23.12.2021 року м.Дніпро Справа № 904/6691/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Березкіної О.В., Дарміна М.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2021 (суддя Новікова Р.Г., м. Дніпро, повний текст підписано 04.10.2021) у справі №904/6691/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДС Укрспецтехніка", м. Київ
до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Жовті Води, Дніпропетровська область
про стягнення суми боргу в розмірі 297 440,20 грн., 3% річних в розмірі 3 011,66 грн., інфляційної складової в розмірі 6 092,77 грн.
У липні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТДС Укрспецтехніка" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення суми боргу в розмірі 297 440,20 грн., 3% річних в сумі 3 011,66 грн., інфляційних втрат в сумі 6 092,77 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 26 661,67 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договорів про закупівлю послуг №10/11/354Е від 13.01.2020 та №11/11/361Е від 13.01.2020 в частині повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість за договором в сумі 297 440,20 грн. та у зв'язку з чим позивачем заявлено до стягнення з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України 3 % річних за прострочення оплати наданих послуг за загальний період з 16.02.2021 по 19.07.2021 в сумі 3 011,66 грн. та інфляційні втрати за загальний період з березня 2021 року по червень 2021 року в сумі 6 092,77 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2021 у справі №904/6691/21 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДС Укрспецтехніка" суму боргу в розмірі 297 440,20 грн., 3% річних в розмірі 3011,66 грн., інфляційних втрат в сумі 6092,77 грн., витрати зі сплати судового збору в сумі 4598,19 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду в частині стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн., до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Державне підприємство "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, нез'ясування обставин справи, просить рішення суду в частині витрат на правничу допомогу скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у стягненні витрат на правничу допомогу.
Апеляційна скарга мотивована тим, що у договорі про надання правової допомоги не було визначено розміру гонорару, а тому сума 7000,00 грн. є необґрунтованою та непідтвердженою.
За доводами скаржника, позивачем подано до суду лише позовну заяву як заяву по суті спору, яка, враховуючи її зміст, не вимагала значних витрат часу на її складення, клопотання про долучення до матеріалів справи документів та акту приймання-передачі послуг адвоката.
Враховуючи зазначене, а також дослідивши подані позивачем матеріали та об'єктивно оцінивши час, необхідний для оцінки цих матеріалів, апелянт вважає, що заявлений в акті приймання-передачі послуг час, витрачений адвокатом на виконання зазначених у акті робіт (наданих послуг) є явно завищеним та не відповідає критерію розумності враховуючи те, що справа не є складною.
Скаржник посилається і на те, що матеріалами справи не підтверджено вчинення адвокатом будь-яких дій (запитів чи звернень до підприємств, установ, організацій) з метою збирання доказів, і це може бути лише підтвердженням того, що всі необхідні докази були у позивача.
Крім того, апелянт вважає, що позивачем не надано детального обґрунтованого опису робіт (наданих послуг), в якому, беручи до уваги критерії реальності, розумності та необхідності надання зазначених в ньому адвокатських послуг, з урахуванням складності справи, немає підстав для стягнення послуг у розмірі 7000, 00 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.11.2021, справу №904/6691/21 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Дармін М.О., Березкіна О.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.11.2021 (колегія суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Дармін М.О., Березкіна О.В.) визнано причини пропуску строку на подання апеляційної скарги поважними та поновлено строк на подання апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2021 у справі №904/6691/21; вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження; зупинено дію оскаржуваного рішення на час розгляду апеляційної скарги; сторонам наданий строк для подання відзиву, заяв, клопотань
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТДС Укрспецтехніка" своїм правом, передбаченим ст. 263 ГПК України, подання відзиву на апеляційну скаргу, не скористалось, про розгляд справи № 904/6691/21 повідомлено належним чином шляхом направлення на його адресу копії ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 08.11.2021 про відкриття провадження у справі. Вказану увалу отримано представником позивача 26.11.2021, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4900094010077.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
13.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТДС Укрспецтехніка" (виконавець) та Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (замовник) укладено договір про закупівлю послуг №10/11/354Е від 13.01.2020 (далі - договір 1), відповідно до пункту 1.1 договору 1 виконавець зобов'язується надати послуги зазначені в пункті 1.2 договору 1, а замовник прийняти і оплатити такі послуги.
