23 грудня 2021 р. Справа № 480/591/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Рєзнікової С.С.,
Суддів: Мельнікової Л.В. , Бегунца А.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.04.2021, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Діска, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 30.04.21 по справі № 480/591/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Сумській області
про визнання дій незаконними,
Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Сумській області, в якому просила суд:
- визнати незаконними дії по проведенню відносно позивача посадовою особою підрозділу ГУНП в Сумській області 10.11.2020 опитування з використанням поліграфу.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що дії службових та посадових осіб відповідача щодо проведення відносно позивача опитування з використанням поліграфа є протиправними, оскільки проведені з порушенням вимог Інструкції про порядок використання поліграфів у Національній поліції України, затвердженої наказом МВС від 13.11.2017 № 920 (надалі - Інструкція № 920), за відсутності самого факту службового розслідування, відсутності зави позивача щодо ініціювання опитування.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 30.04.2021 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції відмовити в задоволені позовних вимог.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративно судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач є поліцейським ізолятора тимчасового тримання №2 Головного управління Нацполіції в Сумській області та має звання лейтенант поліції.
10.11.2020 старшим оперуповноваженим СКП Ямпільського ВП Шосткинського ВП ГУНП в Сумській області капітаном поліції Білковцем Олексієм Володимировичем проведено опитування інспектора ІТТ№2 лейтенанта поліції ОСОБА_1 , з використанням поліграфа, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією довідки про результати опитування з використанням поліграфа від 10.11.2020 (а.с. 9).
В заяві про надання згоди на проведення опитування з використанням поліграфа від 10.11.2020, позивач надала свою згоду на участь у проведенні опитування з використанням поліграфа у зв'язку з власним бажанням (а.с. 6).
Після проведення опитування старшим оперуповноваженим СКП Ямпільського ВП Шосткинського ВП ГУНП в Сумській області капітаном поліції ОСОБА_2 складено Довідку про результати опитування з використанням поліграфа від 10.11.2020, в якій зазначено, що встановити орієнтовну інформацію не виявилось можливим у зв'язку із неінформативним психофізіологічним станом респондента у зв'язку з її втомою (а.с. 9).
Вважаючи, що дії службових та посадових осіб відповідача щодо проведення відносно ОСОБА_1 опитування з використанням поліграфу є протиправними, позивач звернулася до суду з вказаним позовом.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 розділу I Інструкції про порядок використання поліграфів у Національній поліції України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13.11.2017 № 920, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.12.017 за № 1472/31340 (надалі -Інструкція № 920), ця Інструкція визначає основні принципи, завдання, загальні умови, організацію проведення опитування осіб з використанням поліграфа у Національній поліції України.
Згідно з п. 1 розділу II Інструкції № 920, принципом добровільної згоди спеціаліст проводить опитування лише за умови отримання письмової згоди опитуваної особи.
Відмова від опитування не може тягти за собою утиск особи, порушення її законних прав та свобод.
Відповідно до п. 2 розділу I Інструкції № 920, опитувана особа - особа, яка досягла 18-річного віку та є працівником Національної поліції України або кандидатом для прийняття на службу в поліцію, визначена в завданні на проведення опитування, та надала добровільну згоду на проходження процедури опитування з використанням поліграфа; спеціаліст із проведення опитування з використанням поліграфа (далі - спеціаліст) - службова особа Національної поліції України, яка пройшла відповідну підготовку за напрямом проведення психофізіологічних досліджень з використанням поліграфа, отримала відповідний сертифікат і функціональними обов'язками якої передбачено проведення опитувань.
Згідно абз. 2 п. 2 розділу II Інструкції № 920, за принципом правомірності опитування проводиться тільки за наявності відповідного завдання та в межах визначеного кола питань, про що спеціаліст повідомляє опитувану особу. Ініціатива щодо опитування також може належати особі, стосовно якої, на її думку, висунуто безпідставні підозри або звинувачення.
Відповідно до п. 5 розділу II Інструкції № 920, за принципом забезпечення прав і свобод людини під час проведення опитування спеціаліст повинен дотримуватись основоположних прав і свобод людини, гарантованих Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, а також міжнародними договорами.
