Справа № 756/18375/21
Номер провадження № 1-кп/756/1508/21
22 грудня 2021 року місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 5 Оболонського районного суду міста Києва кримінальне провадження, внесене 21.11.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100050002592, у відношенні:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, не одруженого, маючого повну загальну середню освіту, працюючого друкарем, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за обвинуваченням у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України,
1. Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним.
19.11.2021, близько 19:30 год., ОСОБА_4 перебуваючи поблизу гаражного кооперативу «Прип'ять», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Полярна, буд. 10, побачив на узбіччі кастет, де у той же час у нього виник умисел спрямований на носіння кастету без передбаченого законом дозволу, Після чого, ОСОБА_4 підняв кастет та почав його носити при собі без передбаченого законом дозволу.
Так, 20.11.2021, близько 08:45 год., ОСОБА_4 вийшов зі свого місця мешкання, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , зявши із собою кастет, який поклав до свого рюкзака чорного кольору та направився у власних справах. Цього ж дня, близько 09:15 год., ОСОБА_4 перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Полярна, буд. 10-г, маючи при собі кастет, був зупинений працівниками поліції. На запитання останніх щодо наявності у нього заборонених в обігу речовин або предметів, ОСОБА_4 повідомив, що має при собі кастет, після чого в присутності понятих добровільно надав кастет, який знаходився при ньому та який він носив при собі без передбаченого законом дозволу.
Отже, ОСОБА_4 учинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 263 КК України, а саме незаконне носіння кастету без передбаченого законом дозволу.
2. Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.
2.1. Позиція сторони захисту та сторони обвинувачення.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування злочині, викладені в обвинувальному акті, які відповідають дійсності, він їх у повному обсязі підтверджує та пояснив, що 19.11.2021, близько 19:30 год., перебуваючи поблизу гаражного кооперативу «Прип'ять», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Полярна, буд. 10, побачив на узбіччі кастет, який підняв кастет та поклав до рюкзака. Пізніше на запитання працівників поліції чи має він при собі заборонені в обігу речовини або предмети, відповів так, і добровільно дістав з речей та надав на огляд вказаний кастети. У вчиненому щиро кається, засуджує свою поведінку, просить надати шанс виправитися.
Прокурор у судовому засіданні зазначив, що в судовому засіданні достеменно було встановлено, що інкриміноване протиправне діяння вчинено обвинуваченим, тому просить суд визнати ОСОБА_5 винуватим та призначити покарання за ч. 2 ст. 263 КК України у виді обмеження волі строком на 3 роки, зі звільненням від його відбуття з випробуванням строком на 1 рік. Також прокурор просив урахувати, що на його думку існує обставина, яка пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , а саме щире каяття, та відсутність обставин, які обтяжують покарання.
2.2. Підстави, за яких суд не досліджує докази сторони обвинувачення та захисту, а також уважає доведеною винуватість поза розумним сумнівом.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 у повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті. Тож, беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, у тому числі обвинувачений ОСОБА_4 правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні сумніви і в суду щодо добровільності позиції обвинуваченого. При цьому суд роз'яснив обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку останній буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження в апеляційному порядку.
Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорювались.
Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає їх під примусом.
Ураховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особистість обвинуваченого, дійшов висновку, щодо доведеності винуватості ОСОБА_4 поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, а саме в незаконному носінні кастету без передбаченого законом дозволу.
3. Обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
У судовому засіданні було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю, у вчиненому кається, засудив свою протиправну поведінку. На думку суду, визнання винуватості обвинуваченим та його щире каяття не пов'язане саме з бажанням отримати мінімальне покарання, а також наявності беззаперечних доказів учинення злочину в справі. Бо саме обвинувачений просив суд не дослідувати докази через повне та беззаперечне визнання винуватості. Аналогічну позицію було висловлено прокурором у судовому засіданні. У зв'язку з чим, на думку суду, обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 66 КК України, є щире каяття. При цьому обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України - відсутні.
4. Мотиви призначення покарання.
Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.
За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину.
Отже, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд, на підставі ст. 65 КК України, ураховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів, особу обвинуваченого, який має зареєстроване місце проживання, повну загальну середню освіту, працює друкарем, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, на обліку у лікаря-нарколога не перебуває, а також обставини, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання.
З урахуванням викладених обставин суд вважає, що відповідно до вимог ст. 50 КК України, виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, шляхом призначення ОСОБА_4 покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки, зі звільненням від його відбуття на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 1 рік.
Разом із цим суд, діючи відповідно до положень ч. 1 ст. 76 КК України, покладає на обвинуваченого ОСОБА_4 обов'язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України - періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Таке покарання, на переконання суду, відповідає положенням статей 65-68 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особистості обвинуваченої та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання. Крім того, застосування вказаних додаткових обов'язків та проходження відповідної пробаційної програми, яка передбачена для осіб, які засуджені до покарань не пов'язаних з позбавленням волі, надасть можливість ОСОБА_4 змінити прокримінальне мислення та попередити вчинення ним повторних злочинів, бо саме перевиховання є метою застосування покарання за вчинені особою правопорушення.
5. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Ураховуючи те, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід не застосовувався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.
Цивільний позов у рамках даного кримінального провадження не заявлено.
Процесуальні витрати у провадженні, а саме витрати на проведення експертизи СЕ-19/111-21/57176-ХЗ від 24.11.2021 у сумі 1307 грн 60 коп., відповідно до ст. 124 КПК України підлягають стягненню з ОСОБА_4 на користь держави.
Речові докази відповідно до ст. 100 КПК України (металевий кастет), який знаходиться в камері зберігання речових доказів Оболонського УП ГУНП у м. Києві, слід знищити.
Керуючись статтями 7, 100, 124, 128, 349, 368-370, 373, 374, 376, 394, 395 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, установивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_4 до набрання вироку законної сили - не обирати.
Процесуальні витрати: за проведення експертизи СЕ-19/111-21/57176-ХЗ від 24.11.2021 у сумі 1307 грн 60 коп. стягнути з ОСОБА_4 на користь держави.
Речові докази: металевий кастет, який знаходиться в камері зберігання речових доказів Оболонського УП ГУНП у м. Києві (упаковка № 3601339, номер книги обліку речових доказів 564) - знищити.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії вироку.
Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.
Суддя ОСОБА_1