22 грудня 2021 р. Справа № 520/7615/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2021, головуючий суддя І інстанції: Заічко О.В., м. Харків, повний текст складено 14.06.21 по справі № 520/7615/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі за текстом також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом також - відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області), в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у зменшенні розміру пенсії з надбавками позивачу з 86 % грошового забезпечення до 70 % грошового забезпечення та за рахунок виплати лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2018 та лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2019;
- зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити позивачу пенсію у розмірі 86 % грошового забезпечення з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2018, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 однією сумою, з урахуванням виплачених сум з нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходу, без використання при такій виплаті Постанов КМУ чи інших нормативно- правових актів, які надають боржнику можливість для відстрочення виплат.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року позов задоволено частково.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії в розмірі 86 % грошового забезпечення з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, починаючи з 01.01.2018, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 однією сумою.
У задоволенні решти вимог відмовлено.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення в цій частині та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що з 01.01.2018 пенсію позивача перераховано відповідно до ч. 2 ст. 13, ч. 4 ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ, Постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 за № 103, з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, особа займала на дату звільнення із служби, що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб". Виплата пенсії проводилася відповідно до п. 2 Постанови КМУ від 21.02.2018 за № 103. Враховуючи наведене, вважає, що дії ГУ ПФУ в Харківській області щодо проведення перерахунку пенсії за рахунок виплати 50 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2018, та 75 % - з 01.01.2019, максимального розміру пенсії у розмірі 70 % грошового забезпечення не можуть вважатися протиправними, оскільки такий перерахунок проведено на виконання Постанови КМУ № 103 від 21.02.2018, положення пунктів 1, 2 якої на час вчинення спірних дій були чинними підлягали застосуванню до спірних правовідносин та Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції Закону № 1166 від 27.03.2014, що діяв на час виникнення права на перерахунок).
Зазначає, що кількість платежів у межах однієї суми коштів не порушує прав особи на соціальний захист у формі пенсійного забезпечення, адже метою судового захисту є спонукання владного суб'єкта до належного виконання адміністративних функцій у повному обсязі, що (у даному конкретному випадку) полягає у проведенні розрахунку за усією належною до одержання сумою пенсії, а отже, позовна вимога про здійснення виплати суми недоплаченої частини основного розміру пенсії однією сумою є необґрунтованою та безпідставною.
Просить врахувати, що поза увагою суду першої інстанції залишено те, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду щодо відповідної частини позовних вимог, оскільки відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а буквальне тлумачення статей 51, 55 Закону № 2262-ХІІ дає підстави вважати, що ці норми стосуються вже нарахованих сум пенсій за минулий час, однак не виплачених з вини пенсійного органу.
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що згідно з ч. 3 ст. 55 Закону № 2262-12 перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком. Апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, розглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 03.03.1993.
До 01.01.2018 основний розмір пенсії позивача складав 86 % грошового забезпечення, що відповідачем не заперечується.
ГУ ПФ України у Харківській області відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 103 проведено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018 на підставі довідки уповноваженого органу, одночасно з чим здійснено зменшення розміру пенсії з 86 % грошового забезпечення до 70 % та встановлено виплату пенсії у 2018 році у розмірі 50 %, у 2019 році у розмірі 75 % від підвищеної пенсії позивача, що підтверджується отриманою позивачем довідкою № 2878 від 26.04.2021.
Не погодившись із діями відповідача, вважаючи, що ГУ ПФУ в Харківській області з 01.01.2018 протиправно зменшило розмір пенсії позивача з 86 % грошового забезпечення до 70 % грошового забезпечення та стверджуючи про неправомірність виплати пенсії у розмірі 70 % грошового забезпечення з 01.01.2018, а також неправомірність виплати суми підвищення пенсії після перерахунку з 01.01.2018 не у повному обсязі, позивач звернувся до суду.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з протиправності дій відповідача щодо виплати позивачу з 01.01.2018 у розмірі 50 % підвищення пенсії, з 01.01.2019 у розмірі 75 % підвищення пенсії та протиправності дій відповідача щодо виплати позивачу пенсії у розмірі 70 % грошового забезпечення з 01.01.2018.