Опитувана особа повинна знати, щодо якої події проводиться опитування, бути ознайомлена з тематикою запитань, має право відмовитися від опитування на будь-якому етапі, не надавати пояснень щодо виникнення у нього тих чи інших психофізіологічних реакцій.
Згідно з п. 1 розділу ІII Інструкції № 920 у діяльності Національної поліції України опитування проводяться в таких випадках: під час вступу кандидатів на службу до поліції; у разі проведення атестування поліцейських; перевірка з власної ініціативи особи, яка виявила бажання бути опитаною з використанням поліграфа, у тому числі під час проведення службових розслідувань; здійснення оперативно-розшукової діяльності.
Відповідно до п. 2 розділу ІII Інструкції №920, за необхідності проведення опитування його ініціатор готує та підписує завдання на проведення опитування з використанням поліграфа (додаток 1). У завданні ініціатор зазначає мету, яка потребує з'ясування спеціалістом під час проведення опитування. Завдання передається разом із необхідними матеріалами до підрозділу Національної поліції України, де працює спеціаліст, для погодження його безпосереднім керівником.
Згідно з абз. 1 п. 2 розділу І Інструкції №920, ініціатор опитування (далі - ініціатор) - керівник, перші заступники і заступники керівника центрального органу управління поліцією, керівник структурного підрозділу центрального органу управління поліцією, керівники, перші заступники і заступники керівника територіального органу поліції, начальник Департаменту кадрового забезпечення та особа, уповноважена на проведення службового розслідування (перевірки).
Відтак, ініціатива щодо опитування може належати особі, яка виявила бажання бути опитаною з використанням поліграфа.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Разом з цим, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Таким чином, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржено лише такі дії (бездіяльність) і рішення суб'єкта владних повноважень, які безпосередньо порушують права, свободи чи законні інтереси позивача.
Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тобто, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Адміністративний суд захищає громадянина від втручань у його основоположні права.
Разом з тим, саме по собі звернення до адміністративного суду ще не означає, що суд зобов'язаний надати такий захист. Для того, щоб було надано судовий захист, суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-правових відносинах.
Аналіз зазначених правових норм у їх сукупності дає підстави для висновку, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. При цьому, порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, що стверджує про їх порушення.
Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, що з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.
Отже, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення (дія чи бездіяльність), яке порушує безпосередньо права особи.
Таким чином, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.
Позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте, ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
В позовній заяві позивач зазначив про свою незгоду на проходження опитування з використанням поліграфа та психологічний тиск з боку її безпосереднього начальника, проте будь-яких доказів на підтвердження вказаних доводів суду не надано.
Натомість в матеріалах справи міститься заява про надання ОСОБА_1 згоди на проведення опитування з використанням поліграфа від 10.11.2020, в якій позивач вказує, що надає свою згоду на участь у проведенні опитування з використанням поліграфа у зв'язку з власним бажанням. Також в заяві зазначено, що позивач не заперечує щодо порядку і умов проведення опитування з використанням поліграфа (а.с. 6).
Відповідно до абз 2 п. 5 розділу II Інструкції № 920, опитувана особа має право відмовитися від опитування на будь-якому етапі, не надавати пояснень щодо виникнення у нього тих чи інших психофізіологічних реакцій.
У разі відмови особи від опитування безпосередньо перед або під час його проходження особі пропонують написати в довільній формі відповідну заяву із зазначенням причин своєї відмови.
Згідно з абз. 2, 3 п. 6 розділу IIІ Інструкції №920, відмова від проведення опитування з використанням поліграфа не несе за собою будь-яких правових наслідків щодо такої особи, не свідчить про наявність у неї прихованої інформації.
Доказів того, що позивач відмовився від проходження опитування суду також не надано.
З урахуванням встановлених по справі обставин, що підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим, підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.04.2021 по справі №480/591/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя С.С. Рєзнікова
Судді Л.В. Мельнікова А.О. Бегунц