23 грудня 2021 р. Справа № 520/3001/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Курило Л.В.,
Суддів: Мельнікової Л.В. , Бегунца А.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Топ Газ Плюс" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2021, головуючий суддя І інстанції: Ніколаєва О.В., м. Харків по справі № 520/3001/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Топ Газ Плюс"
до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України,
про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення,
Товариство з обмеженою відповідальність "Топ Газ Плюс" (далі - позивач, ТОВ "Топ Газ Плюс") звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС в Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС в Харківській області), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення ГУ ДПС у Харківській області від 21.08.2020 № 0002713201.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2021 позовні вимоги ТОВ "Топ Газ Плюс" залишено без задоволення.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач вказав, що суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи, неправильно оцінив докази, неправомірно застосував норми права та дійшов неправильного висновку про те, що запровадження карантину та неможливість контрагента поставити обладнання не є поважною та форс-мажорною обставиною порушення строку встановлення витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників відповідно до пп. 230.1.2 статті 230 ПКУ, за що передбачена відповідальність відповідно до п.128-1.1 статті 128-1 ПКУ.
Скориставшись правом подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідач просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач є оператором АЗС та розпорядником акцизного складу за адресою: Харківська область, місто Куп'янськ, вулиця Харківська, будинок 111, зареєстрований як платник ПДВ та платник акцизного податку з реалізації пального, здійснює господарську діяльність за кодом КВЕД 47.99 (основний). Крім того, позивач займається іншими зареєстрованими видами діяльності, зокрема, роздрібна торгівля пальним (код за КВЕД 47.30).
Свою діяльність, зокрема роздрібну торгівлю пальним, позивач здійснює на підставі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, що видана ГУ ДПС у Харківській області, реєстраційний номер №20260314202000038, дійсна до 13.03.2020 по 13.03.2025, сплачена по 13.03.2021.
Посадовими особами відповідача 23.07.2020 видано наказ "Про проведення фактичної перевірки ТОВ "Топ Газ Плюс" № 2346 щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (а.с. 4).
З матеріалів справи вбачається, що з 28.07.2020 по 31.07.2020 уповноваженими особами відповідача проводилась фактична перевірка з питань додержання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, пального, суб'єкта господарювання ТОВ "Топ Газ Плюс" за адресою: Харківська область, місто Куп'янськ, вулиця Харківська, будинок 111, результати якої зафіксовані актом від 03.08.2020 №1088/20-40-32-01-08/43338200 (а.с. 5-6).
Відповідно до висновків вказаного акту встановлено порушення підпункт 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України, а саме: здійснення роздрібного продажу пального з акцизного складу АЗС (уніфікований номер 1013745), що розташований за адресою: Харківська область, місто Куп'янськ, вулиця Харківська, будинок 111, де за період з 01.04.2020 по 17.06.2020 здійснювалася реалізація пального без застосування зареєстрованих в Єдиному державному реєстрі та не введених належним чином в експлуатацію витратоміра-лічильника на одному місці відпуску газу скрапленого (ПРК №1), та рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію надземному резервуарі.
На підставі вказаного акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.08.2020 №0002713201, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 і пункту 128-1.1 статті 128-1, підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України, до позивача застосовано штраф у сумі 40 000,00 грн.
Не погоджуючись з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням контролюючого органу, позивач звернувся до суду з позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач як розпорядник акцизного складу був зобов'язаний обладнати та зареєструвати у відповідному Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників саме до 01.04.2020, проте це не зроблено, що підтверджується матеріалами справи та визнається позивачем. Враховуючи те, що позивачем у період з 01.04.2020 по 17.06.2020 здійснювалась реалізація пального з акцизних складів з резервуарів, незареєстрованими в Єдиному державному реєстрі, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність накладення на позивача оскаржуваним рішенням штрафних санкцій у загальній сумі 40 000,00 грн (20 000,00 грн. х 2) відповідно до пункту 128-1.1. статті 128-1 ПК України.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються положеннями Податкового кодексу України.
Відповідно до ст. 6 Податкового кодексу України, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Згідно зі ст.ст. 8, 9 Податкового кодексу України, в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних податків належить, зокрема, акцизний податок.
Відповідно до пп. 14.1.4 ст. 14 Податкового кодексу України, акцизний податок непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).
Штрафні санкції до позивача застосовані за порушення пп.пп. 230.1.2, 230.1.3 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України та п. 12, 21 підрозділу 5 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, п.п. 5,6,7 Порядку ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів - лічильників рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв'язку до контролюючих органів, затвердженого постановою КМУ від 22.11.2017 № 891 (надалі - Порядок № 891).
Згідно з п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України, акцизні склади та акцизні склади пересувні утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, пального, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходження до бюджету акцизного податку.
Відповідно до пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, акцизний склад - це спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, а також приміщення, розташовані на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального (крім скрапленого газу природного, бензолу, метанолу), за винятком приміщень для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального розпорядником акцизного складу.