Водночас, суд першої інстанції зобов'язав відповідача здійснити виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії однією сумою, оскільки таке є дотриманням судом гарантії, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління ПФУ в Харківській області нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за наслідками перерахунку пенсії, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині спрямовані на майбутнє та є передчасними, оскільки позивач просить нарахувати компенсацію на ще не виплачені суми пенсії, що не підпадає під визначення доходів, передбачених Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", за порушення строків виплати яких сплачується компенсація.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Виходячи з положень вказаної норми законодавства, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно із приписами статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) № 103 від 21.02.2018 (далі за текстом - Постанова Кабінету Міністрів України №103) визначено: перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон) до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 103 (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 року у таких розмірах: з 1 січня 2018 року - 50 відсотків; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків; з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
Виплата перерахованих пенсій здійснюватиметься поетапно, починаючи з 1 січня 2018 року у таких розмірах: з 1 січня 2018 року - 50 відсотків; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків; з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
Органи Пенсійного фонду здійснюватимуть перерахунок пенсій на підставі довідок про складові оновленого грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, які будуть видані відповідними міністерствами та відомствами.
Отже, нормативний підхід до розуміння норм права, що регулюють відносини перерахунку і виплати пенсій на умовах норм Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" дає можливість зробити висновок, що зі зміною правового регулювання підстав проведення перерахунку пенсії Кабінету Міністрів України делеговано право встановлювати умови, порядок та розміри пенсійних виплат при перерахунку пенсії військовослужбовців, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, що узгоджується з функціями Уряду України, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України.
Однак, колегія суддів зауважує, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18 визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Зобов'язано Кабінет Міністрів України невідкладно після набрання рішенням суду законної сили опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання нормативно-правого акта протиправним та нечинним в окремій його частині у виданні, в якому було офіційно оприлюднено нормативно-правовий акт.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 залишено без змін.
Окрім того, постановою Верховного Суду від 12.11.2019 касаційну скаргу Кабінету Міністрів України залишено без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року залишено без змін.
Отже, з 05.03.2019 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18 набрало законної сили і відповідно з 05.03.2019 пункти 1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" є нечинними.
Відповідно до частини другої статті 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Колегія суддів зауважує, що на момент перерахунку пенсійним органом пенсії позивача з 01.01.2018 Постанова Кабінету Міністрів України № 103 була чинною та не скасованою, відтак, дії відповідача щодо проведення перерахунку пенсії за рахунок виплати 50 % суми підвищення пенсії у 2018 році та 75 % суми підвищення пенсії з 01.01.2019 до 05.03.2019 не можуть вважатися протиправними, оскільки такий перерахунок за вказаний період проведено на виконання Постанови Кабінету Міністрів України № 103, яка була чинна до 05.03.2019.
Так як рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 826/3858/18 скасовано п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018, яким встановлено поступовий розмір виплати підвищення перерахованих пенсій станом на 01.01.2018 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 704, позивач має право отримувати пенсію, перерахунок якої здійснено з 01.01.2018 на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Постанов Кабінету Міністрів України № 704, № 103, № 45 з урахуванням 100 % виплати підвищення пенсії, яка підлягала виплаті в зв'язку з підвищенням грошового забезпечення військовослужбовцям за аналогічною посадою з 05.03.2019 (з дати набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 826/3858/18).
Колегія суддів зауважує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, сформованої у постанові від 06.08.2019, яка залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 у справі № 160/3586/19 (провадження № 11-986заі19), правової позиції Верховного Суду, сформованої у постанові від 17.07.2020 у справі № 2540/2873/18, з 05.03.2019 пенсія колишньому військовослужбовцю підлягає виплаті у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, так як у зв'язку зі скасуванням пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, обмеження щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії скасовано.
Відповідач у даному випадку при проведенні перерахунку та виплати пенсії позивачу до 05.03.2019 не мав правових підстав для неврахування та незастосування до спірних правовідносин положень норм статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та Постанови Кабінету Міністрів України № 103, та у інший спосіб здійснювати таку виплату перерахованої пенсії.