Виконавець зобов'язується надати в порядку та на умовах даного договору послуги з ремонту і технічного обслуговування мототранспортних засобів і супутнього обладнання код 5011, (Послуги з регламентного і сервісного обслуговування та ремонту екскаваторів і навантажувачів іноземного виробництва та їх вузлів і агрегатів). Перелік техніки для проведення технічного обслуговування зазначено відповідно у додатку №2 що є невід'ємною частиною договору, перелік та обсяг робіт, що виконуються при проведенні планових (регламентних робіт) обслуговувань за марками техніки зазначено відповідно у додатку №3, що є невід'ємною частиною договору (пункт 1.2 договору 1).
Згідно пункту 1.4 договору 1 кількість послуг за цим договором, їх найменування та перелік використаних запасних частин, визначаються належним чином оформленими сервісними звітами (звітами сервісного механіка). Підставою для проведення розрахунків є підписаний з двох сторін акт здачі - приймання наданих послуг та рахунок доданий до нього.
Пунктом 2.1 договору 1 визначено, що виконавець повинен надавати послуги якісно. Гарантією якості наданих послуг є погоджений сторонами акт здачі - приймання наданих послуг.
За умовами пункту 3.1 договору 1 орієнтовна ціна договору з урахуванням вартості запасних частин і витратних матеріалів, відповідно до протоколу погодження договірної ціни (додаток №1) складає 1405206грн.00коп., у тому числі ПДВ.
Пунктом 4.1 договору 1 передбачено, що послуги, які надаються відповідно до цього договору, сплачуються замовником за погодженими цінами в національній валюті України, за відсутності зауважень з боку замовника, за фактом надання послуг протягом 10 банківських днів від дати підписання актів здачі - приймання виконаних послуг.
Пунктом 12.1 договору 1 (в редакції додаткової угоди №1 від 17.12.2020) визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30.06.2021, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.
Договір про закупівлю послуг №10/11/354Е від 13.01.2020 підписаний та скріплений печатками сторін без зауважень та заперечень до нього.
Згідно статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
В матеріалах справи відсутні докази того, що спірний договір про закупівлю послуг №10/11/354Е від 13.01.2020 визнавався недійсним в судовому порядку.
На виконання умов договору 1 позивач надав відповідачу послуги згідно актів надання послуг № 52664 від 01.02.2021 на суму 109 673,95 грн., № 53709 від 15.03.2021 на суму 86 912,00 грн., №54634 від 26.04.2021 на суму 9 710,00 грн.
Відповідач розрахувався за надані послуги частково, внаслідок чого залишилась несплаченою заборгованість за актом надання послуг №52664 від 01.02.2021 на суму 59 673,95 грн., №53709 від 15.03.2021 на суму 86 912,00 грн., №54634 від 26.04.2021 на суму 9 710,00 грн.
Враховуючи положення пункту 4.1 договору 1, відповідач був зобов'язаний сплатити вартість послуг, виконаних згідно акту надання послуг № 52664 від 01.02.2021 в строк до 15.02.2021 (включно); згідно акту надання послуг № 53709 від 15.03.2021 до 29.03.2021; згідно акту надання послуг до № 54634 від 26.04.2021 до 13.05.2021 (включно).
Докази оплати заборгованості за вказаними актами в матеріалах справи відсутні, таким чином сума боргу відповідача перед позивачем за договором про закупівлю послуг №10/11/354Е від 13.01.2020 складає 156 295,95 грн.
Строк оплати вказаної суми боргу є таким, що настав.
13.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТДС Укрспецтехніка" (виконавець) та Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (замовник) укладено договір про закупівлю послуг №11/11/361Е від 13.01.2020 (далі - договір 2).
Пункти 1.1, 1.2, 1.4, 2.1, 4.1 договору про закупівлю послуг №11/11/361Е від 13.01.2020, є тотожними за змістом відповідним пунктам договору про закупівлю послуг №10/11/354Е від 13.01.2020.
Відповідно до пункту 3.1 договору про закупівлю послуг №11/11/361Е від 13.01.2020 орієнтовна ціна договору з урахуванням вартості запасних частин і витратних матеріалів, відповідно до протоколу погодження договірної ціни (додаток №1) складає 695543грн.25коп., в тому числі ПДВ.
Пунктом 12.1 договору 2 (в редакції додаткової угоди №1 від 17.12.2020) визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30.06.2021, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.
Договір про закупівлю послуг №11/11/361Е від 13.01.2020 підписаний та скріплений печатками сторін без зауважень та заперечень до нього.
Згідно статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
В матеріалах справи відсутні докази того, що спірний договір про закупівлю послуг №11/11/361Е від 13.01.2020 визнавався недійсним в судовому порядку.
