядом встановлено, що декларантом разом з митною декларацією були подані наступні документи: рахунок - фактура (інвойс) від 11.03.2021 № ZK2021005407, рахунок - фактура (інвойс) від 29.01.2021 № ZK2021005980, рахунок - фактура (інвойс) від 29.01.2021 № ZK2021005982, рахунок - фактура (інвойс) від 29.01.2021 № ZK2021005983, рахунок - фактура (інвойс) від 29.01.2021 № ZK2021005985, автотранспортна накладна від 11.03.2021 № 3001234, документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 14.03.2021 б/н, зовнішньоекономічний договір купівлі - продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, від 01.11.2014 № CP/ES/2014/02, договір про надання послуг митного брокера від 25.10.2016 № 42958-І, декларація - інвойс, складена уповноваженим експортером від від 11.03.2021 № ZK2021005407, декларація - інвойс, складена уповноваженим експортером від 29.01.2021 № ZK2021005980, декларація - інвойс, складена уповноваженим експортером від 29.01.2021 № ZK2021005982, декларація - інвойс, складена уповноваженим експортером від 29.01.2021 № ZK2021005983, декларація - інвойс, складена уповноваженим експортером від 29.01.2021 № ZK2021005985.
14.03.2021 декларанта було письмово повідомлено відповідно до вимог ч. 3 статті 53 Митного кодексу України про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, у зв'язку з тим, що подані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Проте, при проведенні консультації, повідомляючи позивача про необхідність надати додаткові документи, митним органом не обґрунтовано вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом.
Відповідачем не наведено жодних обставин та не надано доказів на підтвердження наявності у митного органу законодавчо визначених підстав для витребування у позивача додаткових документів, зокрема, що позивач в митній декларації зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості або що надані митному органу документи містили розбіжності чи ознаки підробки.
Таким чином, митним органом не було доведено обставин, які б давали підстави для сумнівів щодо достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товару за ціною договору, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою коригування митної вартості відповідачем вказана: неможливість здійснення митного оформлення товарів, в зв'язку з невірним визначенням їх митної вартості.
У свою чергу, матеріалами справи підтверджено, що між позивачем було укладено контракт від 01.11.2014 № СР/ES/2014 в м. Опочня з продавцем, ТОВ «КЕРАМІКА ПАРАДИЖ».
Відповідно до пп. 1.1. контракту продавець продає, а покупець купує продукти та товари продавця (далі - товар), зокрема: - керамічні плитки та декларації; - експозитури.
Відповідно до пп. 1.2. контракту кількість, асортимент, ціна за одиницю товару, вартість кожної доставки товарів, а також умови оплати, будуть окремо погоджуватись між сторонами, наприклад, у формі: специфікації, замовлення, проформи, які становлять інтегральну частину контракту.
Відповідно до пп. 2.1. контракту ціни за товар, який продається па підставі даного контракту, які охоплюють складові, зазначені у п. 2 абз. 2 та 3 нижче, встановлюються у USD.
Відповідно до пп. 2.2. контракту ціна товару включає: вартість упаковки, вартість піддонів, кошти маркувань, кошти завантаження, підготовку усіх документів, пов'язаних з експортом Товару з країни Продавця.
Позивачем, Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ КЕРАМІС (далі ТОВ «КОМПАНІЯ КЕРАМІС», покупець), було укладено додаткову угоду від 10.04.2015 № 3 (далі додаткова угода №3) до контракту від 01.11.2014 СР/ЕS/2014/02 (далі - контракт) в м. Опочня з продавцем. ТОВ «КЕРАМІКА ПАРАДИЖ» .
Відповідно до п. 1 додаткової угоди № 3 параграф 2 пункт 1 контракту від 01.11.2014 СР/ЕS/2014/02 викладено у наступній редакції: «Ціни за товар який продається на підставі даного контракту, які охоплюють складові, зазначені у параграфі 2 абз. 2 та 3 нижче, встановлюються у РLN (польських злотих)».
Вказані документи містять повні та достовірні відомості про митну вартість товару і не містять жодних розбіжностей, тому виключають будь-які сумніви у заявленій вартості.
Вищезазначені документи також надавалися митному органу, проте, враховані не були.
Таким чином, з правовідносин позивача та митного органу вбачається, що позивачем разом з митною декларацією подано повний пакет документів, визначений ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, які підтверджують митну вартість товару.
Подані позивачем до митного оформлення документи за назвою і змістом відповідали вимогам встановленим ст. 53 Митного кодексу України, протилежного відповідачем не доведено. Так само, відповідачем не доведено, що подані декларантом позивача документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, митним органом не обґрунтовано та не доведено неможливість визначення митної вартості товару за ціною контракту.
