вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
23.12.2021м. ДніпроСправа № 904/8678/21
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Фізичної особи-підприємця Єрмак Галини Романівни, м. Нікополь, Дніпропетровська область
до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Жовті Води, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості за договором про закупівлю товару в розмірі 59 937, 50 грн.
Без виклику (повідомлення) учасників справи
РУХ СПРАВИ У СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Фізична особа-підприємець Єрмак Галина Романівна звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" заборгованості за договором про закупівлю товару № 216/13/27В від 06.04.2021 у розмірі 59 937, 50 грн.
Ухвалою суду від 03.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Суд зазначає, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.
23.12.2021 здійснено розгляд справи по суті.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.
06.04.2021 між Фізичною особою-підприємцем Єрмак Галиною Романівною та Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" укладено договір про закупівлю товару №216/13/27В від 06.04.2021.
На виконання умов договору позивач передав відповідачу товар, про що свідчать:
- товарно-транспортна накладна № 1205 від 12.05.2021 на суму 39 382, 60 грн. та супровідний документ на вантаж - видаткова накладна №1205/1 від 12.05.2021 на суму 39 382, 60 грн.;
- товарно-транспортна накладна № 1205/1 від 21.05.2021 на суму 20 554, 90 грн. та супровідний документ на вантаж - видаткова накладна №2105/1 від 21.05.2021 на суму 20 554, 90 грн.;
Загальний розмір заборгованості, що позивач просив стягнути з відповідача становить 59 937, 50 грн.
З метою досудового врегулювання спору позивач на адресу відповідача направив претензію №206 від 26.07.2021 щодо оплати заборгованості (а.с.28-30).
Відповідач отримав дану претензію 28.07.2021, про що свідчать: фіскальний чек (а.с. 31), а також трекінг поштового відправлення (а.с. 32), однак докази надання позивачу відповіді на дану претензію в матеріалах даної справи не містяться.
ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.
Станом на 23.12.2021 відзив на позов не надано.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Подання заяв по суті справи є правом учасників справи (частина 4 статті 161 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення (а.с. 50).
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є такі: 1. Обставини укладення договору. 2. Природа договору. 3. Строк поставки товару. Факт поставки товару. 4. Строк оплати. Наявність часткової оплати. Існування заборгованості.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
1. Обставини укладення договору.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору.
Відповідно до частини 3 статті 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
06.04.2021 між Фізичною особою-підприємцем Єрмак Галиною Романівною (надалі - позивач, постачальник) та Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат"(надалі - відповідач, покупець) укладено договір про закупівлю товару №216/13/27В від 06.04.2021 (надалі - договір) (а.с.19-22).
Предмет договору. Постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар, зазначений в п.1.2. договору, а покупець прийняти і оплатити такий товар (пункт 1.1. договору).
Ціна договору. Сума (ціна) договору, відповідно до Специфікації №2 становить 802000,00 грн. без ПДВ (пункт 3.1. договору).
Строк договору. Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2021, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 12.1. договору).
Відтак, сторонами погоджено істотні умови договору.
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.
Договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним.
Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
2. Природа договору.
Згідно із статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати (поставити) у встановлений строк (строки) товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Вказані положення кореспондуються із положеннями статті 265 Господарського кодексу України.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Отже, двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Тобто, з укладенням такого договору постачальник бере на себе обов'язок поставити певний товар і, водночас, покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий товар.
Згідно частини 6 статті 265 Господарського кодексу України та частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов'язаннями і згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
3. Строк поставки товару. Факт поставки товару.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.
Поставка товару здійснюється партіями в період лютий-грудень 2021 (п.5.1. договору).
Поставка товару здійснюється на умовах DDP (склад покупця, вул. Першотравнева, 2д, м. Жовті Води, Дніпропетровська обл.) відповідно до ІНКОТЕРМС 2010 (п.5.2. договору).
Датою поставки товару та переходу права власності на товар буде вважатись дата фактичної поставки товару на склад покупця (п.5.3. договору).