На виконання умов договору 2 позивач надав відповідачу послуги згідно актів надання послуг №53593 від 10.03.2021 на суму 64 005,50 грн., №53711 від 15.03.2021 на суму 42 828,25 грн., №54644 від 26.04.2021 на суму 23 742,50 грн.
Також позивач зазначає, що згідно видаткової накладної №52650 від 25.01.2021 поставив відповідачу товар ну суму 10 560,00 грн.
Відповідач не розрахувався за надані послуги, внаслідок чого залишилась несплаченою заборгованість за актом надання послуг №53593 від 10.03.2021 на суму 64 005,50 грн., №53711 від 15.03.2021 на суму 42 828,25 грн., №54644 від 26.04.2021 на суму 23 742,50 грн.
Враховуючи положення пункту 4.1 договору 1, відповідач був зобов'язаний сплатити вартість послуг, виконаних згідно акту надання послуг №53593 від 10.03.2021 до 24.03.2021 (включно); згідно акту надання послуг №53711 від 15.03.2021 до 29.03.2021 (включно); згідно акту надання послуг №54644 від 26.04.2021 до 13.05.2021 (включно).
Докази оплати заборгованості за вказаними актами в матеріалах справи відсутні, таким сума боргу відповідача перед позивачем за договором про закупівлю послуг №11/11/361Е від 13.01.2020 складає 130 576,25 грн.
Строк оплати вказаної суми боргу є таким, що настав.
Суд першої інстанції не прийняв твердження відповідача, що заборгованість згідно акту надання послуг №53711 від 15.03.2021 складає 28 998,25 грн., оскільки кошти згідно платіжного доручення №5150 від 16.04.2021 сплачені в рахунок погашення заборгованості згідно акту №53591. Таким чином, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами часткове погашення заборгованості згідно акту надання послуг №53711 від 15.03.2021.
Як вбачається зі змісту видаткової накладної №52650 від 25.01.2021, позивач поставив відповідачу паливний насос у кількості 2 шт. на суму 10 560,00 грн.
Поставка здійснювалась на виконання умов договору закупівлю послуг №11/11/361Е від 13.01.2020.
Видаткова накладна підписана та скріплена печатками сторін без зауважень та заперечень до неї.
Факт поставки вказаного товару відповідачем не спростовується.
Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Таким чином, відповідач мав сплатити вартість отриманого товару не пізніше наступного дня після отримання товару, тобто до 26.01.2021 включно.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Положеннями статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 297 440,20 грн.20коп., підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем, у зв'язку з чим господарський суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача в цій частині.
Також, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивачем заявлено до стягнення суму інфляційних втрат 6 092,77 грн. за загальний період з березня 2021 року по червень 2021 року та 3% річних в розмірі 3 011,66 грн. за загальний період з 16.02.2021 по 19.07.2021.
Дослідивши розрахунок 3% річних та інфляційної складової наданий позивачем, суд першої інстанції дійшов висновку, що він є арифметично правильним та відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим задовольнив зазначені позовні вимоги у вищенаведених заявлених позивачем сумах.
Враховуючи задоволення позовних вимог та відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, господарським судом здійснено розподіл судового збору з покладенням на відповідача витрат позивача зі сплати судового збору в розмірі 4 598,19 грн. за розгляд даної справи в суді першої інстанції.
Приймаючи рішення, господарський суд виходив з обставин неналежного виконання відповідачем умов договорів в частині оплати вартості наданих позивачем відповідачу послуг та враховуючи те, що докази оплати заборгованості за наявними в матеріалах справи актами надання послуг в матеріалах справи відсутні, строк оплати спірної суми боргу є таким, що настав, відповідно, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в загальній сумі 297 440,20 грн.
Крім того, враховуючи порушення відповідачем умов договорів щодо оплати наданих послуг, суд першої інстанції, з урахуванням приписів ст. 625 Цивільного кодексу України, дослідивши розрахунок 3% річних за загальний період з 16.02.2021 по 19.07.2021 в сумі 3 011,66 грн. та інфляційних втрат за загальний період з березня 2021 по червень 2021 року в сумі 6 092,77 грн., дійшов висновку про те, що він є арифметично правильним та відповідає вимогам чинного законодавства, та задовольнив вказані позовні вимоги у зазначених сумах.
