16 грудня 2021 р.Справа № 520/10771/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Кононенко З.О.,
Суддів: Мінаєвої О.М. , Макаренко Я.М. ,
за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С
представник позивача Троцко Б.О.
представник відповідача Садієв Н.А. огли
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.09.2021, головуючий суддя І інстанції: Шевченко О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 17.09.21 по справі № 520/10771/21
за позовом Приватного підприємства "Ланфос"
до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України
про скасування податкових повідомлень-рішень,
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, приватне підприємство «ЛАНФОС», з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення - рішення № 00061090706, № 00061070706 від 28.04.2021 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 00061090706, № 00061070706 від 28.04.2021 року незаконними, протиправними та такими, що підлягають скасуванню в судовому порядку, у зв'язку з чим просив суд задовольнити вимоги адміністративного позову в повному обсязі.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.09.2021 року адміністративний позов приватного підприємства "Ланфос" до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про скасування податкових повідомлень - рішень - задоволено.
Скасовано податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, №00061090706, №00061070706 від 28.04.2021 року.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Так, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що провести інвентаризацію основних засобів, придбаних ТМЦ, що знаходяться на обліку ПП «Ланфос» станом на 16.02.2021 не надалося можливим, отже на думку відповідача очевидним є висновок, що придбані раніше ТМЦ були реалізовані.
Так, на момент перевірки ПП «Ланфос», контролюючим органом виявлено нестачу придбаних таким платником товарів.
Відповідач зазначає, що на підставі вищевикладених обставин, 17.02.2021 директору ПП «Ланфос» вручено повторно лист від 17.02.2021 № б/н щодо проведення інвентаризації та лист від 17.02.2021 № б/н про надання документів. Станом на І9.02.2021 ПП «Ланфос» не надано доступу до проведення інвентаризації ТМЦ фахівцям ГУ ДПС та не надано наказу на проведення інвентаризації. Станом на 19.02.2021 інвентаризацію не проведено.
Крім того, представник відповідача вказує, що 22.02.2021 ПП «Ланфос» до ГУ ДПС листом від 22.02.2021 повідомлено та надано інвентаризаційний опис від 19.02.2021 № 2, в якому в графі «товарно- матеріальні цінності, що знаходяться» вказана адреса складу - Плиткова, 12, м. Харків, що свідчить про те, що інвентаризація ТМЦ нібито проводилась за вказаною адресою та товар, який нібито лічиться на бухгалтерському рахунку №281, зберігається за цією адресою.
Відповідач вважає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
На думку представника відповідача, не врахування вказаних обставин свідчить про формальний підхід суду першої інстанції до з'ясування фактичних обставин даної справи, а судове
рішення ґрунтується виключно на правовій позиції позивача без урахування доводів та пояснень, наданих представником відповідача.
Позивач скориставшись своїм правом надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначає, що станом на 19.02.2021 підприємством на підставі Наказу від 16.02.2021 № 2 було проведено інвентаризацію, складено інвентаризаційний опис. Листом від 19.02.2021 № 870 були надані пояснення та додаткові документи, а також інвентаризаційний опис.
Керуючись вимогами п. 19, 20 розділу II Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879, інвентаризаційний опис було передано для проведення звірки фактичних залишків товарно- матеріальних цінностей з даними бухгалтерського обліку. За результатами проведеної звірки було складено Звіряльну відомість розбіжності між даними бухгалтерського обліку і даними інвентаризаційних описів запасів від 23.02.2021.
Позивач зазначає, що незважаючи на наявність документального підтвердження з боку ПП «ЛАНФОС» наявності товарно-матеріальних цінностей, відповідачем в Акті перевірки було встановлено завищення суми від'ємного значення з податку на додану вартість.
Крім цього, контролюючим органом було перевірено первинні документи по взаємовідносинам з постачальниками товарів і послуг ПП «ЛАНФОС», що вплинуло на формування податкового кредиту за період, що перевірявся. Зокрема було встановлено, що «платник податків не оформляв взаємовідносини з позиковими контрагентами відображення яких у бухгалтерському і податковому обліку вплинуло на визначення у Декларації від'ємного значення з ПДВ, у тому числі попередніх звітних періодах декларування сум від'ємного значення з ПДВ, які вплинули на визначення від'ємного значення у Декларації.
Позивач наголошує, що ГУ ДПС у Харківській області було встановлено реальність господарських операцій з придбання товарів у відповідному періоді.
Твердження про невідповідність кількості ТМЦ, які зберігаються на складі, обсягом згідно з первинними документами та даними ЄРПН на думку позивача, є виключно припущенням. Жодних підрахунків перевіряючими не здійснювалося, для проведення інвентаризації у їх присутності не залишилися.
