Апеляційне провадження Доповідач - Кулікова С.В.
№ 22-ц/824/14337/2021
м. Київ Справа № 754/14334/20
22 грудня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кулікової С.В.
суддів - Рубан С.М.
- Заришняк Г.М.
розглянувши в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Петраш Світлани Анатоліївни на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06 серпня 2021 року, ухваленого під головуванням судді Галась І.А., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди,-
У жовтні 2020 року ОСОБА_2 , через представника - адвоката Рибак І.В., звернулась до Деснянського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої залиттям квартири.
Позов мотивований тим, що позивач є власницею квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується Договором купівлі-продажу квартири, укладеного 12.09.2003 року.
04.09. 2020 року сталося залиття вищезазначеної квартири, що належить позивачу, у зв'язку з чим вона у той же день звернувся до ОСББ «Лідія» із заявою про проведення обстеження та виявлення причини залиття належної їй квартири, на підставі чого було проведено обстеження квартири та встановлено причини залиття, що підтверджується Актом № 08 про залиття квартири за адресою: АДРЕСА_1 , складеного 04 вересня 2020 року Комісією у складі голови правління ОСББ «Лідія» Сокура Б.В.(голова комісії), інженера ОСББ «Лідія» Єленич О.В. (член комісії), заступника голови правління ОСББ «Лідія» Газарян С.А. (член комісії), власника квартири НОМЕР_1 ОСОБА_4 (член комісії).
Комісією ОСББ «Лідія» було встановлено, що причиною залиття квартири позивача стало: прорив шлангу холодного водопостачання до пральної машини в квартирі АДРЕСА_4 , яка розташована на другому поверсі, над квартирою позивача та що було засвідчено безпосередньо членами комісії та мешканцями квартири НОМЕР_2 (дружиною співвласника квартири НОМЕР_2 ОСОБА_1 , а згодом і ним самим).
Внаслідок залиття квартири було встановлено, що: пошкоджено стелі в двох кімнатах, стелі в ванній кімнаті, санвузлі, коридорі та кухні; пошкоджено шпалери в коридорі та двох кімнатах; залита підлога в двох кімнатах (паркет та паркетна дошка); сталося залиття розподільчої коробки електропостачання, що призвело до аварійного відключення електропостачання до квартири НОМЕР_3 , для передбачення короткого замикання та загоряння внутрішньої електромережі.
Опис обсягу заподіяної шкоди:Кімната № 1 - стеля мокра (в краплях води), з люстри та вимикачів витік води, шпалери повністю мокрі, підлога залита водою рівень води (орієнтовно 1 см); Кімната № 2- стеля мокра (в краплях води), з люстри та вимикачів витік води, шпалери повністю мокрі,підлога залита водою рівень води (орієнтовно 1 см); Коридор - стеля мокра (в краплях води), з люстри та вимикачів витік води, шпалери повністю мокрі, підлога залита водою рівень води (орієнтовно 1 см); Кухня - стеля мокра (в краплях води); Санвузол - стеля мокра (в краплях води); Ванна - стеля мокра (в краплях води);Балкон - дерев'яне оздоблення підлоги залито водою, на стінах з дерев'яного оздоблення краплі води.
Квартира АДРЕСА_4 , на праві власності належить ОСОБА_1 , який відмовився від підписання Акту та ОСОБА_3 , яка не проживає за вище значеною адресою та не була присутня, під час складання Акту. Також, при складанні акту був присутній свідок, мешканка квартира АДРЕСА_7 - ОСОБА_5 , яка також підписала Акт.
Згідно Висновку про оцінку вартості матеріальних збитків, що виникли внаслідок залиття квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , вартість збитку, нанесеного через пошкодження майна - квартири, складає: 59 129,56 гривень, що підтверджується Звітом про незалежну оцінку вартості матеріальних збитків, що виникли внаслідок залиття, квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 № 21500 , виконаного 16 вересня 2020 року суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_6 .
Крім того, позивачем було понесено витрати на проведення оцінки вартості матеріальних збитків, що виникли внаслідок залиття належної їй квартири у розмірі 3 000,00 гривень.
02.10.2020 року позивач звернулась до відповідачів листом, з вимогою про відшкодування заподіяних збитків, але відповіді не отримала.