За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи, що апеляційна скарга не містить доводів та заперечень апелянта щодо оскаржуваного рішення в частині задоволених судом вимог про стягнення основного боргу в сумі 297 440,20 грн, 3 % річних в сумі 3 011,66 грн. та інфляційних втрат в сумі 6092,77 грн., суд апеляційної інстанції не здійснює перегляд рішення в наведених частинах.
Предметом апеляційного перегляду є незгода відповідача з присудженою судом до стягнення сумою витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.
Приймаючи рішення в частині часткового задоволення вимог про стягнення з відповідача суми витрат з оплати правничої допомоги, господарський суд дійшов висновку, що заява ТОВ "ТДС Укрспецтехніка" про розподіл витрат на професійну (правничу) допомогу в частині стягнення 26 661, 67грн. не відповідає критерію розумності, оскільки загальний час, визначений в акті прийому-передачі №1 від 19.07.2021 до договору професійної правничої допомоги №12/07 від 12.07.2021, витрачений на надання послуг зі складання позовної заяви є завищеним; викладення обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу не можуть бути віднесені до правничої допомоги, які підлягають покладенню на відповідача; такі витрати не мають характеру необхідних, не співрозмірні із виконаною роботою в суді, їх відшкодування за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини справи №904/6691/21 матиме надмірний характер, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн., решту заявленої суми відніс до витрат позивача.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
Так, 12.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТДС Укрспецтехніка" (клієнт) та Адвокатським бюро "Варшамяна" (бюро) укладено договір професійної правничої допомоги №12/07(а.с. 62-65, т.1) , відповідно до п. 1 якого бюро зобов'язується надати професійну правничу допомогу клієнтові, а клієнт зобов'язується прийняти цю допомогу та сплатити за неї гонорар (винагороду), а також компенсувати фактичні витрати на її надання в рамках ведення судової справи за позовом клієнта до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення заборгованості за договором про закупівлю послуг №10/11/354Е від 13.01.2020 та договором про закупівлю послуг №11/11/361Е від 13.01.2020 та договором про закупівлю послуг №11/11/361Е від 13.01.2020, укладеного між клієнтом та ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", у Господарському суді Дніпропетровської області, у Центральному апеляційному господарському суді (за необхідності), у Касаційному господарському суді Верховного Суду (за необхідності). Професійна правнича допомога включає наступні види адвокатської діяльності:
а) надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань;
b) складення позовних заяв, інших заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
с) представництво інтересів клієнта у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства, а також в інших державних органах , органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування, органах нотаріату та перед фізичними і юридичними особами;
d) представництво інтересів клієнта в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
е) надання інших видів правової допомоги не заборонених законом.
Пунктом 7 договору передбачено, що ціною договору є сума всіх виплат (гонорарів), що були здійснені клієнтом під час дії договору на користь бюро.
Відповідно до пункту 8 договору професійної правничої допомоги розмір гонорару за судовою справою або за вчинення інших дій в інтересах клієнта на виконання договору визначається сторонами виходячи з часу, що буде потрачений на це, складності та категорії справи та інших чинників, що беруться сторонами до уваги. Розмір, спосіб та порядок оплати гонорару вказується у протоколі погодження гонорару. За результатами наданих послуг (професійної правничої допомоги) сторони укладають акт прийому - передачі наданих послуг (професійної правничої допомоги).
Договір набирає чинності з дня його укладення і діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків за ним (п. 26 договору).
Договір підписаний та скріплений печатками сторін без зауважень та заперечень до нього.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТДС Укрспецтехніка" та Адвокатським бюро "Варшамяна" підписаний протокол погодження гонорару до договору професійної правничої допомоги №12/07 від 12.07.2021, відповідно до якого сторони узгодили, що розмір гонорару за одну годину роботи бюро складає 1 882,00 грн. (а.с. 66, т.1). Також, вказаним протоколом сторони узгодили, що клієнт зобов'язаний оплатити вартість отриманих послуг (професійної правничої допомоги) на підставі акту прийому- передачі наданих послуг(професійної правничої допомоги) протягом 1 банківського дня з дня підписання акту шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок бюро.
