16.12.2021 року м. Дніпро Справа № 904/5036/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді (доповідача) - Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Коваль Л.А., Кузнецова В.О.,
при секретарі судового засідання: Радіновському Р.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального закладу "Верхньодніпровська середня загальноосвітня школа № 5 І-ІІІ ступенів" Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області"
на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Красота О.І.) від 25.10.2021р. у справі № 904/5036/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРВИН", м. Кривий Ріг
до Комунального закладу "Верхньодніпровська середня загальноосвітня школа №5 І-ІІІ ступенів" Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області"
про стягнення штрафу 1 675 243,55 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2021р. у справі № 904/5036/21 в задоволенні заяви Комунального закладу "Верхньодніпровська СЗШ № 5 І-ІІІ ступенів" Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області" про компенсацію судових витрат відмовлено.
Приймаючи ухвалу, господарський суд виходив з того, що з наданого до заяви представником відповідача витягу з договору про надання правової (правничої) допомоги №19-08/01 від 19.08.2021 не вбачаються вартість наданих послуг (розміру гонорару) погодинно або у фіксованому розмірі, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати та умови повернення, а також з того, що в акті приймання-передачі виконаних робіт до цього договору відсутня інформація щодо часу витраченого адвокатом та опис наданих послуг.
Не погодившись із зазначеною ухвалою, Комунальний заклад "Верхньодніпровська середня загальноосвітня школа №5 І-ІІІ ступенів" Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області" звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2021р. у справі № 904/5036/21 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким компенсувати йому судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн., понесені внаслідок необґрунтованих дій позивача.
У поданій скарзі йдеться про те, що оскаржувана ухвала прийнята судом з порушенням норм процесуального права, при неповному з"ясуванні обставин та при невідповідності висновків суду обставинам справи.
При цьому скаржник посилається на те, що:
- враховуючи обсяг послуг професійної правничої допомоги, а саме: аналіз матеріалів, підготовку і подання ним письмових пояснень на позов та інших процесуальні документів, здійснення представництва відповідача в судових засіданнях, а також враховуючи ціну позову, розмір адвокатських витрат в сумі 10000грн є співмірним до ціни позову та відповідає об"єму адвокатських послуг в даній справі;
- розмір гонорару у вказаній вище сумі визначений сторонами договору про надання правової допомоги, не є завищеним щодо іншої сторони спору зважаючи на складність даної справи та витрачений адвокатом час;
- матеріали справи містять докази витраченого адвокатом часу та інші докази представництва відповідача в суді адвокатом АО "Біднягін і партнери" Сагайдаком А.В., у зв"язку з чим, суд мав змогу встановити та перевірити цю інформацію і врахувати її під час вирішення питання компенсації судових витрат відповідача на правничу допомогу;
- розмір гонорару визначений за погодженням адвоката з клієнтом, тому суд не мав права його змінювати і втручатися у правовідносини останніх, а наявність документального підтвердження витрат відповідача на таку допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат;
- суд помилково не врахував те, що позивач не заперечував проти здійснення компенсації судових витрат відповідача у даній справ та не клопотав про зменшення суми цих витрат, між тим, суд помилково відмовив у компенсації заявлених витрат лише з ініціативи суду, що протирічить висновкам, викладеним Об"єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
На думку скаржника, неврахування судом першої інстанції висновків Верховного Суду та вимог ГПК України під час розгляду клопотання відповідача про компенсацію судових витрат вказує на незаконність постановленої ухвали та є підставою для її скасування.
Крім того апелянт зазначає, що за вимогами ч. 3 ст. 244 ГПК України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, отже за заявою відповідача про компенсацію понесених судових витрат у даній справі мало бути постановлено саме додаткове судове рішення.
Також скаржник вказує на те, що у разі наявності питань до відповідача, суд повинен був не відмовляти в компенсації вказаних вище витрат, а скористатися положеннями ч. 4 ст. 244 ГПК України та викликати сторони або інших учасників справи у судове засідання.
09.11.2021 скаржником подано клопотання про долучення доказів, до якого додана копія повного тексту договору про надання правової (правничої) допомоги № 19-08/01 від 19.08.2021.
У клопотанні, у тому числі, йдеться про те, що для вирішення питання судових витрат мала значення лише частина вказаного документа, витяг з якого і було надано відповідачем у суді першої інстанції, між тим, у зв"язку з безпідставною відмовою місцевим господарським судом у компенсації судових витрат повний текст договору надано відповідачем апеляційному суду.
Інші доводи, викладені в клопотанні є аналогічними доводам, викладеним відповідачем в апеляційній скарзі.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає її необґрунтованою, просить залишити ухвалу господарського суду від 25.10.2021 у даній справі без змін, посилаючись на те, що враховуючи, що розгляд справи завершено шляхом прийняття ухвали про залишення позовної заяви без розгляду і рішення у справі по суті судом не приймалося, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про винесення не додаткового рішення, а саме ухвали, а також на те, що акт приймання-передачі виконаних робіт від 21.10.2021 на 10000грн не містить інформації, які саме послуги надавалися та які витрати були понесені у зв"язку з наданням правової допомоги.
За твердженням позивача відповідач не навів: розрахунок наданих послуг, час, витрачений адвокатом, детальний опис виконаних послуг, їх загальну вартість, розмір гонорару, погодинно або у фіксованому розмірі та інші документи, що свідчать про оплату гонорару та витрат, пов"язаних з наданням правової допомоги.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.11.2021 колегією суддів відкрито провадження за апеляційною скаргою та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 16.12.2021.
