Справа № 620/4734/21 Суддя (судді) першої інстанції: Непочатих В.О.
14 грудня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Беспалова О. О.
суддів: Парінова А. Б., Ключковича В. Ю.
за участю секретаря: Волошка О. Л.
представника відповідача Черевка А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Управління Держпраці у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2021 року (місце ухвалення: місто Черкаси, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: 17.09.2021) у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Чернігівській області, в якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № 25-01-022/0099/29 від 29.03.2021.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2021 року позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та винести нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, вважаючи, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що скасовуючи спірну постанову про притягнення позивача до відповідальності за порушення законодавства про працю, суд першої інстанції прийшов до хибних висновків щодо не підтвердження використання підприємцем найманої праці без належного оформлення.
Апелянтом зазначено, що факт допуску позивачем працівників без їх офіційного працевлаштування підтверджується актами інспекційного відвідування, а тому спірна постанова є правомірною.
До Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого позивачем щодо задоволення вимог апеляційної скарги заперечено.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Управлінням Держпраці в Чернігівській області на підставі наказу від 28.01.2021 № 217-Н проведено інспекційне відвідування фізичної особи підприємця ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 (кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1 "), за результатами якого складено акт від 09.02.2021 № 25-01-022/0099 (надалі - акт перевірки).
Вказаним інспекційним відвідуванням встановлено, що 28.01.2021 о 14 год 00 хв барменом в кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1 " працювала ОСОБА_2 , яка відмовилася від надання письмових пояснень.
У зв'язку з відсутністю документів, що стверджують трудові відносини, інспектором праці ОСОБА_7 винесено вимогу про надання документів від 01.02.2021 № 25-01-022/0019, яка направлена на адресу позивача.
ФОП ОСОБА_1 надав відповідачу копії трудового договору від 29.01.2021 № 1 укладеного з ОСОБА_2 , наказ від 28.01.2021 № 1-К про прийняття ОСОБА_2 на роботу з 29.01.2021 за посаду бармена та повідомлення про прийняття працівника на роботу від 28.01.2021.
Під час повторного виходу за місцем здійснення господарської діяльності позивача, в присутності дільничних офіцерів поліції Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області Буренка М.Г. та Вохмяніна О.В. встановлено, що в кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1 " працював бармен ОСОБА_5 , який відмовився від надання письмових пояснень, про що складено акт № 2 від 06.02.2021.
В ході інспекційного відвідування встановлено, що трудовий договір з ОСОБА_5 не укладався, наказ (розпорядження) про прийняття його на роботу позивачем не видавався.
Повідомленням Управління Держпраці у Чернігівській області від 15.02.2021 № 10-04/1419 інформовано позивача про одержання уповноваженою посадовою особою 12.02.2021 акту інспекційного відвідування, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників ФОП ОСОБА_1 , для розгляду справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю. Зазначене повідомлення отримано позивачем 17.03.2021, про що свідчить витяг із сайту AT "Укрпошта" про відстеження поштового відправлення.
На підставі висновків проведених інспекційних відвідувань управлінням Держпраці у Чернігівській області винесено 29.03.2021винесено постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № 25-01-022/0099/29, якою за порушено вимоги частини третьої статті 24 КЗпП України, а саме: допуск до роботи ОСОБА_2 та ОСОБА_5 без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу, на підставі абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 120000,00 грн.
Вважаючи вказану постанову протиправною позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб (пункт 1 Положення № 96).
Пунктом 2 Положення № 96 передбачено, що Держпраці у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Відповідно до пункту 7 Положення № 96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідач, Управління Держпраці у Чернігівській області є суб'єктом владних повноважень - територіальним органом Державної служби України з питань праці, який забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю на території Чернігівської області.
Правові та організаційні засади, основні принципи контролю за додержанням законодавства про працю визначаються Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, що ратифікована Законом України від 08.09.2004 № 1985-IV.
Згідно з частиною першою статті 12 Конвенції інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право: a) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та c) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема: i) наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм; ii) вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги; iii) зобов'язувати вивішувати об'яви, які вимагаються згідно з правовими нормами; iv) вилучати або брати з собою для аналізу зразки матеріалів і речовин, які використовуються або оброблюються, за умови повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що матеріали або речовини були вилучені або взяті з цією метою.
Відповідно до статті 16 Конвенції інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю визначена Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823 (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин, далі - Порядок № 823).