На виконання умов договору позивач передав відповідачу товар, про що свідчать:
- товарно-транспортна накладна № 1205 від 12.05.2021 на суму 39 382, 60 грн. та супровідний документ на вантаж - видаткова накладна №1205/1 від 12.05.2021 на суму 39 382, 60 грн.;
- товарно-транспортна накладна № 1205/1 від 21.05.2021 на суму 20 554, 90 грн. та супровідний документ на вантаж - видаткова накладна №2105/1 від 21.05.2021 на суму 20 554, 90 грн.;
Доказів щодо наявності заперечень стосовно кількості або вартості поставленого позивачем товару матеріали справи не містять.
Отже, факт поставки товару визнається підтвердженим.
4. Строк оплати. Наявність часткової оплати. Існування заборгованості.
Товар, який поставляється відповідно до цього договору, сплачується покупцем за погодженими цінами в національній валюті України (пункт 4.1. договору).
Покупець здійснює оплату отриманої партії товару по факту поставки протягом 60-ти календарних днів (пункт 4.2. договору).
Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов'язку постачальника (позивача) своєчасно поставити товар в установлених обсягах, належної якості відповідно до вимог законодавства та цього договору відповідає обов'язок покупця своєчасно, в повному обсязі у відповідності до умов договору оплачувати вартість поставленого товару.
Матеріалами справи встановлено, що строк оплати за видатковими накладними №1205/1 від 12.05.2021 на суму 39 382, 60 грн. та №2105/1 від 21.05.2021 на суму 20 554, 90 грн. є таким, що настав.
Доказів сплати відповідачем за договором матеріали даної справи не містять.
Суд зазначає, що на дату звернення позивача до суду з позовною заявою заборгованість відповідача становить 59 937, 50 грн.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фінансовий розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумний та враховувати витрачений адвокатом час.
З матеріалів справи вбачається, що 30.06.2021 між Адвокатським бюро «Шашликов та партнери» та позивачем укладено договір про надання правової допомоги №100/2021 (надалі - договір правової допомоги).
Пунктом 1.1. договору правової допомоги встановлено, що клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, протягом 2021 року, а клієнт - прийняти і оплатити такі послуги та витрати, необхідні для виконання його доручень на умовах, у порядку та строки, передбачені цим договором.
Позивачем та Адвокатським бюро «Шашликов та партнери» підписано Акт про надання правової допомоги від 08.09.2021, відповідно до якого вартість правової допомоги за підготовку заяви про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з відповідача за договором про закупівлю №216/13/27В від 06.04.2021 складає 2 000,00 грн. (а.с.35).
Відповідно до письмового документу без номера та без дати, підписаного керівником Адвокатського бюро «Шашликов та партнери», адвокат позивача підтвердив, що 06.09.2021 до нього звернувся позивач щодо стягнення заборгованості з відповідача за договором про закупівлю №216/13/27В від 06.04.2021 та зазначив, що клієнту була надана усна консультація із зазначеного питання та буде підготовлено заяву про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з відповідача за договором про закупівлю №216/13/27В від 06.04.2021, а також повідомив, що за надану правову допомогу адвокатом отримана винагорода у розмірі 2000,00 грн. (а.с.36).
Щодо звернення позивача з заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" заборгованості у сумі 59 937,50 грн. за договором про закупівлю товару № 216/13/27В від 06.04.2021, судового збору у сумі 227,00 грн. та 2 000,00 грн. - витрати на професійну правничу допомогу.
20.09.2021 Господарським судом Дніпропетровської області по справі № 904/7866/21 було задоволено вимоги Фізичної особи-підприємця Єрмак Галини Романівни та видано судовий наказ, копію якого разом із заявою про видачу судового наказу та доданими до неї документами надіслано на адресу боржника в порядку статті 156 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частинами першою та другою статті 157 Господарського процесуального кодексу України боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Заява про скасування судового наказу подається в суд у письмовій формі.
12.10.2021 від Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" до суду надійшла заява про скасування судового наказу внаслідок необґрунтованості вимог стягувача, оскільки підприємством була здійснена часткова оплата.
