23 грудня 2021 р. Справа № 520/8345/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2021 (головуючий суддя І інстанції: Мороко А.С.) по справі № 520/8345/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
-визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у обмеженні пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром з 01.04.2019, з 01.07.2019, з 01.12.2019, з 01.07.2020 та з 01.12.2020 протиправними;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію без обмеження максимальним розміром з 01.04.2019, з 01.07.2019, з 01.12.2019, з 01.07.2020 та з 01.12.2020, здійснити виплату суми перерахунку однією сумою, починаючи з 01.04.2019, з урахуванням виплачених сум, з нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходу з 01.04.2019.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2021 позов задоволено частково.
Визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у обмеженні пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром з 01.04.2019, з 01.07.2019, з 01.12.2019, з 01.07.2020 та з 01.12.2020 протиправними.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію без обмеження максимальним розміром з 01.04.2019, з 01.07.2019, з 01.12.2019, з 01.07.2020 та з 01.12.2020, з урахуванням виплачених сум, з нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходу з 01.04.2019.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області судовий збір у розмірі 908 ,00 грн.
Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що відповідно до статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011р. №3668-VI, максимальний розмір пенсій (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих), зокрема, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не може перевищувати 10740 гривень.
Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону №3668-VI, який набув чинності з 01.10.2011 року передбачено, що обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом. Норми законодавства щодо обмеження максимального розміру пенсії є чинними, неконституційними не визнавались, а тому підлягають застосуванню всіма юридичними та фізичними особами. Отже, законних підстав для виплати позивачу пенсії у більшому, ніж обмеженому розмірі, відсутні.
Щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходу, з посиланням на Закон України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (Закон №2050-ІІІ,) зазначило, що обов'язок здійснити компенсацію втрати частини доходів настає лише у випадку порушення встановлених строків їх виплати. Оскільки позивач просить нарахувати компенсацію на ще не виплачені суми пенсії, що не підпадає під визначення доходів, передбачених Законом №2050-ІІІ, за порушення строків виплати яких сплачується компенсація, рішення суду в частині зобов'язання її виплати є неправомірним та підлягає скасуванню.
Також просить врахувати, що частина позовних вимог заявлена поза межами передбаченого ч.2 ст. 122 КАС України шестимісячного строку звернення до суду, оскільки положення частини 3 статті 51 Закону №2262-ХІІ не підлягають застосуванню до правовідносин, з приводу яких виник спір у цій справі, через те, що приписи цієї норми законодавства регулюють виплату за минулий час вже нарахованих пенсій, але не виплачених з вини ПФУ.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.21р. без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що ОСОБА_1 з 01.05.2014 р. перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області, отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" в розмірі 90% із врахуванням складових грошового забезпечення, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». (а.с.6).
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2020 року по справі №520/13109/2020 позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію в розмірі 90% грошового забезпечення визначеного ІНФОРМАЦІЯ_1 в довідці від 07.09.2020 № ФХ-122011, здійснивши виплату суми перерахунку однією сумою, починаючи з 01.04.2019 з нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходу.
Зазначене рішення суду набрало законної сили 11.01.2021 року.
На виконання вказаного судового рішення пенсійним органом здійснено перерахунок пенсії позивача, однак, при виплаті пенсії її розмір було обмежено максимальним розміром.
Так, з 01.04.2019 на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2020 року по справі №520/13109/20 та постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача та встановлено її у розмірі 25 573,50 грн., проте фактично виплачено - 14 970,00 грн.; з 01.07.2019р. пенсію встановлено у розмірі 25 573,50 грн., проте фактично виплачено - 15 640,00 грн.; з 01.12.2019р. пенсію встановлено у розмірі 25 573,50 грн., проте фактично виплачено - 16 380,00 грн.; з 01.07.2020р. пенсію встановлено у розмірі 25 573,50 грн., проте фактично виплачено - 17 120,00 грн.; з 01.12.2020р. пенсію встановлено у розмірі 25 573,50 грн., проте фактично виплачено - 17 690,00 грн. (а.с.7-11).
Вважаючи дії пенсійного органу стосовно обмеження максимального розміру пенсії протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що після прийняття Конституційним Судом України рішення №7-рп/2016 від 20.12.2016, обмеження розміру пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність - є неправомірним, отже, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо обмеженні пенсії позивача максимальним розміром, є протиправними.
Також, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність зобов'язання Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області нарахувати і виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходу з 01.04.2019р.