Натомість підприємством проведено інвентаризацію, складено Інвентаризаційний опис та направлено його копію податковому органу. Незважаючи на це, ГУ ДПС у Харківській області не було прийнято ці документи при формуванні результатів проведеної перевірки. При цьому, відсутність посадових осіб під час проведення інвентаризації не є обов'язковою, проте результати її проведення, оформленні інвентаризаційним описом, є належним доказом на підтвердження наявності ТМЦ.
Позивач зазначає, що підставою для висновків про нестачу товарів, є встановлення тих Фактів саме у ході проведення інвентаризації, яка проводиться платником на вимогу податкового органу.
Позивач вважає, що в даному випадку за результатом проведеної інвентаризації жодної нестачі виявлено не було, а підставою для такого висновку відповідача став не сам результат проведеної інвентаризації, а певні суб'єктивні припущення посадових осіб, не під тверджені документально, що не може ставитись у вину позивачу.
Позивач наголошує, що проведення платником податку на вимогу контролюючого органу під час проведення податкової перевірки інвентарізації товарів є єдиним встановленим законом засобом доказування нестачі чи наявності товарів у платника податку і, відповідно, використання чи невикористання платником податку таких товарів в операціях, шо не є господарською діяльністю платника податку.
На думку позивача, зафіксовані в акті перевірки факти та обставини є суперечливими. Тобто посадовими особами зазначено, що підприємство надало доступ до приміщення складу, інспекторами визначено, що у цьому приміщенні знаходилися товари, але водночас зроблено висновок про нестачу ТМЦ.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.
Представник позивача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Головним управлінням ДПС у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку щодо дотримання ПП «ЛАНФОС» податкового законодавства при декларуванні за грудень 2020 року від'ємного значення з податку на додану вартість, відповідно до наказу Головного управління ДПС у Харківській області від 10.02.2021 № 729-П.
За результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДПС у Харківській області складено акт від 26.02.2021 № 3276/20-40-07-06-10/40029748, яким встановлено порушення:
п.198.5, ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами та доповненнями, оскільки ним занижено податкове зобов'язання з ПДВ за грудень 2020 року на загальну суму 1 271 661 грн., що призвело до завищення від'ємного значення з ПДВ за грудень 2020 року на суму 1 271 661 грн.;
п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами та доповненнями, не складено і не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені Кодексом для такої реєстрації, зведені податкові накладні всього на загальну суму ПДВ 1 271 661 грн., у тому числі за грудень 2020 року на суму ПДВ 1 271 661 грн.
На підставі висновків акту документальної позапланової виїзної перевірки від 26.02.2021 № 3276/20-40-07-06-10/40029748 відповідачем винесені наступні податкові повідомлення-рішення:
№00061070706 від 28.04.2021 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 1 271 661 грн., визначеного в декларації № 9369017163 від 18.01.2021 року за грудень 2020 року.
№ 00061090706 від 28.04.2021 року, яким у зв'язку з встановленням відсутності складення та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 ПКУ податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 1 271 661 грн., попереджено про необхідність скласти та/або зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування у строк, визначений п.120-1.2 ст.120-1 ПКУ та згідно зі ст. 120-1 ПКУ, з урахуванням п.52-1 підрозділу 10 розділу ХХ, застосовано штраф 00,00 грн.;
Не погодившись з податковими повідомленнями - рішеннями Головного управління ДПС у Харківській області №00061090706, №00061070706 від 28.04.2021 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем, не надав до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження наявності нестачі товарно-матеріальних цінностей.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пп. «г» п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
За змістом наведених норм, платник податку зобов'язаний самостійно нарахувати податкові зобов'язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 Податкового кодексу України, за товарами, під час придбання яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
При цьому під положення зазначеної статті підпадають і ті товари, нестачу яких виявлено за результатами інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу контролюючого органу.
Колегія суддів зазначає, що проведення платником податку на вимогу контролюючого органу під час проведення податкової перевірки інвентаризації товарів є єдиним встановленим законом засобом доказування нестачі чи наявності товарів у платника податку і, відповідно, використання чи невикористання платником податку таких товарів в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Отже, виходячи з наведеного, Головне управління ДПС у Харківській області мало встановити факт нестачі товарів саме на підставі даних проведеної інвентаризації.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на факт проведення інвентаризації підприємством без участі фахівців контролюючого органу, як на доказ виявлення нестачі товарів, суперечить зазначеним законодавчим нормам.
Крім того, положення пп. 20.1.19 п. 20.1 ст. 20, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України вказують на те, що контролюючий орган наділений правом вимагати проведення інвентаризації під час здійснення ним відповідної перевірки саме з метою використання отриманих відомостей в межах цієї ж перевірки.
Щодо обов'язкової присутності фахівців відповідача під час проведення інвентаризації суд зазначає таке.
