22 грудня 2021 р.Справа № 480/5520/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. ,
за участю секретаря судового засідання Мироненко А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.09.2021, головуючий суддя І інстанції: О.О. Осіпова, м. Суми, повний текст складено 20.09.21 року по справі № 480/5520/21
за позовом ОСОБА_1
до Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми)
про скасування постанови,
ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (далі також - відповідач), в якому просив скасувати постанову від 26.05.2021 про відкриття виконавчого провадження АСВП № 65583169, винесену державним виконавцем Маліковим А. А. про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 43214,99 грн на підставі постанови державного виконавця № 51710010 від 21.05.2021.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року у задоволенні позовної заяви відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, судом першої інстанції під час ухвалення рішення не враховано того, що постанова № 51710010 від 21.05.2021 про стягнення виконавчого збору в розмірі 43214,99 грн скасована самим державним виконавцем, а саме постановою від 26.05.2021 в цьому провадженні, а тому, на думку позивача, постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження АСВП № 65583169 підлягає також скасуванню, оскільки скасовано рішення, на підставі якого було відкрито виконавче провадження. Позивач не погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що постанова державного виконавця Зарічного ВДВС у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) № 51710010 про стягнення виконавчого збору в сумі 43214 грн 99 коп не є предметом розгляду цієї справи.
За результатами апеляційного розгляду позивач просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Представник позивача в ході розгляду справи підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що на примусовому виконанні у Зарічному відділу перебувало виконавче провадження № 51710010 з примусового виконання виконавчого листа № 591/460/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Фідобанк» боргу у сумі 432 149,98 грн.
Так, 19.07.2016 державним виконавцем Демченком Дмитром Валерійовичем відкрито виконавче провадження № 51710010 на підставі виконавчого листа 591/460/15, виданого Зарічним районним судом м. Суми, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Фідобанк» боргу за кредитним договором в сумі 26760,06 дол. США, що еквівалентно 422169,25 грн, пені в сумі 6326,73 грн та 3654,00 грн в рахунок погашення судового збору, а всього 432149,98 грн.
У п. 2 постанови про відкриття виконавчого провадження зазначено, що боржник повинен самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови. У разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.
22.01.2020, керуючись статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження», з метою забезпечення виконання рішення суду, державним виконавцем накладено арешт на кошти боржника, копії відповідної постанови направлені сторонам до відома та банківським установам до виконання.
23.01.2020 на підставі частини третьої статті 36 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесена постанова про розшук майна боржника, а саме автомобіля TOYOTA LAND CRUISER PRADO легковий 2 006 JTEBL29J405031662 BM4441AC чорний.
25.01.2021 ухвалою № 591/460/15 Зарічного районного суду м. Суми замінено стягувача ПАТ «Фідобанк» на ТОВ «СПЕКТРУМ ЕССЕТС».
26.04.2021 на підставі вищезазначеної ухвали державним виконавцем винесена постанова про заміну сторони виконавчого провадження, а саме: замінено стягувача виконавчого провадження з ПАТ «Фідобанк» на ТОВ «СПЕКТРУМ ЕССЕТС».
19.05.2021 до Відділу надійшла заява від стягувача про повернення виконавчого документа у порядку п. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
21.05.2021 державним виконавцем винесена постанова № 51710010 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 43214 грн 99 коп, пунктом 6 якої роз'яснено, що ця постанова може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження».
26.05.2021 державним виконавцем, на виконання п. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу, в якій зазначена необхідність виведення в окреме виконавче провадження витрат виконавчого провадження та виконавчого збору.
26.05.2021, керуючись ст. ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження АСВП № 65583169 на суму нестягнутого виконавчого збору у АСВП № 51710010 у розмірі 43214,99 грн.
Не погоджуючись із постановою від 26.05.2021 про відкриття виконавчого провадження № 65583169, позивач звернувся до суду з позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що дії державного виконавця щодо винесення постанови від 26.05.2021 про відкриття виконавчого провадження № 65583169 відповідали Закону України № 1404-VIII, а тому вказана постанова про відкриття виконавчого провадження є правомірною та не підлягає скасуванню.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Так, частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року, № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України від 02 червня 2016 року за № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 1403-VIII).
Законом № 1403-VIII визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3).
Згідно зі статтею 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 1404 виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Частиною четвертою статті 12 Закону № 1404 встановлено, що строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі:
1) пред'явлення виконавчого документа до виконання;
2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони (частина п'ята статті 12 Закону № 1404).