Також, судом першої інстанції вірно зазначено, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була висловлена в постанові від 19.02.2019 р. по справі № 805/2713/16-а.
Суд також, враховує позицію Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 30.10.2018 р. по справі № 826/25605/15, а саме те, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обгрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Крім того, рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обгрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обгрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування, зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.
В оскаржуваних рішеннях відповідача жодним чином не зазначено, яких саме документів недостатньо для визначення митної вартості товару, яка заявлена декларантом позивача, а також не зазначено про наявність будь-яких розбіжностей в наданих декларантом позивача в обгрунтування митної вартості вказаного товару.
Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постановах від 23.07.2019 р. по справі № 1140/3242/18 та від 24.07.2019 р. по справі № 809/432/17.
За приписами ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи те, що позивачем як до митного органу, так і до суду під час вирішення спірних правовідносин надано документи (докази), що підтверджують складові митної вартості, а отже підтверджують правомірність та повноту такої митної вартості, законність обрання декларантом саме першого методу визначення митної вартості, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що рішення про коригування митної вартості від 15.03.2021 UA205030/2021/000018/2, прийняте відповідачем без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому це рішення митного органу підлягає скасуванню.
У свою чергу, враховуючи висновки суду про протиправність спірного рішення про коригування митної вартості та його скасування, то й картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15.03.2021 UA205030/2021/02510, що оформлена за результатами прийняття вказаного рішення, також є протиправною та підлягає скасуванню.
Щодо посилання відповідача на оформленння та випущення товару у вільний обіг за новою митною декларацією, суд зазначає наступне.
Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності митних органів, їх посадових осіб та інших працівників і відповідальність визначенаглавою 4 Митного кодексу України.
Частиною 1 статтею 24 Митного кодексу України встановлено, що кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.
Відповідно до п.1.ч. 2 ст.24 Митного кодексу України предметом оскарження є рішення - окремі акти, якими митні органи або їх посадові особи приймають рішення з питань, передбачених законодавством України з питань державної митної справи, а також задовольняють скарги, заяви, клопотання конкретних фізичних чи юридичних осіб або відмовляють у їх задоволенні.
Правила цієї глави 4 Митного кодексу України застосовуються у всіх випадках оскарження рішень, дій або бездіяльності митних органів, їх посадових осіб та інших працівників, крім оскарження постанов по справах про порушення митних правил та випадків, коли законом встановлено інший порядок оскарження зазначених рішень, дій чи бездіяльності (частина 3 ст. 24 Митного кодексу України).
Частиною 1 ст. 29 Митного кодексу України передбачено, що рішення, дії або бездіяльність митних органів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом.
Частиною 2 ст. 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, національним законодавством встановлено строк тривалістю у шість місяців (який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав) впродовж якого особа може здійснити правовий аналіз рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень та звернутись до суду за захистом у випадку виявлення обставин щодо порушення гарантованих прав, свобод та інтересів такої особи.
Як вбачається з матеріалів справи, товар було оформлено у вільний обіг по МД від 16.03.2021 №UA205030/2021/005557 з урахуванням вимог частини 7 ст. 55 МК України.
Подання декларантом нової декларації не може бути достеменним доказом відсутності спору у сторін з приводу винесеного рішення про коригування митної вартості, оскільки якщо і припуститися, що декларант на момент подання такої «нової декларації» погоджувався із рішенням про коригування митної вартості, то це не позбавляє його на протязі шести місяців (з моменту отримання такого рішення) здійснити повний правовий аналіз такого рішення, дій, бездіяльності митного органу, що йому передували та встановити обставини стосовно порушення прав (інтересів) такої особи та звернутись до суду за захистом порушеного права.
Із змісту положень Митного кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що положення обумовлених нормативно-правових актів не містять жодних обмежень та винятків для декларанта з приводу неможливості оскаржити ним до суду рішення митного органу про коригування митної вартості та захистити порушене право в продовж шести місяців (з моменту його отримання) в залежності від того, як випущено товар у вільний обіг «під гарантію» або шляхом подання «нової декларації із зазначенням митної вартості, визначеної у рішенні про коригування митної вартості».
Водночас, як слідує з частини 7 ст. 55 Митного кодексу України декларант має право у випадку незгоди з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
При цьому, відповідно до частини 8 ст. 55 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа може протягом 80 днів з дня випуску товарів надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
У такому випадку митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.