19.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТДС Укрспецтехніка" та Адвокатським бюро "Варшамяна" підписано акт прийому-передачі №1 від 19.07.2021 до договору професійної правничої допомоги №12/07 від 12.07.2021 (а.с. 67, т.1), відповідно до якого на виконання умов договору № 12/07 професійної правничої допомоги від 12.07.2021 бюро надало, а клієнт отримав наступні послуги:
- збір доказів за справою (договір з додатками, акти надання послуг, платіжне доручення (вхідне) та обговорення обставин майбутньої судової справи (30 хвилин на суму 941 грн.00 коп.);
- вивчення матеріалів справи (2 години 30 хвилин на суму 4705 грн.00коп.);
- складання позовної заяви, а також викладення обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу та розрахунок суми боргу з урахуванням суми 3% річних та суми інфляційних втрат, а також перевірка на коректність калькуляцій, що були зроблені з подальшим викладенням у письмовій формі (10 годин 25 хвилин на суму 19604 грн.17 коп.);
- підготовка позовної заяви та доданих до неї документів у паперових копіях для подання до суду та відправки відповідачеві (1 година 30 хвилин на суму 1411 грн. 50 коп.).
Загальна вартість послуг професійної правничої допомоги згідно акту прийому - передачі №1 від 19.07.2021 до договору професійної правничої допомоги №12/07 від 12.07.2021 становить 26 661,67 грн.
Відповідно до платіжного доручення №4692 від 20.07.2021 позивач перерахував Адвокатському бюро "Варшамяна" грошові кошти у сумі 35 661,67 грн. (а.с. 68, т.1), в призначенні платежу значиться: "Оплата послуг за дог. № 12/07 надання проф. правн. доп. від 12.07.2021 та актом прийому-передачі №1 та передоплата за послуги у розмірі 9 000 грн. без ПДВ.".
Як вбачається з матеріалів справи, у відзиві на позовну заяву відповідач, зокрема, зазначав про завищення розміру витрат на правничу допомогу та про те, що справа не є складною, підготовка позову не вимагала значних витрат часу, у зв'язку з чим відповідач зазначив про відсутність підстав для стягнення послуг на професійну правничу допомогу в сумі 26 661,67 грн.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Пунктом 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України установлено, що однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
При цьому, ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Водночас, за приписами ч. 2 ст. 124 ГПК України, у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Отже, за приписами ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якими відповідно до приписів ч. 2 ст. 161 ГПК України є позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Частини 1 та 2 ст. 126 ГПК України встановлює, що:
- витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;
- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
При цьому частинами 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.04.2020 у справі №922/2685/19.
Згідно зі ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених 09.06.2017 звітно-виборним з'їздом адвокатів України, адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару та дотримуватись принципу "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги.
Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Крім того, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 756/2114/17, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 р. у справі "Гімайдуліна і інші проти України" (пункти 34 - 36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Колегія суддів відзначає, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, надану позивачу в зазначеному ним розмірі, адже цей розмір має бути не лише доведений, а документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
На підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем до матеріалів справи додані копії укладеного між позивачем та Адвокатським бюро "Варшамяна" договору надання професійної правничої допомоги №12/07 від 12.07.2021, протокол погодження гонорару до вказаного договору від 12.07.2021, акт прийому-передачі № 1 наданих послуг (професійної правничої допомоги) до договору професійної правничої допомоги № 12/07 від 12.07.2021 від 19.07.2021, ордер серії КР №65631 від 12.07.2021, платіжне доручення №17К17АС3С7А677 від 20.07.2021 на суму 35 661,67 грн.(а.с. 62-69, т.1).
Отже, факт надання позивачу Адвокатським бюро "Варшамяна" послуг є підтвердженим.
Щодо розміру витрат на оплату послуг адвоката колегія суддів зазначає наступне.
Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У відзиві на позовну заяву (а.с. 83-85, т.1) позивач зазначає про неспівмірність витрат відповідача на правову допомогу, що фактично є клопотанням про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Як вбачається з матеріалів справи:
- підготовка позовної заяви та доданих до неї документів у паперових носіях для подання до суду та відправки відповідачу, тобто, фактично, роздруківка вказаних документів та надсилання їх на адресу суду та відповідача не потребує наявності юридичних знань та може бути виконано будь-яким з співробітників юридичної особи, а відтак, включення даної послуги до витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованим;
- справа сторін не є складною, оскільки стосується стягнення основного боргу та штрафних санкцій на підставі договорів про закупівлю послуг та не містить великої кількості документів, які необхідно було б вивчити, а також справа сторін хоча і не є малозначною в розумінні ГПК України, однак є незначною за складністю, у зв'язку з чим потребує лише наявності базових знань у сфері цивільного та господарського законодавства України, а відтак, складання позовної заяви, обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу та розрахунок суми боргу з урахуванням суми 3 % річних та інфляційних втрат, перевірка їх на коректність калькуляцій, що були зроблені із подальшим викладенням у письмовій формі, протягом майже 10,5 годин не є необхідним.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем не доведено доцільності понесених витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі, оскільки позов про стягнення основної заборгованості у загальній сумі 297 440,20 грн. та штрафних санкцій у загальній сумі 9 104,43 грн. не становить суспільного інтересу та не впливає на ділову репутацію позивача, оскільки не пов'язаний з наданням оцінки вчинених правочинів з третіми особами контрагентами.