За приписами абзацу першого пункту 2 Порядку № 823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
Відповідно до абзацу першого пункту 4 Порядку № 823 уніфікована форма акта інспекційного відвідування, в якому визначається вичерпний перелік питань, що підлягають інспектуванню, припису, попередження, а також вимоги інспектора праці затверджуються в установленому порядку та оприлюднюються на офіційному веб-сайті Держпраці.
Положеннями пунктів 16-18, 20 Порядку № 823 встановлено, що за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю.
Акт складається в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об'єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування. Другий примірник акта залишається в інспектора праці.
Якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів після дня підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.
Припис є обов'язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об'єктом відвідування порушень вимог законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування.
З аналізу викладеного слідує, що відповідач, як територіальний орган Держпраці, наділений правом проводити заходи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності позивача з питань, віднесених до його компетенції, зокрема, у формі інспекційних відвідувань.
Приписами частини четвертої статті 24 КЗпП України встановлено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.
Пунктами 2, 8 Порядку № 823 встановлено, що заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення, перед підписанням акта інспекційного відвідування надати копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та внести запис про його проведення до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об'єкта відвідування (за його наявності).
Тобто, правовою підставою для винесення постанови про накладення штрафу є, зокрема, встановлення факту допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору. При цьому, такий факт допуску повинен бути належним чином зафіксований у складеному посадовою особою Держпраці чи її територіального органу акті про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 затверджений Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі - Порядок № 509), який визначає механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою-сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення".
Відповідно до пункту 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками. Однією з підстав для накладення штрафів є акт про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.
Згідно абзацу першого пункту 3 Порядку № 509 справа про накладення штрафу розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому-сьомому пункту 2 цього Порядку.
Під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому-сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу (абзац перший-другий пункту 4 Порядку № 509).
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції встановлено, підставою для притягнення позивача до відповідальності за порушення законодавства про працю, стали обставини зафіксовані актами інспекційних відвідувань допуск ОСОБА_2 та ОСОБА_5 до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Поряд із цим, суд першої інстанції вирішуючи спір по суті, допитав в судовому засіданні, в якості свідка ОСОБА_2 .
Остання, будучи повідомленою про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів та за відмову давати покази повідомила, що на час здійсненні інспекційного відвідування вона працювала офіціантом у ФОП ОСОБА_6 , який співпрацює з позивачем та здійснює господарську діяльність в одному приміщенні.
Крім того, судом першої інстанції в якості свідка дописано ОСОБА_7 , яка проводила інспекційне відвідування в кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", підтвердила факт здійснення в одному приміщенні господарської діяльності ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_1 , а також те, що під час інспекційного відвідування ОСОБА_2 знаходилася біля столів з відвідувачами.
В судовому засіданні представник апелянта зазначив, що такі пояснення свідків жодним чином не підтверджуються факт порушення позивачем законодавства про працю, оскільки та обставина, що на момент проведення інспекційного відвідування ОСОБА_2 знаходилась біля столиків кафе не свідчить, що останні працювала саме офіціантом у іншого підприємця, що здійснює діяльність у цьому кафе, оскільки могла працювати і барменом у позивача.
Колегія суддів критично оцінює такі доводи апелянта, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях, тоді як пояснення свідків є належним доказом в розумінні ст. 73 КАС України.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем зроблено безпідставні висновки щодо допуску позивачем ОСОБА_2 до роботи без укладення трудового договору.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції також допитано в якості свідків дільничних офіцерів поліції Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області, що були присутні при повторному інспекційному відвідуванні позивача.
Такі пояснили, що громадянин ОСОБА_5 при проведенні інспекційного відвідування, знаходився в приміщенні кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1 " біля барної стійки, зі сторони для відвідувачів та був одягнутий.
З цього приводу, представник апелянта в судовому засіданні, на запитання суду, зазначив, що знаходження ОСОБА_5 біля барної стійки свідчить, що останній працює барменом.
Поряд із цим, такі доводи апелянта не підтверджуються жодними доказами, більш того, матеріали справи не містять доказів щодо фіксації факту виконання робіт без укладання трудового договору з позивачем будь-якою особою в кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1 ".
Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що спірна постанова про притягнення позивача до відповідальності за порушення законодавства про працю є не обґрунтованою, а позов таким, що підлягає задоволенню.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують позицію суду першої інстанції та відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.
Згідно з ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач О. О. Беспалов
Суддя В. Ю. Ключкович
Суддя А. Б. Парінов
(Повний текст постанови складено 17.12.2021)