Відповідно до норм пп.20.1.13 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи, визначені пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 цього Кодексу, мають право доступу під час проведення перевірок до територій, приміщень (крім житла громадян) та іншого майна, що використовуються для провадження господарської діяльності та/або є об'єктами оподаткування, або використовуються для отримання доходів (прибутку), або пов'язані з іншими об'єктами оподаткування та/або можуть бути джерелом погашення податкового боргу.
Організація та основні правила проведення інвентаризації врегульовано Положенням про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 02 вересня 2014 року № 879 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.10.2014 за № 1365/26142 (далі - Положення № 879).
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Положення № 879 для проведення інвентаризації на підприємстві розпорядчим документом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія з представників апарату управління підприємства, бухгалтерської служби (представників аудиторської фірми, централізованої бухгалтерії, суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, яка здійснює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах) та досвідчених працівників підприємства, які знають об'єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери). Інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства.
У разі проведення інвентаризації за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації, посадові особи відповідного органу (за їх згодою) можуть бути присутні при проведенні інвентаризації.
Таким чином, колегія суддів аналізуючи наведене правове регулювання, зазначає, що лише право доступу контролюючим органам під час проведення перевірок до територій, приміщень (крім житла громадян) та іншого майна, що використовуються для провадження господарської діяльності. Водночас присутність посадових осіб органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації, не є обов'язковим.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13.02.2019 по справі № 820/817/17.
З матеріалів справи вбачається, що здійснені відповідачем донарахування податків з відповідним застосуванням до позивача штрафних (фінансових) санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями №00061090706, №00061070706 від 28.04.2021, зумовлені, висновками Головного управління ДПС в Харківській області про нестачу придбаних позивачем товарно-матеріальних цінностей.
Під час проведення позапланової виїзною перевірки посадовими особами контролюючого органу встановлено, що ПП «ЛАНФОС» має залишки товарно-матеріальних цінностей по рахунку 281 за травень 2019 - грудень 2020 року, згідно з наданою оборотно-сальдовою відомістю.
Відповідно до договорів оренди ПП «ЛАНФОС» використовує у господарській діяльності наступні орендовані приміщення:
- за адресою Київська область, Києво-Святошинський р-н, с. Петропавлівська, вул. Борщагівка, 6, згідно договору суборенди від 05.02.2019 №736-02-19, укладеного з ФОП ОСОБА_1 ;
- за адресою Київська область, Києво -Святошинський р-н, с/рада Ходосівська автодорога Київ - Знам'янка 25км+250м, згідно договору оренди нежитлового приміщення від 30.10.2020 №127-128-076, укладеного з ТОВ «СХІДЗАХІДНАФТОСЕРВІС»;
- за адресою м. Київ проспект Соборності, буд.15, згідно договору оренди нежитлового приміщення від 13.11.2018 №70/11-18, укладеного з Приватним акціонерним товариством «Авіакомпанія «Горлиця».
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ПП «ЛАНФОС» орендує складське приміщення за адресою м .Харків, вул. Плиткова,12 у ТОВ «ТЕХНО-ЛОГІСТИКА», згідно договору суборенди від 01.07.2020. За твердженням позивача, усі придбані товарно-матеріальні цінності фактично зберігаються саме за цією адресою.
Контролюючим органом під час проведення перевірки ПП «ЛАНФОС» вручено лист від 11.02.2021 № 3743/6/20-40-07-06-16 з вимогою провести інвентаризації основних засобів, придбаних товарно-матеріальних цінностей, що знаходяться на обліку підприємства та запропоновано здійснити інвентаризацію у присутності фахівців Головного управління ДПС в Харківській області, що здійснюють перевірку.
В акті перевірки зазначено, що 16.02.2021 головним державним ревізором-інспектором відділу позапланових перевірок Красніковою А.Є., та головним державним ревізором -інспектором відділу позапланових перевірок Явдокименко І.О., разом з директором ПП «ЛАНФОС» Нестеренко Г.П. здійснено виїзд за адресою м. Харків, вул. Плиткова 12 для проведення інвентаризації.
Сторони не заперечують, що директором ПП «ЛАНФОС» надано перевіряючим доступ до обстеження ангару за адресою м. Харків, вул. Плиткова 12, проте, не надано наказ на інвентаризацію основних засобів та товарно-матеріальних цінностей.
За таких обставин, фахівцями контролюючого органу вирішено зробити візуальний огляд складського приміщення.
В акті перевірки зафіксовано, що приміщення ангару на вигляд не більше 100 кв.м., обладнане дерев'яними стелажами, на яких розміщені товарно-матеріальні цінності невідомого походження, зокрема, ящики з плиткою різного розміру та виду в незначній кількості. Зважаючи на неможливість проведення інвентаризації станом на 16.02.2021, контролюючим органом складено акти від 16.02.2021 № 640/20-40-07-06-10/40029748 та від 19.02.2021 № 710/20-40-07-06-10/40029748 про неможливість проведення інвентаризації основних засобів, придбаних товарно-матеріальних цінностей, що знаходяться на обліку у ПП «ЛАНФОС».
