ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
23 грудня 2021 року справа №640/26035/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду
за позовомОСОБА_1
доКиївського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат
провизнання протиправними відмов, стягнення грошової допомоги
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, в якому просить: 1) визнати протиправною відмову Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (далі по тексту - відповідач, Центр) щодо нарахування та виплати позивачу щорічної одноразової грошової допомоги до 05 травня за 2017 рік, як учаснику бойових дій, у відповідності до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком - 6 235,00 грн.; 2) визнати протиправною відмову відповідача щодо нарахування та виплати позивачу щорічної одноразової грошової допомоги до 05 травня за 2018 рік, як учаснику бойових дій, у відповідності до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком - 7 260,00 грн.; 3) визнати протиправною відмову відповідача щодо нарахування та виплати позивачу щорічної одноразової грошової допомоги до 05 травня за 2019 рік, як учаснику бойових дій, у відповідності до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком - 7 845,00 грн.; 4) визнати протиправною відмову відповідача щодо нарахування та виплати позивачу щорічної одноразової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік, як учаснику бойових дій, у відповідності до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком - 8 190,00 грн.; 5) визнати протиправною відмову відповідача щодо нарахування та виплати позивачу щорічної одноразової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік, як учаснику бойових дій, у відповідності до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком - 8 845,00 грн.; 6) стягнути з відповідача на користь позивача недоотриману грошову допомогу до 05 травня за 2017 рік, як учаснику бойових дій у сумі 5 035,00 грн.; 7) стягнути з відповідача на користь позивача недоотриману грошову допомогу до 05 травня за 2018 рік, як учаснику бойових дій у сумі 5 995,00 грн.; 8) стягнути з відповідача на користь позивача недоотриману грошову допомогу до 05 травня за 2019 рік, як учаснику бойових дій у сумі 6 190,00 грн.; 9) стягнути з відповідача на користь позивача недоотриману грошову допомогу до 05 травня за 2020 рік, як учаснику бойових дій у сумі 6 800,00 грн.; 10) стягнути з відповідача на користь позивача недоотриману грошову допомогу до 05 травня за 2021 рік, як учаснику бойових дій у сумі 7 354,00 грн.
Ухвалою від 20 вересня 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №640/26035/21 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Ухвалою від 08 листопада 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва відмовив представнику Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у прийнятті до розгляду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.
Разом з адміністративним позовом позивач подав заяву про поновлення строку звернення до суду, розглянувши яку, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на таке.
Згідно з частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Абзацом першим частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. При цьому позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 грудня 2021 року у справі №240/12017/19 зазначив, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі №510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Верховний Суд в постанові від 21 лютого 2020 року №340/1019/19 зазначив, що поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав наголосила на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав звернула увагу на те, що таке обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується з принципом «Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав дійшла висновку, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
На підставі викладеного, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав визнала за необхідне відступити від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29 жовтня 2020 року у справі №816/197/18, від 20 жовтня 2020 року у справі №640/14865/16-а, від 25 лютого 2021 року у справі №822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року у справі №816/197/18, від 20 жовтня 2020 року у справі №640/14865/16-а, а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25 лютого 2021 року у справі №822/1928/18) та дійшла такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку тощо.
До того ж Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав звернула увагу на те, що:
- за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання, зокрема здійснювати ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення; така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі (пункт 45 постанови);
- поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами (пункт 48 постанови);
- чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку (пункт 49 постанови).
Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, вищевказані правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 грудня 2020 року у справі №510/1286/16-а, у повній мірі підлягають врахуванню під час розгляду соціальних спорів, у тому числі спорів щодо виплати разової грошової допомоги до 5 травня.
Як встановив суд, спір виник, зокрема, з приводу виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2017 - 2021 роки у розмірі меншому, ніж на думку позивача визначено у Законі України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Відповідно до приписів статті 171 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Військовослужбовцям, поліцейським, особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ України, особам начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, які проходять службу (крім пенсіонерів), виплата разової грошової допомоги здійснюється шляхом перерахування коштів органами праці та соціального захисту населення на спеціальні рахунки військових частин, установ і організацій за місцем їх служби.