Згідно з пп. 14.1.224 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, розпорядник акцизного складу - це суб'єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального (крім скрапленого газу природного, бензолу, метанолу), крім суб'єктів господарювання, які використовують приміщення, розташовані на митній території України, для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального.
Відповідно до пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України, акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу, інших газів, бутану, ізобутану за зазначеними в цьому підпункті кодами УКТЗЕД також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.
Акцизні склади, на яких здійснюються виключно зберігання та реалізація пального, що отримується та реалізується виключно у споживчій тарі без зміни розфасовки, а також скрапленого газу природного, бензолу, метанолу, не обладнуються витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.
Витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.
Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов'язані зареєструвати: а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі; б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів.
Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.
Відповідно до п. 12 підрозділу 5 розділу XX Податкового кодексу України, норми пункту 230.1 статті 230 цього Кодексу щодо обладнання акцизних складів, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального, витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками застосовуються з 1 січня 2017 року.
Згідно з вимогами ст. 230 ПК України, постановою Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 №891 затверджено Порядок ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв'язку.
Відповідно до пп. 3 п. 2 Порядку №891, резервуар - законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки у вигляді стаціонарної споруди або ємності, який призначений для здійснення операцій з обігу пального та його зберігання та для якого встановлена залежність його місткості від абсолютної висоти рівня пального в резервуарі, що оформлено у вигляді градуювальної таблиці.
Згідно з пп. 4 п. 2 Порядку №891, обіг пального - будь-які операції, що передбачають: фізичне отримання розпорядником акцизного складу пального з переходом права власності чи без переходу права власності на пальне (операції з виробництва, придбання, комісії, доручення, відповідального зберігання та інші операції); фізичний відпуск (відвантаження) розпорядником акцизного складу пального з переходом права власності чи без переходу права власності на пальне (операції з реалізації, комісії, доручення, відповідального зберігання та інші операції).
З урахуванням норми п. 22 підрозділу 5 розділу XX ПК України, а також п. 12 підрозділу 5 розділу XX Податкового кодексу України, розпорядники акцизних складів відповідно до вимог цього Кодексу зобов'язані обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі в такі строки: 1) акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яка перевищує 20000 куб. метрів, - не пізніше 01.07.2019; 2) акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 1000 куб. метрів, але не перевищує 20000 куб. метрів, - не пізніше 01.10.2019; 3) акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, - не пізніше 01.01.2020.
Пунктом 18 до внесення до нього змін Законом України від 18.12.2019 №391-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування акцизного податку" було встановлено, що норми п.128-1 ст.128-1 Податкового кодексу України застосовуються до розпорядників акцизних складів, на яких розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до п.212.1 ст. 212 цього Кодексу) з 1 січня 2020 року.
Проте, Законом України від 18.12.2019 № 391-ІХ були внесені зміни та слово "січня" замінено словом "квітня".
Отже, законодавець надав розпорядникам акцизних складів додатковий термін (до 01.04.2020) для обладнання акцизних складів, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального, витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.
Судовим розглядом встановлено, що позивач, який є розпорядником акцизного складу, для виконання вимог законодавства замовив за договором №06/0120/К від 09.01.2020 у Товариства обмеженою відповідальністю "Газтехтрейд" обладнання для автозаправної станції: консоль TLS-4B з сенсорним екраном з програмним забезпеченням, магнітострикційний зонд LPG, монтажний інсталяційний комплект LPG, на загальну суму 72228,00 грн (з урахуванням ПДВ). Також за умовами вказаного договору, ТОВ "Газтехтрейд" зобов'язувався виконати роботи з монтажу та пусконалагоджування придбаного товару.
Згідно з листом ТОВ "Газтехтрейд" вих.№37 від 10.02.2020 орієнтовний час поставки товару за договором №06/0120/К від 09.01.2020 - початок березня 2020 року.
Листом вих. №12/1 від 19.03.2020 ТОВ "Газтехтрейд" повідомило директора ТОВ "ТОП ГАЗ ПЛЮС" Марковій С.М. про те, що внаслідок запровадження в Україні карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби COVID-19, поставка обладнання, замовленого на підставі договору від 09.01.2020 на теперішній час є неможливою. Відновлення поставок планується у разі послаблення або скасування карантинних обмежень.
23.03.2020 ТОВ "ТОП ГАЗ ПЛЮС" та ТОВ "Газтехтрейд" уклали угоду про розірвання договору № 06/120/К від 09.01.2020 через неможливість його виконання внаслідок поширення коронавірусної хвороби COVID-19 (обставина непереборної сили).
Листом за вих.№27/1 від 27.03.2020 ТОВ "Газтехтрейд" повідомлено про відновлення поставок обладнання, яке було предметом договору №06/0120/К від 09.01.2020.
30.03.2020 позивач повторно уклав договір з ТОВ "Газтехтрейд" № 12/0320/К на поставку та монтажні роботи обладнання для автозаправної станції: консоль TLS-4B з сенсорним екраном з програмним забезпеченням, магнітострикційний зонд LPG, монтажний інсталяційний комплект LPG, на загальну суму 70437,60 грн (з урахуванням ПДВ). Вказаний договір виконаний 10.07.2020, що підтверджується актом надання послуг № 299 (а.с. 25).