Також представник позивача зазначав, що своїми діями та бездіяльністю відповідачі завдали позивачу крім матеріальних збитків ще моральну шкоду, оскільки квартира є найбільш цінною річчю позивача, тому сам факт залиття квартири та необхідність проведення у квартирі термінового ремонту викликало неабияке у неї занепокоєння та хвилювання. Ці події призвели до значної зміни у способі житті родини, необхідності відмовлятись від купівлі певних речей, а також були змушені позичати гроші для проведення ремонту і т.д. Отже своїми неправомірними діями відповідачі спричинили позивачу фізичні та душевні страждання, тяжкі переживання щодо долі її майна та стану належної їй квартирі, а також призвело до порушення попереднього укладу її життя. Позивач була змушена витрачати свій час на вчинення дій, спрямованих на відновлення своїх порушених прав.
З урахуванням збільшених позовних вимог та посилаючись на викладені обставини представник позивача просила суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 64 629,56 грн. заподіяних матеріальних збитків; 20 000,00 грн. як відшкодування моральної шкоди; 1 681,60 грн. сплаченого судового збору; 6 000,00 грн. як витрати на правничу (правову) допомогу.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 06 серпня 2021 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 29 564,78 грн. та судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 29 564,78 грн. та судовий збір у розмірі 840,80 грн.
В задоволенні інших вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Петраш С.А. звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Деснянського районного суду міста Києва та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Апеляційну скаргу обґрунтовувала тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначала, що задовольняючи позовні вимоги частково, суд зазначив про встановлення тієї обставини, що квартира АДРЕСА_4 належить відповідачам на праві спільної часткової власності, однак суд не вказав на підставі яких доказів ним встановлено належність відповідачам даної квартири на праві спільної часткової власності.
Вказувала на те, що суд першої інстанції досліджуючи акт № 08 про залиття квартири НОМЕР_3 та надані пояснення свідка ОСОБА_5 , яка підписала акт, не прийняв до уваги, що наданий позивачем акт складений з порушенням чинного законодавства, містить суперечливий характер та не застосував норми законодавства, які підлягають застосуванню при складенні акту про затоплення, що є підставою для визнання такого доказу неналежним.
Посилалася на те, що суд першої інстанції належним чином не дослідив надані ОСОБА_1 докази відсутності його вини щодо залиття квартири НОМЕР_3 та не зазначив результати їх оцінки у своєму рішенні. Також суд безпідставно відмовився розглядати клопотання про проведення судової будівельно-технічної експертизи, яка б могла підтвердити відсутність вини відповідача у залитті квартири позивача.
Крім того, вказувала на те, що досліджуючи наданий позивачем на підтвердження матеріальних збитків звіт № 21500, суд першої інстанції не прийняв до уваги, що суб'єктом оціночної діяльності нараховане ПДВ, збільшено вартість збитків на 1,2 та врахована хімчистка тахти, що не зазначена у Акті № 08.
У відзиві на апеляційну скаргу, представник ОСОБА_2 адвокат Рибак І.В. просила у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, та не свідчать про ухвалення рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 вересня 2021 року відкрито апеляційне провадження.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 жовтня 2021 року призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно договору - купівлі продажу квартири 12 вересня 2003 року ОСОБА_2 купила квартиру під номером АДРЕСА_1 .
04.09.2020 року ОСОБА_2 було подано заяву до ОСББ «Лідія» про проведення обстеження та виявлення причини залиття квартири НОМЕР_3 з верхніх поверхів.
Згідно копії Акту №08 від про залиття квартири за адресою: АДРЕСА_1 , складеного 04 вересня 2020 року Комісією у складі голови правління ОСББ «Лідія» Сокура Б.В.(голова комісії), інженера ОСББ «Лідія» Єленич О.В. (член комісії), заступника голови правління ОСББ «Лідія» Газарян С.А. (член комісії), власника квартири НОМЕР_1 ОСОБА_4 (член комісії). Причиною залиття квартири Позивача зазначено: прорив шлангу холодного водопостачання до пральної машини в квартирі АДРЕСА_4 , яка розташована на другому поверсі, над квартирою Позивача та що було засвідчено безпосередньо членами комісії.
