23.12.2021 року м. Дніпро Справа № 908/2970/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач), судді Білецька Л.М., Верхогляд Т.А.,
розглянувши без повідомлення учасників провадження у справі за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДОС СВ" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 19.10.2021р. у справі № 908/2970/21
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДОС СВ", м. Нікополь Дніпропетровської області
до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Енергодар Запорізької області
про видачу судового наказу про стягнення 108 000,00 грн.
1. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 19.10.2021р. (повний текст складено - 19.10.2021р., суддя - Левкут В.В., м. Запоріжжя) у справі № 908/2970/21 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "РАДОС СВ" в задоволенні вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2 000,00 грн.
Відмовляючи у задоволенні вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд виходив з того, що нормами ГПК України не передбачено розподілу будь-яких судових витрат за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу. Суд також зазначив, що положення ст. 129 ГПК України регулюють питання розподілу судових витрат між сторонами спору в залежності від результатів розгляду справи по суті, а відтак, в даному випадку, не підлягають застосуванню. Судові витрати, які понесені учасниками під час наказного провадження в подальшому можуть бути враховані та розподілені за результатами розгляду даного спору в порядку позовного провадження.
2. Підстави з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "РАДОС СВ" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 19.10.2021р., стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (код ЄДРПОУ 24584661, місцезнаходження юридичної особи: 01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3), в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (код ЄДРПОУ ВП 19355964, місцезнаходження: 71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДОС СВ" (код ЄДРПОУ 44055420, адреса: 53211, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Запорізька, буд. 49) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн., витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2 270,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн. в апеляційній інстанції.
2.1. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Скаржник вважає, що ухвала Господарського суду Запорізької області від 19.10.2021р. у даній справі щодо відмови в задоволенні вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 2 000,00 грн. прийнята з порушеннями вимог чинного законодавства України, при цьому суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, не врахував надані пояснення та докази стягувача, неправильно та не повно дослідив докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, а також суд не вірно застосував норми як матеріального, так і процесуального права. З правового аналізу п. 6 ч. 1 ст. 155, ст. ст. 123, 126 ГПК України слідує, що нормами процесуального закону передбачено стягнення з боржника у наказному провадженні сум, які відмінні від неоспорюваної заборгованості та витрат зі сплати судового збору за подання заяви про видачу судового наказу, зокрема витрат на правничу допомогу. Заявник надав суду належні докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у сумі 2 000, 00 грн. у справі № 908/2970/21, які підлягають стягненню з боржника разом із іншими судовими витратами. Позиція скаржника, викладена в даній апеляційній скарзі, ґрунтується на наявній судовій практиці, зокрема, Західного апеляційного господарського суду.
2.2. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Запорізької області від 19.10.2021 року - без змін, судові витрати по справі покласти на ТОВ "РАДОС СВ". Посилається на те, що наказне провадження передбачає можливість стягнення неоспорюваної заборгованості, за заявою особи, якій належить право вимоги про стягнення заборгованості за письмовими договорами, яка не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тобто, заява про видачу судового наказу про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу за укладеним між ТОВ "РАДОС СВ" та АБ "Шашликов та партнери" договором про надання правової допомоги № 135/2021 від 20.08.2021р. суперечить самій суті наказного провадження, оскільки договір не є укладеним між заявником та боржником, заборгованість за ним не є неоспорюваною заборгованістю боржника. Порядок розгляду справ наказного провадження визначений розділом ІІ ГПК України "Наказне провадження". Зазначений розділ ГПК України не встановлює порядку відшкодування витрат, пов'язаних із розглядом справи, які понесені боржником. Отже, оскільки склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування у справі, то у наказовому провадженні боржник буде позбавлений можливості довести неспівмірність заявлених заявником вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, що суперечить приписам ч. 1 ст. 13 ГПК України. З сукупного аналізу норм ГПК України вбачається, що відшкодування витрат на правничу допомогу можливе лише у справах позовного провадження, а у справах наказного провадження такі судові витрати не відшкодовуються, в зв'язку з чим, заявлена заявником вимога не підлягає розгляду в порядку наказного провадження. Тобто, вимоги ТОВ "РАДОС СВ" в частині стягнення з боржника витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000, 00 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. ТОВ "РАДОС СВ" не довело наявність підстав для скасування ухвали Господарського суду Запорізької області від 19.10.2021р. у справі № 908/2970/21. При цьому, місцевим господарським судом було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у даній справі.
3. Апеляційне провадження.
3.1. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Центрального апеляційного господарського суду від 15.11.2021р. дану справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Вечірко І.О., судді - Білецька Л.М., Верхогляд Т.А.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.11.2021р. відкрито апеляційне провадження та постановлено розглядати апеляційну скаргу без повідомлення учасників провадження у справі за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 ч. 1 ст. 256 ГПК України, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Враховуючи те, що предметом апеляційного перегляду наразі є ухвала про відмову у видачі судового наказу (п. 1 ч. 1 ст. 255 ГПК України), яка входить до визначеного у ч. 2 ст. 271 ГПК України переліку та з огляду на відсутність обставин справи, що зумовлюють необхідність розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, виклик сторін (учасників справи) колегією суддів не здійснювався.
Згідно з ч. 1 ст. 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.
3.2. Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції.
До Господарського суду Запорізької області надійшла заява № б/н від 11.10.2021р. Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДОС СВ" про видачу судового наказу щодо стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 108 000,00 грн. грошової заборгованості за договором поставки товару № 53-121-01-21-10287 від 18.05.2021р. У вказаній заяві заявник просив також стягнути судові витрати, які складаються з 227,00 грн. судового збору та 2 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Господарським судом Запорізької області 19.10.2021р. видано судовий наказ в порядку наказного провадження про стягнення з боржника на користь стягувача 108 000,00 грн. грошової заборгованості за договором поставки товару № 53-121-01-21-10287 від 18.05.2021р. та 227,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Розглянувши заяву стягувача в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні.
3.3. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази, що стосуються фактів, на які учасники провадження у справі посилаються в апеляційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права дійшла висновку про наступне.
У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При цьому колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010р.).
З матеріалів справи вбачається, до Господарського суду Запорізької області надійшла заява ТОВ "РАДОС СВ" про видачу судового наказу щодо стягнення з ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 108 000,00 грн. грошової заборгованості за договором поставки товару № 53-121-01-21-10287 від 18.05.2021р. У вказаній заяві заявник просив також стягнути судові витрати, які складаються з 227,00 грн. судового збору та 2 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Заява про видачу судового наказу обґрунтована неналежним виконанням боржником зобов'язань за договором поставки товару № 53-121-01-21-10287 від 18.05.2021р. щодо оплати отриманого товару.
Підстави та порядок видачі судового наказу врегульовано положеннями розділу ІІ ГПК України.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст.148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.
Згідно із ч. 1 ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У свою чергу, п. 3 ч. 1 ст. 152 ГПК України встановлено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам ст. 148 цього Кодексу.
Як вбачається із змісту поданої заяви, ТОВ "РАДОС СВ" просило суд видати судовий наказ, зокрема, про стягнення з боржника 2 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Місцевий господарський суд дійшов висновку, що положення ст. 129 ГПК України регулюють питання розподілу судових витрат між сторонами спору в залежності від результатів розгляду справи по суті, а відтак, в даному випадку, не підлягають застосуванню. Судові витрати, які понесені учасниками під час наказного провадження в подальшому можуть бути враховані та розподілені за результатами розгляду даного спору в порядку позовного провадження. За таких обставин, виходячи з того, що ГПК України не передбачено розподілу судових витрат за результатами розгляду заяви про стягнення у порядку наказного провадження, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для видачі судового наказу у даній справі з огляду на наступне.
Згідно з ч. 3 ст. 152 ГПК України, у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо (ч. 2 ст. 12 ГПК України).
Порядок розгляду заяв в наказному провадженні врегульовано розділом ІІ ГПК України.
За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.
Відповідно до ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
У статті 150 ГПК України встановлено вимоги щодо форми та змісту заяви про видачу судового наказу:
- заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником (ч. 1);
- у заяві повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника; 3) ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання; 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги (ч. 2);
- до заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Водночас ч. 1 ст. 152 ГПК України встановлено випадки, за яких суддя відмовляє у видачі судового наказу, а саме:
1) заяву подано з порушеннями вимог ст. 150 цього Кодексу;
2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;
3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам ст. 148 цього Кодексу;
4) наявні обставини, зазначені у частині першій ст. 175 цього Кодексу;
5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою;
6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ;
7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 цієї частини;
8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу;
9) заяву подано з порушенням правил підсудності.
Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (ч. 2 ст. 152 ГПК України).
Наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором).
У відзиві на апеляційну скаргу боржник зазначає, що оскільки склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування у справі, то у наказному провадженні боржник буде позбавлений можливості довести неспівмірність заявлених вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, що суперечить приписам ч. 1 ст. 13 ГПК України. На думку боржника, заява про видачу судового наказу про стягнення з боржника витрат на правничу допомогу за укладеним між ТОВ "РАДОС СВ" та Адвокатським бюро "Шашликов та партнери" договором про надання правової допомоги № 135/2021 від 20.08.2021р. суперечить самій суті наказного провадження, оскільки такий договір не є укладеним між заявником та боржником, заборгованість за ним не є неоспорюваною заборгованістю боржника.
Таким чином, боржник фактично заперечує, не визнає та оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором) щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, що свідчить про наявність спору про право. В зв'язку з чим, заява ТОВ "РАДОС СВ" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2 000,00 грн. не підлягає задоволенню.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі про порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послався місцевий господарський суд. Водночас апеляційний господарський суд погоджується із доводами боржника, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу, як такими, що узгоджуються з обставинами справи та нормами матеріального і процесуального права.
3.4. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Звертаючись із апеляційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.
З урахуванням викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала місцевого господарського суду у даній справі має бути залишена без змін.
3.5. Розподіл судових витрат.
Судові витрати на підставі ст. ст. 129, 282 ГПК України покладаються на ТОВ "РАДОС СВ".
Керуючись ст. ст. 275-282 ГПК України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДОС СВ" - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 19.10.2021р. у справі № 908/2970/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя _________________ І.О. Вечірко
Суддя _________________ Л.М. Білецька
Суддя _________________ Т.А. Верхогляд