Отже, з 05.03.2019 у пенсійного органу відсутні підстави для виплати перерахованої пенсії позивача відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 103, а саме, проведення виплат з 1 січня 2018 року у таких розмірах: з 1 січня 2018 року - 50 відсотків; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків; з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року, а отже позивач має право на виплату пенсії з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії з 05.03.2019.
Тобто, виплата позивачу пенсії в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії є безпідставною з 05 березня 2019 року.
З огляду на вказане вище, колегія суддів уважає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про задоволення вимог щодо визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у виплаті ОСОБА_1 лише 50 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, з 01.01.2018, та лише 75 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2019, а також про зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу пенсію з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, з 01.01.2018.
Щодо позовних вимог про визнання неправомірними дій відповідача щодо зменшення розміру пенсії з 86 % до 70 % грошового забезпечення з 01.01.2018 та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії у розмірі 86 % грошового забезпечення з 01.01.2018, колегія суддів зазначає таке.
Статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ від 09.04.1992 визначено, що загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
У подальшому, Законами України № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (далі - Закон № 3668-VI), який набрав чинності 1 жовтня 2011 року, № 1166-VII "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" (далі - Закон № 1166-VII), який набрав чинності 1 квітня 2014 року, вносилися зміни до частині другої статті 13 та цифри "90" замінено цифрами "80" , цифри "80" замінено цифрами "70" відповідно.
Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 за № 45.
Зміни до статті 63 Закону № 2262-ХІІ, ані Законом № 3668-VI, ані Законом № 1166-VII у частині підстав, умов, розміру або порядку перерахунку пенсій не вносилися. Постанова КМУ № 45 і Постанови КМУ № 103 та № 988 також не містять жодних положень про зміну відсоткового значення розміру призначених пенсій при їх перерахунку.
Отже, внесені Законом № 3668-VІ та Законом № 1166-VII зміни до статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону № 2262-ХІІ, яка змін у зв'язку з прийняттям Закону № 3668-VІ та Закону № 1166-VII не зазнала.
Як убачається з перерахунку пенсії розмір пенсії ОСОБА_1 станом на 01.10.2017 становив 86 % відповідних сум грошового забезпечення (а.с. 10).
З 01.01.2018, здійснивши перерахунок пенсії позивача відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 103, ГУ ПФУ в Харківській області зменшило розмір пенсії позивача з 86 % грошового забезпечення до 70 % грошового забезпечення, що підтверджується довідкою № 2878 від 26.04.2021 (а.с. 11).
З урахуванням викладеного, оскільки при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, тоді як відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним, колегія суддів дійшла висновку, що при перерахунку пенсії позивача з 1 січня 2018 року відповідно до статті 63 Закону № 2262-ХІІ, Постанови КМУ № 103, у відповідача були відсутні підстави для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії позивача при здійсненні її перерахунку, а тому вимоги позивача в частині визнання неправомірними дій щодо зменшення розміру пенсії з 86 % до 70 % грошового забезпечення та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії у розмірі 86 % грошового забезпечення є такими, що підлягають задоволенню з 01.01.2018.
Такий висновок узгоджується із правовою позицією, сформованою Верховним Судом у постановах від 03.04.2018 у справі № 175/1665/17, від 24.04.2018 у справі № 686/12623/17, від 04.02.2019 у справі № 240/5401/18.
Щодо задоволення вимог позову про здійснення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області виплати суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 однією сумою, колегія суддів зауважує таке.
Приписами ч. 3 ст. 51 Закону № 2262-ХІІ визначено, що перерахунок пенсій у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону № 2262-ХІІ виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.
Частиною 2 ст. 55 Закону № 2262-ХІІ встановлено, що нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу ПФУ, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Системний аналіз ст. ст. 51, 52, 55, а також ст. 63 Закону № 2262-ХІІ свідчить, що наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати "порядок перерахунку пенсії" не є тотожним праву встановлювати "строки перерахунку пенсії", "строки виплати пенсії".
Отже, питання строків виплати доплат до пенсії за результатами проведеного перерахунку, тобто частини пенсії особи, а також розмірів такої доплати не охоплюються поняттям "порядок проведення перерахунку пенсії".
