15 грудня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/5203/21
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Хилько Л.І., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 (далі-позивач) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (також - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач (через представника) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення та зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.05.2016, з 01.01.2017 по 01.11.2017.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач не здійснював нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення, що є порушенням вимог Закону №1282-ХІІ та Порядку №1078.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову (а.с.22-24).
Дослідивши наявні в справі матеріали суд дійшов наступних висновків.
З матеріалів справи встановлено, що позивач проходив військову службу, зокрема у ВЧ НОМЕР_1 НГУ за контрактом у період з 09.11.2017 по 15.01.2019, що підтверджується довідкою від 01.11.2021, а також Витягом з послужного списку особової справи (а.с.27, 28-29).
Наказом начальника Центрального територіального управління Національної гвардії України від 27.10.2018 №82 (по особовому складу) позивача звільнено з військової служби у запас.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 15.01.2019 №10 (по стройовій частині) позивача з 15.01.2019 виключено зі списків особового складу військової частини та усіх видів забезпечення.
Листом від 19.08.2021 № 69/21-787 ВЧ НОМЕР_2 НГУ на адвокатський запит від 16.03.2021 №333 було повідомлено, що за період з січня 2016 по листопад 2017 індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалась та не виплачувалась (а.с.11-12).
Таким чином, з огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд зазначає таке.
Статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
За приписами ч.2 ст.19 цього Закону державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Згідно ч.2, ч.3 ст.9 цього Закону до складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України регульовано Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-ХІІ.
За визначенням в статті 1 цього Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг;
Відповідно до ст. 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно з ч.1 ст.5 Закону №1282-XII підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів.
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (ч.2 ст. 5 Закону №1282-XII).
Згідно положень ч.6 ст. 5 Закону №1282-XII проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Відповідно до ст. 6 Закону №1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються, як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначено постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.
Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 №491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Пунктом 2 Порядку №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до п. 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Абзацом 8 пункту 4 Порядку №1078 встановлено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Виходячи з наведених вище норм, індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті, що відповідає також правовій позиції Верховного Суду у постановах від 19.06.2019 у справі № 825/1987/17, від 20.11.2019 у справі № 620/1892/19, від 05.02.2020 у справі № 825/565/17.
При цьому, за відсутності затвердженого особливого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців, нарахування індексації грошового забезпечення здійснюється у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, а саме: відповідно до Порядку № 1078.
Відтак, оскільки індексація грошового забезпечення є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, а тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов'язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.
Слід вказати, що виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування, жодним чином, не впливає на право отримати індексацію грошового забезпечення.
Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах від 07.08.2019 у справі №825/694/17 та від 19.03.2020 у справі №820/5286/17.
За такого правового врегулювання суд доходить висновку, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Між тим, суд не погоджується із позицією щодо того, що у спірних правовідносинам відповідач допустив протиправну бездіяльність, тому саме його слід зобов'язати здійснити нарахування та виплату позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.05.2016, а також з 01.01.2017 по 01.11.2017, оскільки відповідно до норм Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів та проводиться за основним місцем роботи (ст.ст.9, 10 Закону).
Однак, як вбачається із наявних у справі документів, у період з 11.11.2014 по 09.11.2017 позивач проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_2 НГУ (а.с.28-29), а тому відповідні дії щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за спірний період мала вчинити саме вказана військова частина.
При цьому, бездіяльність щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.11.2017 по 01.01.2019 не є предметом розгляду справи.
Таким чином, виходячи із обмеженого позивачем у позові періоду, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Судові витрати у справі відсутні.
Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.255 КАС України та може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Л.І. Хилько