Вказані вище обставини свідчать про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, а відтак, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката у цьому випадку має бути зменшений до 7 000,00 грн.
При цьому, колегія суддів зазначає, що задоволена судом першої інстанції сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн. складає 0,02% від загальної суми позовних вимог (306 544,63 грн.), що відповідає пропорційності відносно ціни позову.
Стосовно доводів скаржника про те, що розмір гонорару не передбачено умовами договору професійної правничої допомоги № 12/07 від 12.07.2021, колегія суддів зазначає наступне.
Системний аналіз норм статей 632, 903 ЦК України, ст.ст.27, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" дозволяє зробити наступні висновки:
(1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині другій статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність");
(2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;
(3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;
(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;
(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";
(6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18, від 19.11.2019 у справі №5023/5587/12, від 12.08.2020 у справі №916/2598/19, від 27.08.2020 у справі №873/2/20, від 07.09.2020 у справі №910/4201/19, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19 та від 26.11.2020 у справі № 922/1948/19.
Слід зауважити, що укладений між Адвокатським бюро "Варшамяна" і позивачем договір № 12/07 від 12.07.2021 не містить такої обов"язкової умови договору, як ціна договору (адвокатський гонорар), його розміру та/або порядку обчислення (як погодинної оплати або фіксованого розміру).
Посилання у договорі на те, що розмір гонорару буде зазначений у протоколі погодження гонорару не є договірним узгодженням гонорару адвокату та визначенням порядку його обчислення.
В той же час, вказане не є безумовною підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл (відшкодування) судових витрат, оскільки, з урахуванням інших обставин і доказів у кожній конкретній справі, вирішення питання про компенсацію судових витрат віднесено до дискреційних повноважень суду.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, наведеної у постанові від 27.06.2018 по справі №826/1216/16 (провадження 11-562ас18) склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Слід наголосити, що сторони у п. 8 зазначеного договору передбачили, що розмір гонорару за судовою справою або за вчинення інших дій в інтересах клієнта на виконання договору визначається ними, виходячи з часу, що буде витрачений на це, складності та категорії справи та інших чинників, що беруться сторонами до уваги; розмір, спосіб та порядок оплати гонорару вказується у протоколі погодження гонорару; за результатами наданих послуг (професійної правничої допомоги) сторони укладають акт прийому-передачі наданих послуг (професійної правничої допомоги).
На виконання вищезазначеного пункту договору сторонами складено та підписано і протокол погодження гонорару від 12.07.2021, і акт прийому-передачі наданих послуг (професійної правничої допомоги) від 19.07.2021. При цьому, в протоколі погодження гонорару сторони погодили розмір гонорару - 1882,00 грн. за 1 годину бюро.
Отже, певна домовленість між сторонами щодо суми гонорару, передбачена п. 8 договору професійної правничої допомоги №12/07 від 12.07.2021, є погодженою між позивачем та Адвокатським бюро "Варшамяна".
В зв?язку з чим відхиляються доводи апелянта про неузгодженість договором розміру гонорару адвоката.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2021 у справі № 904/6691/21 задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2021 у справі № 904/6691/21 в оскаржуваній частині відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам, матеріалам справи і залишається без змін, оскільки підстави для його скасування відсутні.
Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.
Спір у даній не справі не відноситься до категорії тих, що не можуть розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження, загальна сума позову хоча і становить 306 544,63 грн., що є більшим від ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на 01.01.2021 ця сума дорівнювала 227 000 грн), однак, враховуючи те, що справа є незначною за складністю і судом першої інстанції віднесена до тих, що розглядається у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення (виклику) сторін, а апелянт в апеляційній скарзі також не ставив питання щодо розгляду справи з повідомленням (викликом) сторін, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідно, враховуючи приписи ст. 287 ГПК України, судові рішення у даній справі підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд,
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2021 у справі №904/6691/21 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2021 у справі №904/6691/21 - залишити без змін.
Судові витрати Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 23.12.2021.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя О.В. Березкіна
Суддя М.О. Дармін