Колегія суддів зауважує, що законодавством не передбачено виплати пенсії, належної позивачу, частинами, а отже належним виконанням судового рішення, в даному випадку, є саме виплата суми недоплаченої частини основного розміру пенсії однією сумою.
Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
Так, у своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом", а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів" (рішення у справах "Амюр проти Франції", "Колишній король Греції та інші проти Греції" та "Малама проти Греції"). "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права (пункт 83 рішення від 12.07.2001 у справі Ганс-Адам ІІ проти Німеччини"). "Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі "Копецький проти Словаччини").
В даному випадку легітимні сподівання позивача на отримання пенсійних виплат, передбачені чинними нормами Законів України, тобто вони є конкретними, а тому на них поширюється режим "існуючого майна".
Суд апеляційної інстанції зауважує, що пенсійний орган, заперечуючи проти задоволення позовних вимог у цій частині в апеляційній скарзі, посилається на те, що кількість платежів у межах однієї суми коштів не порушує прав особи на соціальний захист у формі пенсійного забезпечення, адже метою судового захисту є спонукання владного суб'єкта до належного виконання адміністративних функцій у повному обсязі, що (у даному конкретному випадку) полягає у проведенні розрахунку за усією належною до одержання сумою пенсії.
Приписами ч. 6 ст. 246 КАС України визначено, що у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про порядок і строк виконання рішення.
Колегія суддів зазначає, що в даному випадку виплата суми недоплаченої частини основного розміру пенсії однією сумою є фактично способом захисту прав позивача, оскільки, по-перше, вказані суми недоплаченої суми повинні були вже виплачені позивачу і відповідно громадянин має право отримати одразу всю суму на виконання рішення суду, а по-друге, це буде фактично порядком виконання рішення суду, відповідно до вказаної вище норми КАС України, з огляду на спір щодо порядку виконання судового рішення, а тому суд першої інстанції мав визначити спосіб виконання рішення суду.
Колегія суддів зазначає, що заперечення пенсійного органу відповідно є необґрунтованими.
Що стосується доводів відповідача про пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до суду, то такі є безпідставними, оскільки після проведеного перерахунку пенсії позивача 01.01.2018 її розмір збільшився і про виплату пенсії із розрахунку 70 % грошового забезпечення, як і про виплату суми підвищення пенсії не у повному розмірі, позивач дізнався, отримавши довідку пенсійного органу № 2878 від 26.04.2021, після чого 30 квітня 2021 року звернувся до суду з відповідним позовом без зволікань. Тобто, шестимісячний строк звернення до суду з позовом не пропущено, що підтверджується матеріалами справи та обставинами, встановленими судовим розглядом.
Також, колегія суддів відхиляє посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а, оскільки обставини у справі, яка переглядається апеляційним судом, не є тотожними обставинам, за яких Верховний Суд ухвалив постанову у справі № 510/1286/16-а, спірні правовідносини в якій врегульовані нормами Закону України від 16.12.1993 за № 3723-ХІІ «Про державну службу».
Згідно із приписами пункту другого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За статтею 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, та неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до частково неправильного вирішення справи, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що позивачем за подання позовної заяви до суду першої інстанції сплачено 908,00 грн, а тому з огляду на результат апеляційного розгляду справи та фактичне задоволення немайнової вимоги позивача, колегія суддів дійшла висновку, що підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у сумі 908,00 грн.
Сплачений суб'єктом владних повноважень (відповідачем по справі) судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2021, з огляду на приписи ст. 139 КАС України, не враховується судом апеляційної інстанції під час вирішення питання про розподіл судових витрат.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2021 по справі № 520/7615/21 - скасувати.
Прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії з надбавками ОСОБА_1 з 86 % грошового забезпечення до 70 % грошового забезпечення з 01.01.2018 та за рахунок виплати лише 75 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, з 05.03.2019.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 у розмірі 86 % грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2018, з урахуванням 100 % підвищення пенсії, визначеного станом на 01.01.2018, з 05.03.2019, здійснивши виплату недоплаченої частини основного розміру пенсії однією сумою.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 908,00 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін