21 грудня 2021 року Справа № 280/8745/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Татаринова Д.В. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області (72102, Запорізька область, Приморський район, м. Приморськ, вул. Центральна, буд. 7; код ЄДРПОУ 20485360)
про визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
20 вересня 2021 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач), підписаний представником - адвокатом Гришко Іваном Івановичем (далі - представник), до Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області (далі - відповідач), відповідно до якого представник позивача просить суд:
- визнати протиправним та скасувати пункт 47 рішення чотирнадцятої сесії дев'ятого скликання Приморської міської ради Приморського району Запорізької області від 30.07.2021 №39 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (заявник гр. України ОСОБА_1 )», на підставі якого позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, орієнтовною площею 2,000 га, для ведення особистого селянського господарства, на території Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області (за межами населеного пункту с. Борисівка);
- зобов'язати відповідача розглянути клопотання позивача від 03 червня 2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, орієнтовною площею 2,000 га, для ведення особистого селянського господарства, на території Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області (за межами населеного пункту с. Борисівка) та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, орієнтовною площею 2,000 га, для ведення особистого селянського господарства, на території Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області (за межами населеного пункту с. Борисівка).
Ухвалою суду від 24 вересня 2021 року вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк для усунення виявлених недоліків.
19 жовтня 2021 року до суду від представника позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою судді від 22 жовтня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підставою відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно- правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Вказує, що системний аналіз правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема, невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко- економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно- територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Однак, при цьому частиною 7 статті 118 ЗК України не передбачено таких підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, як надання земельних ділянок для розроблення проекту землеустрою іншим особам на підставі розпорядження суб'єкта владних повноважень або подання заяв (клопотань) такого ж змісту іншими особами, в тому числі тими, що проживають в межах певної адміністративно - територіальної одиниці. Зазначає, що орган місцевого самоврядування не може визначати пріоритетність того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки громадяни України мають рівні права на розроблення відповідних проектів, подальше затвердження яких відбувається із кінцевим визначенням особи, яка отримує у власність або користування (оренду) земельну ділянку.
В позовній заяві просить суд позовні вимоги задовольнити повністю.
Представник Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області проти позову заперечив з підстав викладених у письмовому відзиві (вх.№66153 від 12 листопада 2021 року), відповідно до якого зазначено, що до клопотання позивачем надано графічний матеріал із зазначенням позначкою земельної ділянки, яка має загальну орієнтовну площу 44,3 та (графічний матеріал з Публічної кадастрової карти загальною орієнтовною площею 44,3 га до матеріалів відзиву додається). У клопотанні щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою зазначена орієнтовна площа 2 га. Та заявницею не зазначено в наданому графічному матеріалі на земельній ділянці орієнтовною площею 42,3 га де саме має бути розташована бажана земельна ділянка орієнтовною площею 2 га. З огляду на вищевикладене, Приморська міська рада вважає, що заявницею до клопотання був наданий неналежним чином оформлений графічний матеріал, що є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, керуючись статтею 118 Земельного кодексу України, про що зазначено в оскаржуваному рішенні. Разом з тим, зазначає, що на земельну ділянку орієнтовною площею 42,3 га, з якої позивач бажає отримати дозвіл на розробку проекту землеустрою орієнтовною площею 2 га Приморською районною державною адміністрацією видано розпорядження № 510 від 19 червня 2007 року «Про надання згоди на виготовлення проекту відведення земельних ділянок мешканцям Борисівської сільської ради для особистого селянського господарства», № 607 від 13 липня 2009 року «Про внесення змін до додатку до розпорядження голови районної державної адміністрації від 19 червня 2007 року № 510», № 20 від 19 січня 2012 року «Про внесення змін до додатку до розпорядження голови райдержадміністрації від 19.06.2007 № 510 (зі змінами від 13.07.2009 № 607)».
У відзиві просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
03 червня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, орієнтовною площею 2 га, розташованої на території Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області (за межами населеного пункту с. Борисівка), для ведення особистого селянського господарства.
30 липня 2021 року, на чотирнадцятій сесії дев'ятого скликання Приморської міської ради Приморського (Бердянського) району Запорізької області, відповідачем прийнято рішення № 39, яким позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Підставою для відмови у задоволенні клопотання відповідач у пункті 47 свого Рішення визначив те, що вказана земельна ділянка надана інший особі на підставі розпорядження Приморської районної державної адміністрації № 510 від 19 червня 2007 року «Про надання згоди на виготовлення проекту відведення земельних ділянок мешканцям Борисівської сільської ради для особистого селянського господарства», розпорядження Приморської районної державної адміністрації № 607 від 13 липня 2009 року «Про внесення змін до додатку до розпорядження голови районної державної адміністрації» та розпорядження Приморської районної державної адміністрації № 20 від 19 січня 2012 року «Про внесення змін до додатку до розпорядження голови районної державної адміністрації від 19 червня 2007 року № 510 (зі змінами від 13 липня 2009 року № 607)».
Позивач, не погоджуючись з пунктом 47 рішення чотирнадцятої сесії дев'ятого скликання Приморської міської ради Приморського району Запорізької області від 30 липня 2021 року №39, звернувся до суду з позовною заявою.
Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25 жотвня 2001 року № 2768-III (надалі - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.
Відповідно до пункту б) частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Згідно з пунктом а) частини третьою статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Відповідно до статті 116 ЗК України громадяни […] набувають права власності […] земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами […] здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (пункт в) частини третьої статті 116 ЗК України).
У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Отже, громадянин/ка України вправі на підставі закону отримати безоплатно земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара із земель державної/комунальної власності.
Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для […] ведення особистого селянського господарства […] у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови в наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (абзац перший частини сьомої статті 118 ЗК України).
Відповідно до статті 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо організації і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою (пункт 9 частини першої статті 33 Закону № 280/97-ВР).
Відповідно до статті 46 Закону № 280/97-ВР сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради (частина 12 статті 46).
За змістом положень статті 122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або в користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Зокрема, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або в користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
При вирішенні цього спору суд застосовує наведені вище нормативні положення та керується такими мотивами:
ОСОБА_1 є громадянкою України, має право на безоплатне набуття права власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства. Позивачка звернувся до органу місцевого самоврядування (відповідача) із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки з додатками за переліком, що відповідає вимогам частини шостої статті 118 ЗК України.
Нормами статті 26 Закону №280/97-ВР віднесено вирішення питань регулювання земельних відносин до компетенції сесії сільської, селищної, міської ради шляхом прийняття відповідного рішення. Відповідно до частини сьомої статті 118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.
Так, пунктом 47 рішення чотирнадцятої сесії дев'ятого скликання Приморської міської ради Приморського району Запорізької області від 30 липня 2021 року №39 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, орієнтовною площею 2,000 га, для ведення особистого селянського господарства, на території Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області (за межами населеного пункту с. Борисівка) мотивуючи його тим, що вказана земельна ділянка надана інший особі на підставі розпорядження Приморської районної державної адміністрації № 510 від 19 червня 2007 року «Про надання згоди на виготовлення проекту відведення земельних ділянок мешканцям Борисівської сільської ради для особистого селянського господарства», розпорядження Приморської районної державної адміністрації № 607 від 13 липня 2009 року «Про внесення змін до додатку до розпорядження голови районної державної адміністрації» та розпорядження Приморської районної державної адміністрації № 20 від 19 січня 2012 року «Про внесення змін до додатку до розпорядження голови районної державної адміністрації від 19 червня 2007 року № 510 (зі змінами від 13 липня 2009 року № 607)».
Оцінюючи оскаржене рішення Приморської міської ради Приморського району Запорізької області від 30 липня 2021 року №39 на відповідність критеріям, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує таке:
частиною сьомою статті 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів;
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Суд констатує, що текст оскарженого рішення відповідача не містять обґрунтування, що могло б прояснити заявниці чи суду мотиви відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Відповідачем не надано доказів, чим саме місце розташування бажаної земельної ділянки 2,00 га не відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Посилання відповідача на те, що у клопотанні щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою зазначена орієнтовна площа 2 га. та заявницею не зазначено в наданому графічному матеріалі на земельній ділянці орієнтовною площею 42,3 га де саме має бути розташована бажана земельна ділянка орієнтовною площею 2 га, суд до уваги не приймає, оскільки погоджується з твердженням позивача, що зазначена підстава не зазначена у оскаржуваному рішенні. Приймаючи оскаржуване рішення відповідач не мотивував його прийняття не зазначенням в наданому графічному матеріалі на земельній ділянці орієнтовною площею 42,3 га де саме має бути розташована бажана земельна ділянка.
Стосовно того, що вказана земельна ділянка надана інший особі на підставі розпорядження Приморської районної державної адміністрації № 510 від 19 червня 2007 року «Про надання згоди на виготовлення проекту відведення земельних ділянок мешканцям Борисівської сільської ради для особистого селянського господарства», розпорядження Приморської районної державної адміністрації № 607 від 13 липня 2009 року «Про внесення змін до додатку до розпорядження голови районної державної адміністрації» та розпорядження Приморської районної державної адміністрації № 20 від 19 січня 2012 року «Про внесення змін до додатку до розпорядження голови районної державної адміністрації від 19 червня 2007 року № 510 (зі змінами від 13 липня 2009 року № 607)», суд зазначає про таке.
Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №497-VIII встановлено, що прийняті і не виконані до набрання чинності цим Законом (тобто до 27 червня 2015 року) рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань зберігають чинність протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом (тобто до 27 червня 2017 року), а розроблені відповідно до цих рішень проекти землеустрою після погодження в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, підлягають затвердженню органом, який надав дозвіл на їх розроблення, та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру.
У постанові від 15 липня 2021 року у справі №821/678/18 за аналогічних обставин Верховний Суд зазначив: «З аналізу змісту Прикінцевих та перехідних положень Закону № 497-VIII убачається, що прийняті і невиконані до набрання чинності Закону № 497-VIIІ рішення органів виконавчої влади зберігають чинність протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом і у випадку надання проекту землеустрою для його погодження до відповідного органу в межах цього строку, відповідний проект землеустрою погоджується органом, який надав дозвіл на розроблення такого проекту».
