06 грудня 2021 року Справа № 280/9198/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Чернишевського, буд. 26, ЄДРПОУ 03193086) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області, яка полягає у не нарахуванні та не сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за непрацюючих осіб, які надають соціальні послуги до Пенсійного фонду України, за ОСОБА_1 , за період з 25.11.2014 по 06.12.2015 та зобов'язати Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області нарахувати та сплатити страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за непрацюючих осіб, які надають соціальні послуги до Пенсійного фонду України, за ОСОБА_1 , за період з 25.11.2014 по 06.12.2015.
Ухвалою суду від 05 жовтня 2021 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, а справу призначено до розгляду без виклику сторін.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що з 25.11.2014 по 20.11.2016 позивач була поставлена на облік Управління як отримувач компенсації за надання соціальних послуг особі похилого віку, ОСОБА_2 . Впродовж зазначеного періоду вона отримувала компенсацію, кожний місяць, що підтверджується довідкою про отримання (неотримання) допомоги №08-13/1610-08 від 14.09.2021, виданою Управлінням. У серпні 2021 року вона звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України Запорізької області за довідкою форми ОК-7. З цієї довідки виявилось, що до Пенсійного фонду України не були сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у період з 25.11.2014 по 06.12.2015 як за непрацюючу особу, яка надає соціальні послуги. Листом Управління повідомило, що в період отримання компенсації 25.11.2014-06.12.2015 ОСОБА_2 не відносилась до жодної із категорій, які відповідно до пп. 3 п.1 постанови KM України №178 від 02.03.2011 «Про затвердження Порядку нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за деякі категорії застрахованих осіб», а саме не є інвалідом 1 групи, престарілим, який з висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 виповнилось 80 років, тому за період 07.12.2015-20.11.2016 єдиний внесок нараховано та сплачено у повному обсязі. Згідно з ч. 1,2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж це період протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Відповідно до пункту 1 «Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 29.04.2004 №558 (далі - Порядок №558) непрацюючим фізичним особам, які постійно надають соціальні послуги громадянам похилого віку, інвалідам, дітям-інвалідам, хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги (крім осіб, що обслуговуються соціальними службами), призначається щомісячна компенсаційна виплата (далі - компенсація). Термін "престаріла особа" жодним чинним нормативно-правовим актом не визначено. Відсутність законодавчого визначення терміну "престаріла особа" не може слугувати достатньою підставою для відмови в реалізації права непрацюючих працездатних громадян України, які надають соціальні послуги, на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Невиконання Управлінням покладеного на нього обов'язку нарахувати та сплатити єдиний внесок лише з підстав неоднозначності понять, які по своїй суті є тотожними, є безпідставним та протиправним. Просить адміністративний позов задовольнити у повному обсязі. Додаткові пояснення щодо предмету позову надано у відповіді на відзив (вх. №62532).
Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області проти позову заперечує з підстав наданого до суду відзиву (вих.№62753 від 01.11.2021), відповідно до якого зазначено, що дійсно позивач надавала соціальні послуги громадянину похилого віку з 25.11.2014 по 20.11.2016, який потребував постійної сторонньої допомоги відповідно до довідки ЛКК № 1518, виданої КУ «Мелітопольський центр первинної медико-санітарної допомоги № 1»ММР ЗО 18.11.2014, та отримувала щомісячну компенсаційну виплату відповідно до Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2004 № 558, який був чинний на час спірних питань. Відповідно до и. 2 вищезазначеного Порядку, позивачу було призначено компенсація виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 10%, як фізичній особі, які надає соціальні послуги громадянам похилого віку, які за висновком лікарсько-консультаційної комісії потребують постійного стороннього догляду і не здатні до самообслуговування. На підставі п. 14 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ( у редакції чинній на час спірних питань) загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають в тому числі і один з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом, а також непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за інвалідом І групи або за престарілим, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу або компенсацію відповідно до законодавства.
Дана правова норма Закону не протирічить, а навпаки кореспондується з пп 3 п. 1 Порядку нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за деякі категорії застрахованих осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 № 178 (у редакції чинній на час спірних питань), а саме: єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) сплачується в тому числі за одного з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікуна, піклувальника, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом, а також за непрацюючих працездатних осіб, які здійснюють догляд за інвалідом І групи або за престарілим, який згідно з висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу або компенсацію відповідно до законодавства. Отже, єдиний внесок, відповідно до чинного законодавства на час спірних питань, сплачувався лише; якщо особа здійснювала догляд за престарілою особою, а не за особою похилого віку. З урахуванням доводів, викладених у відзиві відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Додаткові пояснення надано у запереченнях на відповідь на відзив (вх.. №62752 від 01.11.2021).