На думку колегії суддів, зазначені вище обставини свідчать про намір позивача дотримати вимоги ст. 230 Податкового кодексу України щодо встановлення витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників у розрізі акцизних складів, разом з тим, підтверджують наявність непереборних обставин, що відстрочили виконання договору поставки та монтажу устаткування, укладеного з ТОВ "Газтехтрейд" .
Законом України № 530-ХІІ від 17.03.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" внесені зміни в ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", яка наводить перелік форс-мажорних обставин та до таких віднесено карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України.
З урахуванням вказаного вище, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що карантин, встановлений постановою Кабінету Міністрів України в Україні, не є для контрагента позивача та самого позивача форс-мажором, тобто надзвичайною і не підвладною волі сторін договору щодо поставки ТОВ "Газтехтрейд" позивачу консолі TLS-4B з сенсорним екраном з програмним забезпеченням, магнітострикційного зонду LPG, монтажного інсталяційного комплекту LPG, та обладнання позивачем акцизного складу витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками. Вказана обставина була непередбачуваною та перешкоджала позивачу здійснити обладнання акцизного складу витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.
Крім того, надаючи правову оцінку прийнятому відповідачем оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню від 21.08.2020 №0002713201 за визначеними у ч.2 ст.2 КАС України критеріями правомірності, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн, колегія суддів вказує, що в силу принципу пропорційності притягнення позивача до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 40000 грн при виникненні форс-мажорних обставин не може бути визнане таким, що переслідує законну мету і є співмірним.
Прийняття рішень, вчинення дій повинно здійснюватися пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення (дії), є критерієм, який випливає з принципу пропорційності (адекватності). Дотримання принципу пропорційності особливо важливе при прийнятті рішень або вжитті заходів, які матимуть вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб.
Принцип пропорційності, зокрема, передбачає наступне: здійснення повноважень, як правило, не повинно спричиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідали б цілям, які заплановано досягти; якщо рішення або дія можуть обмежити права, свободи чи інтереси осіб, то такі обмеження повинні бути виправдані необхідністю досягнення більш важливих цілей; несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересів особи внаслідок рішення чи дії суб'єкта владних повноважень, повинні бути значно меншими від тієї шкоди, яка могла б настати за відсутності такого рішення чи дії; для досягнення суспільно-корисних цілей необхідно обирати найменш "шкідливі" засоби.
Європейський Суд з прав людини у рішенні від от 6 лютого 2001 року (заява № 41205/98) по справі "Tammer v. Estonia" підкреслив, що "в межах своєї наглядової юрисдикції Суд повинен розглянути оскаржуване втручання у світлі всієї справи… Зокрема, Суд має визначити, чи було втручання у цій справі "пропорційним правомірній меті" та чи були підстави, наведені державними органами влади на виправдання даного втручання, "відповідними й достатніми".
Таким чином, принцип пропорційності має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.
Крім того, Європейський Суд з прав людини у справі Khristov v. Ukraine (заява №24465/04) наголошував на необхідності підтримання "справедливої рівноваги" між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи. Необхідну рівновагу не буде забезпечено, якщо відповідна особа несе "особистий і надмірний тягар" (рішення у справі Brumarescu v. Romania).
На підставі встановленого, колегія суддів уважає, що відповідач при прийняті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), тобто непропорційно, що призвело до безпідставного податкового навантаження на позивача шляхом застосування штрафу, та як наслідок, невідповідність такого критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, в контексті ч.2 ст.2 КАС України.
Отже, відсутні підстави для притягнення позивача до відповідальності за порушення вимог пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України, відтак податкове повідомлення-рішення від 21.08.2020 №0002713201 про застосування штрафних санкцій на суму 40000,00 грн є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з ч. 2 ст. 317 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Отже, враховуючи те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано всі обставини, що мають значення для справи, та не враховано приписи Законом України № 530-ХІІ від 17.03.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", які мають бути застосовані до спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового рішення про задоволення позову.
Відповідно до ч. 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Частиною 1 статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Апеляційний суд встановив, що позивач сплатив 2270,00 грн судового збору за подання позовної заяви та 3405,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Враховуючи те, що апеляційний суд повністю задовольнив позовні вимоги позивача, тому відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір повністю в загальній сумі 5720 грн.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Топ Газ Плюс" залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2021 по справі № 520/3001/21 скасувати. Прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.
Визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення ГУ ДПС у Харківській області від 21.08.2020 №0002713201.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Топ Газ Плюс" (код ЄДРПОУ 43338200, вул. Давидова-Лучицького, 11, кв.59,м. Куп'янськ Харківської області,63705) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (код ЄДРПОУ 43983495, вул. Пушкінська, м. Харків, 61057) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 5720 (п'ять тисяч сімсот двадцять) грн.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Курило
Судді Л.В. Мельнікова А.О. Бегунц