ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
17.12.2021 м. Івано-ФранківськСправа № 909/873/21
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Валєєвої Т.Е.,
при секретарі судового засідання Іванії К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного спеціалізованого підприємства технічного забезпечення "Інструмент-центр"
(вул. Артільна, 5, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49081)
до Фізичної особи - підприємця М'якущака Михайла Миколайовича
( АДРЕСА_1 )
про стягнення 126 031,95 грн заборгованості
за участю:
від позивача: представники не з'явилися;
від відповідача: представники не з'явилися,
Приватне спеціалізоване підприємство технічного забезпечення "Інструмент-центр" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Фізичної особи - підприємця М'якущака Михайла Миколайовича про стягнення 126 031,95 грн заборгованості, з яких 105 146,67 грн основного боргу за поставлений товар, 8 296,50 грн пені, 10 514,66 грн штрафу, 2 074,12 грн суми 3% річних.
Дії суду щодо розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 08.09.2021 залишено позовну заяву без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
16.09.2021 на виконання вимог вищезазначеної ухвали позивач подав до суду заяву (вх.№14379/21) про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 20.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 18.10.2021.
11.10.2021 до суду від позивача надійшла заява (вх.№15920/21) про надання оригіналів документів, копії яких додано до позовної заяви.
У судовому засіданні 18.10.2021 відкладено розгляд справи на 05.11.2021 та в подальшому на 22.11.2021, про що учасники процесу повідомлені ухвалами-повідомленнями про судові засідання.
Судове засідання, призначене на 22.11.2021, не відбулося в зв'язку з захворюванням судді Валєєвої Т.Е. на Covid-19. Ухвалою-повідомленням про судове засідання від 02.12.2021 сторін повідомлено про те, що наступне судове засідання відбудеться 17.12.2021.
Позивач і відповідач у судові засідання жодного разу своїх представників не направили, причин неявки представників суду не повідомили.
Позивач належним чином повідомлений судом про розгляд справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, які містяться в матеріалах справи.
Ухвали Господарського суду Івано-Франківської області надсилалися на адресу відповідача, що вказана в позовній заяві та відповідає відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань станом на 04.09.2021 та 05.10.2021, однак повернулися до суду з відміткою відділення поштового зв'язку "адресат відсутній за вказаною адресою".
Згідно з ч. 10, 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про вебадресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень. У випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
За приписами ч. 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
З огляду на вказані приписи процесуального закону, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи.
Також судом тричі (19.10.2021, 05.11.21 та 03.12.2021) було розміщено оголошення на сайті Господарського суду Івано-Франківської області про виклик особи, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи, якої невідоме щодо виклику фізичної особи - підприємця М"якущака Михайла Миколайовича, як відповідача у даній справі.
За приписами ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
У зв'язку з неявкою представників сторін у судове засідання у нарадчій кімнаті судом підписано вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 ГПК України.
Позиції сторін.
Позиція позивача. Позов мотивований тим, що в порушення договірних зобов'язань відповідач не повністю оплатив поставлений товар за договорами - актами №120095 від 13.11.2020 та №120554 від 14.12.2020, укладеними між сторонами. Зважаючи на несплату заборгованості відповідачем у добровільному порядку, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Позиція відповідача. Відповідач у встановлений ГПК України строк відзиву на позов не надав, проти позовних вимог не заперечив.
За загальними принципами здійснення судочинства, що також відображені у ст. 13, 14 ГПК України, судочинство у судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін, зокрема:
- учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим кодексом;
- кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом;
- кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій;
- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Враховуючи те, що відповідач своїм правом на подання відзиву у визначений ГПК України строк не скористався, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи на підставі ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.
Обставини справи, встановлені судом.
У матеріалах справи містяться договір - акт №120095 від 13.11.2020 та договір - акт № 120554 від 14.12.2020 (далі - договори) між Приватним спеціалізованим підприємством технічного забезпечення "Інструмент-центр" (далі - постачальник, позивач) та Фізичною особою - підприємцем М'якущаком Михайлом Миколайовичем (далі - покупець, відповідач), в яких зазначено, що постачальник поставив, а покупець прийняв товар за видатковою накладною №ИЦ-120095 від 13.11.2020 та видатковою накладною №ИЦ-120554 від 14.12.2020 відповідно (а.с. 13, 36).
Умовами п. 1.9 договорів передбачено застосування до покупця штрафу і пені у випадку невиконання ним обов"язку з оплати товару.
Однак, як вбачається з поданих в матеріали справи копій документів та наданих суду їх оригіналів, договори не підписано відповідачем.
Водночас позивачем було здійснено дві поставки відповідачу товару (бетонозмішувачів БСМ180 з чавунним вінцем), що підтверджується таким документами:
1) - видатковою накладною №ИЦ-120095 від 13.11.2020, згідно з якою постачальник поставив покупцю товар - бетонозмішувачі БСМ180 з чавунним вінцем у кількості 15 шт на загальну суму 63049,50 грн, з врахуванням ПДВ (а.с. 14);
- актом приймання-передачі товару по кількості та зовнішньому вигляду від 13.11.2020, згідно з яким постачальник передав, а покупець прийняв товар за накладною №ИЦ-120095 від 13.11.2020 (а.с. 15);
- товарно-транспортною накладною №120095 від 13.11.2020, згідно з якою покупцю доставлено товар на загальну суму 63049,50 грн, з врахуванням ПДВ (а.с. 16).
2) - видатковою накладною №ИЦ-120554 від 14.12.2020, згідно з якою постачальник поставив покупцю товар - бетонозмішувачі БСМ180 з чавунним вінцем у кількості 25 шт на загальну суму 105075,00 грн, з врахуванням ПДВ (а.с. 17);
- актом приймання-передачі товару по кількості та зовнішньому вигляду, згідно з яким постачальник передав, а покупець прийняв товар за накладною №ИЦ-120554 від 14.12.2020 (а.с. 18);
- товарно-транспортною накладною №120554 від 14.12.2020, згідно з якою покупцю доставлено товар на загальну суму 105075,00 грн, з врахуванням ПДВ (а.с. 19).
Усі зазначені документи, що підтверджують поставку товару, скріплено підписами і печатками сторін.
При цьому, ці документи не містять будь-яких посилань на договори.
У судовому засіданні судом здійснено огляд оригіналів вищезазначених документів.
Будь-яких зауважень щодо строків поставки, якості, кількості та ціни товару матеріали справи не містять.
Отже, 13.11.2020 та 14.12.2020 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 168124,50 грн.
Проте, відповідач за поставлений товар розрахувався частково, що вбачається з поданої позивачем довідки, згідно із якою заборгованість відповідача за поставлений товар станом на 31.08.2021 становить 105146,67 грн (а.с. 21).
У зв'язку з несплатою боргу відповідачем позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Норми права, які застосував суд. Мотиви їх застосування.
Частинами 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
За змістом статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої, другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).
Частина перша статті 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначає, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Частиною першою статті 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Вказане кореспондується з приписами статті 205 Цивільного кодексу України.
При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У заяві від 07.10.2021 №545 (вх.№15920/21 від 11.10.2021) позивач посилається на те, що договори підтверджені відповідачем шляхом прийняття їх до виконанням, а також його телефонограмою (а.с. 51-52).
Враховуючи те, що подані позивачем договори не підписано відповідачем; у документах, що підтверджують передання позивачем товару та його отримання відповідачем, не міститься посилання на відповідні договори; позивачем не надано суду доказів укладання цих договорів шляхом телефонограм з боку відповідача, у суду відсутні правові підстави вважати, що між позивачем та відповідачем укладено договори саме в такій редакції. У зв'язку з чим, суд не може взяти ці договорі до уваги при розгляді справи.
Разом з тим, судом встановлено, що факт поставки позивачем та прийняття відповідачем товару підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними, актами приймання - передачі товару, які містяться в матеріалах справи.
Отже, за своєю правовою природою відносини, що склалися між позивачем та відповідачем, є правовідносинами з приводу поставки.
Як передбачено ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов"язаний оплатити товар після його прийняття або товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Отже, враховуючи, що правовідносини між сторонами з приводу поставки товару існували на підставі видаткових та товарно-транспортних накладних, то зобов"язання з оплати товару у відповідача виникло після прийняття товару.
Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до пункту 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до статей 73, 74 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України, згідно з положеннями якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Враховуючи те, що відповідач у визначений ст. 692 ЦК України строк свого обов'язку з оплати поставленого товару в повному обсязі не виконав, доводи позивача не спростував, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 105146,67 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо стягнення суми 3% річних.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Дія статті 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов'язань незалежно від підстав їх виникнення.
У разі настання прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, у кредитора виникає право на нарахування інфляційних втрат та 3% річних.
Позивачем нарахована 3% річних за період з 18.12.2020 по 31.08.2021 на суму у розмірі 105146,67 грн., тобто з урахуванням здійснених відповідачем протягом березня-травня 2021 проплат, а не на загальну суму заборгованості, яка мала місце станом на 18.12.2020.
Отже, перевіривши правильність нарахування позивачем суми 3% річних, суд встановив, що заявлена до стягнення сума 3% річних у розмірі 2074,12 грн не виходить за межі суми, обрахованої судом.
За таких обставин справи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 2074,12 грн суми 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо стягнення штрафу та пені.
Відповідно до ст. ст. 546, 549 ЦК України, ст. ст. 230 - 232 ГК України одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка у формі пені, штрафу, яка сплачується боржником у разі порушення зобов'язання. Згідно зі ст. 231 ГК України розмір неустойки встановлюється договором.
У силу ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
З огляду на відсутність договорів у письмовій формі та відповідно відсутність доказів погодження відповідачем умов договорів щодо нарахування пені і штрафу, у суду відсутні правові підстави для стягнення пені та штрафу.
За таких обставин справи суд дійшов висновку про відмову в позові в частині стягнення 8296,50 грн пені та 10514,66 грн штрафу.
Розподіл судових витрат.
Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Звертаючись до суду з позовом, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2270,00 грн, що підтверджено копією платіжного доручення №3017 від 30.08.2021.
Згідно з попереднім розрахунком суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку з розглядом справи, позивач зазначив 2270,00 грн судового збору.
У відповідності до приписів ст. 129 ГПК України, враховуючи часткове задоволення позову, судовий збір в розмірі 2270,00 грн покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 13, 14, 43, 73, 74, 76, 80, 86, 123, 129, 165, 178, 232, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Приватного спеціалізованого підприємства технічного забезпечення "Інструмент-центр" до Фізичної особи - підприємця М'якущака Михайла Миколайовича про стягнення 126031,95 грн заборгованості, з яких 105146,67 грн основного боргу за поставлений товар, 8296,50 грн пені, 10514,66 грн штрафу, 2074,12 грн суми 3% річних задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця М'якущака Михайла Миколайовича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Приватного спеціалізованого підприємства технічного забезпечення "Інструмент-центр" (вул. Артільна, 5, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49081; ідентифікаційний код 20282472) 105146,67 грн (сто п"ять тисяч сто сорок шість гривень шістдесят сім копійок) заборгованості за поставлений товар, 2074,12 грн (дві тисячі сімдесят чотири гривні дванадцять копійок) суми 3% річних та 1931,09 грн (одну тисячу дев"ятсот тридцять одну гривню дев"ять копійок) судового збору.
3. В частині стягнення 8296,50 грн пені, 10514,66 грн штрафу в позові відмовити.
4. На виконання рішення видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 22.12.2021.
Суддя Т.Е. Валєєва