Судом першої інстанції встановлено, що перевірка проводилася з 12.02.2021 по 19.02.2021 та станом на дату завершення перевірки підприємством було проведено інвентаризацію на підставі наказу від 16.02.2021 №2 та складено інвентаризаційний опис від 19.02.2021 №2.
Листом від 19.02.2021 №870 позивач надав до контролюючого органу складений інвентаризаційний опис №2 від 19.02.2021 разом з додатковими доказами та поясненнями.
Як вбачається з матеріалів справи, висновок Головного управління ДПС в Харківській області про нестачу придбаних товарно-матеріальних цінностей, та, як наслідок, заниження податкового зобов'язання з ПДВ, на порушення норм п.198.5, ст.198 Податкового Кодексу України, обґрунтовується, по-перше, фактом проведення інвентаризації за відсутності фахівців відповідача під час її проведення; по-друге, встановленою різницею між даними оборотно-сальдової відомості по рахунку 281 «Товари на складі» та даними єдиного реєстру податкових накладних.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи встановила, що з метою проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей на вимогу контролюючого органу керівником ПП «ЛАНФОС» видано наказ про проведення інвентаризації від 16.02.2021 №2 та проведено таку інвентаризацію станом на дату завершення перевірки.
Крім того, позивач надав можливість перевіряючим ознайомитися з інвентаризаційним описом товарно-матеріальних цінностей, направивши 19.02.2021 лист №870 з додатковими поясненнями та складеним інвентаризаційним описом №2 від 19.02.2021.
Також, слід зазначити, що ПП «ЛАНФОС» скористалося свої правом подати заперечення на акт перевірки разом з додатковими документами, у рамках ст. 87 Податкового кодексу України.
Проте, інвентаризаційний опис, як єдиний належний та допустимий доказ встановлення нестачі товарно-матеріальних цінностей, не було покладено в основу рішення контролюючого органу про порушення позивачем податкового законодавства.
Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача, на підставі якого контролюючий орган дійшов висновку про нестачу товарно-матеріальних цінностей, а саме, виявленою під час перевірки розбіжністю між даними оборотно-сальдової відомості по рахунку 281 «Товари на складі» та даними єдиного реєстру податкових накладних.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи, встановила, що такі розбіжності виникли внаслідок придбання товарів за попередньою їх оплатою. Тобто податкові накладні на придбаний товар були складені та зареєстровані у єдиному реєстрі податкових накладних, а відвантаження товару на час проведення перевірки ще не відбулось. Саме тому, під час візуального огляду складського приміщення фахівці контролюючого органу зробили висновок про незначну кількість товарів.
Відповідно до вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» та розділу «Клас 2» Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за № 893/4186 на рахунку 28 "Товари" ведеться облік руху товарно-матеріальних цінностей, що надійшли на підприємство з метою продажу. Рахунок 28 "Товари" має, зокрема, субрахунок 281 "Товари на складі", на якому ведеться облік руху та наявності товарних запасів, що знаходяться на оптових та розподільчих базах, складах, овочесховищах, морозильниках тощо.
З наведеної законодавчої норми вбачається, що до оборотно-сальдової відомості по рахунку 281 «Товари на складі» вносяться дані про придбаний товар лише за умови його фізичного постачання на склад.
Натомість податкова накладна, відповідно до норм п. 201.4. ст. 201 та п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, складається на дату виникнення податкових зобов'язань продавця, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Таким чином, зазначеними законодавчими нормами передбачено обов'язок платників податку скласти та зареєструвати податкову накладну по факту попередньої оплати товарів до їх фактичного відвантаження на склад. У той же час такий придбаний товар ще не може бути оприбутковано та відображено в оборотно-сальдової відомості по рахунку 281 «Товари на складі».
Таким чином, доводи апеляційної скарги контролюючого органу про тотожність даних єдиного реєстру податкових накладних та даних оборотно-сальдової відомості по рахунку 281 «Товари на складі» є некоректним та суперечить зазначеним законодавчим положенням.
Водночас, в акті перевірки зазначено лише про існування розбіжностей без зазначення конкретних розрахунків, крім того, під час розгляду справи відповідачем, на якого в силу приписів ст. 77 КАС України покладений тягар доказування, не надав до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявність підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з огляду на недоведеність факту нестачі товарно-матеріальних цінностей та задоволення вимог адміністративного позову приватного підприємства «ЛАНФОС».
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.
Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.09.2021 року по справі № 520/10771/21 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.09.2021 по справі № 520/10771/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко
Судді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва Я.М. Макаренко
Повний текст постанови складено 23.12.2021 року