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України № 1404-VІІІ виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною п'ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Закону України № 1404-VІІІ у редакції, яка була чинна до 28.08.2018р., виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
За приписами п. п. 1-6 ч. 5 ст. 27 Закону України № 1404-VIII виконавчий збір не стягується: за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цьогоЗакону; у разі виконання рішення приватним виконавцем; за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Частиною 9 зазначеної статті обумовлено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.
За правилами ч. 5 ст. 37 Закону України № 1404-VIII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених ст. 12 цього Закону.
Приписами статей 40, 42 Закону України № 1404-VІІІ передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору.
Частиною третьою ст. 40 Закону України № 1404-VІІІ встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених п. п. 1, 3, 4, 6 ч. 1 ст. 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених п. п. 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого ч. 9 ст. 27 цього Закону), 11, 14 і 15 ч. 1 ст. 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з ч. 4 ст. 42 Закону України № 1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (до яких частина перша статті 42 Закону відносить також виконавчий збір) виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Отже, з аналізу наведених норм Закону України № 1404-VІІІ (у редакції, що діяла до 28.08.2018), слідує, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.
Між тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» від 03.07.2018 за № 2475-VIII, який набрав чинності 28.08.2018, внесено зміни до ст. 27 Закону України № 1404-VІІІ.
З урахуванням наведених змін, за змістом ст. 27 Закону України № 1404 - VІІІ виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Тобто, з урахуванням редакцій Закону України № 1404-VIII, які були чинними у період існування заборгованості позивача, яка так і не була погашена, база обрахунку виконавчого збору змінювалась, а саме: в період до 28.08.2018 розмір виконавчого збору становив 10 відсотків фактично стягнутої суми, а у період після 28.08.2018 - 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 у справі № 1-7/99 (про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) надано офіційне тлумачення ч. 1 ст. 58 Конституції України, а саме положення цієї норми про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Отже, положення ст. 27 Закону України № 1404-VІІІ в редакції, яка була чинна до 28.08.2018, зменшували відповідальність позивача, як боржника, у порівнянні з нормами ст. 27 Закону України № 1404-VІІІ в редакції, яка була чинна після 28.08.2018, оскільки розмір виконавчого збору обраховувався як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, а не з суми, що підлягає примусовому стягненню.
Така правова позиція сформована Верховним Судом у постановах від 12.08.2020 у справі № 1340/5053/18, від 28.10.2020 у справі № 400/878/20.
Колегія суддів зазначає, що стягнення виконавчого збору, крім визначених законом випадків коли виконавчий збір не стягується, пов'язується з початком примусового виконання. Початок примусового виконання рішення виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору.
Виходячи із наведених вище положень діючого законодавства, вирішення питання щодо стягнення з боржника виконавчого збору в постанові про відкриття виконавчого провадження, винесення постанови про стягнення виконавчого збору після відкриття виконавчого провадження, винесення постанови про відкриття виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору після повернення виконавчого документа у разі якщо виконавчий збір не стягнуто, є обов'язком державного виконавця.
Предметом спору у справі, що розглядається, є постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору, яка винесена на підставі виконавчого документу щодо стягнення виконавчого збору, яке є самостійним рішенням суб'єкта владних повноважень, а підстави і порядок його прийняття врегульовано Законом № 1404.
Як убачається з матеріалів справи, позивачем у цій справі оскаржується постанова від 26.05.2021 про відкриття виконавчого провадження № 65583169, винесена на виконання постанови державного виконавця № 51710010 від 21.05.2021 щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 43214,99 грн.
Тобто, в спірних правовідносинах виконавчим документом є постанова про стягнення виконавчого збору № 51710010 від 21.05.2021 про стягнення з позивача на користь держави виконавчого збору в сумі 43 214,99 грн.
Разом з тим, судовим розглядом установлено, що постанова державного виконавця Зарічного ВДВС у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) № 51710010 від 21.05.2021 про стягнення зі ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 43214 грн 99 коп не є предметом розгляду даної справи.
Доказів визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Зарічного ВДВС у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) № 51710010 від 21.05.2021 про стягнення зі ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 43214,99 грн до матеріалів справи не надано.
Враховуючи відсутність порушення відповідачем порядку прийняття оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження, та факт неоскарження ОСОБА_1 постанови про стягнення виконавчого збору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для скасування постанови від 26.05.2021 у ВП № 65583169 про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 0340/1792/18 (провадження № 11-733апп19).
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскаржувана постанова, яка прийнята з метою примусового виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, є правомірною.
Висновки суду першої інстанції узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах Верховного Суду від 12.08.2020 у справі № 1340/5053/18, від 28.10.2020 у справі № 400/878/20.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Враховуючи положення статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.09.2021 по справі № 480/5520/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич