03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/12162/2021
22 грудня 2021 року м. Київ
Справа № 759/10277/20
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Махлай Л.Д., Немировської О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк», яка подана представником Омельченком Євгеном Володимировичем, на рішенняСвятошинського районного суду м. Києва від 07 червня 2021 року, ухвалене у складі судді Кириленко Т.В.,
у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
У червні 2020 року позивач АТ «Акцент-Банк» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява обґрунтована тим, що 21.05.2013 року ОСОБА_1 з метою укладення кредитного договору № SAMAB00000001191412 та отримання кредитної картки підписав анкету-заяву, якою підтвердив свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з Умовами та правилами і Тарифами, які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком кредитний договір. У зв'язку з цим відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 30 % щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом. Позивач свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі, відповідно до умов договору. Відповідач не надав своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору.
У зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 05.06.2020 року має заборгованість за кредитом у загальному розмірі 63 719,93 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 30 901,27 грн., заборгованості по відсоткам в розмірі 31 570,73 грн., пені в розмірі 1247,93 грн.
Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № SAMAB00000001191412 від 21.05.2013 року у розмірі 63 719,93 грн. та судові витрати у розмірі 2102 грн.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 07 червня 2021 року відмовлено у задоволенні позову.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник АТ «Акцент-Банк» (АТ «А-Банк») - Омельченко Є.В. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись його незаконність, необґрунтованість, порушення норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Вказує, що відповідач в Анкеті-заяві про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в А-Банку своїм підписом підтвердив факт ознайомлення з Умовами і правилами надання банківських послуг та зобов'язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті Банку. Як вбачається з розрахунку заборгованості, боржник користувався кредитом, а тому ознайомився з Умовами і правилами надання банківських послуг у ПАТ «Акцент-Банк» і погодився з ними, оскільки даний кредитний договір є договором оферти.
Зазначає, що банком, станом на час укладання договору, на виконання відповідних положень Закону України «Про захист прав споживачів», надано всю необхідну інформацію в письмовому вигляді, результатом чого є факт підписання сторонами кредитного договору. Враховуючи, що законом не встановлений обов'язок кредитора на відібрання підпису позичальника під наданою інформацією, доказом наявності факту виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів» є положення ч. 2 ст. 638, ч. 2 ст. 642 ЦК України, тобто фактичне прийняття пропозиції до укладання договору дією та сплата періодичних платежів.
Звертає увагу на правову позицію Верховного Суду щодо подібних правовідносин та дійсності Умов і правил, що викладена в постанові Верховного Суду від 09.07.2018 року по справі №202/19403/13-ц, постанові Верховного Суду від 18.04.2018 року по справі №705/6051/15-ц та постанові Верховного Суду від 14.02.2018 року по справі №265/7652/15-ц. Аналогічні висновки містяться також і в постановах ВСУ по справах №203/7644/13-ц (61-963св18) та №2604/29253/12-ц (61-274ІСВІ8).
Вказує, що посилання суду на правову позицію викладену в постанові від 03.07.2019 року по справі №342/180/17 є помилковими. Зазначає, що приймаючи до уваги зазначену правову позицію, та нехтуючи вищезгаданими постановами Верховного Суду, суд першої інстанції повинен був стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту, як це фактично зробив Верховний Суд у зазначеній постанові, однак судом і цю позицію не було взято до уваги. Вказує, що сумніви суду відносно заборгованості є необґрунтованими, на підтвердження вірності розрахунку посилається на банківську виписку.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін.
Звертає увагу на те, що надана банком Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг підписана відповідачем 10 січня 2013 року, а не 21 травня 2013 року, як стверджує у позовній заяві банк. Вказана Анкета-заява не містить посилання на номер кредитного договору, а також не містить посилання на номер кредитної картки, що дало б підстави стверджувати, що відповідач шляхом підписання саме даної Анкети-заяви від 10 січня 2013 року приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг Банку з метою укладення саме кредитного договору № SAMAB00000001191412 від 21 травня 2013 року, а не будь-якого іншого. В ході укладення та підписання 10 січня 2013 року Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, банком не було вручено відповідачу Пам'ятку клієнта, яка містить, в тому числі, Тарифи і основні умови обслуговування та кредитування, а також відповідача не було ознайомлено з її змістом під підпис, про що свідчить відсутність необхідної відмітки у Анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, що була додана позивачем до позовної заяви. Крім того, наданий банком в якості доказу витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ «Акцент-банк» безпосередньо не містить підпису відповідача, а також взагалі не зрозуміло, станом на яку дату діяли вказані Умови та Правила, які зміни вносились до даних Умов та Правил протягом дії кредитного договору від 21 травня 2013 року, що може свідчити про надання банком до суду редакції Умов та Правил надання банківських послуг, яка містить найбільш прийнятні для банку умови, та відповідно, найбільш обтяжуючі умови для відповідача, в тому числі й щодо нарахування відсотків, штрафів, пені тощо.
Банком до суду першої інстанції не надано жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував наявність між позивачем та відповідачем договірних відносин щодо укладення кредитного договору № 8АМАВ00000001191412 від 21 травня 2013 року та ознайомлення Відповідача з Умовами та Правилами надання банківських послуг
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Справу розглянуто апеляційним судом відповідно до ст. 369 ЦПК України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції посилався на те, що підписавши 10.01.2013 року анкету-заяву, відповідач висловив згоду на отримання банківських послуг. Однак жодної інформації та доказів того, яким чином було задоволено цю заяву і щодо яких саме послуг та відповідно до якого тарифного плану, а також видачі відповідачу за цим договором платіжного інструменту (банківської картки), матеріали справи не містять.
У матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо видачі за вказаним договором платіжної картки (дата її видачі, її вид та строк дії) та встановлення відповідного кредитного ліміту і його суми, а також відповідно і щодо здійснення будь-якого руху коштів по рахунку. Підписана відповідачем анкета-заява взагалі не містить ніяких даних щодо погодження банком надання відповідачу банківських послуг, крім зазначення особистих даних та підпису відповідача. Крім того, позивач не надав підписаних відповідачем Умов та правил надання банківських послуг і тарифів, правил користування, основних умов обслуговування і кредитування.
З наданих позивачем доказів підтверджується лише факт підписання 10 січня 2013 року відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в «Акцент-Банку» (а.с. 11), в якій не зазначено ні про видачу будь-яких платіжних чи кредитних карток, строк їх дії, ні розмір кредитного ліміту, ні розмір та порядок нарахування процентів, ні розмір, порядок та підстави нарахування пені чи штрафу.
Наданий позивачем розрахунок заборгованості містить відомості про наявність у відповідача заборгованості за договором № SAMAB00000001191412 від 21.05.2013 року, укладеним між АТ «Акцент-Банк» та клієнтом ОСОБА_1 , яка станом на 05.06.2020 р. становить 63 719,93 грн. Розрахунку заборгованості за договором від 10.01.2013р., на який посилається позивач як на підставу позову і який не містить відомостей про номер відкритого рахунку за даним договором, суду не надано, що позбавляє суд можливості вирішити питання щодо можливості стягнення з відповідача фактично отриманих та використаних позичальником коштів. Надані позивачем документи, що містяться в матеріалах справи, не визнаються відповідачем, а в матеріалах справи відсутні будь-які інші належні та допустимі докази, які підтверджують суму наданого відповідачу кредитного ліміту та розмір його заборгованості перед банком за договором від 10.01.2013 р., на який посилається позивач.
Тобто, стверджуючи про факт надання відповідачу кредиту шляхом встановлення кредитного ліміту на видану відповідачу платіжну картку, позивач не надав до суду жодного належного доказу, яким би підтвердив викладені обставини. За таких умов в ході розгляду справи позивачем не було доведено факту видачі відповідачу кредитних коштів у заявленому позивачем розмірі, а також відповідно і користування ними, тому відсутні підстави для їх стягнення.
З висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог колегія суддів погоджується, вважає їх обґрунтованими, і такими, що відповідають матеріалам справи та нормам матеріального права.
Звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, представник позивача посилається на те, що 21.05.2013 року відповідач приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладення кредитного договору SAMAB00000001191412 та отримання кредитної картки.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, банк подав до суду анкету-заяву про приєднання відповідача до Умов і Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» від 10.01.2013 року, розрахунок заборгованості за договором № SAMAB00000001191412 від 21.05.2013 року між АТ «Акцент-Банк» та клієнтом ОСОБА_1 , Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ «Акцент-Банк" розміщеного на сайті https:a-bank.com.ua/terms в розділі «Умови та правила» Тарифи користування кредитною картою «Універсальна», Витяг із Умов і правил надання банківських послуг в ПАТ «Акцент-Банк», та копію паспорту громадянина України - відповідача.
Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ст. ст. 526, 530, 610, ч.1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Статтею 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст.76 ЦПК України).
Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З матеріалів справи встановлено, що 10.01.2013 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Акцент-Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк».