На підставі частини четвертої статті 229 КАС України, разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється
Відповідно до частини четвертої статті 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Суд, дослідивши матеріали справи, заяви, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, вважає за необхідне зазначити наступне.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач надавала соціальні послуги громадянину похилого віку, ОСОБА_2 , з 25.11.2014 по 20.11.2016, який потребував постійної сторонньої допомоги відповідно до довідки ЛКК № 1518, виданої КУ «Мелітопольський центр первинної медико-санітарної допомоги № 1» ММР ЗО 18.11.2014, та отримувала щомісячну компенсаційну виплату відповідно до Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2004 № 558, який був чинний на час спірних питань.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла, у зв'язку з чим компенсаційні виплати позивачу були припинені.
У серпні 2021 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України Запорізької області за довідкою форми ОК-7, відповідно до якої виявилось, що до Пенсійного фонду не були сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у період з 25.11.2014 по 06.12.2015.
19.08.2021 позивач звернулась до відповідача і з заявою У про надання довідки для пенсійного фонду щодо нарахування або не нарахування виплат до пенсійного фонду (помісячно) як особі, яка надавала соціальні послуги ОСОБА_2 .
Листом від 31.08.2021 за вих.. №М-134/з Управління повідомило, що в період отримання компенсації 25.11.2014-06.12.2015 ОСОБА_2 не відносилась до жодної із категорій, які відповідно до пп.3 п.1 постанови KM України №178 від 02.03.2011 «Про затвердження Порядку нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за деякі категорії застрахованих осіб», а саме не є інвалідом 1 групи, престарілим, який з висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 виповнилось 80 років, тому за період 07.12.2015-20.11.2016 єдиний внесок нараховано та сплачено у повному обсязі.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 14 ч.1 ст.11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Закон №1058) загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема: непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за інвалідом І групи або за престарілим, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу або компенсацію відповідно до законодавства.
Пунктами 1, 14 ч. 1 ст. 4 "Про збір та облік єдиного внеску на Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Закон №2464) передбачено, що платниками єдиного внеску є: роботодавці - підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу або компенсацію відповідно до законодавства, - для осіб, зазначених у пунктах 9-14 цієї частини; один з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом, а також непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за інвалідом І групи або за престарілим, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу або компенсацію відповідно до законодавства.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж це період протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Частиною 6 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зокрема, передбачено, що за осіб, зазначених у пунктах 8, 11-14 статті 11 цього Закону, страхові внески сплачуються в порядку і строки, визначені Кабінетом Міністрів України, за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, коштів цільових фондів, з яких цим особам сплачуються відповідно грошове забезпечення, страхові виплати, допомога і компенсації.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 №178 затверджено Порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за деякі категорії застрахованих осіб (далі - Порядок №178).
Відповідно до підпункту 3 пункту 1 Порядку №178 цей Порядок визначає механізм сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) до Пенсійного фонду України за одного з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікуна, піклувальника, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом, а також за непрацюючих працездатних осіб, які здійснюють догляд за інвалідом I групи або за престарілим, який згідно з висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу або компенсацію відповідно до законодавства.
Згідно з підпунктом 3 пункту 2 Порядку №178 єдиний внесок нараховується: за осіб, зазначених у підпункті 3 пункту 1 цього Порядку, - на суми допомоги або компенсацій, нарахованих за базовий звітний період.
Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" участь застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування припиняється: у разі якщо особа, яка підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до цього Закону, втратила визначений цим Законом статус застрахованої особи; у разі закінчення терміну дії договору про добровільну участь або дострокового розірвання цього договору у випадках передбачених цим Законом; у разі якщо застрахованій особі відповідно до цього Закону призначено пенсію і вона не продовжує працювати або якщо застрахована особа відповідно до цього Закону набула права на довічну пенсію чи одноразову виплату; у разі смерті застрахованої особи.
Відповідно до пункту 1 Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 29.04.2004 №558 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок №558) непрацюючим фізичним особам, які постійно надають соціальні послуги громадянам похилого віку, інвалідам, дітям-інвалідам, хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги (крім осіб, що обслуговуються соціальними службами), призначається щомісячна компенсаційна виплата (далі - компенсація).