Таким чином, положення ч.7 та ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України встановлено лише додаткові преференції для декларанта у вигляді можливості на протязі 80 днів зібрати та подати митному органу додаткові документи у випадку якщо про незгоду буде заявлено під час митного оформлення і випуск товару буде здійснено у вільний обіг «під гарантію». Митний орган в свою чергу при надходженні додаткових документів у вказаний проміжок часу самостійно зможе переглянути винесене ним рішення про коригування митної вартості.
У випадку ж випуску товарів у вільний обіг шляхом подання «нової декларації із зазначенням митної вартості, визначеної у рішенні про коригування митної вартості» декларант названими правами щодо можливості подання на протязі 80 днів митному органу додаткових документів для перегляду митним органом свого рішення не наділений.
Відтак, єдиним негативним наслідком для декларанта у випадку випуску товарів у вільний обіг шляхом подання «нової декларації із зазначенням митної вартості, визначеної у рішенні про коригування митної вартості» є неможливість застосування положень ч.7 та ч. 8ст. 55 Митного кодексу України, якими встановлено додаткові преференції для декларанта, який про незгоду заявив під час митного оформлення та здійснив випуск товару у вільний обіг «під гарантію».
У свою чергу, частина 1 статті 29 і підпункт "б" пункту 5 частини 2 статті 55 Митного кодексу України врегульовує правовідносини щодо права декларанта оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до суду без будь яких застережень чи умов (випуску та порядку випуску товарів у вільний обіг), в тому числі за умови сплати митних платежів згідно із митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів, та/або за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу.
Крім того, статтею 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Вказаний принцип верховенство права проголошено, як одним із основних принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним. Національним законодавства не передбачено чіткої та передбачуваної норми закону, за якою декларант позбавляється права на захист його прав (щодо можливості скасування рішення про коригування митної вартості постановленого з порушенням закону) у випадку, якщо про обставини щодо порушеного права декларант дізнався за наслідками правового аналізу оскаржуваного рішення, дій (бездіяльності), який здійснено після випуску товарів у вільний обіг, шляхом подання «нової декларації із зазначенням митної вартості, визначеної у рішенні про коригування митної вартості».
Як наслідок такої нечіткості закону вказує ціла низка судових рішень, як Верховного Суду України, так і новоутвореного Верховного Суду, а зокрема: від 24 січня 2019 року у справі №821/1697/17, від 22 квітня 2019 року у справі №815/6242/17, 09 квітня 2019 року у справі №825/1990/17, серед яких у численних рішеннях (винесених в продовж тривалого часу) Верховний Суд надає правову оцінку рішенню про коригування митної вартості після випуску товару у вільний обіг незалежно від застосованого методу випуску у вільний обіг - «під гарантію» або шляхом подання «нової декларації із зазначенням митної вартості, визначеної у рішенні про коригування митної вартості» та встановивши обставини щодо прийняття рішення в порушення закону, суд приймає рішення стосовно задоволення вимог декларанта шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення, тим самим визнає право декларанта на захист його порушеного права у вигляді визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості незалежно від застосованого декларантом способу випуску товару у вільний обіг «під гарантію» чи «за новою декларацією».
Отже, норми національного законодавства не містять чіткої норми, яка позбавляє декларанта права на оскарження рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації після правового аналізу винесеного митним органом рішення.
Таким чином, оформлення товару позивача та випущення його у вільний обіг за новою митною декларацією не позбавляє права позивача на захист його порушеного права в даній справі незалежно від застосованого ним способу випуску товару у вільний обіг.
Доводи заявника апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції досліджувалися не ті документи і не те рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийнятті митної декларації, які оскаржувалися позивачем, колегія суддів відхиляє як безпідставні.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до суду подано позовну заяву, в якій просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості від 15.03.2021 UA205030/2021/000018/2; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15.03.2021 UA205030/2021/02510. До позовної заяви долучено копію оскаржуваного рішення за № UA205030/2021/000018/2 (а.с. 87) та копію картки відмови в прийнятті митної декларації за № UA205030/2021/02510 (а.с. 86 т. 1).
Саме цим документам надавалася правова оцінка судом першої інстанції та за результатами розгляду справи суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування цих рішень суб'єкта владних повноважень.
Отже, судом першої інстанції не допустив ані описки в судовому рішенні, ані арифметичних помилок та надав належну оцінку тим вимогам, які були зверненні до суду.
Доводів щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу апеляційна скарга не містить, тому рішення Харківського окружного адміністративного суду в даній частині перегляду не підлягає.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів, переглянувши справу, дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Волинської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2021 по справі № 520/7470/21 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді І.М. Ральченко І.С. Чалий