пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
23 грудня 2021 року Справа № 903/1040/21
Господарський суд Волинської області у складі судді Дем'як В.М., розглянувши заяву Волинської обласної спілки товариств
про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно
у справі № 903/1040/21
за позовом: Волинської обласної спілки товариств, Волинська область, м. Луцьк
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Ковельська оптово-торгова база”, Волинська область, м. Ковель
про стягнення 750 732,96 грн.
встановив: Позивач - Волинська обласна спілка товариств звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ковельська оптово-торгова база” про стягнення вартості частки учасника в розмірі 750 732,96 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 08.02.2013 відбулася державна реєстрація юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю “Ковельська оптово-торгова база”.
Згідно п.1.5 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю “Ковельська оптово-торгова база”, засновником товариства серед інших, зокрема, є Волинська обласна спілка товариств.
Зі змістом п.3.2. статуту, для забезпечення діяльності товариства за рахунок вкладу учасника шляхом внесення грошових коштів або майна створюється статутний капітал у розмірі 440000,00 грн.
Вклад позивача да статутного капіталу складає 105600,00 грн., що становить 24% статутного капіталу.
03.07.2018 Волинською обласною спілкою товариств подано заяву про вихід із складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю “Ковельська оптово-торгова база”.
31.07.2021 рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю “Ковельська оптово-торгова база” вирішено задоволити заяву Волинської облспоживспілки щодо виходу із складу учасників товариства та відповідно до ст. 24 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю” виплатити вартість частки пропорційно до розміру оплаченої частини частки у статутному капіталі товариства (протокол №9 від 31.07.2018).
02.08.2018 відбулася державна реєстрація виключення позивача із складу учасників відповідача.
У відповідності до складеного балансу станом на 30.06.2018, власний капітал (чисті активи) товариства, тобто вартість його майна на кінець звітного періоду, становила 650500,00 грн.
Крім того, на момент виключення позивача зі складу учасників у власності відповідача перебували об'єкти нерухомості, що знаходяться за адресою: Волинська область, м. Ковель, провулок Кияна Володимира, 9, а саме:
- склад О-1, загальною площею 1047 м.кв. (свідоцтво про право власності №5471047 від 29.06.2013 видане Реєстраційною службою Ковельського міськрайонного управління юстиції Волинської області), ринкова вартість якого складає 1216467,00 грн.;
- склад Д-1, загальною площею 1205,9 м.кв. (свідоцтво про право власності №5332053 від 25.06.2013 видане Реєстраційною службою Ковельського міськрайонного управління юстиції Волинської області), ринкова вартість якого складає 1401087,00 грн.
Загальна ринкова вартість об'єктів нерухомості складає 2 617 554,00 грн.
Згідно платіжного доручення №532 від 31.07.2018 на суму 95000,00 грн. та №555 від 30.08.2018 на суму 10600,000 грн. Відповідач повернув позивачу внесок до статутного капіталу в загальній сумі 105600,00 грн.
Розрахунок вартості частки позивача: 950500,00 грн. + 2617554,00 грн.Ч24%-105600=750732,96 грн.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 23.04.2020 відкрито провадження, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 17.01.2022.
22.12.2021 через відділ діловодства суду Волинська обласна спілка товариств подала заяву про забезпечення позову за вх.№ 01-60/62/21, в якій просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача ТзОВ «Ковельська оптово-торгова база» в межах ціни позову.
В обґрунтування поданої заяви позивач посилається на те, що ТзОВ «Ковельська оптово-торгова база» на даний час ухиляється від виконання взятих на себе грошових зобов'язань та не реагує на претензії від позивача. Крім того, звертає увагу суду на те, що у власності відповідача перебувають об'єкти нерухомості, що знаходяться за адресою : Волинська обл., м. Ковель, провулок Кияна Володимира, 9 а саме: склад О-1, загальною площею 1047 м. кв. та склад Д-1, загальною площею 1205,9 м. кв., що підтверджується інформаційною довідкою від 09.12.2021, та доводить, що інших активі у власності відповідача не має та останній не здійснює господарську діяльність та не має найманих працівників, з метою ухилення від виконання рішення суду відповідач може вчинити дії щодо відчуження вищевказаних об'єктів нерухомості, а тому вважає, що невжиття заходів щодо накладення арешту, може унеможливити виконання рішення Господарського суду Волинської області в майбутньому.
Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно, суд дійшов до висновку, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У пункті 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" зазначено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
-розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
-забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
-наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
-імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
-запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Згідно п. 3 зазначеної постанови достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, не містить жодних обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить документального обґрунтування, наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Крім того, заявником не надано доказів, які підтверджують обставини викладені в заяві про забезпечення позову.
Твердження позивача про те, що у власності відповідача перебувають об'єкти нерухомості, що знаходяться за адресою : Волинська обл., м. Ковель, провулок Кияна Володимира, 9 а саме: склад О-1, загальною площею 1047 м. кв. та склад Д-1, загальною площею 1205,9 м. кв., що підтверджується інформаційною довідкою від 09.12.2021, та доводить, що інших активі у власності відповідача не має та останній не здійснює господарську діяльність та не має найманих працівників, з метою ухилення від виконання рішення суду відповідач може вчинити дії щодо відчуження вищевказаних об'єктів нерухомості, ґрунтується лише на припущеннях заявника та власних міркуваннях, оскільки належних та допустимих доказів до заяви Волинська обласна спілка товариств не подала.
Отже, заявником не наведені достатньо обґрунтовані підстави та не подані належні докази того, що невжиття визначених у заяві заходів щодо забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду або унеможливить ефективний захист прав позивача за позовом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 1-2 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Таким чином, суд зазначає, що саме лише посилання заявника на те, що господарський суд має достатні підстави для застосування заходів забезпечення позову, і що незастосування таких заходів забезпечення позову може призвести до порушення принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, без обґрунтування наявності процесуальних підстав для вжиття таких заходів не може бути підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.
Крім того, заявником не надано суду жодних доказів на підтвердження намірів відповідача за позовом не виконувати рішення суду у даній справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст. 79 ГПК України).
Оскільки заявником не було надано доказів на підтвердження того, що невжиття, визначених ним заходів, забезпечення позову порушить права позивача позовом та в подальшому утруднить чи може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача позовом, за захистом яких він звернувся, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Відмовити Волинській обласній спілці товариств в задоволенні заяви за вх.№01-60/62/21 від 22.12.2021 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно Товариства з обмеженою відповідальністю “Ковельська оптово-торгова база”.
Ухвала набирає законної сили з дати її підписання 23.12.2021.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя В. М. Дем'як