Згідно пункту 16 Порядку № 558 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) органи праці і соціального захисту населення, що призначають та виплачують щомісячну компенсацію, здійснюють контроль за діяльністю фізичних осіб, які надають соціальні послуги
З матеріалів справи суд вбачає, що позивачу було призначено компенсація виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 10%, як фізичній особі, які надає соціальні послуги громадянам похилого віку, які за висновком лікарсько-консультаційної комісії потребують постійного стороннього догляду і не здатні до самообслуговування.
Отже, наведене свідчить, що за вказані періоди призначення компенсації як фізичній особі, яка надає соціальні послуги з 25.11.2014 по 06.12.2015. у відповідача виник обов'язок нарахувати та сплатити єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до Пенсійного фонду України за ОСОБА_1 .
При цьому твердження відповідача про те, що позивач не підлягав загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, як особа, яка надає соціальні послуги, оскільки до 12.05.2016 сплата внесків за осіб, які здійснювали догляд за особою похилого віку, яка за висновком медичного закладу потребує стороннього догляду, законодавством не передбачалась, суд вважає безпідставними з огляду на наступне.
Статтею 10 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку" (в редакції до 01.10.2011 року) було визначено, що громадянами похилого віку визнаються: чоловіки у віці 60 і жінки у віці 55 років і старші, а також особи, яким до досягнення загального пенсійного віку залишилося не більше півтора року.
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку" (в редакції з 01.10.2011 року) громадянами похилого віку визнаються особи, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а також особи, яким до досягнення зазначеного пенсійного віку залишилося не більш як півтора року.
При цьому терміну "престаріла особа" жодним чинним нормативно-правовим актом не визначено.
Проте, на переконання суду, відсутність законодавчого визначення терміну "престаріла особа" не може слугувати достатньою підставою для відмови в реалізації права непрацюючих працездатних громадян України, які надають соціальні послуги, на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Разом з тим, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення правових норм, що врегульовують питання визначення категорій осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню" від 19.04.2016 №1109-VIII, що набрав чинності 12.05.2016, до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" внесено зміни.
Зокрема, 1) статтю 1 було доповнено абзацом такого змісту: "термін "особа похилого віку" вживається у цьому Законі у значенні, наведеному в Законі України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні"; 2) у пункті 14 частини першої статті 11 слова "престарілим, який" замінено словами "особою похилого віку, яка", а слово "досяг" - словом "досягла". В абзаці тринадцятому пункту 1 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" слова "престарілим, який" замінено словами "особою похилого віку, яка", а слово "досяг" - словом "досягла".
Вказаний закон прийнятий саме з метою усунення неоднозначного тлумачення норм чинного законодавства України, які встановлюють критерії визначення категорії осіб, що підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню.
Відповідно, даним законом лише уточнено правові норми, які врегульовують питання визначення категорій осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, а не встановлено нові категорії осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню.
Більше того, на переконання суду, буквальний аналіз поняття "престаріла особа" та "особа похилого віку" дає підстави вважати, що вони є тотожними поняттями, оскільки мають однаковий правовий зміст та правове навантаження.
Суд вважає, що розмежування даних понять є дискримінаційним підходом при визначенні категорії осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню.
Згідно вимог статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 1 статті 2 КАС України).
Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Таким чином суд зазначає, що відповідно до вимог чинного на момент виникнення спірних правовідносин, позивач підлягав загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, як особа яка надає соціальні послуги. При цьому невиконання відповідачем покладеного на нього обов'язку нарахувати та сплатити єдиний внесок лише з підстав неоднозначності понять, які по своїй суті є тотожними, є безпідставним та протиправним, а відтак позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судові витрати у розмірі 908 грн. 00 коп., що сплачені відповідно до квитанції №95527 від 17.09.2021, підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Чернишевського, буд. 26, ЄДРПОУ 03193086) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області, яка полягає у не нарахуванні та не сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за непрацюючих осіб, які надають соціальні послуги до Пенсійного фонду України, за ОСОБА_1 , за період з 25.11.2014 по 06.12.2015.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області нарахувати та сплатити страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за непрацюючих осіб, які надають соціальні послуги до Пенсійного фонду України, за ОСОБА_1 , за період з 25.11.2014 по 06.12.2015.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області судові витрати, у вигляді судового збору у сумі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 22.12.2021 року.
Суддя О.О. Артоуз