Згідно Звіту про незалежну оцінку вартості матеріальних збитків, що виникли внаслідок залиття, квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 № 21500 , виконаного 16 вересня 2020 року суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_6 , а саме Висновку про оцінку вартості матеріальних збитків, що виникли внаслідок залиття квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , вартість збитку, нанесеного через пошкодження майна - квартири, складає: 59 129,56 гривень.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, відповідачі своїми діями, неправомірність яких встановлена сукупністю досліджених судом доказів, заподіяли позивачу матеріальний збиток внаслідок затоплення квартири на загальну суму 59 129,56 гривень, врахувавши, що між вказаним діями та заподіяною шкодою є безпосередній причинний зв'язок, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Згідно з ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Статтею 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЖК України громадяни зобов'язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержувати правил користування жилими приміщеннями, економно витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію.
Статтею 151 ЖК України передбачено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (квартиру), зобов'язані забезпечити його схоронність, проводити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку прибудинкову територію. Безгосподарне утримання громадянином належного йому будинку (квартири) тягне за собою наслідки, передбачені цивільним законодавством.
Відповідно до Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою КМУ від 24 січня 2006 року №45, власники квартир зобов'язані використовувати приміщення житлового будинку за призначенням, забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень та технічного обладнання; не допускати виконання робіт та інших дій, що викликають псування приміщень, приладів та обладнання будинку, порушують умови проживання громадян.
Статтею 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування в повному обсязі. У ч.2 цієї статті зазначається, що збитками є втрати, яких особа зазнала, у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Так, відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
У зазначеній нормі права, яка встановлює загальні підстави відшкодування шкоди в рамках деліктних (позадоговірних) зобов'язань, під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається в зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). Шкода це не тільки обов'язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки завдана шкода (реальна шкода та упущена вигода) відшкодовується в повному обсязі.
Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач у свою чергу повинен довести наявність шкоди та її розмір.
Статтею 1192 ЦК України визначені способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого. З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Факт залиття належної позивачу квартири з вини відповідачів та розмір завданої шкоди підтверджується письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи, а саме: актом № 08 про залиття квартири, звітом № 21500 про незалежну оцінку вартості матеріальних збитків, що виникли внаслідок залиття квартири та додатками до нього.
Відповідачами не спростовано презумпцію їхвини у заподіянні шкоди майну позивача та не надано доказів того, що шкода була спричинена саме не з їх вини.
Доводи апеляційної скарги про те, що вина відповідача ОСОБА_1 у заподіянні шкоди відсутня відхиляються апеляційним судом як недоведені, оскільки у акті № 08 від 04.09.2020 року зазначено, що причиною залиття квартири НОМЕР_3 стало порив шлангу холодного водопостачання до пральної машини в квартирі НОМЕР_2 , що засвідчено безпосередньо членами комісії та мешканцями квартири НОМЕР_2 (дружиною співвласника НОМЕР_2 ОСОБА_1 , а згодом і ним самим). Винуватцями шкоди є співвласники квартири АДРЕСА_4 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , яка в ній не проживає.
Встановивши, що ОСОБА_2 довела завдану їй шкоду, протиправність дій відповідачів, причинний зв'язок між ними, що призвело до залиття квартири позивача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що завдані позивачу збитки викликані залиттям квартири підлягають відшкодуванню у розмірі 59 129,56 грн. відповідно до звіту про незалежну оцінку вартості матеріальних збитків, складеного об'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_6 , що діє на підставі сертифіката суб'єкта оціночної діяльності 553/19 від 18.07.2019 року.
При цьому, доводи апеляційної скарги про те, що суб'єктом оціночної діяльності нараховане ПДВ, збільшено вартість збитків на 1,2 та врахована хімчистка тахти, що не зазначена у Акті № 08, колегія суддів відхиляє, аналізуючи зміст звіту та додатків до нього апеляційним судом встановлено, що вартість матеріального збитку у розмірі 59 129,56 грн. розраховано без урахування ПДВ і сума ПДВ становитиме 10 976,43 грн., про що зазначено у додатку до звіту (а.с. 26 ); збільшення розміру збитку на коефіцієнт 1,2 (коефіцієнт скупченості, підвищуючий коефіцієнт), то він застосований на підставі ДСТУ-Н Б Д.2.4-21:2012, Національного стандарту «Ресурсні елементні кошторисні норми на ремонтно-будівельні роботи» та вказівок щодо застосування РЕКНр». Відповідно до п. 1 Додатка 2 до «Вказівок…» при виконанні ремонтно-будівельних робіт в будівлях, що експлуатуються, звільнених від меблів, устаткування та інших предметів, застосовується коефіцієнт К=1,2 для урахування впливу умов виконання робіт, тому з урахуванням проживання позивача з родиною у квартирі та наявність у ній меблів свідчить про правомірне застосування такого коефіцієнту; щодо врахування суб'єктом оціночної діяльності вартості хімчистки тахти, про пошкодження якої не зазначено в Акті № 8 про залиття квартири, то комісія при складанні акту про залиття фіксувала саме стан квартири, а не речей, які знаходяться в квартирі, тоді як суб'єкт оціночної діяльності здійснює оцінку за результатами фактичного огляду та оцінює фактичні збитки. При цьому, про пошкодження тахти, зокрема її оббивки зазначено у акті № 21500 огляду квартири та стану майна, виконаного ФОП ОСОБА_6 .