При цьому, суд критично оцінює доводи відповідача про те, що надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою неможливе, оскільки є інші особи, які вже отримали дозвіл на розробку проекту землеустрою, виходячи з такого.
Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування регулюється статтями 123,124 ЗК України. Цей порядок полягає в такому: зацікавлена особа звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. У клопотанні зазначаються, зокрема, орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення і додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування надає дозвіл (або мотивовану відмову у його наданні).
За замовленням заінтересованої особи виконавець розробляє проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Він погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування приймає рішення про надання земельної ділянки у власність, яким затверджує проєкт землеустрою щодо відведення ділянки.
Передача у власність земельної ділянки здійснюється на підставі зазначеного рішення шляхом відведення земельної ділянки у власність.
Отже, право власності виникає лише із моменту проведення державної реєстрації земельної ділянки.
До цього моменту, починаючи з моменту звернення особи до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, тривають переддоговірні відносини: сторони ведуть переговори щодо предмета договору, а саме - щодо можливості передачі землі у власність в майбутньому та визначення конкретної земельної ділянки на масиві земель державної або комунальної власності у встановленому законом порядку. Етапи цих переговорів такі: звертаючись до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зацікавлена особа звертається до власника земельної ділянки - держави або територіальної громади (в особі відповідного органу) з пропозицією про передачу їй у власність земельної ділянки (предмет якої на цей час точно не визначений) та про проведення переговорів з цього приводу. У дозволі на виготовлення проекту землеустрою визначається лише приблизна площа земельної ділянки та орієнтовне місцезнаходження (наприклад, земельний масив, у межах якого вона буде знаходитись).
Конкретизується ж земельна ділянка у проекті землеустрою. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки включає інформацію щодо меж земельної ділянки та інформацію, важливу для визначення можливості використання земельної ділянки у той чи інший спосіб, зокрема перелік обмежень у використанні земельних ділянок (меж охоронних зон (наприклад, біля ліній електропередач), зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель); матеріали погодження проекту землеустрою тощо (стаття 50 Закону України «Про землеустрій»).
Отже, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу в подальшому точно визначити предмет власності. Отже, цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати у власність в майбутньому.
У постановах від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц (провадження № 14-301цс18), від 29 вересня 2020 року у справі №688/2908/16-ц (провадження № 14-28-цс 20) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку.
Таким чином, суд приходить до висновку, що пункт 47 рішення чотирнадцятої сесії дев'ятого скликання Приморської міської ради Приморського району Запорізької області від 30 липня 2021 року №39 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (заявник гр. України ОСОБА_1 )», на підставі якого позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, орієнтовною площею 2,000 га, для ведення особистого селянського господарства, на території Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області (за межами населеного пункту с. Борисівка) є протиправними та таким що підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача розглянути клопотання позивача від 03 червня 2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, орієнтовною площею 2,000 га, для ведення особистого селянського господарства, на території Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області (за межами населеного пункту с. Борисівка) та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, орієнтовною площею 2,000 га, для ведення особистого селянського господарства, на території Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області (за межами населеного пункту с. Борисівка), суд зазначає таке.
Обираючи правильний спосіб захисту порушених прав позивача, суд враховує роз'яснення, які наведені в пункті 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно з яких у разі визнання судом неправомірними дій чи бездіяльності відповідача суд може зобов'язати його вчинити чи утриматися від вчинення певних дій у спосіб, визначений чинним законодавством, яким може бути захищено/відновлено порушене право. Резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов'язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.
Суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду. За своєю правовою природою повноваження відповідача щодо надання дозволів на розробку проектів землеустрою є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково, вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути клопотання позивача від 03 червня 2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, орієнтовною площею 2,000 га, для ведення особистого селянського господарства, на території Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області (за межами населеного пункту с. Борисівка) з урахуванням мотивів суду.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Відповідно до пункту 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Відповідно до статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Частиною 4 статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Таким чином в іншій частині позовних вимог, суд вважає за необхідне відмовити.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на мотивувальну частину цього рішення.
Відповідно до приписів частини 1 статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись статтями 139, 143, 243-246 КАС України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області (72102, Запорізька область, Приморський район, м. Приморськ, вул. Центральна, буд. 7; код ЄДРПОУ 20485360) про визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати пункт 48 рішення чотирнадцятої сесії дев'ятого скликання Приморської міської ради Приморського району Запорізької області від 30.07.2021 №39 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (заявник гр. України ОСОБА_1 )», на підставі якого позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, орієнтовною площею 2,000 га, для ведення особистого селянського господарства, на території Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області (за межами населеного пункту с. Борисівка).
Зобов'язати відповідача повторно розглянути клопотання позивача від 03 червня 2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, орієнтовною площею 2,000 га, для ведення особистого селянського господарства, на території Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області (за межами населеного пункту с. Борисівка), з урахуванням правової оцінки, наданої судом у мотивувальній частині цього рішення.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області судові витрати, у вигляді судового збору у сумі 454,00 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Рішення складено та підписано 21 грудня 2021 року.
Суддя Д.В. Татаринов