Особам, які тримаються в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах (крім пенсіонерів), виплата разової грошової допомоги здійснюється шляхом перерахування коштів центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, на спеціальні рахунки установ виконання покарань і слідчих ізоляторів.
Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Отже, з вказаного слідує, що перебіг шестимісячного строку для звернення до суду з позовом про зобов'язання виплатити разову грошову допомогу до 5 травня розпочинає свій перебіг з 01 жовтня відповідного року (наступний день, що слідує за кінцевою датою виплати відповідної допомоги) та сплинув у відповідне число останнього місяця шестимісячного строку, тобто 31 березня відповідного року.
Водночас, з цією позовною заявою ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва 14 вересня 2021 року, тобто з порушенням визначеного статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України строку звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав щодо виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2017 - 2020 роки
В обґрунтування заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду від 10 вересня 2021 року, позивач зазначив, що, оскільки на час виплати йому у травні 2017 року, квітні 2018 року, травні 2019 року та квітні 2020 року щорічної разової грошової допомоги до 05 травня одночасно діяли Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та постанови Кабінету Міністрів України, якими встановлювалися розміри щорічної разової грошової допомоги до 05 травня учасникам бойових дій, які не були визнані неконституційними та не визнані судовим рішенням такими, що не підлягають застосуванню, позивач не вважав їх незаконними чи такими, що обмежували його права і не оскаржував розмір виплати щорічної разової грошової допомоги до 05 травня до ухвалення Великою Палатою Верховного Суду постанови від 13 січня 2021 року по справі №440/2722 та не сумнівався у легітимності зазначених постанов Кабінету Міністрів.
Позивач зазначив, що міг дізнатися про те, що мав право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 05 травня у розмірі встановленому статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» лише 26 січня 2021 року після опублікування постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 січня 2021 року по справі №440/2722 в Єдиному державному реєстрі судових рішень 26 січня 2021 року.
З метою досудового врегулювання спору позивач подав відповідачу заяву від 31 травня 2021 року про перерахунок щорічної разової грошової допомоги до 05 травня, на яку 09 вересня 2021 року отримав відмову відповідача.
Таким чином, на думку позивача, пропущення процесуального строку для звернення до суду із даним позовом можна вважати пропущеним з поважних причин.
Розглянувши заяву позивача та надані докази, суд встановив, що позивач з 2017 року отримував щорічну разову грошову допомогу до 05 травня в розмірі встановленому відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2017 року №223 «Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», постанови Кабінету Міністрів України від 14 березня 2018 року №170 «Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2019 року №237 «Деякі питання виплати у 2019 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», тобто в розмірі меншому ніж п'ять мінімальних пенсій за віком, встановленому статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Як стверджує позивач та не спростовує відповідач, ОСОБА_1 не є фаховим юристом, а тому про застосування статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» при визначенні розміру щорічної разової грошової допомоги до 05 травня при наявності одночасно двох діючих нормативно-правових актів міг дізнатися після опублікування постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 січня 2021 року у зразковій справі №440/2722 в Єдиному державному реєстрі судових рішень 26 січня 2021 року, в якій зазначено, що норми будь-яких підзаконних нормативно-правових актів, у тому числі і постанов Кабінету Міністрів України, не можуть змінювати приписів Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Позивач звернувся до відповідача за поновленням своїх прав із заявою від 31 травня 2021 року про перерахунок щорічної разової грошової допомоги до 05 травня, на яку отримав відмову відповідача у здійсненні перерахунку щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2017 - 2021 роки листом від 29 червня 2021 року.
Як стверджує позивач, лист відповідача про відмову у здійсненні перерахунку щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2017 - 2021 роки він отримав 09 вересня 2021 року.
Відповідач у свою чергу не надав суду доказів того, що позивач отримав відмову в перерахунку щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2017 - 2021 роки раніше, ніж 09 вересня 2021 року.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що причини пропуску звернення до адміністративного суду є поважними, а тому вважає за необхідне задовольнити заяву позивача та поновити йому строк звернення до адміністративного суду із позовом до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання протиправними відмов, стягнення грошової допомоги за 2017-2020 роки.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 122, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду задовольнити.
2. Поновити ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду з позовом до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання протиправними відмов, стягнення грошової допомоги за 2017-2020 роки.
Відповідно до частини другої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.
Суддя В.А. Кузьменко