Представники сторін у судове засідання не з"явилися, про час і місце судового засідання сторони повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Юрвин" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Комунального закладу "Верхньодніпровська СЗШ №5 І-ІІІ ступенів" Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області" 1675243,55грн. штрафу, 16000,00грн. відшкодування по оплаті послуг з проведення експертного будівельно-технічного дослідження, 8 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та судового збору. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором в частині оплати поставленого газу.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2021р. у справі № 904/5036/21 позовну заяву товариства залишено без розгляду.
22.11.2021 в системі "Електронний суд" представником відповідача подана заява про компенсацію судових витрат, здійснених відповідачем внаслідок необґрунтованих дій позивача.
На підтвердження понесення витрат на оплату послуг адвоката до заяви додані: витяг з договору №19-08/01 про надання правової (правничої) допомоги від 19.08.2021 (п.п.1.1.- 4.2.6 та п.п.14.3-14.8 договору), акт приймання-передачі виконаних робіт №01 від 21.10.2021 до вказаного договору, рахунок №01 від 20.10.2021, довідка №22-10/01 від 22.10.2021, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АЕ №1085340 від 25.08.2021, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2612 від 03.09.2012.
25.10.2021 місцевим господарським судом прийнято оскаржувану ухвалу.
Згідно з ч. 5 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 123 цього Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ст. 126 Кодексу витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.ч. 5, 8 ст. 129 Кодексу під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Таким чином, при розгляді заяв про компенсацію понесених витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
За приписами ст. 30 Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже з положень наведених норм випливає, що визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат.
Одночасно слід враховувати, що витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
При цьому відповідно до ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як зазначено вище, порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги, між тим, у даному випадку, КП Верхньодніпровська середня загальноосвітня школа №5 І-ІІІ ступенів" Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області" до заяви про компенсацію судових витрат не було додано повного тексту договору про надання правової (правничої) допомоги №19-08/01 від 19.08.2021. Копія витягу з договору, додана відповідачем до заяви у суді першої інстанції не являється належним доказом в розумінні ст.76 Господарського процесуального кодексу України, оскільки з цього витягу не вбачається розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката з ТОВ "Юрвин" та/або порядок обчислення таких витрат.
Акт № 1 від 21.10.2021 та рахунок №01 від 20.08.2021 не містять конкретного переліку робіт (наданих послуг), що входив до обсягу наданої правової допомоги, а містять лише загальний розмір гонорару і також не визначають порядок обчислення вартості наданих послуг (розміру гонорару) погодинно або у фіксованому розмірі.
Отже, всупереч ст. 126 ГПК України відповідачем не подавалося до суду детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а з наданих відповідачем до заяви про компенсацію судових витрат документів неможливо встановити реальний обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), відповідність виконаних згідно з ними робіт умовам договору та, у зв"язку з цим, неможливо й встановити обґрунтованість вартості наданих послуг та витрачений на них час.
При цьому апеляційний суд зазначає, що Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін .
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.04.2021 у справі № 922/2321/20.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 ГПК України.
За загальним правилом, обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.
Щодо досліджуваної справи, то обставини, викладені у заяві про розподіл судових витрат відповідачем не доведені, належні та допустимі докази в обґрунтування цих обставин не надані, з огляду на викладене місцевим господарським судом зроблено обґрунтований висновок про відсутність підстав для задоволення цієї заяви.
Доводи скаржника про те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у розподілі витрат на професійну правничу допомогу, незважаючи на наявність в матеріалах справи документального підтвердження витрат відповідача на таку допомогу та їх розрахунок спростовуються наведеними законодавчими нормами та вищезазначеними фактичними обставинами справи.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає помилковими доводи скаржника про те, що місцевий господарський суд необґрунтовано розглянув заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу без виклику сторін та постановив за результатами розгляду цієї заяви саме ухвалу, а не додаткове рішення, оскільки такі доводи ґрунтуються на невірному тлумаченні скаржником чинного законодавства України, адже ухвала про залишення позову без розгляду також постановлялася судом без участі представників сторін.
Стосовно доводів апелянта про те, що розмір гонорару визначений за погодженням адвоката з клієнтом і суд не мав права його змінювати і втручатися у правовідносини останніх колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
У даному випадку, місцевий господарський суд не змінював розміру гонорару адвоката, а у зв"язку з ненаданням заявником належних і допустимих доказів, був позбавлений можливості встановити обґрунтованість вартості наданих послуг і витрачений на них час та, у зв"язку цим, дійшов до правильного висновку про відсутність підстав для відшкодування цих витрат саме за рахунок ТОВ "Юрвин".
Крім цього, згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем разом з відзивом на позов не подавалося розрахунку сум судових витрат, в т.ч. на професійну правничу допомогу, а інтереси відповідача у справі, у перших судових засіданнях, здійснювала особа, яка не є адвокатом.
Інші доводи апеляційної скарги не впливають на юридичну оцінку обставин справи та не спростовують викладених вище висновків суду.
Клопотання скаржника про долучення до матеріалів справи та врахування повного тексту договору № 19-08/01 від 19.08.2021, який не був предметом дослідження в суді першої інстанції відхиляється апеляційним судом, оскільки в порядку ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України докази неможливості подання його до суду першої інстанції з причин, які об"єктивно не залежали від скаржника не надані.
З огляду на викладене, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскаржуваної ухвали.
Керуючись ст. 269, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Комунального закладу "Верхньодніпровська середня загальноосвітня школа № 5 І-ІІІ ступенів" Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області" - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2021р. у справі №904/5036/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена та підписана 23.12.2021 року.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя Л.А. Коваль
Суддя В.О. Кузнецов