Доводи апеляційної скарги про те, що звіт, на підставі якого було визначено матеріальну шкоду, не може бути прийнятий до розгляду, як належний доказ, колегія судів відхиляє, оскільки він складений суб'єктом оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_6 , що діє на підставі сертифіката суб'єкта оціночної діяльності 553/19 від 18.07.2019 року, що підтверджує кваліфікацію за напрямком: оцінка об'єктів у матеріальній формі.
Отже, звіт про незалежну оцінку вартості матеріальних збитків, що виникли внаслідок залиття, квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 № 21500 , виконаного 16 вересня 2020 року суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_6 , як письмовий доказ що містить інформацію щодо предмета доказування є належним та допустимим доказом обставинам, на які посилається позивач ОСОБА_2 обгрунтовуючи розмір матеріальної шкоди.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що акт про залиття є неналежним доказом наявності вини відповідачів у залитті належної позивачу квартири, оскільки він не повністю відповідає формі, колегія суддів вважає зазначити наступне.
Відповідно до п.2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 №76 «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій» у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт, форма якого передбачена додатком № 4.
Згідно Додатку №4 в акті повинні бути відображені: дата складання акту (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та займані посади членів комісії; прізвище, ім'я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; прізвище, ім'я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, з вини якого сталося залиття; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.
Як вбачається з акту про залиття від 04.09.2020 року він за формою та змістом відповідає вимогам вказаного Додатку №4, у ньому відображено: дату та місце залиття, конкретні пошкодження квартири, висновки та причини залиття.
Доказів того, що залиття належної позивачу квартири, відбулося з вини інших осіб та як наслідок відповідальність за спричинену шкоду має бути покладена не на відповідачів, останніми суду не надано. Будь-яких доказів на спростування зазначених у акті відомостей про події залиття, причини та обсяги пошкоджень апелянт не надав.
При цьому, обов'язкового складення акту безпосередньо у момент залиття Правила не вимагають.
З огляду на викладене, доводи про те, що акт про залиття не є належним доказом у справі, зводяться до незгоди із письмовими доказами.
При цьому, слід зазначити, що акт є первинним документом, що засвідчує факт певної події.
Таким чином, відповідач не спростував доказами відсутність своєї вини у залитті квартири позивача, клопотання про проведення відповідних судових експертиз, зокрема, на предмет визначення причин залиття квартири позивача та визначення розміру завданого збитку в суді апеляційної інстанції не заявляв та не надав інших доказів на підтвердження його заперечень, хоча це є його процесуальним обов'язком, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що суд зазначив про встановлення тієї обставини, що квартира АДРЕСА_4 належить відповідачам на праві спільної часткової власності, однак суд не вказав на підставі яких доказів ним встановлено належність відповідачам даної квартири на праві спільної часткової власності, колегія суддів зазначає наступне.
Так, у відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_3 зазначила, що квартира по АДРЕСА_4 належить на праві спільної власності відповідачам у порядку спадкування за законом.
В матеріалах справи не міститься жодного доказу на підтвердження того, що квартира АДРЕСА_4 , не належить відповідачам на праві власності.
З огляду на зазначене, колегія суддів не вбачає правових підстав для ствердження, що суд не вірно встановив обставини щодо належності квартири АДРЕСА_4 на праві власності відповідачам.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо підстав для часткового задоволення позовних вимог є законними і обґрунтованими, відповідає обставинам справи та положенням матеріального закону.
Отже, суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Петраш Світлани Анатоліївнизалишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06 серпня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий: Судді: