Справа №173/1973/21
Провадження №2/173/879/2021
13 грудня 2021 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області
В складі: головуючого - судді Петрюк Т.М.
При секретареві - Рудовій Л.В.
За участю позивача - ОСОБА_1 .
Розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами спрощеного провадження, в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи втратившою право користування житловим приміщенням,-
05.10.2021 року до суду звернулася позивач ОСОБА_1 , з позовом про визнання особи втратившою право користування житловим приміщенням до відповідача ОСОБА_2
20.10.2021 року отримана довідка про реєстрацію місця проживання відповідача - фізичної особи.
21.10.2021 року ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження з викликом учасників розгляду справи на 13.12.2021 року.
Учасникам розгляду справи роз'яснені права та обов'язки у відповідності до ст. 43, 44, 49 ЦПК України.
13.12.2021 року виготовлено вступну і резолютивну частину рішення.
Згідно заявлених позовних вимог позивач просить визнати відповідача втратившим право користування житловим приміщенням, будинком АДРЕСА_1
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне: вона є власником будинку АДРЕСА_1 на підставі договору дарування житлового будинку серії НВІ № 479757 від 10 листопада 2016 року, посвідченого Новіковою Л.В,, завідувачем Першої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори, яка тимчасово виконувала обов'язки, завідувача Верхньодніпровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області та зареєстрованого в реєстрі за № 3-93.
З 28.02.1992 року за її адресою зареєстрований відповідач, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач, ОСОБА_2 , не проживає в даному будинку з 2011 року, особисті речі відповідача в будинку відсутні, окрім того він не допомагає їй сплачувати комунальні послуги, які на нього нараховуються.
На даний час місце перебування відповідача їй не відоме.
Реєстрація відповідача у належному позивачеві будинку створює перешкоди у користуванні та розпорядженні ним. Вона самостійно не має можливості зняти відповідача з реєстраційного обліку у належному їй будинку, так як для цього потрібна його особиста присутність, що й стало підставою звернення до суду.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, давши пояснення фактично установлені матеріалами справи.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, шляхом виставлення інформації на офіційному сайті судової влади. Відзиву на позовну заяву не надав.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до вимог ст.55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.
За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором
При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.
Суд, з'ясувавши зміст позовних вимог, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.
Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що між сторонами виник спір із правовідносин, що регулюють право власності на житло та право користування житлом.
Як встановлено в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , є власником будинку АДРЕСА_1 на підставі договору дарування житлового будинку серії НВІ № 479757 від 10 листопада 2016 року, посвідченого Новіковою Л.В,, завідувачем Першої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори, яка тимчасово виконувала обов'язки, завідувача Верхньодніпровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області та зареєстрованого в реєстрі за № 3-93 що підтверджується копією договору дарування та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності
В будинку належному позивачеві, зареєстрований відповідач ОСОБА_2 , який був зареєстрованим попереднім власником будинку, що підтверджується даними домової книги та адресною довідкою. За доводами позивача, ОСОБА_2 , не проживає в зазначеному будинку з 2011 року. Даний факт підтверджується актами депутатів Верхньодніпровської міської ради від 18.10.2018 року і від 15.08.2021 року. В даних актах зазначено, що зі слів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не проживає в будинку АДРЕСА_1 з 2011 року, даний факт підтверджують сусіди, прізвища яких зазначені в актах, та які підписали даний акт.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідно пп. 1 ч. 1 т. 346 ЦК України право власності припиняється зокрема відчуження власником свого майна.
Відповідно до ст. 405 ЦК України - Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідач, є братом позивача, але був зареєстрований в житловому приміщенні попереднім власником, відповідно не є членом сім'ї позивача. Таким чином із переходом права власності на житло до нового власника, відповідач втрачає право користування житловим приміщенням.
Відповідно до ст. 391 ЦК України - Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Враховуючи, що в судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт не проживання відповідача в будинку позивача більше року, суд вважає, що позовні вимоги про визнання відповідача таким, що втратив право користування належним позивачу житловим приміщенням підлягають задоволенню. Дане рішення приймається судом відповідно до обраного позивачем способу захисту цивільних прав який передбачений ст. 16, 391,405 ЦК України, та з якими погоджується суд.
Будь-яких доказів на підтвердження факту проживання в належному позивачеві будинку, наміру користуватись ним, відповідач суду не надав.
Згідно ст. 76 ЦПК України - Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи..
У відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України - Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 6 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно вимог ч. 1 ст. 76 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є , показання свідків, письмові докази, речові, електронні докази і висновки експертів.
Відпровідно до ст.ст 77-78 ЦПК України -Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не надано доказів і того, що позивач чи інші особи створювали йому перешкоди у користуванні даним житловим приміщенням. З чого суд приходить до висновку, що відповідач не має наміру проживати у будинку позивача та користуватись ним.
За даних обстави, суд з метою захисту права власності позивача, вважає за можливе позовні вимоги задовольнити та визнати відповідача, ОСОБА_2 , таким, що втратив право користування будинком АДРЕСА_1 .
Оскільки відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України - Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України - Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України - Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17 липня 1997 року, відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950р. Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції» закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи безперешкодно користуватись своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватись і розпоряджатись належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
За наведених вище обставин суд вважає, що реєстрація відповідача у належному позивачеві на праві власності житловому приміщенні порушує право приватної власності позивача на зазначене житлове приміщення.
Відповідно до ст. 7 ЗУ « Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Таким чином рішення суду про визнання ОСОБА_2 ,, таким, що втратив право користування будинком АДРЕСА_1 є підставою для зняття його з реєстраційного обліку за даною адресою і не потребує додаткового покладення відповідних обов'язків на орган, що здійснює державну реєстрацію місця проживання фізичних осіб.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру заявлених позовних вимог, так як позовні вимоги задоволені , суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908.00 грн.
Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273, ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи втратившою право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 таким, що втратив право користування жилим приміщенням - будинком АДРЕСА_1
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 - 908.00 грн., на відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення.
Повний текст рішення виготовлений: 18.12.2021 року.
Суддя Петрюк Т.М.
Направлене до ЄДРСР: 23.12.2021 року
Дата набрання законної сили: 18.01.2022 року