В Анкеті-заяві зазначені анкетні дані особи та посилання на те, що дана заява разом із Умовам та Правилами надання банківських послуг разом складають договір про надання банківських послуг. При цьому заява містить запис, що відповідач бажає отримати платіжну картку Кредитка «Універсальна» та Пенсійну картку (а.с. 11).
З розрахунку заборгованості, наданого позивачем до позовної заяви, вбачається, що позивач вказує на наявність у відповідача станом на 23.04.2020 року заборгованості за договором № SAMAB00000001191412 від 21.05.2013 року у сумі 63 719, 93 грн., яка складається з наступного: 30901, 27 грн. - заборгованості за кредитом; 31570, 73 грн. - заборгованості за відсотками за користування кредитом; 1247, 93 - пеня.
Відповідно до п. 2.1.1.1. Витягу з Умов та правил надання банківських послуг в ПАТ «Акцент-Банк» (правонаступником якого є АТ «Акцент-Банк») банк випускає Клієнту Картку на підставі Заяви, належним чином заповненого та підписаного Клієнтом. Випуск картки і відкриття Рахунки Карти здійснюється у разі прийняття Банком позитивного рішення про можливість випуску Клієнту Карти. Клієнт зобов'язується виконувати правила випуску, обслуговування та використання Карт Банку та при наявності додаткових карт забезпечити виконання правил Власниками додаткових карт. 2.1.1.2.1. Для надання послуг Банк видає Клієнту Картку, її вид визначений у Пам'ятці клієнта і Заяві, підписанням якої Клієнт і Банк укладають Договір про надання банківських послуг. Датою укладання Договору є дата одержання Картки, зазначена у Заяві.
Згідно з п. 2.1.1.2.3. Витягу з Умов та правил надання банківських послуг в ПАТ «Акцент-Банк», після одержання Банком від Клієнта необхідних документів, а також Заяви Банк виконує перевірку наданих документів і приймає рішення щодо можливості встановлення кредитного ліміту на кредитну картку. Клієнт дає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт надає право Банку у будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт.
Відповідно до п. 2.1.1.2.5., Витягу з Умов та правил надання банківських послуг в ПАТ «Акцент-Банк», Банк має право відмовити клієнту без пояснення причин у видачі або перевипуску Картки у разі надання ним у Заяві невірної інформації, нестійкого фінансового стану або наявності інших даних, що свідчать про неможливість видачі (перевипуску) Картки цій особі.
З аналізу зазначених вище положень вбачається, що підписання Анкети-заяви не є обов'язковою умовою видачі картки, і банк має право відмовитись від надання кредиту/встановлення ліміту кредитування без будь-якого обґрунтування своєї відмови, а тому банк повинен довести, що ним було прийнято рішення про видачу картки із встановленням ліміту, така картка видавалася відповідачу і ним була отримана.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.01.2013 року відповідач ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг (а.с 11).
При підписанні вказаної Анкети-заяви ОСОБА_1 погодився з тим, що дана Анкета-заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, складає договір про надання банківських послуг.
Разом з тим, вказані документи не підтверджують наявність між сторонами кредитних відносин та наявність заборгованості.
Анкета-заява від 10.01.2013 року містить лише анкетні дані відповідача, його контактну інформацію, відомості про майновий стан та трудову діяльність. Вказана Анкета не містить даних про отримання кредитної картки та розмір кредитних коштів.
В Анкеті-заяві та будь-яких інших документах, долучених до позовної заяви, не зазначена погоджена сума/ліміт кредит, про отримання якого сторони дійшли згоди, відсутні відомості про те, що відповідач отримав платіжну картку, строк дії цієї картки.
Крім того, матеріали справи не містять доказів, яке рішення було прийнято банком за заявою відповідача, яка картка йому була видана, а також доказів про розмір кредитних коштів/встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані Банком в позовній заяві, а отже не є належним доказом існування боргу.
При цьому позивач вказує, що відповідач ОСОБА_1 приєднався до умов та правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладення кредитного договору № SAMAB00000001191412 та отримання банківської картки 21.05.2013 року. Проте, з наявних в матеріалах справи документів вбачається, що відповідач ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» 10.01.2013 року.
Відтак, жодних належних доказів тих обставин, про які заявляє позивач у позовній заяві, а саме, що відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку за договором від 21.05.2013 року та наявність заборгованості за наданим кредитом, матеріали справи не містять.
Крім того, Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту , стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість відсотками та за пенею.
Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, банк посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ «Акцент-Банк», що розміщені на банківському сайті: https://a-bank.com.ua/terms/ в розділі «Умови та правила» та Тарифи користування кредитною карткою «Універсальна».
Витягом із Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ «Акцент-Банк» і Тарифами користування кредитною карткою «Універсальна», що наданий позивачем на підтвердження позовних вимог, визначено, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, та інші умови.
Проте, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та правил розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема саме у зазначеному у цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Отже, будь-яких доказів на підтвердження того, що при укладенні договору про надання банківських послуг діяли Умови і правила надання банківських послуг саме в такій редакції, яка існувала на час підписання анкети-заяви, позивач суду не надав.
З викладеного вбачається, що оскільки зазначений витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ «Акцент-банк» та Тарифи користування кредитною карткою «Універсальна» не містять підпису позичальника ОСОБА_1 про ознайомлення з ними, то позивачем не доведено розмір, порядок та умови нарахування процентів та пені, що були узгоджені сторонами при укладенні договору.
Крім того, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з наданими позивачем Тарифом користування кредитною карткою був ознайомлений відповідач і погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку, а також те, що вказаний документ на момент підписання Анкети-заяви містив умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та сплати пені саме у зазначеному витягу з Тарифів, що доданий банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка витягу з Тарифів із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування (постанова Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) .
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами та пені за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов та правил не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року зазначила, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети, яка не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
За викладених обставин, суд першої інстанції, оцінюючи надані позивачем докази в їх сукупності, дійшов правильних висновків про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не надано доказів, відповідно до положень 76-79 ЦПК України, які б підтверджували факт отримання відповідачем кредитних коштів, враховуючи те, що підписана відповідачем анкета-заява не містить жодних даних про умови кредитування та відсутність доказів належного ознайомлення відповідача з такими умовами.
Будь - яких доказів на підтвердження видачі банком відповідачу кредитної картки, її номер, строку її дії, розміру наданого банком кредитного ліміту, зарахування на цю картку суми кредиту, зняття таких коштів відповідачем, відкриття рахунків на ім'я відповідача (виписки з особового рахунку, копії квитанції, меморіального ордеру тощо) та інших доказів, які б підтверджували факт отримання кредитних коштів відповідачем в розмірі, заявленому позивачем, до позовної заяви не надано.
Доводи апеляційної скарги щодо досягнення сторонами усіх істотних умов договору колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вони спростовуються вищевикладеним та не містять обґрунтованих посилань на докази, які б підтверджували факт укладення між сторонами кредитного договору, видачі кредитної картки, встановлення кредитного ліміту, строк дії картки, строк повернення кредиту, досягнення згоди щодо процентної ставки за користування кредитом, встановлення відповідальності у вигляді пені та штрафних санкцій.
Доводи апеляційної скарги про те, що позичальник, підписуючи Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг погодився з його умовами, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки зазначені посилання представника позивача не відповідають змісту Анкети-заяви, в якій зазначено лише загальну назву Умов, без їх ідентифікації відповідно до дати, коли вони були затверджені, або станом на яку вони були чинні.
Відсутність підпису відповідача на цих Умовах фактично надає можливість банку надавати умови у будь-якій редакції та стверджувати, що зазначені умови погоджені з відповідачем. Зазначення у анкеті-заяві про ознайомлення з умовами надання кредиту, без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені підписом відповідача, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідача саме з тією редакцією умов, на якій наполягає банк. При цьому, із наданої позивачем копії анкети-заяви не можна зробити висновок, на які саме умови, запропонованих банком, погодився відповідач.
Сам по собі розрахунок заборгованості без надання доказів отримання кредитних коштів відповідачем не свідчить про укладення між сторонами кредитного договору та досягнення згоди щодо вищевикладених істотних умов.
Виписка по картковому рахунку, на яку також посилається представник позивача, в матеріалах справи відсутня і представником позивача ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не подавалась, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині колегія суддів вважає безпідставними.
Таким чином, враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про недоведеність позовних вимог, оскільки будь - яких доказів отримання відповідачем грошових коштів позивач не надав, факту укладення між сторонами кредитного договору та наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості позивачем не доведено.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, дана вірна оцінка наявним у матеріалах справи доказам, доводи апеляційної скарги позивача висновків суду не спростовують, а тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не вбачається.
За правилами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк», яка подана представником Омельченком Євгеном Володимировичем, - залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 07 червня 2021 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду з підстав, визначених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 22 грудня 2021 року.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Махлай Л.Д.
Немировська О.В.