Дата документу 02.12.2021 Справа № 310/9413/21
ЄУ № 310/9413/21 Слідчий суддя ОСОБА_1 Провадж. №11-сс/807/1016/21 Доповідач 2 інстанції ОСОБА_2
колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянула 2 грудня 2021 року у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі матеріали провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 18 жовтня 2021 року, якою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність посадових осіб Бердянського РВП ГУНП в Запорізькій області щодо невнесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення за заявою від 05.10.2021 року.
Як вбачається з матеріалів провадження, до Бердянського міськрайонного суду Запорізької області надійшла скарга ОСОБА_6 на бездіяльність посадових осіб Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області, а саме відмови внести відомості про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо порушення рівноправності громадян, що мало місце на території АК Приватбанк збоку невстановленої особи.
Заявник вказував в скарзі, що він 05.10.2021 року звернувся до Бердянського відділу поліції з заявою про скоєння кримінального правопорушення відносно нього невідомою особою на території АК Приватбанк за ознаками ст.161 КК України для внесення відомостей до ЄРДР, але такі відомості не внесені до ЄРДР.
Вказував у заяві що невнесення такої зави до ЄРДР є навмисною дією, оскільки він є викривач корупції та гарно підготовлений фахівець, але поліція відмовляється будь що робити з цього приводу.
Вважав ці дії неправомірною бездіяльністю уповноважених осіб Бердянського РВП ГУНП в Запорізькій області та просив зобов'язати уповноважену особу внести відповідні відомості до ЄРДР, розгляд скарги проводити без нього у зв'язку з пандемією Ковід-19 та його станом здоров'я.
Ухвалою слідчого судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 18 жовтня 2021 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність посадових осіб Бердянського РВП ГУНП в Запорізькій області щодо невнесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення за заявою від 05.10.2021 року.
Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_6 , слідчий суддя дійшов висновку, що ОСОБА_6 у його заяві на адресу Бердянського відділу НП ГУНП в Запорізькій області виклав відомості щодо незаконних, на його думку, дій невідомого громадянина в приміщенні «Приватбанку» біля Центрального ринку. Обставин, які би свідчили про скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ст.161 КК України, ініціювання перед органом досудового розслідування будь-яких слідчих дій у своєї заяві від 05.10.2021 року до Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_6 не викладав.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 , не погоджуючись із оскаржуваним рішенням суду, вважає ухвалу слідчого судді незаконною, яка підлягає скасуванню.
В обґрунтування доводів зазначає, що його заява до органу досудового розслідування містить всі необхідні відомості для внесення відомостей до ЄРДР з посиланням на ст.214 КПК України.
Просить скасувати ухвалу слідчого судді та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
В судове засідання апеляційної інстанції прокурор та ОСОБА_6 , будучи належним чином повідомленими про час і дату судового засідання не з'явились, до початку розгляду справи ОСОБА_6 надав до суду заяву про розгляд без його участі, тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути провадження за відсутністю прокурора та ОСОБА_6 , що не суперечить положенням ч.4 ст.405 КПК України.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини та мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали.
У відповідності до вимог ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення у межах апеляційної скарги.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені, зокрема, бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Згідно з ч.1 ст.214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування.
При цьому колегія суддів зауважує, що в ЄРДР вносяться не будь-які заяви, які надходять до органів досудового розслідування. З цього приводу слід аналізувати заяви, повідомлення щодо наявності у них конкретних фактів, які б давали підстави вважати наявними ознаки кримінального правопорушення.
Внесення відомостей до ЄРДР врегульовано Положенням про порядок ведення ЄРДР (затверджене наказом Генеральної прокуратури України від 06 квітня 2016 №139). Згідно з п.1 глави 2 розділу 1 цього Положення до реєстру вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що узгоджується з вимогами п.4,5 ч.5 ст.214 КПК України.
Відповідно до висновку, зробленого у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 818/1526/18 у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Згідно ч.4 ст.214 КПК України слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Разом з тим зміст ч.1 ст.214 КПК України не передбачає обов'язку слідчого, дізнавача чи прокурора вносити до ЄРДР всі прийняті та зареєстровані ними заяви, зокрема ті, що не містять у собі відомостей про склад кримінального правопорушення, передбаченого діючим КК України.
Згідно ч.1 ст.11 КК України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Колегія суддів приходить до висновку, що аналіз положень КПК України та Положень про порядок ведення ЄРДР дає підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про кримінальне правопорушення (внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, передбачено положеннями ч.1 ст.214 КПК України, а прийняття і реєстрація заяв, передбачено положеннями ч.4 ст.214 КПК України).
Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя районного суду дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність посадових осіб Бердянського РВП ГУНП в Запорізькій області щодо невнесення відомостей за його заявою про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Під час апеляційного розгляду було встановлено, що 05.10.2021 року ОСОБА_6 звернувся до Бердянського РВП ГУНП в Запорізькій області із усною заявою про внесення до ЄРДР відомостей про вчинення невідомою особою кримінального правопорушення, передбаченого ст.161 КК України, а саме порушення рівноправності громадян, що мало місце на території АК Приватбанк збоку невстановленої особи відносно нього, та просив провести досудове розслідування.
Відомості про кримінальне правопорушення не внесені до ЄРДР та розслідування не розпочато.
Системний аналіз положень кримінального процесуального закону дає підстави для висновку, що реєстрації до Єдиного реєстру досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про кримінальне правопорушення. До того ж законодавцем розмежовано поняття внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР у відповідності до положень ч.1 ст.214 КПК України та прийняття і реєстрації відповідних заяв, про що йдеться у ч.4 ст.214 КПК України.
У цілому такий висновок відповідає Рішенню Конституційного Суду України від 17 червня 2020 року, згідно п.5 мотивувальної частини якого зазначено, що «встановлений законодавцем обсяг судового захисту стосовно оцінки бездіяльності уповноважених державних органів має забезпечити ефективність судового контролю, який має бути забезпечено під час розгляду відповідних питань хоча б у двох судових інстанціях: законодавець має запровадити такий обсяг судового контролю за бездіяльністю слідчого чи прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Реєстру після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, що дозволяв би здійснити ефективний судовий контроль щодо відповідних питань та за наявності підстав надати особі можливість ініціювати початок кримінального провадження, а отже, надати їй реальний доступ до судового захисту».
Таким чином, бездіяльність, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, може мати місце лише у разі:
- надходження заяви, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення до суб'єкта, який наділений повноваженнями вносити дані до ЄРДР (відповідно до ч.4 ст.214 КПК України, слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення). Однак слід додатково наголосити, що обов'язок зареєструвати заяву не є обов'язком зареєструвати відомості з цієї заяви в Єдиному реєстрі досудових розслідувань;
- наявності у заяві, повідомленні інформації, яка може свідчити про вчинення кримінального правопорушення (для початку досудового розслідування достатньою є мінімально необхідна кількість таких ознак: суспільна небезпечність і протиправність (ознаки правопорушення) та об'єкт і об'єктивна сторона (ознаки складу правопорушення). Разом з тим, відомостями про кримінальне правопорушення можна вважати інформацію про подію, яка може бути предметом кримінально-правової оцінки, або про діяння, яке виглядає як суспільно-небезпечне і протиправне;
- невнесення відомостей за заявою, повідомленням, які надійшли уповноваженому суб'єкту і містять ознаки кримінального правопорушення, протягом 24 годин.
Ознайомившись із зафіксованим усним повідомленням ОСОБА_6 про скоєний злочин, колегія суддів вважає, що слідчий суддя вірно встановив, що заява ОСОБА_6 від 05.10.2021 року не містять обставин, які б утворювали склад злочину, передбаченого ст.161 КК України, або будь-якого іншого кримінального правопорушення та не містить відомостей, які свідчать про умисні дії невстановленої особи, спрямовані на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності, або образа почуттів громадян у зв'язку з їхніми релігійними переконаннями, на території АК Приватбанк.
Навіть у скарзі ОСОБА_6 до слідчого судді та апеляційній скарзі відсутні необхідні передбачені ч.5 ст.214 КПК України відомості та фактичні обставини, які могли б свідчити про вчинення невідомою особою кримінального правопорушення, передбаченого ст.161 КК України.
Зміст як заяви до поліції, так і скарги до слідчого судді та апеляційної скарги містять узагальнене повідомлення про вчинення відносно ОСОБА_6 на території Приватбанку, що розташований в Бердянському центральному ринку злочину, передбаченого ст. 161 КК України.
Натомість, за змістом ч.1 ст. 214 КПК України до ЄРДР вносяться відомості за наявності обставин, які можуть свідчити про вчинене кримінальне правопорушення.
Так, статтею 161 КК України передбачена кримінальна відповідальність за умисні дії, спрямовані на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності або образа почуттів громадян у зв'язку з їхніми релігійними переконаннями, а також пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та Інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Основним безпосереднім об'єктом злочину є рівність громадян у їх конституційних правах та рівність їх перед законом як принцип конституційно-правового статусу людини і громадянина. факультативними додатковими об'єктами можуть бути честь і гідність особи, її життя, здоров'я, власність.
Потерпілим від цього злочину може бути як громадянин України, так і іноземець або особа без громадянства.
З об'єктивної сторони злочин може проявлятися у формі: дій, спрямованих на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі і гідності; образи почуттів громадян у зв'язку з Їх релігійними переконаннями; прямого чи непрямого обмеження прав громадян за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками; встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян за зазначеними вище ознаками.
Під діями, спрямованими на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі і гідності слід розуміти будь-які дії, метою яких є значне посилення серед певних груп населення настроїв неприязні, почуття сильної ворожнечі та огиди до інших етнічних або расових груп чи конфесій, приниження позитивних якостей тієї чи іншої нації порівняно з іншими. Це можуть бути публічні підбурювання до вигнання за межі України або переселення в інші її регіони представників відповідних етнічних чи расових груп, розповсюдження матеріалів із завідомо неправдивими вигадками щодо таких груп, пропаганда расової, національної, релігійної винятковості або нетерпимості, наруга над певними історичними та культурними реліквіями національних меншин або титульної нації, заборона відзначення національних свят чи відправлення релігійних культів, знищення або пошкодження пам'ятників чи споруд, які являють собою релігійну або культурну цінність якої-небудь групи населення, примушування до відмови від своєї національності тощо.
Пряме чи непряме обмеження прав громадян проявляється у будь-яких дискримінаційних діях, що позбавляють громадян можливості повністю використовувати свої конституційні та інші права. Таке обмеження може стосуватися будь-яких прав, якими громадянин наділений за законом, зокрема права на охорону здоров'я; освіту; на користування і навчання рідною мовою чи вивчення рідної мови; розвиток національних культурних традицій; свободу пересування (в тому числі депортація або примусове переміщення населення з місця його споконвічного проживання); підприємницьку Діяльність; участь в управлінні державними справами; судовий захист; створення культурних і навчальних закладів національних меншин; участь у діяльності міжнародних неурядових організацій тощо. Пряме обмеження прав передбачає відкритий характер дій винного щодо дискримінації прав громадянина за вказаними ознаками. Непряме обмеження прав передбачає обмеження прав громадян під надуманими або завуальованими приводами, які маскують собою дійсну позицію стосовно тих чи інших громадян за переліченими у ч.1 ст.161 ознаками.
Суб'єкт злочину - загальний. При цьому не має значення, чи вчинено злочин представником так званої титульної нації або національної меншини, європейської раси або негроїдної, віруючим або атеїстом, а так само, чи належать суб'єкт злочину і потерпілий до однієї раси, національності, конфесії тощо.
З суб'єктивної сторони злочин характеризується виною у вигляді прямого умислу.
Таким чином, ані у усному повідомленні поліції, ані в своїй скарзі до слідчого судді, ані в апеляційній скарзі ОСОБА_6 не зазначив достатніх даних щодо вчинення невідомою особою кримінального правопорушення, передбаченого ст.161 КК України, відносно нього. З їх змісту взагалі неможливо встановити фактичні обставини, які б засвідчували наявність ознак будь-якого злочину.
Зазначені заявником обставини поряд із дослідженими матеріалами схиляють колегію суддів до переконання про вірність висновку слідчого судді стосовно відсутності відомостей, які б вказували на заявлене ОСОБА_6 суспільно-небезпечно діяння.
Положеннями ч.1 ст.2 КК України визначено, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про кримінальне правопорушення є наявність в таких заявах або повідомленнях об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки кримінального правопорушення. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).
Якщо у заяві чи повідомлені наведених вище даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до ЄРДР.
В той же час, в скарзі не наведено таких фактичних даних на підтвердження того, що подане заявником повідомлення про кримінальне правопорушення містить достатні відомості про реальність конкретної події кримінального правопорушення.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що подана до слідчого судді скарга не містить обґрунтування того, що існує бездіяльність, яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей саме про кримінальне правопорушення в розумінні передбаченого Кримінальним кодексом України суспільно небезпечного винного діяння, вчиненого суб'єктом кримінального правопорушення.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді прийнята з додержанням вимог кримінального процесуального закону, висновки, викладені у ній відповідають фактичним обставинам справи, а тому її слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 18 жовтня 2021 року, якою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність посадових осіб Бердянського РВП ГУНП в Запорізькій області щодо невнесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення за заявою від 05.10.2021 року, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4