Згідно з частиною другою статті 151 Господарського процесуального кодексу України у разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2021 скасовано судовий наказ, виданий 20.09.2021 Господарським судом Дніпропетровської області, за наказним провадженням у справі № 904/7866/21 про стягнення з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (552210, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Горького, буд 2, ідентифікаційний код 14309787) на користь Фізичної особи-підприємця Єрмак Галини Романівни 59 937,50 грн., що складають суму заборгованості за договором про закупівлю товару № 216/13/27В від 06.04.2021, 227,00 - судового збору та 2 000,00 грн. - витрати на професійну правничу допомогу.
При цьому, в матеріалах даної справи доказів часткової сплати відповідачем за договором не надано.
Тому, в даній справі суд приймає до уваги лише судовий збір у розмірі 227,00 грн., сплачений за подання заяви про видачу судового наказу, який в силу статті 151 Господарського процесуального кодексу України зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви в даній справі.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Отже, суд враховує, що витрати позивача щодо підготовки заяви про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з відповідача за договором про закупівлю №216/13/27В від 06.04.2021, не пов'язані з розглядом даної справи, у зв'язку з чим судом не розподіляються.
Позивачем та Адвокатським бюро «Шашликов та партнери» підписано Акт про надання правової допомоги від 27.10.2021, відповідно до якого вартість правової допомоги за підготовку позовної заяви про стягнення заборгованості з відповідача за договором про закупівлю №216/13/27В від 06.04.2021 складає 5 000,00 грн. (а.с.39).
Відповідно до письмового документу без номера та без дати, підписаного керівником Адвокатського бюро «Шашликов та партнери», адвокат позивача підтвердив, що 25.10.2021 до нього звернувся позивач щодо стягнення заборгованості з відповідача за договором про закупівлю №216/13/27В від 06.04.2021 та зазначив, що клієнту була надана усна консультація із зазначеного питання та буде підготовлено позовну заяву про стягнення заборгованості з відповідача за договором про закупівлю №216/13/27В від 06.04.2021, а також повідомив, що за надану правову допомогу адвокатом отримана винагорода у розмірі 5000,00 грн. (а.с.39).
Згідно зі статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Зі змісту пункту 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.
Разом з тим, аналіз наведених норм частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, а також норм статті 129 цього кодексу, дає підстави для висновку що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд оцінює поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" також зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Так, відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Зазначена позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.10.2019 по справі № 905/1795/18, від 07.11.2019 по справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 по справі № 922/2685/19, постановах Вищої палати Верховного суду України від 19.02.2020, № 755/9215/15-ц, 12.05.2020 № 904/4507/18
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. є необґрунтованою та завищеною, оскільки позовна заява є нескладною та підготовка даної позовної заяви не вимагає великої затрати часту.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Приписами статі 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Надавши оцінку усім доданим доказам з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, врахувавши критерії співмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу, визначені частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співмірним є зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу до 3000,00грн.
Витратити на правничу допомогу у сумі 2 000,00 грн. слід покласти на позивача.
Щодо судового збору.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2 270 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.
Керуючись статтями 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 250 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Фізичної особи-підприємця Єрмак Галини Романівни (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (ідентифікаційний код: 14309787, місцезнаходження: 52210, Дніпропетровська обл., місто Жовті Води, вул. Горького, буд. 2) про стягнення заборгованості за договором купівлі товару в розмірі 59 937, 50 грн. - задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (ідентифікаційний код: 14309787, місцезнаходження: 52210, Дніпропетровська обл., місто Жовті Води, вул. Горького, буд. 2) на користь Фізичної особи-підприємця Єрмак Галини Романівни (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) заборгованість в розмірі 59 937,50грн.; судовий збір на суму 2 270,00 грн. та витрати на правничу допомогу на суму 3 000,00 грн.
Видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Витратити на правничу допомогу у сумі 2 000,00 грн. покласти на позивача.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 23.12.2021.
Суддя Н.Г. Назаренко