Колегія суддів погоджується з висновками суду з огляду на наступне.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Умови і порядок пенсійного забезпечення громадян України визначаються, зокрема Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Згідно частини 7 ст.43 Закону № 2262-ХІІ, в редакції в редакції Закону № 3668-VI від 08.07.2011 " Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", із змінами, внесеними згідно із Законами № 911-VIII від 24.12.2015 " Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та від № 1774-VIII від 06.12.2016 " Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/201 визнано такими, що не відповідають Конституції України )є неконституційними) , положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зі змінами, а саме: частину 7 статті 43.
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення з 20.12.2016 нечинною є ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 01.01.2017 року, у ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».
Таким чином, буквальне розуміння змін, внесених Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 дозволяє стверджувати, що у Законі № 2262-XII відсутня ч. 7 ст. 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.
Це означає, що протягом 2017 року стаття 43 Закону № 2262-XII не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Отже, внесені Законом України від 06.12.2016 №1774 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Крім того, передбачені статтею 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» обмеження пенсій максимальним розміром введені в дію Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015р. №911-VIII.
В той же час, пунктом 2 Прикінцевих положень Закону №911-VIII передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується лише до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016р., в той час коли пенсія позивачу призначена у 2014 році.
Судом встановлено, що пенсія позивачу призначена у 2014 році, за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», отже, доводи апелянта про застосування до спірних правовідносин положень ч.1 ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, є необґрунтованими.
Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 23.06.2020р. у справі №686/24928/16-а та від 10.09.2021р. по справі №300/633/19.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що дії відповідача щодо обмеження максимального розміру пенсії є не правомірними, суперечить нормам законодавства, є звуженням обсягу вже набутих позивачем прав та/або позбавленням його права на соціальний захист, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції в цій частині не спростовують.
Щодо строків звернення до суду.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що пенсія є періодичною виплатою, яка виплачується щомісяця, отже про порушення свого права та протиправність дій відповідача, позивач мав дізнатись раніше, отримуючи пенсію у меншому розмірі. Вважає, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню ч.3 ст.51 Закону №2262-ХІІ, посилаючись на практику Верховного Суду, та необхідність застосування до спірних правовідносин строків звернення до суду, передбачених статтею 122 КАС України.
Так, приписами ч.ч.1,2 ст.122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У свою чергу, ч.3 ст.51 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" встановлено, що перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Судом встановлено, що пенсійним органом , на виконання судового рішення, яке набрало законної сили 11.01.2021, пенсійним органом здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019, за наслідками якого її виплату проведено з обмеженням, отже про порушення свого права позивач дізнався лише в січні 2021, а тому звертаючись до суду в травні 2021 не порушив вимог законодавства щодо строків звернення.
Посилання відповідача на практику Верховного Суду від 08.03.2017 в справі № 490/5309/16-а, 15.08.2018 по справі № 161/9572/17, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки обставини у справах, на які посилається скаржник, що переглядалися Верховним Судом, не є тотожними справі, що розглядається.
Щодо врахування правової позиції Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2021 по справі 3 520/3539/21,на яку посилається апелянт, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.5 ст.242 КАС України суд має враховувати лише висновки Верховного Суду.
Щодо компенсації втрати частини доходу.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон 2050-III) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 159 (далі - Порядок 159).
Відповідно до статей 1, 2 Закону 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Аналогічні положення закріплені також і в пунктах 2, 3 Порядку 159.
Відповідно до ст. 4 Закону 2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Частиною 2 ст. 55 Закону 2262-ХІІ передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Із аналізу наведених норм слідує, що компенсація втрати частини доходів нараховується та виплачується на вже нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України.
Основною умовою, передбаченою ст. 55 Закону 2262-ХІІ, ст. 2 Закону 2050-III для виплати громадянину компенсації, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, у тому числі пенсії.
Отже, компенсація нараховується та проводиться при виплаті доходу, тобто право на компенсацію особа набуває в момент отримання доходу.
Судом встановлено, що з 01.04.2019 пенсійним органом здійснено перерахунок пенсії позивача, за наслідками якого нараховану пенсію виплачено у меншому розмірі із застосуванням обмеження максимального розміру пенсії, що підтверджується витягами з пенсійної справи (а.с. 7-11).
Враховуючи наявність факту невиплати нарахованої позивачу пенсії у належному розмірі, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що ОСОБА_1 має право на компенсацію втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії з 01.04.2019.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2021 по справі № 520/8345/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова